Галина ОЛІЙНИК: «Народне мистецтво має жити не тільки у фондах музеїв»

       

Таким є головний меседж персональної виставки різьбярки з Вижниці, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Виставку під назвою «Відродження» нині можна переглянути у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї.

 

За прикрасами з дерева – майбутнє

Галина мріє повернути у побут жіночі прикраси з дерева. «Як немає нації без мови, так й України – без народних традицій», – каже вона. – Тож не просто виставила експонати, а організувала дефіле дівчат у жіночих прикрасах з дерева. Думаю, модний показ переконав присутніх, наскільки органічно виглядають дерев’яні прикраси».

І справді, манекенниці, роль яких на себе перебрали студентки університету, виглядали вишукано і, мабуть, дещо незвично. Водночас захопливі вигуки глядачів супроводжували їх постійно, оцінюючи таким чином роботи майстрині. А одна з відвідувачок зауважила, що прикраси з дерева мають магічний вплив, вони зміцнюють їхню власницю стихією дерева, яка несе в собі непохитність, уміння стояти на своєму, а найголовніше – міцність стосунків з іншими людьми. А це саме та якість, якої потребує берегиня сімейного вогнища.   

 

Тендітна красуня-горянка – автор двох рекордів України

Галині Олійник належать рекордні козацькі клейноди ручної роботи. Найбільша булава ручної роботи зберігається нині у Національному музеї-заповіднику ім. Б. Хмельницького в Чигирині. А найбільший козацький бунчук, що є ознакою влади і перемоги над невірними, у  якому використаний справжній кінський волос, після виставки  назавжди залишиться у Чернівецькому краєзнавчому музеї як подарунок автора. Роботи ж різьбярки з Буковини зберігаються не тільки у музеях України, а й у США та приватних колекціях.

Різьблені тарелі «Промінь віри», «Велесове колесо», «Сонце Трипілля», «Оберіг» тощо вражають не тільки витонченістю автентичного орнаменту, а й глибоким змістом. Щоправда за умови, що глядач вміє читати орнаменти.

        

Джерела

Народилася Галина у селищі міського типу Кути, що на Івано-Франківщині, звідки до Вижницької залізниці лише 12 кілометрів. До слова, звідти родом іще один видатний буковинець – український музикант і композитор Левко Дутківський. 

За спиною 35-річної жінки дві вищі освіти: вона філолог романо-германських мов і художник декоративно-прикладного мистецтва.

…Що не кажіть, а різьбярство нібито й не жіноча справа, та в Галини вже є й продовжувачка – 15-річна донька Антоніна, яка не тільки допомагала матері в організації виставки, а й розробляла ідеї деяких жіночих прикрас.

«Я була вражена, коли донька сказала мені, що подала документи на художню обробку дерева до Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка», – ділилася майстриня.

Зовні Галина й Антоніна – мов сестри. Та, мабуть, донька й характером пішла в матір, обравши зовсім не жіночий фах… Кілька років тому в Галини так негативно склалися життєві обставини, що більшість жінок впала би у відчай. А вона використала морально-психологічну скруту для нового, більш довершеного витка творчості: за 2 останні роки зробила більше, ніж за всі попередні. І саме завдяки цим роботам стала відомою не тільки в Україні. Хоча на життя досі заробляє вчителюванням.  Втім, не шкодує, бо в кожну справу, за яку береться, вкладає творчість – вогонь серця і душі.

Людмила ЧЕРЕДАРИК,  «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *