Претенденти на комунальне підприємство його вже фактично розтерзали…
Фото promin.cv.ua
Історія боротьби за обласне комунальне підприємство «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» нагадує біблійну історію про «Соломонів суд». Пригадуєте, як до мудрого царя Соломона прийшли дві жінки, які сперечалися за право назватися матір’ю для однієї дитини. Соломон сказав розділити дитину між ними, розрубавши її навпіл. Справжньою виявилася та мати, яка погодилася, щоби дитина дісталася іншій – лиш би була живою. Ця історія надихнула багатьох митців на творчість, і безліч поколінь тепер милуються фресками, гравюрами, картинами і рельєфами на цю тему. На жаль, буковинські «матері» (претенденти на право власності), які сперечаються за «дитя» – комунальний санаторій – навряд чи когось сподвигнуть на творчість. Адже відступатися вони не бажають, а «дитя» уже практично неживе…
Від планів до реалій: стрімголов униз
Близько року минуло відтоді, як комунальний санаторій, розташований у с. Брусниця на Кіцманщині, мав бути переданий в довгострокову оренду інвесторові на визначених облрадою умовах. Умови – збереження лікувального профілю закладу, щорічні вкладення 4,5 млн грн в його розвиток (від 180 до 200 тис.дол. по курсу), щомісячна сплата в розмірі 100 тис. грн оренди за нього і можливість лікування на пільгових умовах відповідних категорій населення. Рішення сесії облради про це є, але в життя воно не втілене – через те, що НАБУ (Національне антикорупційне бюро України) піддало сумніву законність цього рішення і порушило кримінальну справу. Тож замість щомісячних 100 тис.грн в бюджет, 4,5 млн грн за цей рік на розвиток закладу, та і взагалі замість працюючого «Бальнеологічного санаторію «Брусниця» обласна рада тепер має у своїй власності і на своїй землі напівзруйновані будівлі, залишки колективу і купу боргів: невиплачені зарплати нинішнім і колишнім працівникам, несплачені комунпослуги тощо.
Це вже не перша «пригода» багатостраждального санаторію. Поки він фінансувався з обласного бюджету – хазяйнування відбувалося більш-менш вдало. Відколи підприємство перевели на самоокупність, воно почало занепадати. Було би дивно очікувати чогось іншого від менеджера віком понад 80 років, тож новий орендар-інвестор, вочевидь, мав би його замінити. Але не так сталося, як гадалося: інвестор досі не зміг вкласти свої інвестиції, усю справу розслідує НАБУ, шукаючи і не знаходячи хабарі, менеджер на 86-му році життя звільнився сам, а санаторій занепадає. І поки обласна рада сушить голову над питанням «що робити?», учасникам і глядачам цієї драми поступово привідкривається відповідь на питання «хто винен?»
Претенденти виходять із тіні
Першого вересня представники керівництва Чернівецької облради відвідали обласне комунальне підприємство «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на запрошення трудового колективу. В убогому залі з облупленими стінами колектив благав прибулих депутатів, фахівців з апарату облради на чолі з першою заступницею голови облради про порятунок, а присутні на зборах представники місцевої громади і бізнесу наввипередки пропонували «варіанти виходу з кризи».
Сільський голова Брусниці Іван Загарія пропонував передати санаторій громаді. Якій саме – поки незрозуміло, бо Брусницька сільрада хоч і об’єднує шість сіл, та створити ОТГ так і не спромоглася, залишившись «білою плямою» на карті децентралізованої Чернівецької області. В який саме спосіб громада хотіла б отримати санаторій – також неясно, бо сільський голова не бачив особливої різниці між «на баланс» і «у власність». На які кошти його розвивати – тим паче немає уявлення. Хіба що відповідь: «Будемо шукати інвестора» звучала голосно.
Ймовірний інвестор навіть сидів у президії зборів – депутат облради Василь Шемчук (на фото), який чесно розповів, що свого часу – у минулому скликанні обласної ради – вже хотів стати інвестором санаторію і разом з бізнес-партнерами подавав бізнес-план. Попередня каденція ради не встигла прийняти позитивне рішення, а починати все спочатку в новому скликанні ця група бізнесменів уже не захотіла. Як і подаватися на конкурс. Тому сталося так, як сталося – у конкурсі брала участь лише фірма бізнесмена Юрія Кушніра. Яка його й виграла, і право оренди в якої тепер зависло в повітрі через підозріливе НАБУ. Яке і оголошених хабарів не знайшло, і вину нічию в цій справі не довело.
Ще один ймовірний інвестор метушливо і шумно доводив свої пропозиції з порятунку санаторію з залу: місцевий господарник і Герой України Ярослав Швед.
Цей своїх намірів не приховував і впевнено заявляв: віддайте це мені, без мене ви тут нічого не зробите! І можливо, він навіть має підстави для такої впевненості: він уже впритул підступив до території комунального підприємства своїми розкішними новими корпусами, у яких охочим так само надаються лікувальні послуги. І лікують там тією ж самою сірководневою водою, що і в комунальному підприємстві. Тільки-от ліцензія на видобуток цієї води є лише в комунального підприємства, а в Героя України Ярослава Антоновича Шведа – немає. І Ярослав Антонович змушений цю водичку для потреб своїх клієнтів купувати. І купує – на цілком законних підставах, за угодою.
Погодження Чернівецької ОДА на торгівлю водою між комунальним санаторієм і приватником
Угоду він уклав з комунальним підприємством в особі його головного лікаря пана Бойка. Щоправда, вже колишнього – пан Бойко таки звільнився пару місяців тому. І спитати тепер, чому воду продавали офіційно так дешево – по 3 копійки за літр, поки підприємство загинається – наче й нема з кого. Якщо уважніше розібратися в документах комунального підприємства, невідповідностей там знайдеться більш ніж достатньо – у цьому переконалися присутні на зборах журналісти, які побачили їх неозброєним оком з першого побіжного погляду. І в яких ще оборудках був задіяний екскерівник комунального закладу – то вже питання до правоохоронців. Які натомість вхопилися зовсім за інше, і це призвело до катастрофічних наслідків для комунального санаторію.
Хто в цій ситуації «без Соломона в голові»?
З такої халепи не врятує і наймудріший Соломон, бо ж у когось із «псевдоматерів» є ще й «група підтримки» з правоохоронної системи…
Ярослав Швед переконує обласну владу у щирості своїх намірів
Ситуацію прокоментував голова обласної ради Іван Мунтян: «Нинішній стан санаторію – це не випадковість, а результат втілення давніх і далекоглядних планів окремих людей. Цьому посприяла і правоохоронна система, і багато держслужбовців, які займали посади у відповідний час. Я готовий сьогодні розповісти про те, що стоїть за цим планом, який був складений задовго до прийняття рішень обласною радою про передачу санаторію в оренду. На сьогоднішніх зборах відкрито говорилося про те, хто мав інтерес до інвестування в це підприємство. От колега-депутат Василь Шемчук заявив, що він відмовився від цієї ідеї, адже не відчував сили виконати висунуті обласною радою умови. Інші ж – зацікавлені в тому, щоби знищити підприємство, аби воно автоматично перейшло у їхню власність. Обласна рада намагалася максимально впливати на цю ситуацію і зберегти підприємство. На жаль, не маємо сил впливати на процеси, які тривають сьогодні– в тому числі, на втручання правоохоронної системи, спрямовані на перешкоджання реалізації законних рішень, які були прийняті облрадою цієї каденції, яку я маю честь очолювати».
А журналісти побачили напівзруйнований санаторій як поле битви претендентів на нього. Які так захопилися процесом боротьби, що забули, власне, про мету. Хоча… Може, зовсім і не забули? Може, якраз комусь із них так і було потрібно – довести до ручки, щоби потім лиш застовбити спустошене місце? Спустошене від власника, але не від щедрих на цілющу воду надр.
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
