Художник, який умів зупиняти час: Пейзажист Юрій ЧУДІНОВ (1930-1992) та його мистецькі здобутки

 

 

Юрій Чудінов. Фото. 1970-і роки

 

Художники не вмирають. Вони живуть у своїй спадщині, яку ми повинні навчитися зберігати на радість тим, хто відчуває й розуміє їх.

Діна ФРУМІНА, українська художниця  та педагог

 

   

Ю Чудінов. Туманний ранок. 1988 р. Полотно, олія

 

 

Мистецькі надбання Буковини та Чернівців багаті й різноманітні. У цьому ми пересвідчуємося щоразу, коли оглядаємо художні виставки сучасних митців або згадуємо цікаві сторінки творчих біографій художників минулих років. З їхніми творами маємо можливість знайомитися і в експозиції Чернівецького художнього музею. Нещодавно музейна збірка поповнилася чотирма живописними полотнами роботи чернівецького митця Юрія Чудінова (1930-1992), які передала в дар музею дочка художника.

 

Ю Чудінов. В парку. 1979 р. Полотно, олія

 

Юрій Васильович Чудінов народився у Ташкенті. 1959 року здобув мистецьку освіту в Одеському художньому училищі, навчання в якому визначило його творчі устремління та сприяло формуванню його мистецької особистості.  Адже відомо, що в училищі панувала особлива атмосфера, яку створювали його найкращі педагоги, серед яких був, наприклад, послідовник славнозвісного митця  М. Бойчука Микола Павлюк. У роки навчання Чудінова в училищі викладала відома  художниця Діна Фруміна. Саме вона прищеплювала студентам любов до пейзажного жанру, уважне ставлення до формальних завдань і  була непримиренною поборницею забороненого тоді імпресіонізму та й узагалі сучасного мистецтва, яке мало тавро «формалізму». Викладачем Юрія Чудінова була також і Любов Токарева-Александрович, яка завжди дотримувалася власних педагогічних поглядів щодо своїх учнів: «Їм потрібно відкрити світ, а дорогу вони оберуть самі, захопити їх не лише ремеслом, а й художнім пошуком».

Із такими настановами й принципами випускник художнього училища Юрій Чудінов приїхав з Одеси до Чернівців й розпочав роботу в художньо-виробничих майстернях Художнього фонду України. Тими роками художники виконували замовлення установ та підприємств, які мали тоді переважно ідеологічний характер: картини та портрети на історико-революційну та ленінську тематику. Звісно, в тих установлених рамках працював і Юрій Чудінов, а натхнення знаходив у мотивах природи. Художник тяжів до пейзажного жанру і свої краєвиди подавав на обласні виставки. Хоча такі експонати не надто віталися в часи панування соцреалізму. Адже й на початку 1960-х років ще тривали критичні виступи, схожі більше на офіційні настанови, які отримали, наприклад, учасники ІІІ обласної художньої виставки: «Згадана виставка показала істотні недоліки, які допускають чернівецькі митці… Насамперед вражає вузькість та ідейна бідність тематики творів…. Невже крім осіннього рум’янцю та першого снігу художник нічого не бачить у нашому буйному й натхненному радянському житті?» (газета «Радянська Буковина», липень 1950 р.).  

Попри такий тиск та перешкоди, в колективі чернівецьких художників утворилася група митців, яким ставало сили залишатися вірними власному покликанню та які прагнули художнього пошуку. Одним із таких був і пейзажист Юрій Чудінов. Уже в 1960-ті роки він бере участь у всеукраїнських виставках. А 1971 року прозвітував персональною виставкою і став членом Спілки художників. Саме на це десятиліття припадає початок роботи над серією його карпатських краєвидів і пейзажів з подорожей Україною.

Ю. Чудінов. Повінь. 1979 р. Полотно, олія

 

Міркуючи над творчістю Юрія Чудінова, переконуєшся, що він був природженим пейзажистом. Адже художник не лише милувався красою природи, а й у своїх камерних композиціях немов зупиняв час, щоби передати настрій зачарованого довкілля. Назавжди залишаються в пам’яті і притишена стихія перлисто-сірої гладі рівнинної річки у творі «Повінь» (1979 р.), і  спокій засніженої алеї в ніжній сріблястій імлі («В парку», 1979 р.). А мотиви з карпатськими краєвидами хвилюють відчуттям епічності й величі природи («Стара Верховина», 1965 р., «Туманний ранок», 1988 р.).

Юрій Васильович запам’ятався неспішним і вдумливим, людиною самозаглибленою і напрочуд уважною до інших. Спілкування з ним незмінно було приємним і цікавим.

«Він був одним з найбільш визнаних пейзажистів, які жили й працювали в Чернівцях, – тепло згадує Юрія Васильовича живописець Олександр Літвінов і продовжує: – Чудінов був у нас головою молодіжного об’єднання, коли я починав свій шлях. У нього було щире прагнення поділитися знаннями та досвідом з молодими, доброзичливо знаходити та бачити сильні моменти в творах молодших колег. Він ділився з нами власними прийомами як змішувати фарби, які книги читати… Я назавжди засвоїв його поради щодо роботи над пейзажною композицією та її колоритом, зокрема щодо прийомів сполучення теплих і холодних кольорів. Незабутніми є і його турботливе ставлення до художників-початківців: він заохочував нас, вчив жити в цій професії і давав цінні поради, як позиціонувати себе в ній, себто як зберігати самобутність і не стати наслідувачем».

Заслужений художник України Євген Удін зберігає повагу до Юрія Чудінова, зазначаючи його професіоналізм і коректність у спілкуванні з колегами: «Тихий, не галасливий, спокійний був чоловік».

Своїми спогадами поділився про живописця Ю. Чудінова й  заслужений художник України Ярема Полатайко: «Він тонко відчував Буковину, трепетно й тепло передавав звучання її природи. А до колег ставився напрочуд чуйно й доброзичливо, вмів з особливою делікатністю висловити власну критичну думку. Інтелігентна й красива людина!»

За 33 роки життя та творчості в Чернівцях Юрій Чудінов утвердився як живописець яскравої творчої вдачі з особливим даром майстра пленерного пейзажу, чия творчість є цінним надбанням мистецької Буковини.

 Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної Спілки художників України

Слова пошуку:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *