Митрико Костунів з Шипинців дійшов до Берліна

День Перемоги на Буковині – це зовсім не те, що День Перемоги в Донецьку, Луганську чи навіть у Києві. Наше «визволення» частиною населення небезпідставно розцінювалося як окупація, а доля й історія так злісно жартували з людей, що не раз обертали перемоги на поразки…

20140504_133820 

Друга світова, яка не зачепила Буковину ні бомбами, ні канонадами,  шматувала Шипинці на Кіцманщині інакше. Розділяла-розводила покоління майже однолітків по ворогуючих арміях, вчила одних захищати радянську дійсність і соціалістичну власність, а інших – завзято її підривати.

Шипинчанин Дмитро Костянтинович Скакун (на куті – просто Митрико Костунів) народився в Шипинському Лузі 1923-го, тож на фронт пішов до Радянської Армії – адже тоді Буковина була вже у складі СРСР. А його трохи старші товариші були забрані на війну раніше, з території Румунії, яка тоді поширювалася й на Шипинці – до армії Румунського королівства. Тож бувало, що односельчани воювали по різні боки барикад. Час усіх розсудив. І не засудив.

Дмитро Костянтинович із радянськими військами пройшов Європу, двічі був поранений, отримав контузію. Дійшов до Берліна. Був нагороджений орденом Вітчизняної війни та медаллю «За победу над Германией» з блискучим латунним зображенням погруддя Сталіна на лицьовій стороні.

Після війни Митрико повернувся додому і, попри все, що пережив, зумів зберегти доброту, щирість і гумор. 1948-го одружився з Калиною, яка стала його вірною подругою на все життя, за рік народили доньку. Двічі за життя будувалися: першу зведену Дмитром Костянтиновичем хату пошкодила велика вода 1969-го, тож місце для нового житла обирали вже вище, але у тому ж Шипинському Лузі. Тим часом одна сестра дружини втекла від радянського визволення до Румунії, там живе й досі. А другу Калинину сестру відправили до Магадану. Його ж рідна сестра була вислана як дружина бандерівця, тож відтоді про неї нічого не відомо.

Дмитро Костянтинович усе життя працював на ДОКу – спочатку в сусідніх Лужанах, потім – у Чернівцях. Неодноразово відзначений державними нагородами, відзнаками і медалями за доблесний труд, Ветеран праці. І протягом цілого життя співав. В юності вчив колядувати усіх хлопців у Лузі, у зрілі роки співав у сільському чоловічому хорі.

Зараз обоє вони – Митрико і Калинка – тішаться онуками й правнуками. Щоправда, чоловік ще бігає хіба що по подвір’ю, жінка вже не виходить з хати. Тож сьогоднішні заклики до ветеранів залишатися цього дня вдома, аби уникнути можливих провокацій у зв’язку з ситуацією в країні, можна не спрямовувати до Дмитра Костянтиновича. Бо ветеранам, які справді воювали, вже не до парадів…

А про минуле нагадують безліч нагород – бойових, трудових і ювілейних – бережно складених у скринечку. Та ще старі світлини. Час невблаганний.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

 

Як повідомив  сільський голова Шипинців Василь Нявчук, наразі в селі залишилося шестеро ветеранів війни 1941-45 років. Сільська рада щороку до Дня Перемоги вшановує їх, а також солдатських удів і учасників інших бойових дій (загалом їх у селі 29). Їм виділяється грошова допомога, організовується дружній обід, невеличкий концерт, вручаються калачі від підприємців, відбувається панахида за загиблими.

 

Дмитро СКАКУН – один із 900 ще живих ветеранів ІІ світової війни, які мешкають на Буковині.

 

Символ Перемоги:  замість «георгіївської стрічки» – червоний мак

Цього року на офіційних заходах вживатиметься європейський символ пам’яті полеглих у війні – червоний мак, повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.Символ розробив харківський дизайнер Сергій Мішакін. Його маки нагадують слід від кулі, від якого розходиться кров.Роботу харків’янин надав абсолютно безкоштовно.

1317810567536730714365229780

«День пам’яті, день капітуляції фашистської Німеччини. І традиційний символ – «георгіївська стрічка» – за останні місяці скомпрометовані безповоротно. Потрібно було щось таке знакове, що символізувало би не свято, яким війна не може бути за визначенням, а пам’ять і скорботу», – розповів гендиректор НТКУ Зураб Аласанія історію створення символу. – Сергій (Мішакін, дизайнер) знайшов його. Швидко, і навіть не згадуючи про оплату. Він віддав його мені і Національному . Я віддаю його вам і всім, кому він може знадобитися», –додав гендиректор НТКУ.

20140504_134916

Біля символу логотип містить гасло «Ніколи знову», адже саме в наших руках не допустити повторення жахіть війни, та дати воєнного лихоліття: 1939—1945.

Офіційні заходи з нагоди завершення Другої світової війни в Європі та перемоги над нацизмом цьогоріч пройдуть 8 і 9 травня. Зокрема, разом із Європою та світом Україна розпочне вшанування загиблих 8 травня – у день підписання капітуляції нацистською Німеччиною і продовжить традиційно 9 травня.

Зокрема на 8 травня запланована символічна подія – «Перша хвилина миру». Як відомо, капітуляція Німеччини була підписана саме 8 травня пізно ввечері. Формально саме цього дня завершилася війна в Європі.Таким чином, цього року Україна розширяє відзначення пам’яті про війну, яка ніколи не повинна повторитися знову.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *