Маяки децентралізації

На Одещині у Маяківській обєднаній тергромаді, яка переступила вже через «екватор» першого року існування, розвиватимуть туризм – та не простий, а науковий.

Коли заступник голови Маяківської ОТГ Василь Усенко жартома сказав, описуючи особливості своєї громади, що «в кожній хаті по-своєму борщ варять», навіть не уявлялося, наскільки ж унікальний тут «об’єднано-територіальний борщ». Мало того, що усі три села у складі Маяківської ОТГ – з різних районів (на Буковині така спроба міжрайонного утворення не прижилася: бажання громади с. Буківка Герцаївського району доєднатися до Тереблечанської ОТГ на Глибоччині не схвалене Кабміном. Втім, тут йшлося про доєднання, а на Одещині «міжрайонна» ОТГ створювалася «з нуля», і це не зустріло законодавчих перепон). І унікальні місцевості понад Дністром і затокою Дністровського лиману, де не ступала людська нога – не єдина «родзинка» громади. На території Маяківської ОТГ розташувалася астрономічна спостережна станція – обсерваторія Одеського університету ім. Мєчнікова, де відвідувачам навіть дозволяють подивитися в телескоп!

Одне з приміщень обсерваторії

Саме таке щасливе поєднання об’єктів та обставин і має намір використовувати громада. Адже, як стверджують її очільники, у процесі децентралізації їх вчать, «як грамотно заробляти й витрачати гроші».

«За цих півроку зробилося більше, ніж робилося за останні 10 років»

Очільники громади із майже 10-тисячним населенням звітують перед журналістами – учасниками прес-туру «Одеська область – досвід реформ» про свіжі досягнення. У всіх селах вулиці освітлені, у двох навіть є вже відеонагляд у громадських місцях – у школах, садочках, на площах. Громада прийняла на баланс три школи. Саме у день наших відвідин в ОТГ відбулася сесія ради, на якій затвердили акти прийому-передачі сільських амбулаторій і створили комунальний центр первинної медико-соціальної допомоги. «Самі будемо утримувати свою медицину», – каже заступник голови ОТГ.

Василь Усенко

За півроку побудували новий сучасний стадіон зі штучним покриттям – навіть Президент приїздив на відкриття. Школу в Маяках планують зробити опорною, тож уже вийшли на тендер із придбання шкільного автобуса – аби підвозити дітей з околиць. Саму школу реконструюють: раніше вона могла прийняти 700 дітей, а після добудови й приведення до сучасних вимог буде розрахована на 1100 учнів. Подали заявку на погодження маршрутів, щоби запровадити кільцевий автобус між трьома селами громади. Пройшли перший етап конкурсу-відбору на фінансування ЦНАПу (мають приміщення, а очікують його оснащення – аж до програмного забезпечення із доступом до усіх баз). Та що казати, якщо бюджет громади за півроку її існування зріс від 9 до 20 млн грн власних коштів!

Та це лише звітується легко й швидко. Втілювати в життя ідеї, ламати старі уявлення, традиційні способи управління і господарювання зовсім не просто. По-перше, «міжрайонне» об’єднання складніше за утворення громади в межах одного району. Далі доволі тривалим був процес інвентаризації того, що мали села до об’єднання, а ще складнішим – приведення того всього до «спільного податкового знаменника». Громада відчуває також кадровий голод – наприклад, на медпрацівників. Попри те, що планують ремонт наявної двоповерхової Маяківської амбулаторії, де на першому поверсі передбачають прийом сімейних лікарів, а на другому – житло для них, усвідомлюють: наразі молодь охочіше поїде до Одеси на вищу зарплату навіть без житла, аніж залишиться тут.

Не безхмарною є й комунікація з людьми, яких треба заново навчити, що вже не буде, як колись («спільне – то нічиє»), а що для процвітання школи, садочка, дороги треба спочатку докластися до загальної казни своїми податками…

Та незважаючи ні на що, лідери, яких обрала собі громада, у майбутнє дивляться оптимістично. З трьох районів – то з трьох районів: на сільраду передплатили по три примірники районних газет і тепер в курсі всіх подій J Упевнені, що потенціал є, і планують розвивати туристичний напрямок. Адже він, сподіваються, буде одним із головних джерел наповнення бюджету громади. Окрім нього, казна поповнюватиметься з ПДФО, єдиного та земельного податків.

«Будь-який туризм починається з легенди»

Розмова з учасниками прес-туру «Одеська область – досвід реформ» відбувалася у павільйоні свіжоствореного за кошти ЄС кемпінгу на мальовничому березі Дністра. Тут є і пляжна зона, і дерев’яні настили для наметів, і облагороджена територія. Поруч кафе, готель. Щоправда, вбиральні поки не облаштовані, але ж, як кажуть, і Москва не за рік будувалася…

Вид на Дністер з кемпінгу

Головне, що керівництву Маяківської ОТГ не забракло ні креативності, ні політичної волі, аби адекватно оцінити потенціал громади, визначити пріоритети і створити не лише окремий структурний підрозділ – відділ культури і туризму в адміністрації ОТГ, а й спеціальне комунальне підприємство, яке займатиметься винятково туристичною діяльністю.

Очолив турвідділ Микола Роженко, досвідчений науковець, який працював і в університеті, і в природоохоронній сфері, і в тутешньому національному природному парку.

Микола Роженко

«Покликання нашого відділу культури і туризму – створити тут туристичний продукт, – каже Микола Васильович. – Ми мали унікальні території, а туристичного продукту не мали. Були екскурсії, елементи туризму, базові точки, локації туристичних маршрутів, але це не системно. А продукт треба створити.

Як частину одного з маршрутів ми залучаємо  унікальну обсерваторію, розташовану в Маяках, для відпочинку вихідного дня чудово підходить кінна станція, де можна активно відпочити і здобути первинні навики верхової їзди…

Маяківські коні

Наші території мають шалені переваги над іншими – як біолог, стверджую, що в Європі таких уже немає. Не через високу свідомість, ні – через бідність. Просто не вистачило коштів, аби це унікальне довкілля знищити. 30% наших земель належать до природно-заповідного фонду.

Акцент робимо на екологічні екскурсії, цьому напрямку надаємо цільову підтримку. Об’єднуємо дрібних підприємців, які надають турпослуги, триває процес занесення їх до єдиної бази, і долучимо до створення турпродукту. Це і їм вигідно, адже якщо ці одноосібники працюють фрагментарно, стихійно, від сезону до сезону – ми організуємо роботу і забезпечимо їм туриста незалежно від пори року чи погоди. Наприклад, хтось до них їде тільки коли клює карась – а ми залучимо тих, хто приїде, коли карась не клює, а натомість цвіте водяна м’ята…

Маяківський метелик. І муха.

Надзвичайно цікавий науковий туризм. Адже в нас є місцевості, де не ступала нога людини: вони недоступні влітку і майже недоступні взимку. Спостерігаємо за цим унікальним тваринним світом з квадрокоптерів: тут гніздяться 137 видів птахів, в тому числі пелікани, лише тут збереглася норка європейська…  Тож маємо ідею водних екскурсій, чекаємо на ліцензію і запускаємо свій пароплав, причал один є, а будівництво ще одного – у планах. Приватних готелів також є вже кілька.

А головне, що будь-який туризм починається з ідеї, з легенди. У нас уже готові такі ідеї, які ґрунтуються на легендах і бувальщинах, для кожного села. МаЯки (саме з наголосом на другому складі, це такий місцевий сленг) –  вони ж значно старіші за Одесу! Це центр історії розвитку краю!! Село Удобне натомість – це «персиковий рай» і має  унікальні джерела, біля яких, кажуть, зупинялися відомі люди – скажімо, Пушкін. Сьогодні науковці – історики, біологи з Одеського національного університету – на волонтерських засадах надають дуже цікаву інформацію про кожний населений пункт, аби він не «розчинився» в об’єднаному гурті, а зберіг свою ідентичність».

«Чиї помідори? – Маякські!»

Та не туризмом єдиним живе Маяківська ОТГ. Виробництво тут – переважно сільськогосподарського спрямування. Маяки й Надлиманське знамениті тим, що тут люди займаються тепличним господарством. Ці суцільні теплиці забезпечують Усіма овочами цілу Одесу. Тож на запитання: «Чиї помідори?», – на Одеських ринках найчастіше почуєте відповідь: «Маякські!» Тут розвинуте й садівництво. Немає якогось єдиного потужного агрохолдингу, як і немає монополіста у переробній промисловості. Вирощують овочі-фрукти-городину підприємства «Маяки», «Батьківщина», приватний підприємець Горобець, у переробці відомі торгові марки «Гурман», «Південьпереробка», відділення Одеського консервного заводу. Займаються й рибальством, але не в промислових масштабах. Кажуть, виходити на європейські ринки поки немає сенсу: є де збути продукцію і заробити нормальні гроші тут. Тим часом вільних земель в ОТГ практично нема – з-за меж населених пунктів землі ще не передали.

Тож люди працюють і водночас вчаться заощаджувати. Не роздувають штат. Обираючи між ремонтом старого дитсадка і школи, вирішили приміщення садка поки законсервувати, а тимчасом створити НВК, відремонтувати приміщення школи і там розмістити усіх учнів-вихованців.

У структурі мають навіть управління сім’ї, молоді і спорту, міркують над створенням молодіжної ради в ОТГ, планують передбачити в бюджеті кошти на конкурс молодіжних програм – щоб зацікавити і продемонструвати реальну можливість втілити свою ідею. А окрім комунальних підприємств з туризму і медицини, є ще КП «Наше село», яке виконує функції благоустрою і для якого закупили вже третій сміттєвоз і баки для сміття.

Самостійне врядування й господарювання також стимулювало деякі «відкриття»: працівникам ради ОТГ їхня структура трохи нагадує тепер «міні-райдержадміністрацію», їх дещо напружують усілякі державні «надбудови» структур, у яких чи з якими вони працюють, і вони доходять вимушеного висновку, що «бюрократія невикорінна».

Учасники/ці прес-туру з господарями ОТГ (в центрі)

А віддушину знаходять хто в чому: хтось в улюбленій роботі, хтось у досягненні амбітних «об’єднано-територіальних» цілей, а хтось зізнається, що має хобі. Один з наших співрозмовників-чиновників – виноградар. Каже, дуже корисно, що президент Порошенко півтора роки тому підписав у райцентрі Біляївці закон про скасування спецліцензії для виноробів ;)

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

 

Матеріал підготовлений за сприяння Харківського прес-клубу в рамках проекту «Реформи в Україні очима журналістів регіональних медіа».

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *