Екологічна громадськість Буковини разом із газетою «Версії» вже четвертий рік поспіль наполегливо протистоїть намаганням приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (100% акцій держави!) здійснити його давні наміри – збудувати 6 низьконапірних гідроелектростанцій у верхній частині Дністровського каньйону, який є природнім дивом і перлиною України. На всі обґрунтовані докази науковців про недоцільність і хибність цього задуму, а також некоректність аргументів на межі з відвертою брехнею, які підсовуються громадам як приманка, ПрАТ «Укргідроенерго» і далі наполегливо гне свою лінію. Про це вже неодноразово йшлося на шпальтах преси, озвучувалося на «круглих столах» радіо й телебачення, писалося до всіх вищих інстанцій.
Однією зі складових проблем, пов’язаних із будівництвом нових ГЕС, є необхідність відтворення рибних запасів у Дністровському водосховищі та верхньому Дністрі. Адже висока гребля Дністровської ГЕС разом з її супутницею – греблею буферної ГЕС – намертво перегородила колишні шляхи міграції прохідних видів риб на нерест, розчленувавши єдину екосистему на ізольовані клаптики. Те, що залишилося у верхів’ях Дністра – жалюгідна тінь колишніх величезних рибних багатств ріки.
Ще в радянській часи при проектуванні Дністровської греблі, у якій з технічних причин навіть не передбачалися рибопроходи і рибозахисні пристрої на водоводах гідроагрегатів ГЕС, на компенсацію втрат рибного господарства заплановали будівництво нерестово-розплідного господарства і зариблення водосховища. Постановою Ради Міністрів УРСР від 7 жовтня 1973 року №475 будівництво нерестово-розплідного господарства (НРГ) було покладене на «Укрриболовводгосп».
Греблю збудували й успішно здали в експлуатацію 1983 року. Про долю НРГ тихо і надовго забули. 1991-го СРСР закономірно розвалився, а «Укрриболовводгосп» мирно «почив у Бозі», не залишивши прямих нащадків. Спадок же – проблема – залишилася. Кому і як її вирішувати?
2011-го на берегах сивого Дністра створилася нова державна природоохоронна, науково-дослідна та екопросвітницька організація – Національний природний парк «Хотинський», 60% території якого займає водне плесо водосховища. Бюджетна установа, якою є Парк, намітила амбітні плани створення рибовідтворювального виробництва, не останньою чергою – і для підняття реноме держави в екологічній сфері.
Ніхто не може заперечити того факту, що ПрАТ «Укргідроенерго» в особі Дністровського комплексу ГЕС та ГАЕС є прямим правонаступником попередніх радянських енергетичних структур. Важко відмахнутися й від загальносвітового принципу «Порушник – платить». Тож, національний парк, демонструючи державницький підхід до справи, з чистою душею звернувся до ПрАТ із мудрою пропозицією взяти спільну участь у створенні та діяльності цього виробництва. Це логічно й до того ж економічно на два порядки вигідніше. Натомість риба виявилася своєрідним лакмусовим папірцем ставлення сторін до болючих екологічних проблем.
За традицією, ПрАТ просто проігнорувало листа. Тому, щоби не підводити державних мужів області під гільйотину кадрових оргвисновків, увесь вогонь борні за справедливість узяла на себе Громадська рада при Управлінні екології та природних ресурсів Чернівецької облдержадміністрації, пізніше й Координаційна рада екологічної безпеки Чернівецької області. Листи-звернення були направлені до всіх інстанцій – від Кабміну України до міністерств включно. Далі тривала переписка точилася за відомим сценарієм: «Ми їм про Івана, а вони нам – про Степана».
Врешті-решт наслідком останнього, доволі різкого, звернення Координаційної ради до Міністра енергетики та вугільної промисловості України І.С.Насалика став лист-відповідь від 20 червня 2018 року за №02/15-4939. Квінтесенція позиції Міністерства і підпорядкованих йому структур чітко викладена у четвертому абзаці листа, який варто процитувати повністю.
«За інформацією ПрАТ «Укргідроенерго», Товариство не є правонаступником щодо зобов’язань або майна «Укрриболовводгосп», до того ж не експлуатує біологічні ресурси не користується ними на водосховищах, включаючи Дністровське. Отже, згідно із законодавством України, обґрунтування для здійснення компенсуючих заходів ПрАТ «Укргідроенерго» щодо забезпечення безпосереднього відтворення рибних ресурсів відсутні».
Слався, діво Маріє! Отепер все стало на свої місця!
Дійсно, Товариство не користується і не експлуатує рибні ресурси – це йому ні до чого. Воно просто своєю діяльністю і пасивністю сприяє швидкій деградації рибних запасів і, як лідер сусідньої держави, здивовано парирує: «Наших там нема і ми тут ні при чому!»
Це чудовий наочний урок для прихильників так званої великої та малої гідроенергетики: вони, енергетики, вправно робили, роблять і будуть робити своє, а ви, люди-панове, попри їхні гарні обіцянки, мастіть собі голову з усіма наступними похідними проблемами. Розмиваються та руйнуються береги разом із лісами та будівлями – то особисті проблеми лісників і громад, бо ліси й землі – не на балансі ПрАТ. Зникають пляжі та місця відпочинку на берегах – особисті проблеми місцевих органів та охочих похлюпатися у воді: тури на Багами та Бермуди відкриті і доступні всім. Утворюються трясовини? – Не суньтеся, куди не треба. Застійна вода смердить? – то це ж природне явище, а не вина Товариства. Хочете рибки? – вйо до магазину!
Не буде й обіцяної мешканцям придністровських сіл дешевої електроенергії, бо енергомережі держави об’єднані в єдину систему, а виробництво та розподіл і продаж товару перебувають у зовсім різних руках. Що там про нові робочі місця? То це не про вас писане, бо для автоматизованого управління греблями потрібно обмаль вузьких спеціалістів, а не прості вуйки від сохи, яких і сторожами до споруд близько не підпустять. Куди перебиратися відселенцям із затоплених хат? Викупайте деінде власним коштом уже всюди приватизовані землі і шукайте нової роботи. І все це – на законній підставі! Кесарю – кесареве, слюсарю – слюсареве!
Усе наголошене мають нарешті усвідомити громади, аби не піддатися на підкуп гідроенергетиків.
А поки що ситуація з відтворенням іхтіофауни на Дністровському водосховищі нагадує відому позицію в доміно: «риба»!
Віталій КОРЖИК, кандидат географічних наук, голова Громадської ради при Управлінні екології ЧОДА
