Чому українці бідні

Яструб із клітки Віктора Януковича

«І врешті-решт вони одружилися…» Щасливий фінал численних мильних опер отримав місце і в українській політиці. У розпалі громадянського протистояння і через чотири роки після інавгурації Януковича втілилася в життя заповітна мрія Андрія Клюєва: він, нарешті, став главою адміністрації президента. Інституції, яка наразі – штаб впровадження диктатури в Україні.

«Тітушки»– ідея Клюєвська

Попри те, що 2004 року Клюєв керував «тіньовим штабом» Януковича, він контактував із представниками помаранчевої команди. Він розповідав, що новину про оголошення Януковича президентом почув тоді по радіо у товаристві Юлії Тимошенко в одному автомобілі. Клюєв завжди наполягав, що Янукович тоді переміг чесно: «Фальсификаций никаких не было. Янукович выиграл выборы цивилизованно, реально, в тяжелой конкурентной борьбе. Естественно, суд под давлением людей мог принять любое решение по третьему, четвертому, даже пятому туру».

Хоча саме Клюєву тоді приписували наймасштабніші закидування бюлетенів, «каруселі», «печиво» та інші маніпуляції з голосами голосів. Клюєв, до речі, привніс в українську політику й таке явище, як «тітушки». 2004 року, за тиждень до виборів президента, Центрвиборчком мав проголосувати за відкриття 620 фіктивних виборчих дільниць на території Росії – ресурсу для неконтрольованої фальсифікації виборів. Опозиція блокувала засідання ЦВК і ПР шукала способи виманити депутатів із зали. І знайшли: біля входу до Центрвиборчкому озброєні молотками й битами спортсмени напали на демонстрантів. Як після помаранчевої революції встановило слідство, до цього був причетний Сергій Клюєв, але йому вдалося вийти сухим із води.

Гроші Клюєвих – у Відні

Клюєв інтегрований у життя Австрії, хоча його світогляд деформований радянським минулим. В інтерв’ю «Українській правді» його запитали, як він голосував на референдумі 1991 року за незалежність України. «Я взагалі не ходив на голосування. Мене тоді політика не дуже цікавила», – зізнався Клюєв.

Дивна виходить ситуація: найбільша імперія світу тріщить по швах, у Москві засідає ГКЧП, далі – парад суверенітетів, а 27-річний Клюєв на це просто не звертає уваги!

«Я гордий тим, що став кандидатом техничних наук в СРСР», – сказав він тоді ж.

Десь від початку 2000-их Австрія стала другою батьківщиною для Клюєвих. Нинішній посол у Відні – «їхня» людина. Родина Сергія Клюєва має дозвіл на проживання та власне житло в Австрії. Самі брати володіють тут значними активами – компанією «Slav AG», фірмами «Activ Solar», яка будує сонячні електростанції в Україні, та CEE «Clean Economic Energy», на яку ці електростанції записуються. Належність їм двох останніх Клюєви заперечують, але методи розбудови цього бізнесу не залишають жодних сумнівів у його належності вищому ешелону посадовців України.

Як високопосадовці заробляють на українцях

Клюєв, скажімо, не цурається відвертого застосування своїх повноважень для розподілу бюджетних коштів у особистих інтересах. 200 мільйонів гривень державної допомоги Заводу напівпровідників, яким володіє клюєвська компанія «Activ Solar», виділено за рішенням Комісії з координації інвестиційних проектів, яку на той час очолював особисто Клюєв.

Той же Клюєв, монополізувавши ринок сонячної енергетики, пролобіював нечувано високий «зелений тариф». Держава Україна зобов’язана викуповувати електроенергію з його станцій за ціною у вісім (!)разів дорожчою, ніж у тій же Австрії, де базується материнська компанія Клюєвих. Вони брали кредити в державному «УкрЕксІмБанку» під явно неліквідні застави – обладнання для сонячних електростанцій, яке неможливо було б реалізувати в разі банкрутства позичальника. До того ж, на завезення цього устаткування були скасовані імпортні мита. Найцинічніше, що навіть фінансова допомога Єврокомісії за статтею «енергозбереження» була використана на побудову ліній передач, які з’єднали електростанції Клюєва з мережею – через що Брюссель узагалі зупинив цю програму!

Не збрешеш – не заробиш

Як недавно встановила «УП», Клюєви подали неправдиві дані банку «VorArlberg Landes und Hypothekenbank AG». Вони, всупереч австрійському законодавству, відмовилися ідентифікувати себе як «політично значущі особи», хоча мали б, оскільки на той момент були депутатами. За інформацією джерел «УП», центральна прокуратура Австрії з економічних кримінальних справ і корупції перевіряє діяльність Клюєва після отримання запитів з України.

 

Нашими грошима режим оплачує американську політику

Понад 10 млн. грн. через посередництво сумнівної брюссельської організації реіонали сплатили за послуги лобістських фірм у Вашингтоні.

«Пральна машина» для репутації

Майже два роки тому в Брюсселі, нібито для просування України на рівні європейських інституцій, створена організація «Європейський центр сучасної України» Насправді це «пральна машина» ПР, яка має «відмивати» їхню репутацію на Заході. Засновниками виступили на той час троє депутатів від ПР: нинішній міністр закордонних справ Леонід Кожара, нинішній глава бюджетного комітету ВР Євген Геллер і нинішній глава комітету міжнародних справ ВР Віталій Калюжний. Керівником стала німкеня з подвійним прізвищем Інна Кірш-Ван де Вотер. Казначеєм призначили регіонала Калюжного, хоча закон забороняє депутатам обіймати керівні посади в будь-яких установах. У розпорядженні «УП» є статутні документи, які підтверджують порушення закону нардепом. Після того, як «УП» написала про це, регіонали провели «ротацію» і до складу засновників брюссельської «контори» ввели колишніх нардепів. У числі засновників з’явилися колишній депутат Олег Надоша, ще один екс-обранець Олексій Плотніков, а також невідома нам пані Ксенія Соловйова 1987 року народження. Ці документи теж є в розпорядженні «УП». Усі названі депутати входять до «групи Клюєва». Офіційним прикриттям для ЄЦСУ є підготовка інформаційних бюлетенів для західної аудиторії в руслі партійної лінії регіоналів.

$1,5 млн. американським лобістам

Але головне призначення установи у Брюсселі – це винаймання лоббістів і піарників для просування регіоналів, а також перекачування коштів за ці послуги від політиків із сумнівною репутацією – респектабельним західним компаніям.

На сайті Єврокомісії ЄЦСУ відзвітував, що їхній бюджет на 2013 рік становив лише… 10 тис. євро. Хоча за 2013 рік вони пееслали американським лобістам у 50 (!) разів більшу суму –$720 тис., а 2012 року – $800 тис. Відповідна інформація міститься на сайті Сенату США.

Звідки брюссельська контора із бюджетом 10 тис. євро взяла гроші, щоби заплатити астрономічні суми у Вашингтон? «УП» звернулася до керівниці організації Інни Кірш, але прямої відповіді не отримала. Натомість Кірш заявила, що американські компанії, які співпрацюють з ЄЦСУ, не мають жодного стосунку до ПР, а Центр не має жодного стосунку до фонду Клюєва. Вона забула лише пояснити, що її чоловік Роберт Ван де Вотер, в минулому радник прем’єра Азарова, віднедавна є… заступником голови наглядової ради фонду Клюєва.

Коли йдеться про гроші, брешуть усі

Отже, балачки, що Америка не є важливою для правлячої верхівки України, – міф. Торік регіонал Сергій Клюєв «вибив» для себе посаду голови групи парламентського співробітництва між Верховною Радою та Конгресом США, попри те, що мав навантаження керівника аналогічної «групи дружби» з Китаєм. Домогтися цього Клюєву вдалося завдяки комітету ЗС Верховної Ради, який очолює… Віталій Калюжний. 2013-го Клюєв двічі відвідав Вашингтон. На зустрічах в американській столиці його супроводжував керівник лобістської фірми «Mercury/Clark & Weinstock» Ед Катлер. «УП» звернулася до нього із проханням повідомити, хто він при Клюєві. Катлер не заперечив контактів, натомість переадресував до… ЄЦСУ: «Ми працюємо з ними». З його слів випливало, що Центр – посередник не лише у переказі грошей регіоналів до Америки, але й у наданні Клюєву допомоги з боку лобістів у Вашингтоні.

І ще одне. Прес-служба Клюєва не відповіла на запит «УП», направлений перед публікацією цієї статті.

Сергій ЛЕЩЕНКО, «УП» 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *