Донька мами-офіцера з дитинства приміряла форму

Доля майора міліції Валентини Алієвої не була легкою. На піку щастя – втрата коханого чоловіка. На руках – маленькі дітки. Але дивовижна жіноча витримка, сильний характер допомогли їй знову стати щасливою. Улюблена робота, затишний дім, бо Валентина – добра господиня і турботлива мати. Зрештою, просто чудова жінка.

Народилася Валентина на Заставнянщині, в селянській сім’ї. Під час навчання у Кадубівській середній школі захоплювалась спортом – легкою атлетикою, брала участь у районних та обласних змаганнях, отримувала нагороди, грамоти.

По закінченні школи вступила до Чернівецького ПТУ №1 – вчитися на швачку взуття. Майже 3 роки працювала контролером на гумово-взуттєвому заводі. І – звільнилася: робота жвавій, моторній дівчині здалася монотонною й нецікавою.

А тут подруга запропонувала піти на роботу… в міліцію. Спершу дівчата працювали у слідчому ізоляторі, а потім їх направили до Волгоградської вищої слідчої школи. Успішно складені вступні іспити, добра фізична підготовка та наполегливість дівчат допомогли їм легко стати курсантами омріяного навчального закладу. Оселилися в гуртожитку. Там Валентина й зустріла свого майбутнього чоловіка.

– Я одразу закохалася, коли побачила високого, стрункого, мужнього красеня-хлопця! Азер тоді вже працював міліціонером у Волгоградському міському відділі міліції, займався спортом – карате та рукопашним боєм, – розповідає Валентина. Після весілля молодій сім’ї дали гуртожиток сімейного типу, а згодом народилася донька Азіза. Будучи вже дружиною та матір’ю, Валентина Алієва продовжує навчання.

– Важко було, – згадує, – Доглядати Азізу допомагали родичі чоловіка. В Азера велика родина, тож усі по черзі сиділи з малою. Після навчання, незважаючи на те, що у Волгограді була непогана перспектива як для роботи, так і для отримання житла, Азер запропонував переїхати на Буковину. Мабуть, відчував, що я сумую за домівкою.

Жили в моїх батьків. Мене призначили слідчим, а чоловіка – міліціонером патрульної служби Заставнівського райвідділу міліції. 1993 року в нас народився син Ельнур.

– Важко було поєднувати роботу та сімейні клопоти, – зізнається Валентина Алієва.

…31 жовтня 1997 року інспектор дорожньо-патрульної служби ВДАІ Азер Алієв чергував у Мамаївцях, стояв біля так званого «кутка безпеки». Саме там його і збив автомобіль, що рухався на великій швидкості. Умить обірвалося життя – загинув під час виконання службових обов’язків. Молода, тендітна жінка залишилася з двома малими дітьми.

– Коли дізналася про загибель чоловіка, мені здалось, що далі життя вже не буде… Та подивилася на доньку й сина – і зрозуміла: маю бути сильною заради дітей, – згадує той жахливий момент Валентина.

Не залишилось байдужим до проблем жінки керівництво міністерства внутрішніх справ України та обласного управління. Через деякий час Валентина Алієва отримала квартиру, переїхала з дітьми до Чернівців. І досі їй допомагає чернівецьке відділення Міжнародної асоціації офіцерів спецпідрозділів боротьби з оргзлочинністю «Центр»: діти, наприклад, відпочивають не тільки в Україні, а й за кордоном.

Найбільше багатство – діти

Маму-офіцера від домашніх обов’язків ніхто не звільняє. Вона, як і кожна жінка, і борщі варить, і пироги пече, і уроки з дітьми вчить. Коли встигає?

– Так ночі ж довгі,– сміється Валентина Алієва. І запевняє, що, переступаючи ввечері поріг власної оселі, всі службові проблеми залишає за дверима.

– Та все одно професія моя відбивається на сім’ї. Хотілось би більше часу приділяти дітям. Хоча, можливо, саме те, що панькатися особливо було ніколи, і допомогло їм стати самостійними досить рано, – каже Валентина. Уже зараз донька навчається на третьому курсі Київського національного університету внутрішніх справ, хоче стати оперативником. Ще маленькою приміряла мою міліцейську форму, підходила до мене і запитувала: «Мамо, мені пасує? Я виглядаю дорослою і серйозною? Я дуже хочу бути такою, як ти». Та коли Азіза поїхала вчитися до Києва, я зрозуміла, що відпустила не просто гарну помічницю, а друга. Мені дуже її не вистачає…

Чотирнадцятирічний Ельнур навчається в Чернівецькому коледжі економіки та дизайну, мріє стати банкіром. Крім цього, займається акробатикою, відвідує студію циркового мистецтва. Валентина дуже хоче, щоби діти її були здорові та щасливі, а вона все зробить, аби їх підтримати.

Зараз Валентина Алієва працює старшим інспектором по роботі з персоналом в училищі професійної підготовки працівників міліції при УМВС області.

Витримавши випробування долі, знову по-справжньому щаслива: народила ще синочка і виховувати усіх трьох допомагає їй турботливий чоловік.

Чотирирічний Станіслав ходить до дитячого садочка, вивчає англійську мову, займається карате і дуже любить старшу сестричку, а сестричка
обожнює його.

Велика родина, в якій панує любов, порозуміння та підтримка – це найбільше щастя жінки, – переконана мати трьох дітей Валентина Алієва.

Кароліна СОЛОВЕЙ,старший лейтенант СЗГ УМВСУ в Чернівецькій області

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *