Послуги таки підуть за дитиною?

Не дитина має йти за послугами до інтернату, а послуги йти за дитиною, до її домівки – так стверджують у Мінсоцполітики. Тож як має бути? Пояснює Міністерство соціальної політики України. Та чи буде? Сподівання на Світовий банк… 

 

Діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти які перебувають у складних життєвих обставинах, діти з особливими освітніми потребами та діти з інвалідністю зможуть отримувати якісні соціальні послуги та інклюзивну освіту за місцем їх проживання – у територіальній громаді. Таке завдання визначають зміни до Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки (далі – Стратегія), ухвалені Урядом за ініціативи Міністерства соціальної політики України. Ці зміни були підготовлені в рамках проєкту «Модернізація системи соціальної підтримки населення», який реалізується Мінсоцполітики за підтримки Світового банку.

За даними Мінсоцполітики, одна з головних причин, через які батьки, що не позбавлені батьківських прав, віддають дітей до інтернатів, – неможливість отримати необхідні послуги у громадах через брак ресурсів та вузькопрофільних спеціалістів – психологів, реабілітологів, ерготерапевтів тощо. У загальноосвітніх і дошкільних навчальних закладах інклюзивною освітою охоплено менше 2 % дітей з інвалідністю.

Зміни до Стратегії сприятимуть запровадженню посад фахівця із соціальної роботи в усіх територіальних громадах, де їх ще немає. В обов’язки цих фахівців, крім іншого, входить з’ясування потреб сімей у необхідних послугах. Відтак громади зможуть отримувати інформацію про найбільш запитувані послуги, розвивати інфраструктуру та фінансувати їх надання, а діти, які потребують цих послуг, зможуть отримувати їх, знаходячись у сім’ї, а не в інтернаті.

До налагодження роботи нового механізму діючі спеціальні заклади загальної середньої освіти для дітей з порушенням зору, слуху, дітей зі складними порушеннями розвитку та інші вузькопрофільні заклади продовжать працювати у повному обсязі.

За словами Міністерки соціальної політики Марини Лазебної, одним із головних завдань Стратегії є повернення дітей, у тому числі, з особливими потребами, з інтернатів до сімей, але після того, як усі необхідні послуги діти зможуть отримувати за місцем проживання.

– Головний пріоритет – інтереси дитини. Зрозуміло, що у рідній сім’ї вона отримає більше піклування, тепла, ніж в інтернаті. Відтак, наближаючи необхідні послуги до дитини, ми створюємо умови для її повернення додому, –  зазначила Міністерка. Ключові освітні, соціальні, медичні, реабілітаційні послуги мають бути доступні за місцем проживання дитини.

У Мінсоцполітики відзначають позитивну тенденцію збільшення кількості дитячих будинків сімейного типу з часу впровадження Стратегії – від 973 у 2017 році до 1236 у 2020 році, а також загальної кількості дітей у прийомних сім’ях і дитячих будинках сімейного типу – від  13 592 до 14 225 відповідно.

– Кожна дитина, повернута у сім’ю, або переведена до сімейних форм виховання, – наша велика перемога. Не дитина має йти за послугами до інтернату, а послуги йти за дитиною, до її домівки, – наголосила Марина Лазебна.

Та коли це станеться й чи станеться взагалі – велике питання. Бо сьогодні в об’єднаних громадах ще не вирішене питання про утримання колишніх ЦРЛ – центральних районних лікарень. І не вирішене саме на державному рівні. Хто оплатить райлікарням світло, газ, воду, тепло та інші комунальні платежі – невідомо. Тоді як голови ОТГ (об’єднаних територіальних громад) стверджують, що у них на це грошей просто немає… 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *