Під час рентген-обстеження дитині-інваліду зламали ногу

Чиновники від медицини намагаються розділити відповідальність між «стрілочником»-лаборантом, природою й батьками.

Драчковська-фото

У Чернівцях в дитячій поліклініці під час здійснення рентгену дитині-інваліду зламано ніжку. Думаєте,  в цій ситуації не може бути нічого страшнішого? Помиляєтеся. Ще абсурднішими за своїм цинізмом стали пошуки винного в тому, що сталося. Пошуки, які велися не потерпілою стороною.

Оповідь мами маленького потерпілого

Оксана Драчковська, мама Назарчика, якому 4,5 роки:

– Моя дитина – інвалід, має кілька розрізнених, часткових діагнозів: атрезія стравоходу, гіпоплазія ребра і неврологічний діагноз – затримка розвитку. Ці діагнози, разом взяті, не дають підстав для саме такого стану дитини, коли вона не ходить, не сидить, не говорить, нормально не їсть… Очевидно, є ще якась причина для цього, та вона не визначена. Тож нині лікарі роблять чергову спробу поставити загальний, остаточний діагноз

Обстежуємося в обласній дитячій лікарні №2 в генетика Ірини Ластівки, яка направляє нас до різних спеціалістів – у тому числі, й до ортопеда, відтак знадобився рентген кульшових суглобів. Оскільки в цій лікарні немає рентген-апарата, звернулися до міської дитячої поліклініки на Проспекті – за направленням ортопеда. Це було в суботу, 18 січня. Рентгенолог спочатку категорично «відправила» нас до лікарні на Фастівську, але після короткого роз’яснення наших прав погодилася-таки нас обслужити.

Щоправда, прочитавши запис у картці, задумалася, потім вийшла з кабінету, привела із собою двох лікарів. Це була жінка-ортопед, яку я знаю, і молодий чоловік – як зрозуміла, рентгенолог. Подумала, що він з попередньої зміни, адже був у куртці. Я не здогадувалася, що жінка-рентгенолог, яка зібралася нас обслуговувати – не лікар, а лише лаборант, а лікар – це саме той молодий чоловік. У нашому направленні був написаний діагноз «сколіоз», але рентген – саме кульшових суглобів. Жінка-рентгенолог порадилася із запрошеними нею колегами, який знімок робити. Ортопед сказала – робити лише те, що написано, а рентгенолог – робити і хребет, і суглоби.

Назарчика роздягнули, поклали на стіл. Звичайно, він плакав: він завжди плаче в лікарських кабінетах. Чоловік залишився один допомагати лікареві, адже зазвичай для уникнення опромінення в кабінеті на час маніпуляції не залишають зайвих людей. Я тільки чула, як дитина весь час плаче. Чуючи це під дверима, я зрозуміла, що в них не виходить правильно розвернути малюка для знімку. Це можна було передбачити, бо в дитини страшенні контрактури – зміни в суглобах, обмеження рухливості в суглобах, які бувають різного походження. Тоді покликали мене, щоб я також допомогла.

Картина, яку я побачила: насильно відведені в кульшових суглобах ноги, дитина напружена, мокра від поту. Попросила якось інакше перемістити ніжки, зробили знімок з неповним відведенням. Думаю, що перелом стався до того, як я зайшла.

Після знімку я ще вибачилася за те, що спочатку виникла дещо конфліктна ситуація, Почали вдягати малюка. Він плакав – і в гардеробі, коли вдягали верхній одяг, але ще гірше, коли біля дому вже виходили з машини. Зазвичай після відвідин медичних закладів дитина вдома заспокоюється. Цього разу було інакше. Малюк плакав постійно. Поведінка була нетипова: як правило, коли беремо його на руки, заспокоюється. А тут навпаки. Крик, відсутність апетиту, різка пітливість… Я запідозрила, що це проблема з кишечником – адже в Назарчика вроджена вада травного тракту. Тим паче, що були відсутні дефекація, гази, не міг помочитися.

Коли зрештою він заснув, кишковик запрацював. Тоді я зрозуміла, що щось трапилося з ніжкою, найімовірніше – із правим кульшовим суглобом. Враховуючи, що в понеділок мав бути результат рентгенологічного обстеження – знімок, очікували, що на знімку буде видно причину проблеми. Тим часом дитині давала знеболювальне, змащувала маззю на основі диклофенаку. Ніч була жахлива, попри те, що зазвичай Назарчик і так спить погано. В неділю зранку телефоном повідомила про ситуацію дільничну лікарку, порадилася, чим знеболювати. Домовилися чекати понеділка. І вже в понеділок, коли ніжка вище колінного суглоба припухла, я подумала про перелом.

У понеділок чоловік забрав знімок, який виявився неякісним: правого кульшового суглоба, за який, власне, хвилювалися, на ньому не було видно зовсім. Тоді зателефонували начмеду, пояснили ситуацію та запросили ортопеда додому. Адже дитина стала нетранспортабельною та й у таку погоду вдягнути її неможливо.

Ортопеда прислали аж у вівторок. Оглянув, підтвердив підозру перелому. Повторного знімка уникнути не вдалося, довелося-таки їхати до міської поліклініки. Там на нас уже чекали кілька лікарів: ортопед, начмед, завідувачка педіатрією.  В рентгенкабінеті були і лікар, і ця жінка-рентгенолог, яка робила нам попередній знімок. Нове обстеження робили в боковій проекції, лежачи на бочку. Ортопед наклав фіксуючу лангету, адже гіпс в нашому випадку неможливий. Завдяки фіксації, дитині відразу стало краще.

Наступного дня зателефонувала рентгенолог, дії якої призвели до перелому. Вона навідалася до нас додому. Але навіть не поцікавилася станом дитини, відразу сказала, що вибачається, а метою її візиту є прохання, щоб я написала заяву про відсутність до неї претензій. У неї, мовляв, проблеми, її викликають до керівництва, у неї тиск, вона одна в сім’ї працює… Я сказала, що скарг писати не буду, але й відмови від претензій також не напишу. Потім ця жінка телефонувала ще раз, повідомити, що керівництво не вірить, що я не скаржитимусь. І тільки згодом я дізналася, що вона навіть не лікар, а лише лаборант. І робити знімок нашій дитині без лікаря вона не мала права.

Ще один абсолютно незрозумілий факт: з медичної карточки дитини вирізали сторінку з направленням ортопеда на рентген. Хто і для чого це зробив – здогадатися важко.

Хочу наголосити, що за 4,5 роки наша справді дуже важко хвора дитина пройшла безліч медичних маніпуляцій, в тому числі і в ортопедів. Але жодних переломів за цей час у нас не було. І діагнозів, які вказують на схильність до переломів, теж немає!

Вину лаборанта-рентгенолога не доведено, та вона звільнилася

Лікарі дитячої поліклініки на Проспекті Незалежності пояснювали скандальну ситуацію журналістам уп’ятьох: головний лікар, начмед, завідувачка педіатричного відділення, завідувач хірургічного відділення та власне лікар-рентгенолог. Лікар, а не лаборант, яка здійснювала обстеження.

«Консиліум» почали з нагадування, який складний діагноз у дитини:

«Специфіка цієї дитини – у генетичному захворюванні, на його тлі йде відставання у формуванні структури кістки, сповільнюється, порушується формування кісткових балок і кістка не заповнена міцною кістковою тканиною, тож вона така студенистоподібна … Кістка покрита надкісницею. Надкісниця є, а всередині кістки немає належних кісткових балок, які й утримують кістку. Тому кістка незріла, м’яка, хрящоподібна. Через це дитина відстає в розвитку, відстає формування кісткового скелету… Найменша травматизація може призвести до цього… Доторкання, навантаження могли статися при транспортуванні, при догляді, при проведенні рентген-знімку, масажу…».

На запитання, чи не намагаються лікарі підвести до висновку, що батьки самі винні в переломі, – заперечили, що «природа винувата». Уточнивши, водночас, що на знімку видно не «перелом», а «надлом». І що ця різниця суттєва.

Головний лікар дитячої поліклініки Іван Хорошенюк не визнає, що перелом (чи надлом) стався під час рентген-обстеження: «Ми не можемо це визнати, – каже він. –  Батьки звернулися через два дні. В суботу вони робили знімок, а в понеділок батько зателефонував, що дитина неспокійна, і він вимагає, щоб ортопед прийшов додому і оглянув дитину, бо вони підозрюють перелом. Я жодним чином не збираюся захищати лаборанта. Вона написала заяву на звільнення. Вона емоційно не могла витримати ситуацію».

Начмед Валентина Костюк підтримує свого керівника:  «Ми абсолютно не виключаємо, що це могло статися і при проведенні рентген-обстеження. Але ми не даємо 100%-ву гарантію, тому що ніхто не може знати, як і де це сталося. Дитина і їхала сюди, і їхала звідси. Тож нормальне запитання – якщо проблема була зразу, то чому зразу не було звернення батьків? – Далі п. Костюк продовжила: – За посадовою інструкцією, якщо є складні випадки, для проведення рентген-обстеження рентген-лаборант повинна проводити обстеження в присутності лікаря. Це була саме рентген-лаборант 2-ї кваліфікаційної категорії, вона пройшла відповідні курси, має сертифікат, має право і повинна проводити обстеження самостійно, Але у складних випадках, коли контрактура, коли суглоб колінний дуже важко розгинати чи якось правильно поставити для нормального знімка, лаборант повинна покликати заврентгенкабінетом і разом з ним  проводити обстеження. Через те, що лаборант порушила свої обов’язки, згідно з посадовою інструкцією, вона отримала догану. Ми збираємо також пакет документів для того, щоби атестаційна комісія департаменту охорони здоров’я визначила відповідність рівня кваліфікації цієї працівниці. Крім того, завідувач рентгенкабінету за тим же наказом теж отримав догану – за низький контроль і організацію роботи, оскільки він відповідає за роботу своїх працівників. Це наші організаційні, адміністративні висновки».

Попри твердження батьків Назарчика, що лаборант-рентгенолог таки запрошувала лікаря для консультації, ні сам заврентгенкабінетом у цьому не зізнався, ні керівництво поліклініки цього не підтвердило. Адже наявні письмові пояснення учасників ситуації цього факту не наводять. Дивні маніпуляції з медкарткою – зникнення з неї направлення на рентген – також не мають пояснення.

Йти до батьків із проханням не скаржитися – це також цілковито ініціатива лаборантки, кажуть керівники лікувальної установи. Начмед переконує: «В жодному разі ці прохання від батьків не вплинули б на хід нашого розслідування. Є порушення посадових обов’язків, і ми мусимо з ними розбиратися. Незалежно від того, що нас просять чіпати її чи не чіпати. Для нас це не має значення».

Лаборант-рентгенолог  спілкується з пресою неохоче. Посилається на 10-річний стаж роботи на цій посаді, на подяки від Банченського монастиря, вихованців якого обслуговує рентгенкабінет поліклініки: «Діти бувають різними, в тому числі дуже важкими. І їм доводиться робити не по одному, а по кілька знімків. І я ще жодному нічого не зламала, ні руку, ні ногу».

«Ні в суботу увечері, ні в неділю, ні в понеділок батьки до лікаря не зверталися, – каже вона. – У понеділок прийшов батько за знімками. Нічого не казав. А у вівторок я дізналася, що спричинила дитині травму. У мене в посадовій інструкції записані обстеження, які я проводжу разом з лікарем: контрастне обстеження нирок, контрастне обстеження кишечника, контрастне обстеження сечового міхура і важкі травми черепа. Це я зобов’язана робити з рентгенологом. Цього разу рентгенолога я запросила, щоби уточнити, який мені взяти розмір плівки, аби не «світити» зайвий раз дитину та захопити уже все зразу. До чого тут рентгенолог! Я роблю ці обстеження самостійно. У рентгенолога є своя робота. Він описує термінові знімки – легені, травми, флюорографії… У нього своєї роботи вистачає. Для чогось я вчилася? Та й, мабуть, недаремно 10 років працюю. Заяву я написала за власним бажанням, ніхто мене до цього не змушував. Звільнилася у зв’язку зі зміною життєвих обставин, переїжджаю жити в іншу країну».

Сумний епілог

Отже, в «сухому залишку» маємо: зламану ніжку дитини; відмову лікарів визнати вину лікувальної установи і водночас звільнення лаборанта-рентгенолога; начебто порушення посадової інструкції лаборантом (яке заперечує сама лаборант, напам’ять перелічуючи випадки, коли вона зобов’язана обстежувати пацієнта з лікарем разом), спроби перекласти вину якщо не на батьків, то хоча б на природу і численні діагнози дитини. А чи є серед переліченого «потрібне»?

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

 

P.S. Під час розмови з журналістами головний лікар поліклініки, серед іншого, зазначив, що у потерпілого малюка «порушення каріотипу 46-ї ХУ-хромосоми»: «Подивіться для себе, що це таке. Це серйозна патологія. Там може перелом бути, вони можуть і не помітити цього. Множинні маленькі можуть бути переломи», –  переконував лікар. Прислухалася поради і «подивилася для себе». З’ясувала: 46,ХУ – нормальний чоловічий каріотип. Може, як немедик, я щось не так розумію?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *