«Нові пісні на фестивалях нерозумно співати»

– Як ми готувалися до фестивалю? О, ми щоранку робили зарядку, – жартував фронтмен гурту «Мері» Віктор Винник у Чернівцях на «Обнова-фесті»

N0xpMFe1XSE

– В нас ви не вперше, адже двічі виступали в Public’у в День Святого Валентина. Які враження, коли порівняти? Як сприймає публіка? Де ближче? 
– Дуже гарне запитання. На жаль, не можу дати відповіді. Не буває поганої публіки – бувають погані артисти. Якщо вже так переживаєш за прийом, то обережніше обирай публіку: не виступай там, не виступай тут…Тобто всі концерти мають свої плюси і мінуси. В клубах і в пабах – камерні, можливо, інтимніші. Тому що слухачі  ближче до тебе, ти бачиш очі людей і, звісно, менше народу. А концерти на відкритих майданчиках прекрасні по-своєму: більше драйву, більше вітру. Тому я не порівнюю ці виступи. Як кажуть класики: «публіка в даному випадку не винна», просто треба знайти до неї підхід і працювати над цим.
– Що ви робите, аби знайти цей підхід? Є якийсь рецепт?
– Ми про це взагалі не думаємо: ми виходимо, налаштовуємо інструменти, а далі – як піде.
–  «Вони зуміли зацікавити, запалити. Бо ті інші – занадто молоді і недосвідчені. Прийшла, аби послухати улюблену пісню «Ромео» – і не пошкодувала», – так відгукнулася про вас одна моя знайома. Щоправда, вона значно доросліша, ніж інші слухачі…  
– Так-так, ми граємо для «стареньких»… Нічого не можу сказати про інші гурти. Звичайно, досвід грає в усьому певну роль, але мені було цікаво послухати виконання «Пан Пупец’». Вдень все відбувалось ліниво, а вже вечірній концерт почався реально тоді, коли ми закінчили і почали грати «KozakSystem». Ось тоді вже інший підйом, яскравіше, феєричніше. Сутеніло, з легеньким димом… було весело.
– Думаю, що наступного року буде ще краще… Ви приїдете до нас в 2014?
– Ми практично завжди приїжджаємо, коли нас запрошують. Це залежить від організаторів, точніше від їхнього бажання запросити тих чи інших артистів.
– Публіка на вас образилась. Гукали на «біс», чекали продовження, а ви так несподівано зникли зі сцени.
– Ми не зникли несподівано, люди  нехай не ображаються. Є таке поняття, як регламент. Саме молоді групи це не дуже розуміють. Їм хочеться побути більше на сцені, покупатися в славі. Від організаторів у мене були чіткі рамки – 40 хвилин.  Ми їх відпрацювали, навіть більше.  Чекала наступна група, це просто неетично стосовно колег, які стоять біля сцени, а ти затягуєш концерт. Це мінус попередніх груп. Нехай публіка не ображається. Якщо ми приїдемо наступного разу, то зможемо пограти більш тривалий час.

– Прослухала вашу пісню:  «Моє місто – Львів». Існує така думка, що у Львові найгалантніші чоловіки,  а в Чернівцях найгарніші дівчата. Ви з цим погодитесь? Була якась можливість поспілкуватися з нашими жінками?
– Пісня «Місто» не суто про Львів. Це є пісня про край, який ти любиш. Про твій, найкращий! Для киян – це столиця, для чернівчан – це Чернівці.  А щодо чоловіків, на мою думку, з ними глобальна проблема в усій Україні. Той факт, що буковинські дівчата є най–най-найпрекраснішими – це правда. Пояснюється мультикультурним населенням. Генетичний бум. Давно за цим спостерігаю, і шкодую, що рідко буваю в Чернівцях.
– А як щодо чогось новенького. Складаєте, пишете?
– Так, восени в нас виходить новий альбом. Кілька місяців триватиме  клубний сезон. Можливо, під зиму до вас доберемося.

– Де саме плануєте виступати?

– В Чернівцях один клуб – це Public. Швидше за все, там.

– Невдовзі виходить ваш новий альбом, а ви не виконали жодної з невідомих пісень. Чому?

– Ми виконали такі пісні, як «Ромео», «Kiss» на біс, «Меридіани», «Місто». Нові пісні на фестивалях просто нерозумно співати. Хочеться, аби публіка була з нами в тандемі, співаючи знайомі їй куплети. В «Меридіанів», скажімо, цього року ювілей – 10 років.

– Про що буде альбом? 
– Ми не пишемо концептуальних альбомів про «щось». Альбом – це збірка пісень. Пісні будуть абсолютно різними – і ліричні, і соціальні, а ще й трешеві. Особисто мені дуже нудно триматись якоїсь однієї лінії. Дехто страшенно хвилюється за імідж. Ми в такому статусі, що можемо дозволити собі буквально все. Кому не подобається, може не слухати. В цьому плані існує демократія: кожний може обрати, що хоче.

Олена ДОРОШ, «Юнпрес»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *