Художник і прозаїк Моріс Фішер:Через забуття до визнання

 

У цій публікації чернівчани вперше познайомляться зі  світлинами багатьох  картин художника, написаних уже в Румунії й збережених його дружиною і красунею донькою.  

Та, безперечно, не можна не захопитися і «Монологом» прозаїка. Есе Фішера побачило світ на шпальтах чернівецької газети «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» 21 березня, 1937 року.  

 

Що не кажіть, а Буковина – особлива земля, вона викохала неймовірну кількість талановитих особистостей!!!

Моріс Фішер, його дружина Клавдія-Валерія і дочка Анка-Сільвія.
1970-і. Бухарест

 «Мій батько народився 14 лютого 1912 року, у день, який відзначається як День закоханих. Я можу сказати, що тато був великим любителем краси і життя», – з листа дочки художника Моріса Фішера пані Анки-Сільвії Дімітріє від 1 липня 2021 року.

 

Визнання-забуття-відродження пам’яті: Чернівці-Бухарест-Чернівці

Перші яскраві прояви творчості митця припадають на 1930-і роки. Тоді в традиційно активному мистецькому житті Чернівців Моріс Фішер (Maurice Fischer) був відомий як талановитий та успішний графік. 

Внаслідок Голокосту в період 1941–1944 років євреї Буковини зазнали жорстоких страждань та випробувань. Трагічна доля не оминула і художника Фішера: він, як і десятки тисяч містян, був інтернований до чернівецького гетто, оточеного колючим дротом і дерев’яним парканом.Серед тих, хто у 1941–1944 роках рятував буковинських євреїв від тотального знищення був і батько відомого мистецтвознавця В. Залозецького визначний чернівецький медик-хірург Володимир Залозецький (старший). Про це дізнаємося з документа з грифом «Секретно» з Чернівецького обласного архіву: «Таємна інформація регіонального інспекторату поліції м. Чернівці щодо д-ра Залозецького, який під приводом надання медичних консультацій, збирав листи, гроші та ліки від місцевих євреїв і відправляв їх у гетто, 1942».

Інформація регіонального інспекторату поліції м. Чернівці. 1942.
Документ з грифом «Секретно» з Чернівецького обласного архіву

1944 року Моріс Фішер разом з рідним братом і сестрами виїхав до Румунії.

Після приїзду до Бухаресту настали довгі десятиліття забуття. Не згадується ім’я митця Моріса Фішера в Бухаресті й досі. Єдине, де можна зустріти його прізвище як художника-постановника – це лише в театральних програмках спектаклів театру «Буландра» в Бухаресті 1960-х років. Щоправда, у повоєнній Румунії три роки тому з’явилася коротка стаття з відомостями про існування цього художника в «Enciclopedia Bucovinei: personalităţi, societăţi, presă, instituţii», (Emil Satco).

«З помилкою записано його ім’я в списку членів Спілки художників Румунії, до якої його прийнято посмертно 1996 року», – з гіркотою в душі пише пані Анка-Сільвія. «У нього навіть не було можливості відчути радість від цього визнання, на яке він чекав ціле життя» (тут і далі – з листування з дочкою митця протягом 2021 року). 

Розповідаючи про життя і творчу долю художника Моріса Фішера (1912-1996), вона додає: «Я ношу ім’я матері Клавдії-Валерії Дімітріє. Так вирішив мій батько, адже не хотів, щоб я також страждала через антисемітизм у Румунії, який зруйнував його життя і значно ускладнив життя моєї мами та моє. У мене є брат від першого шлюбу батька в Чернівцях, його звуть Gregory Fischer і він живе в Ізраїлі. Ми часто говоримо телефоном. …Його оригінальне ім’я було Hans-Werner Fischer, але згодом він змінив своє ім’я. …Gregory 79 років, мені 49 років. …Життя часом може бути дуже дивним…» (з листів від 15 березня, 9 липня 2021).

Дружина й дочка художника Моріса Фішера: Клавдія-Валерія і Анка-Сільвія. Фото. 2009. Бухарест

Пані Анка-Сільвія також уточнює, що попри те, що ім’я художника немов стерлося з пам’яті, він протягом усіх років продовжував активно працювати. А його мистецька спадщина, яку вона з її мамою зберігають, налічує сотні творів:  «більшість його робіт – живопис та акварель, хоча в молодості він був відомий своєю графікою. … Якби Ви знали, яку величезну роботу залишив мій батько». 

Пізніше вона додає: «…я дякую Вам, бо завдяки Вам я дізнаюся чимало нового про мого батька і з радістю з’ясовую, що ним, як художником, і його роботами цікавляться. Я не знала, що до нього є інтерес і завжди думала, що його занадто мало знають і що зараз про нього забули».

«…Тут у Румунії за життя він намагався виставляти свої твори, та лише бився об стіни та нічого не добивався. …Його спіткало багато невдач…  А ми, його нащадки, хоч і маємо скарби, які є творами мого батька, але також не маємо можливостей гідно ними розпорядитися. Творів мого батька набагато більше, ніж ви можете собі уявити – це десятки й десятки, сотні робіт – олійні картини, чорно-білі ескізи та акварелі…. Ще раз красно дякую,  я думаю, душа мого батька дуже рада, що його нарешті виявили та оцінили як художника. … Дякуємо за інтерес до художника, який був моїм батьком, Морісом Фішером.» (листи від 2 чУ ційервня, 7 квітня 2021).

 

Сучасні Чернівці пам’ятають Моріса Фішера. 

2001 року друкований набір графіки Фішера «Сутінки», виданий 1940-го року, експонувався в Чернівецькому краєзнавчому музеї на виставці «Чернівецькі  барви  в  палітрі  Європи.  Література  та мистецтво  20-30-х  рр. XX ст.». Через 7 років вперше біографію митця та репродукції його графіки було наведено у виданні «Таланти Чернівців (Т. Дугаєва. 2008). 

Знаменно, що з наближенням ювілейного дня народження митця (в лютому наступного року) вже цьогоріч чернівецьке видання «Версії» знайомить з низкою публікацій про Моріса Фішера. Додаються нещодавно віднайдені та опрацьовані  відомості, як суттєво доповнюють  попередню  інформацію  про  його творчий  шлях  як художника і прозаїка.  Портретні твори Моріса Фішера та особливості створення образів  У нових матеріалах чернівецького періоду митця є, скажімо, згадки про портретну творчість художника. Ця тема заслуговує на окрему увагу. Належить підкреслити непересічну вправність Моріса Фішера як майстра портрета і водночас різноманітність стилістичної виразності його композицій.

Моріс Фішер. Клавдія-Валерія. Портрет дружини. 1964 р.

Неабияким успіхом у чернівчан минулого століття користувалися його персональні виставки жіночих і дитячих портретів. З приводу творів виставки 1936 року «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» за 26 квітня опублікувала статтю «Моріс Фішер експонує жіночі портрети». Митця визнано майстром портрета, якого насамперед  вабив образ людини: «Цього разу Фішер продемонстрував декілька психологічно цікавих портретних досліджень, кожне з яких є унікальним, як і сама людина. …Однією з причин особливого інтересу глядачів до творчості молодого митця є те, що в обличчях цих дівчат є щось весняне».

 

 

 

 

Моріс Фішер. Анка. Портрет дочки.

Високо оцінив часопис «Czernowitzer Morgenblatt» за 21жовтня  1933 року і виставку 21-річного М. Фішера з «красномовними й зворушливими» портретами дітей: «Всі малюнки говорять про геніальну виразність і рідкісну духовність, яку молодий художник вкладає у свої творіння. Якщо ви подивитесь на ці малюнки, ви з радістю усвідомите, що Моріс Фішер яскраво себе проявить і подарує нам ще багато творів мистецтва». 

Моріс Фішер. Автопортрет

 

Ці сподівання підтвердили портретні твори Фішера, які з’явилися у творчості вже зрілого митця. Серед них також – «Автопортрет», «Портрет дружини», серія портретів дочки Анки-Сільвії.

Майстерно виконані портрети залишаються в пам’яті як твори, в яких вражає досконале вміння митця передати зовнішню подібність і настроєвість. Помітним є досконалість малюнка й технічність виконання.

Утім, Моріс Фішер  виходив за рамки традиційних реалістичних зображень у прагненні передати власне бачення проблем, гостроти внутрішнього світу людини, складних і яскравих почуттів та природи вчинків. І це було характерним для його мистецтва.

Моріс Фішер. Обличчя. 1937. З набору графіки «Сутінки», 1940 р.

Приміром, щемно і драматично звучить образ дівчинки 1937 року в творі з графічного набору «Сутінки» (1940). Мистецтвознавець Володимир Залозецький з хвилюванням висловився щодо цього аркуша так: «Її рот тремтить, а кульки темних очей підкреслюють блідо-попелясті щоки та передрікають трагічну долю. …Автор мазками пензля утворює чорну ауру страждань навколо голови цієї переляканої дівчинки».Психологія творення  художника та прозаїка

Багатогранність Моріса Фішера проявлялася в переосмисленні академічної традиції, стилістичній різноманітності, а також в нових пластичних ідеях, навіяних експресіонізмом.

Моріс Фішер. Ваза з квітами

Про несхожість  образотворчих манер митця, що було особливістю творчого почерку М. Фішера, емоційно розмірковує його донька пані Анка-Сільвія: «Я надсилаю вам  кілька зображень творів, щоб можна було зрозуміти, що мій батько був настільки непростим і багатостороннім художником, що іноді навіть складно впізнати його авторство. Але ж все-таки автором є саме він».

Моріс Фішер. Пейзаж з озером

Моріс Фішер. Прогулянка. 1964 р.

Дійсно, Моріс Фішер у своїх творах експресіоністичного характеру прагнув передати психологічний стан людини, її внутрішній світ, а також атмосферу емоційного напруження і гостроти образів. З цією метою він вдавався до таких засобів художньої виразності як спрощення форм, підсиленого звучання лінії, деформації простору тощо. 

Він однаково виразно працював у станковій графіці, акварелі, в царині живопису.

Моріс Фішер. Прогулянка мрії
Моріс Фішер. Мрія про літню ніч. 1965 р.

Інтерес до людини, до атмосфери, що утворюється у стосунках між людьми зустрічаємо і в прозовій творчості Моріса Фішера. Так, приміром,  есе «Монолог» (1937 р.) забарвлене інтонаціями тонких і дотепних спостережень поведінки жінки, її натури, способу життя… Розповідь ллється стрімко, у заданому ритмі, з промовистими паузами… Текст зітканий з характерних для модерністської прози коротких настроєвих порівнянь і акцентів, красномовних натяків на факти й життєві події… 

В цьому психологічному монолозі йдеться про ситуації в буденному житті, про особливості спілкування, про підступні й небезпечні жіночі хитрощі та улесливе крутійство… А також – про розгубленість і збентеження чоловіка, про які можна лише здогадуватися.

… Зрештою – про плин життя.

 

***
Моріс Фішер  «Монолог»

 

Переклад  з  німецької – Ольга  Агрігороаій,  науковиця  Чернівецького  

обласного художнього музею.  

У перекладі тексту есе М. Фішера збережено пунктуацію автора.

 

Емілю, прошу відповідай мені, але швидко, не замислюючись, я не хочу давати тобі можливість знайти відмовку, безсумнівно, що ти готувався, досвід мені підказує, тобі ж це не складно. У тебе завжди сотні відмовок під рукою стосовно будь-якої ситуації.  Все діло в практиці. До речі, ти не такий кмітливий, очевидно, це є притаманним твоїй прекрасній натурі. Та мені все одно. Будь певен, лише спочатку я була настільки дурна, що засмучувалася з цього приводу. Але тепер. – Ти потурбувався про те, щоб це траплялося часто, щоб я могла звикнути. Просто усміхнися своєю милою посмішкою, яка вже заполонила твої губи й зовсім не хоче зникати, як я ненавиджу її. Знаєш, це діє мені на нерви. Ти знову погано поголений, ти взагалі не голився, твоє обличчя подібне до старої щітки для взуття. Що ж, тобі не потрібно чепуритися для мене. Так чи інакше, ти все одно мені подобаєшся. Мої подруги заздрять мені, коли бачать тебе поруч зі мною. Тільки не роби здивоване обличчя. Я кажу про Шнуппі, я добре знаю, що ви удвох зустрічаєтесь; ця мала білява гуска настільки потворна та ще й дурнувата… Любий… Придивися, між іншим. А ще Моллі з «Максім-бару»… Ти гадаєш, що я не знаю нічого! Який же ти дурненький, хоча й робиш розумний вигляд, якби ж ти тільки знав, якби ж знав. Мабуть, ти уявляєш у своєму безглуздому марнославстві, що вона закохана у цей твій образ Адоніса.  Я б хотіла бачити її обличчя, і те, що вона робитиме коли ти одного разу скажеш їй, що ти розорений, так, так, Крихітко, її любов – це твій гаманець. 

Останнім часом ти проявляєш смак в одязі: зелений костюм, краватка у блакитно-червону смужку, коли я не озираюся, то ти вже й можеш собі краватку купити. Звісно, вона потрібна тобі майже так само, як і мені пальто, капелюх чи взуття. Завтра кравець та модистка надішлють тобі рахунок, з парфумерної крамниці також прийде рахунок. Знаєш, любий, я замовила собі каблучку з діамантом. Вона коштує не дорого… Вона вже в мене. Тож не гнівайся, коли тобі прийде рахунок ще й від ювеліра, бо що ж він подумає? Запідозрить тебе у банкрутстві. Я чула, що акції на твоїй фабриці виросли, а знаєш, Емілю, той сріблясто-сірий кабріолет, що ми удвох з тобою нещодавно бачили у вітрині… йде весна… він, мабуть, не  дорого коштує… Зачекай, я вже дізнавалась. Так, його ціна 200.000 лей. Можна подумати, що на таке гарне авто в тебе немає грошей. Промайни кілька будинків, дерев, кілька поворотів, кілька разів кивни головою і вже за містом, вдихаєш чисте повітря. Тобі це справді необхідно… Ти маєш на увазі марку DAIMLER чи KREYSLER? Вони занадто громіздкі для поїздок на вихідні. Це мусить бути привітне та світле авто… Як весняне сонце. Поки я так міркую, весна вже настала, а я ще нічого не купила. Знаєш, Емільчику, якби ти не був таким хорошим хлопцем, я б розлютилась, але здається, що в тебе й справді нічого не залишилося для мене. Прошу, розслабся, я вже знаю, не запевняй мене, краще визнай. Нещодавно я сиділа в барі, у товаристві Лілі та двох чоловіків – обох її кавалерів, один з них – генеральний директор фабрики, інший – італієць, темношкірий чоловік з пристрасними очима, а ще в нього були такі зуби! Зуби! Я почувалась такою самотньою і весь час думала про тебе. Ти хочеш сказати, що мав багато справ, я тобі вірю. Бідолашний! Ну звісно, такі великі підприємства потребують клопоту, а мною знехтують. Скільки годинник б’є? Що? Вже о пів на шосту? До зустрічі, Емілю, мені негайно потрібно до модистки, зателефонуй мені, гаразд? Ти повинен оплатити мої рахунки за телефон та електроенергію, мені вже двічі нагадували про це, отож… Зв’яжешся зі мною, бо я вже поспішаю, Емільчику! Бувай, любий!


«Czernowitzer Allgemeine Zeitung», 21 березня, 1937 рік.

Публікацію підготувала Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавиця,  

членкиня Національної Спілки художників України

 

Щиро дякую дочці Моріса Фішера за плідне спілкування і за те, що пані Анка-Сільвія Дімітріє поділилася унікальними фоторепродукціями творів художника та світлинами.

 

Науковиця  Чернівецького  обласного художнього музею пані Ольга  Агрігороаі здійснила переклади текстів чотирьох есе Моріса Фішера. Моя  вдячність за творчу  роботу та  допомогу.

 

  

Більше про митця: https://sites.google.com/view/tdugaeva , розділ «Статті».  

Т.  Дугаєва:   

 

* Світи  сутінків  Моріса  Фішера. 1936 р.  «Версії»,  5  березня  2021 р. 

* Есе   «Нутца»  :  Історії  кохання:  чернівчани  у  1937  році  читали  у  газетах  про романтичні почуття. «Версії», 25 травня 2021 р.    

* Есе  «Одного  самотнього  вечора».  Есе  художника  Моріса  Фішера  занурюють  у  світ природи й звільнюють емоції. «Версії», 13 червня 2021р.  

* Подих ночі. Есе художника Моріса Фішера «Кошмари». «Версії». 9 липня  2021р. 

 

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *