Його називають українським Джеймсом Бондом

З колекції Чернівецького художнього музею

Микола ГЛУЩЕНКО, художник і розвідник(1901-1977): «Ніколи не пишіть того, що бачите, тільки те, що відчуваєте»

Микола Глущенко. Квітучі яблуні. 1974 р.

 

У жовтні минає 40 років, як пішов з життя митець яскравого таланту й легендарна особистість, український живописець Микола ГЛУЩЕНКО. Він творив барвисте й життєрадісне мистецтво. Його картинами милуються відвідувачі численних художніх музеїв України та Європи.

 

Творча біографія художника являє собою напрочуд плідний мистецький поступ від часу творчого становлення в Німеччині й Франції у 1920-х – 30-х роках і після повернення до України. Дослідники відстежують цікаві зміни індивідуальної манери художника, яка  проявлялася у майстерно виконаних творах за 50-річний період його творчості. Така особливість мистецького шляху значною мірою є виявом назовні бурхливої життєвої біографії митця, в якій, як виявилося, були й приховані сторінки.

Персонаж із двома біографіями

Микола Глущенко тривалий час працював на радянську розвідку й протягом багатьох років жив подвійним життям, таємна частина  якого була надійно законспірована. Світ довідався про це лише за незалежної України, відколи стали відомі розсекречені матеріали радянських спецслужб.

Відтак не лише мистецькі музеї розповідають про художника Миколу Глущенка, а й, наприклад, музей Служби зовнішньої розвідки України подає в одній з вітрин експозиції фотографії та документи, присвячені розвідувальній діяльності митця. Минуло зовсім не багато років відтоді, як стало широко відомо про блискуче виконання ним низки складних завдань. Вочевидь, завісу таємниці ще не повністю піднято і багато документів розвідника Миколи Глущенка  зберігаються під грифом «секретно». А до лав радянських спецслужб він потрапив ще молодим художником, перебуваючи у Франції.

Шлях до Європи

До Європи Глущенко потрапив у роки своєї неспокійної юності.  Він народився 17 вересня 1901 року в м. Новомосковську Дніпропетровської області в сім’ї бухгалтера.  Дитинство його пройшло на Слобожанщині в селі Борисівка. По закінченні комерційного училища в Юзівці (нині Донецьк) був мобілізований до армії Денікіна. Під час відступу дістався до Польщі, далі були полон і втеча до Німеччини.

Берлін став містом, де розпочалося життя  Глущенка-художника. Хист до малювання  визначив його біографію. Після навчання  у приватних художніх школах Микола Глущенко отримав академічну освіту в Берлінській вищій школі образотворчого мистецтва (1924). Значною мірою це стало можливим завдяки підтримці та матеріальній допомозі відомих представників української еміграції – гетьмана Павла Скоропадського, письменника Володимира Винниченка та професора Чернівецького університету, представника УНР в Берліні Романа Смаль-Стоцького). Після першої ж персональної виставки в галереї «Каспер» молодий художник стає відомим у мистецьких колах німецької столиці.

 

Микола Глущенко. Рожевий натюрморт, 1974

Париж – художня Мекка: Пікассо, Матісс, Глущенко, Сезанн

Після переїзду до Франції 1925 року до Глущенка прийшло визнання його як митця із власним оригінальним стилем. Одна за другою в Парижі та інших європейських містах відбувалися виставки, на яких його твори експонувалися поруч із роботами таких видатних майстрів, як Пабло Пікассо та Анрі Матісс, із якими він був добре знайомий. Етапом у творчому житті Миколи Глущенка стала персональна виставка у «Салоні незалежних» у Парижі. Про Глущенка писали критики, випускалися каталоги, згодом прийшов і комерційний успіх. Одна з французьких газет зазначала, що твори М. Глущенка цікавлять публіку нарівні з роботами Сезанна та Брака. Найбільш прикметним у його живописних роботах визнавали плідний пошук гармонії промовистої образності й технічного виконання.

До кола спілкування митця входили відомі французькі художники та письменники, які часто збиралися у його приватній студії в Парижі на вулиці Волонтерів, 23. Підтримував зв’язки Микола Глущенко і з українськими митцями, які працювали в Парижі. Він активно сприяв роботі Асоціації Незалежних Українських Митців. Разом з С. Гординським організовував виставку художників «Паризької групи» у Львові. Там же 1935 року з великим успіхом відбулася і його власна персональна виставка, на якій було представлено близько ста творів. Кілька робіт з тієї експозиції залишилися у збірці Львівського Національного музею. І майже через 40 років Глущенко знову завітав до Львова зі своєю персональною виставкою. Але то були вже інші часи…

Розвідник і художник на порозі Другої Світової

1936 року М. Глущенко залишив Францію та з дружиною й сином переїхав до Москви, звідки перебрався до Києва. У передвоєнні роки Микола Глущенко далі виконував  агентурну роботу, добуваючи надважливу інформацію. На початку 1940-го він займався організацією обмінних виставок в Москві та Берліні у співробітництві з відділом культурних зв’язків штабу Ріббентропа. Отримавши спеціальне завдання, Микола Глущенко спромігся роздобути відомості про деталі підготовки Гітлера до війни проти СРСР.

Микола Глущенко, Весняний мотив. 1952 р.

У рамках соцреалізму

А у творчості тепер уже київського художника розпочався новий етап. То були роки панування методу соціалістичного реалізму в мистецтві. Живописець М. Глущенко, хоча й прибув з Парижа – школи образотворчого мистецтва світу, змушений був підкорятися загальним ідеологічним вимогам. Один з провідних радянських мистецтвознавців О.Федоров-Давидов визнавав талант М. Глущенка, але зауважував, що йому треба позбутися французьких захоплень і… барвистості. Створюючи обов’язкові тематичні картини й портрети, Глущенко залишався вірним улюбленому пейзажному жанру. Втім, у пейзажах та натюрмортах 1940-50-х років це був вже інший Микола Глущенко. Випробування соцреалізмом проявлялося у традиційних й деталізованих композиціях, побудованих в реалістичному дусі. Але й у таких пейзажах Глущенко не втрачав ліричного забарвлення й колористичної жвавості.

Кілька полотен того періоду зберігаються в Чернівецькому художньому музеї, серед них «Бузок», «Осінь у Каневі» тощо. Знайомить музей і з пейзажами роботи Глущенка 1970-х років. Ми впізнаємо в них справжнього майстра, живопис якого вирізняє розкутість, артистизм і дзвінкість кольорів, того Глущенка, який казав: «Ніколи не пишіть того, що бачите, тільки те, що відчуваєте». Такими є, наприклад, «Рожевий натюрморт» та пейзажі «Площа Богдана Хмельницького», «Сінокіс», «Квітучі яблуні». Ці твори приваблюють декоративністю, виразністю ритмів, рвучкими спалахами кольору, точністю ліній та професійно зваженою композиційною побудовою. Історики мистецтва вбачають у таких полотнах вплив мистецтва П’єра Боннара, Анрі Матісса,  Моріса Вламінка, а також французької постімпресіоністичної школи живопису. Всі дев’ять творів надійшли до музею від Міністерства культури України, яке свого часу, згідно із заповітом М. Глущенка, отримало 1250 його робіт. 2011 року у Художньому музеї в Чернівцях експонувалася виставка з 59-ти картин митця, яка подорожувала містами України.

 

Останні десятиліття життя народного художника України Миколи Петровича Глущенка (а відійшов у вічність він 31 жовтня 1977 року) позначені активною творчою та виставковою діяльністю. Він багато подорожував, бував за кордоном, займався викладацькою роботою, був професором Київського художнього інституту.  Значна мистецька спадщина Миколи Глущенка становить від 5 до 10 тисяч творів. Його роботи представлені у музеях України, Росії, Франції, США, Канади та інших країн, зберігаються в численних приватних колекціях.

 

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної Спілки художників України

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *