Кожні 17 років катастрофа?

Нині на планеті працюють більше чотирьох сотень промислових ядерних енергетичних реакторів. Десятки інших вже будуються або проектуються.

Уже сьогодні кожний другий кіловат в нашій країні – «ядерний».
У березні 2007 року Україна прийняла Енергетичну стратегію до 2030 року, відповідно до якої заплановано побудувати 22 нові ядерні енергоблоки. Як з’ясувалося, для реалізації енергетичної програми необхідні 40 мільярдів гривень на рік!

Це погано, скажуть «зелені». Мабуть. Але 2008-го дефіцит електроенергії в Україні за офіційними даними складав 3,5 млрд. кВт/год. За останні роки ця цифра збільшується.

За 52 роки (вік світової атомної енергетики) на реакторах у всьому світі відбулося три не передбачені аварії – в Англії (Windscale-I) у 1957 році, на TMI в США у 1979 і на ЧАЕС 1986-го. Фактична вірогідність такої непередбачуваної події рівна 3:52 або 1:17. Тобто, у нашому столітті в середньому через кожні 17 років на будь-якому з реакторів світу може трапитися катастрофа…

На думку видатних науковців-ядерщиків (Л.Феоктістов, який займався зниженням ризиків, пов’язаних із ядерною енергетикою, та Л.Максимов – у минулому директор Інституту фізико-технічних проблем металургії і спеціального машинобудування (ядерні станції та зброя), ситуація складається наступним чином: «Сьогодні всі діючі корпусні атомні реактори мають внутрішній тиск від 157 до 200 атмосфер. І варто тільки пошкодити те місце в кришці реактора, через яке стрижні управління під’єднуються до систем сервоприводів – гранатою, літаком – стрижні-поглиначі миттєво, як пробки, вилетять угору. І реактор стане атомною бомбою».

Діяльність людини вважається виправданою, коли користь від цієї діяльності набагато більша від шкоди, яку ця діяльність наносить.

Чи є шкода від ножа? Якщо знати, як з ним поводитися – то немає.

А чи є шкода від атомної енергетики? Звісно є. Але, чи маємо ми альтернативу сьогодні? Хтось із «зелених» порахував, скільки вітряків, сонячних колекторів та теплових насосів, якої потужності і за які гроші потрібно встановити в Україні, щоби задовольнити наші потреби в енергетиці?

Україна виробляє близько 3000 млрд. кВт/год. електроенергії на рік. Атомні електростанції виробляють близько 50% електроенергії від загального її виробництва в Україні.

За часи Чорнобильської аварії навіть люди з фізико-технічною освітою тікали з Чернівців у село за 10-25 кілометрів від міста не розуміючи, що від такої втечі більше шкоди ніж користі.

Дійсно, ми боїмося ядерних реакторів. Адже нам ніхто не може впевнено та відповідально сказати, наскільки вони небезпечні. Адже ми не розуміємося на атомній фізиці та ядерній енергетиці. Адже ядерна енергетика недостатньо досліджена людством. Мені можуть заперечити – Америка все добре вивчила! Це ж Америка!

Досвід японців довів, що не все вивчено. Захист реакторів не розрахований на тектонічні явища. Будувати реактори на березі океану, у якому відбуваються землетруси та цунамі! Як узагалі таке було можливо? Нам відповідають – ми не очікували таких подій та землетрусів. А чому не врахували таких можливостей? Відповідь, як завжди, одна – гроші і терміни. Нема коли, нема за що… Потрібно зараз і уже…

Нехай ми врахуємо у подальшому землетруси великої «бальності». А чому ніхто з можновладців не хоче враховувати такий, до прикладу, екзотичний фактор, як аномальні зони? Кожен київський чиновник запрошує фахівця з біолокації чи лозоходця для перевірки своєї земельної ділянки перед будівництвом. І ті ж самі можновладці не хочуть уводити у будівельні норми нормативи, які враховують вплив аномальних зон. Ці норми були розроблені в Україні ще на початку 90-х років. Але Академія наук вважає дослідження аномальних зон, як і всю «паронормальщину» дурнею та «лженаукою».

Чорнобильська станція збудована на аномальній зоні…

Ми не хочемо вчитися. Студенти гуманітарного фаху, якого в Україні близько 75% від усіх спеціальностей, не бажають вивчати непрофільні предмети, до яких відносять фізику, математику, хімію, біологію… Нас не можливо змусити платити гроші науковцям за дослідження, яких ми не розуміємо через неосвіченість. Ми хочемо, щоби в наших оселях було світло, але не хочемо ядерного реактора. Якщо ж їх відключити, кожна друга родина опиниться без електрики. Вам добре, коли відключають світло? Будемо заощаджувати свічки? Чи спробуємо розібратися у питанні?

Як відомо, істина завжди десь поруч, зазвичай посередині…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *