Чернівці 135 років тому: Крайова виставка, художник Кірхнер, замах на вбивство, епідемія холери

 


Йоганн Йосиф Кірхнер (1846-1889).Проспект Буковинської промислово-ремісничої виставки.1886 р.Ксілографія

Графічна композиція австрійського художника Йоганна Йозефа Кірхнера розповідає нам про подію понад столітньої давнини – крайову промислово-ремісничу виставку 1886 року в Чернівцях. Це значна подія з минулого Буковини.
Крім того, з’ясування історії створення малюнка Кірхнера розкрило нам ще й трагічну сторінку в житті митця. Пригадується і робота зі встановлення імені цього австрійського художника, який зазвичай підписував твори монограмою «J. J. K.», серед них і пейзажі Чернівців, які датуються приблизно 1882 роком. Простежуємо й певну аналогію з сьогоденням – драматичним перебігом пандемії коронавірусу.
135 років тому програму організації Буковинської промислово-ремісничої виставки затвердили Буковинський сейм, Чернівецький магістрат і Торгово-промислова палата. З нею у грудні 1885 року познайомила газета «Bukowinaer Rundschau», підкреслюючи, що комерційна виставка має показати досягнення в землеробстві й лісовому господарстві, зокрема промислові та кустарні промисли, традиційні вироби Буковини. Показ планувався за групами: металеві, ковальські вироби, вироби зі скла, деревини, ткацтва… Програма передбачала експонування буковинського прикладного мистецтва, старожитностей монастирів та церков, мистецької виставки та експонатів Промислового музею.
Проспект Буковинської виставки
Для майбутньої виставки замовили проспект. Автором графічної композиції став відомий віденський графік Йоганн Йозеф Кірхнер (Johann Josef Kirchner). Для цієї роботи він послуговувався ескізними матеріалами Євгена Максимовича і Карла Ромшторфера. Ця змістовна композиція 1887-го оприлюднена у №3 віденської «Neue Illustrirte Zeitung». На ній розміщені вісім зображень павільйонів. Композиція Кірхнера виглядала напрочуд цілісно та ошатно. Привабливі форми павільйонів, оточених мальовничими деревами й кущами, підкреслювала своєрідна манера автора із витонченою легкою лінією і точними обрисами. Характерний почерк Кірхнера надавав зображенню особливо естетичного вигляду від легкості мереживного листя, акварельної прозорості і відчуття свіжості повітря…
Скляний павільйон, обведений колом, де демонстрував продукцію склозавод Фішера, вибагливі форми промислового павільйону і дирекції товарів, зображення виробів цементного заводу Й. Морбіцера й обелісків роботи Л. Кукурудза, величний головний портал. У загальному вигляді виставки автор передає жваве велелюддя і гамірний рух: численні людські постаті надають цим сценкам відчутної атмосфери свята, яскравих вражень і піднесеного настрою. Отже, крім мистецького, ксилографія Кірхнера має для нас і значний інформаційний зміст. Це надто важливо, оскільки нині відомостей про промислово-ремісничу виставку в Чернівцях украй мало.
Згубний вчинок Кірхнера
Художник створив проспект виставки в Чернівцях незадовго до фатальної події приватного характеру, після якої він помер. Звичний хід його життя перервався фактом, що вражає… Дізнаємося про це з пізнішої публікації спогадів друга митця Балдуіна Гроллера «Мій друг – вбивця. Пам’яті живописця Й. Й. Кірхнера» 1915 року у виданні «Neues Wiener Journal» за 17 січня.
Йшлося про те, що художник Кірхнер опинився під судом: «Один із найневгамовніших гостей віденських розважальних закладів Й.Й. Кірхнер був обвинуваченим у цьому процесі. Усі газети світу мають колонки, присвячені його злочину – замаху на вбивство».
Передісторія зводилася до того, що Кірхнер був розлучений і мешкав окремо від дружини й дітей. За деякий час наступна дама серця народила йому дочку. А 1886 року він познайомився з жінкою, що мала багатого чоловіка й допомагала художнику фінансово. Згодом він оселився в їхньому будинку і через два роки дійшло до злочину: Кірхнер намагався вбити чоловіка своєї коханки палицею дорогою на бал-маскарад. Врятував жертву головний убір шапокляк – складний циліндр з металевою пружиною всередині. Суд визнав нападника винним, художник отримав шість років в’язниці. Цей процес жваво висвітлювався у газетах Відня.

Видання Чернівців і Відня 1886-2020 років про Буковинську виставку (1886 р.)
Автор спогадів про митця Б. Гроллер розповів, що в ув’язненні Кірхнеру дозволяли займатися мистецтвом і він активно працював. Але через слабке здоров’я життя художника через півроку драматично згасло у в’язниц. Друг митця з сумом і розгубленістю писав, що «спроби вбивства навіюють незбагненну загадку жінки, яка підкоряє серце для такої пристрасті». Далі зауважує, що Кірхнер був «шляхетною і чуттєвою натурою… Він працював віртуозно, з легкістю і дивовижною швидкістю. Він мав всесвітню репутацію пейзажиста, який створив незліченну кількість малюнків».
Дійсно, творчий спадок митця доволі вагомий: численні гравюри, малюнки та акварелі. Лише колекція місцевих мотивів у провінційному архіві Штирії містить 40 ілюстрацій, переважно ксилографій, пейзажів та архітектурних образів, зроблених між 1872 і 1889 роками.
Чернівецька графіка «J. J. K.»
Кірхнер залишив нащадкам відчуття насолоди його пейзажами, зокрема – видами Чернівців. Митець звертався до чернівецьких мотивів у кількох графічних творах. Зокрема, створив неймовірно емоційний, зігрітий витончено-ліричними інтонаціями краєвид «Чернівці взимку», підписаний монограмою «J. J. K.».
Знайомство з раніше незнаним автором одного з промовистих видів Чернівців відбулося 10 років тому під час пошуків творів для художнього альбому «Чернівці. Czernowitz» (С. Осачук, Т. Дугаєва. 2017 р.). Кілька аркушів з видами Резиденції та площі Ринок вирізняло сухувато-чітке лінійне штрихування і стримане звучання архітектури, що справляє містичне враження. В результаті пошуків було визначене і зазначене в альбомі повне ім’я автора. Оскільки в подальшій роботи відомостей про художника Кірхнера більшає, сьогодні можемо додати точні дати життя митця.
Австрійський ілюстратор і художник-пейзажист Йоганн Йозеф Кірхнер народився 10 липня 1846 р. у Відні, помер 14 квітня 1889 р. у в’язниці м. Штайн на Дунаї
Тодішні ЗМІ про Буковинську виставку 1886 року
Проспект промислово-ремісничої виставки 1886 року роботи Кірхнера є важливим історичним документом, а досвід її проведення і в ХХІ ст є повчальним для економіки й туризму Буковини.
Виставкові павільйони були розміщені на території Стрілецького узвишшя (Schützenhöhe) поруч будинку Стрілецького товариства, де пізніше, 1899 року, поставили пам’ятник Францу Йосифу. Ця територія межувала з Народним садом в районі вілл по вулиці Gartengasse (нині вул. Ю. Федьковича), поблизу сучасної вулиці О. Гузар.
Чернівецька й віденська преса рясніли повідомленнями про виставку. Приміром, часопис «Dienstag Morgen-Post» за 7 вересня 1886-го сповіщав: «За чудової погоди й за масової участі населення вчора відкрилася виставка… Приплив іноземців надзвичайно сильний. У місті панує радісний та збуджений настрій». Виставкою опікувався ерцгерцог Карл Людвіг, брата імператора Франца Йосифа. Серед поважних відвідувачів згадували представників правлячої династії ерцгерцогів Карла Людвіга та Фердинанда Райнера тощо. Того ж року в Чернівцях вийшов друком каталог виставки.
На плашку
На чернівецькій виставці була представлена продукція 75 компаній з усіх куточків Буковини».
Багато уваги приділяли досягненням буковинських виробників промислових товарів тодішні часописи «Bukowinaer Rundschau», «Wiener Vorstadt-Presse» та ілюстроване видання «Neue illustrirte zeitung». Так, автор великої оглядової статті «Домашня промисловість Буковини», надрукованої 30 вересня 1886 року в «Bukowinaer Rundschau», називав багатство і художність форм народної творчості «ключем до духовного життя» і підкреслював, що «легенди та казковий світ русинської та румунської Буковини мають глибоку поетичну мудрість». З особливою шаною згадувалася діяльність професора Промислової школи Еріха Кольбенгаєра «у справі збереження національних орнаментів».
Доволі об’ємний огляд надрукований у місячнику «Österreichisch-ungarische Revue» (1886, вип. 9). У статті «Чернівецька виставка 1886 року з урахуванням економічних чинників Буковини» зазначалося, що Буковина є благословенним краєм з чудовою природою. Хоча визнавалося, що вона одна з найменших і найбідніших країн Австрійської імператорської корони, а її населення становить трохи більше, ніж половину населення міста Відня. Вказувалося, що Буковина є так званою «молодою» землею, якій лише 111 років тому – 1775-го – стала доступною західноєвропейська культура….
Мистецька експозиція
За організацію мистецької експозиції у межах промислово-ремісничої виставки відповідав художник Тадеуш Суліма Попель, про що повідомила «Osterreichische Kunst-Chronik» 14 серпня 1886 р. А про мистецькі твори виставки дізнаємося зі статей «Призери Чернівецької виставки» («Wiener Vorstadt-Presse», 31 жовтня 1886) та «Виставка живопису» («Bukowinaer Rundschau», 19 вересня 1886).
«Перлиною виставки» назвала критика італійський пейзаж відомого німецького живописця Освальда Ахенбаха. Зазначено одного з найвідоміших австрійських художників XIX століття Фердинанда Георга Вальдмюллера, наведені також прізвища австрійського портретиста польського походження Генріка Раухінгера, польського живописця Вітольда Прушковського, австрійського автора жанрових сцен Августа фон Петтенкофена. Згадуються акварелі та пастелі Є. Коссака та архітектурні види чернівецького архітектора Г. Герлаха.
Про організатора виставки газета писала: «Тадеуш Попель, завдяки своїй енергійній роботі, створив виставку живопису, саме тому він один заслуговує на особливу увагу». «Тадеуш Попель показав свої історичні твори «Еміграція євреїв з Бродів», а також «Вивчення Талмуда». Автор підкреслив, що талановитий юнак пройшов добротне навчання в Мюнхені й має велике майбутнє. Ми знаємо, що пізніше художник Тадеуш Суліма Попель заснував у Чернівцях школу малювання для жінок, де в нього навчалася Августа Кохановська. Він мав виставки своїх творів у Чернівцях. Особливо відзначені пастельні портрети, які «витончено виконані Євгеном Максимовичем».
За матеріалами мистецька виставка в Чернівцях було видано каталог.
Призери виставки та критичні голоси.
За результатами виставки були відзначені найкращі її учасники. Повному списку нагороджених золотими, срібними медалями та грамотами відвела дві шпальти «Wiener Vorstadt-Presse» (31 жовтня 1886 р.). У списку понад 70 імен (серед них і архітектор Герлах, Еріх Кольбенгаєр, Лауренц Кукурудз, представники Веренчанки, Садгори, Вижниці…).
Не оминув увагою цей показ досягнень і Раймунд Кайндль в «Історії Чернівців від найдавніших часів до сьогодення» (1908, стор. 79): «1886 року в Чернівцях на Schützenhöhe відбулася державна виставка Буковини. На виставку було привезено сільськогосподарську продукцію та товари місцевого виробництва».
До позитивного досвіду проведення таких виставок повернулася чернівецька газета «Czernowitzer Tagblatt» 26 липня 1912 року Зокрема вона наголосила, що «Державна виставка – це єдиний шлях відкрити Буковину, створити приплив мандрівників до нашої країни… Щоби просувати країну, треба пролити світло на неї й показати здатність до мирної конкуренції…».
Разом з тим лунали й голоси тих чернівчан, чиїх сподівань виставка не виправдала. Висловлювалися й практичні пропозиції, які мали би покращити якість демонстрації масштабних господарських досягнень. Зокрема «Bukowinaer Rundschau» 14 жовтня 1886 р. в статті «Після вечірки» висловлювала суттєві побажання: «Виставка не увінчалася успіхом. Вона має бути для нас уроком на майбутнє: спочатку створити індустрію, підняти торгівлю, і коли прагнення дозріють, тоді й настане час їх демонструвати…». На жаль, планам щодо наступних виставок не судилося втілитися у життя.
Страшна гостя вже стукала у двері
У тогочасному суспільстві існували й інші турботи. У газетних повідомленнях читаємо про занепокоєння з приводу холери: у світі тоді вирувала П’ята холерна пандемія. А наприкінці 1885-го холера досягла Галичини, центральних і східних земель України; відомо, що упродовж 1892-1894 рр. у Галичині та на Буковині від холери померло 2300 осіб. Читаємо в чернівецькій пресі: «страшна гостя, холера, вже міцно утвердилася в нашій монархії»; «медична комісія провела обстеження всього міста»; «терміново потрібне проведення санітарної експертизи»; «міський лікар потребує допомоги від медичної поліції»… («Bukowinaer Rundschau» 15 липня 1886 р.).
… Історія невтомно застерігає про події, які так міцно підтвердилися в часі.
Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавиця, членкиня Національної Спілки художників України   

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *