Чернівчани збирають листя з дерева епохи динозаврів

У сквері на Соборній площі розкинуло свої кремезні віти велике дерево, посаджене ще за Австро-Угорської імперії. Його жовте листя привертає увагу, адже сусідні дерева стоять уже «голі», а гінкго білоба своїм жовтим вбранням і досі прикрашає округу.

Під деревом гуртуються жінки з пакетами і, нахилившись, порпаються у траві. Вони збирають опале листя з цілющого дерева. Адже ліки з листя, кори, квітів і плодів гінкго білоби – надзвичайно чудодійні.

– Знайома, яка вже багато років лікується за допомоги листя цього дерева, порадила й мені назбирати на зиму цілющого «вбрання», – розповідає пані Олена, стоячи під деревом з повним мішечком серцеподібних листочків. – Адже я щомісяця витрачаю на ліки з гінкго білоби купу грошей… Відтак тепер помию добре листячко, висушу, перетру через м’ясорубку та заварюватиму чай. Він помічний для судин мозку, добре очищує організм. Лікуватимусь цінними ліками безкоштовно!

Препарати на основі сполук, виділених з листя гінкго застосовують при деяких судинних захворюваннях, при атеросклерозі та розсіяному склерозі, для поліпшення пам’яті і концентрації уваги. Вони підсилюють мікроциркуляцію крові у тканинах та органах. Існує безліч думок про ефективність гінкго білоби: від реклами до критичних матеріалів у медичних журналах. Але існують дані клінічних досліджень, які зазначають на те, що тривале застосування таких препаратів збільшує ризик розвитку інсульту. Тож, купуючи препарати чи роблячи їх самостійно, – обов’язково проконсультуйтеся з лікарем.

У Чернівцях росте всього кілька гінкго білоб: у ботанічному саду, у парку Резиденції митрополитів та на Соборній площі. Четверта – у дворі будинку, де живе відомий у Чернівцях журналіст Жан Макаренко. Дерево посадив колись його батько.

Килим з гінкго – звична річ

Гінкго дволопасна – єдиний представник класу гінкгових, які були широко розповсюджені на Землі у мезозойську еру. Ці дерева – сучасники динозаврів. Далекими родичами гінкго у відділі голонасінніх рослин є сучасні ялинки та сосни.

У Сибіру юрського та крейдового періоду гінкгові були настільки звичним явищем, що нині зустрічаються у більшості відкладень тих часів. Бо восени земля була вкрита суцільним килимом з листя гінкго, – як нині вкрита кленовим чи липовим листям.

Протягом багатьох століть вважалося, що дикі види цієї рослини не зустрічаються. Тепер відомо, що дика форма гінкго росте у двох районах на сході Китаю.

Легенда про вічне кохання

Листок цього дерева за формою нагадує серце. Через це в народі його називають деревом кохання. За легендою, чоловіче та жіноче дерева гінкго – це земні хлопець та дівчина, які дуже любили одне одного, але не здогадувалися, що їхнє кохання взаємне. Дівчина, у надії дочекатися свого коханого, пішла до Бога і попросила перетворити її на дерево. Бог виконав її прохання  і перетворив на рослину, яку назвав Гінкго. Невдовзі хлопець прийшов до коханої і не знайшов її. Тож і він попросив Бога перетворити його на дерево, щоби їхнє кохання було вічним. Від тих часів на Землі ростуть чоловічі і жіночі дерева гінкго.

Підготувала Любов КАФАНОВА, «Версії»

 

Слова пошуку:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *