Переберія на Клокучці – від школи на околиці, де викладав Сабадаш

Важко дослідити тепер, чому День пам’яті першохристиянки Меланії трансформувався в українців у веселе свято. Але сьогодні, у надвечір’я «старого» Нового року вулицями Буковини гуляє Маланка. Одна з багатьох – у Чернівцях на Клокучці. Вона скромніша за вашківецьку, але цікава тим, що серед «артистів» – школярі. Організатор і душа цього дійства – учителька українознавства чернівецької ЗОШ №12 Надія КОВАЛЬЧУК.

Кожній дитині – шанс

Надія Василівна приїхала на Буковину вже досвідченим педагогом, ще майже 20 років педагогічної праці віддала ЗОШ №6. Надія Ковальчук стала в цій школі заступником директора з виховної роботи. А 1995-го її призначили директором ЗОШ №12 у мікрорайоні Клокучка.

Обійнявши нову посаду, Надія Василівна зрозуміла, що після навчального закладу з поглибленим вивченням фізико-математичних дисциплін, їй укотре доведеться шукати те, з чим піде вона до учнів.

У школі на околиці, де майже як у селі, всі знають одне одного, особливого потягу до знань ніхто не демонстрував. Але педагог Ковальчук твердо переконана, що кожній дитині треба дати свій шанс для самореалізації. І вирішила побудувати свою роботу на трикутнику «Школа – шкільний музей – художня самодіяльність».

До речі, це зараз усе так легко формулюється, а тоді водночас шукалися напрямки й форми роботи, започатковувався шкільний музей, розпочинали вивчення фольклорного репертуару шкільні самодіяльні артисти. І не останнє місце в усьому відіграли глибокі знання й людська заповзятість Надії Василівни.

Біля витоків –Ярослава Гафійчук

Шкільний музей етнографії та народного побуту розпочинався з однієї кімнатки. Збирацькою діяльністю сьогодні ніби нікого й не подивуєш, але цій експозиції може позаздрити й справжній науковий заклад. Тут є предмети одягу та народного вжитку, посуд дерев’яний і керамічний, рушники, тайстри, вишивані подушки з різних сіл Заставнівщини й Кіцманщини. Тобто, географія експонатів не обмежується самим стародавнім поселенням Клокучка. Вік предметів у музеї – від археологічних знахідок до сучасних виробів народних умільців.

Школярі й учителі пишаються тим, що у витоків музею в ЗОШ №12 стояла народна майстриня Ярослава ГАФІЙЧУК.

До того ж, школярів тут навчають і основ музейної справи: ведення картотек, описів експонатів, проведення екскурсій. Для вчителів музей у школі став і місцем проведення уроків, і цілісним навчальним посібником.

Надія Ковальчук – дослідник і вчитель серйозний, вона не тільки узагальнює шкільний досвід, але й щедро ділиться з ним із колегами усієї України.

Співоча околиця

Традиції художньої самодіяльності в школі теж мають славного попередника: у 50-ті роки музику й співи тут викладав юний музикант і композитор Степан САБАДАШ. Це потім він став автором всесвітньо відомих пісень, а згодом і киянином. Але починав він у ЗОШ №12, і для школярів – це ще один камінчик для побудови віри в себе.

Вивчення фольклорних традицій, автентичного буковинського співу призвело до того, що окрім концертів та участі у фестивалях, клокучанські дітлахи стали ходити вулицями свого мікрорайону з Колядою під Різдво й з Маланкою. Самі робили вертепи й зірки, костюми для переберії. Це було цікаво і – єднало шкільний колектив навколо спільної справи. Участь у цих дійствах стала ще й моментом виховного впливу: самодіяльним артистам довелося «підтягнутися» у навчанні й поведінці, бо порушників і тих, хто погано вчиться, не беруть.

Ще одна особливість клокучанської переберії й Коляди: дійства ці проходять не експромтом, дещо хаотично, а інколи й небезпечно для випадкових перехожих. Навпаки, самодіяльні артисти обов’язково навідуються до самотніх стареньких, ветеранів війни й праці – а їх на Клокучці мешкає чимало. Співатимуть же й гратимуть свої кумедні сценки не менш весело й заповзято, ніж усюди на Буковині.

Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»