2011-й – похмілля після гучної «п’янки»

Першокласнику (або й першокурснику) відомо, що нашу свідомість визначає буття. Як й економіка держави визначає все, що в ній відбувається. Та попри те, що кожен з нас трішки економіст, бо, так чи інакше, планує свої доходи та видатки, пропонуємо увазі читачів нову рубрику та її постійного ведучого – Петра НІКІФОРОВА, доктора економічних наук, професора, декана економфаку ЧНУ ім. Ю. Федьковича.

Якщо 2008 рік був роком фінансової кризи, 2009 – роком одужання, то 2010-й і 2011-й здебільшого минули в атмосфері невизначеності. У рамках світової економіки фондові та фінансові ринки то піднімалися, то падали; натхнення від бізнесових прибутків змінювалося переживаннями щодо нестабільності підйому економіки. Тож підсумково 2010-й і 2011-й були, образно кажучи, роками «похмілля після гучної «п’янки».

Сплеск кредитування фізичних осіб до кризи і різке збільшення тягаря державного боргу внаслідок спроб урядів стимулювати економіки своїх країн означають, що позичальникам країн «золотого мільярду», тобто найбільш багатих країн світу, доведеться повертати або відстрочувати купу боргів. Торік необхідне для цього рефінансування було достатньо стабільним, але воно не зовсім усунуло головний біль. Загалом 2011-й пройшов у дискусіях про державний борг: саме тоді розвинений світ зрозумів, що державні (публічні) фінанси теж обмежені. При цьому варто нагадати, що нові ринки ( у т.ч. й України) мають менші борги і швидше розвиваються, відтак вони і далі приваблюватимуть кредиторів. Державні боргові зобов’язання США та країн Єврозони 2010 року були погашені на 3,1 трлн. дол., 2011-го – на 3,5 трлн. дол. 2012 року їх сума перевищить 4 трлн. дол.

Глобальний дисбаланс – основа кризи

Складність нинішнього глобального дисбалансу полягає в тому, що у малої кількості найрозвинутіших країн є достатньо знань, інноваційних механізмів і процвітаючих секторів послуг, щоби сподіватися на великі економічні та фінансові перспективи. Але саме вони і є найбільшими у світі боржниками. А переважна частина країн з ринками, що розвиваються, такі, приміром, як Україна, потерпають від дефіциту капіталу. Це, на моє професійне переконання, і лежить в основі останньої фінансової кризи.

В умовах зростання міжнародної конкуренції різниця між цінами, затратами і вартістю землі втрачає свою вагу порівняно з такими чинниками як людський капітал, закон, регулювання ринків і стан довкілля. Тож конкурентна боротьба на міжнародному рівні перетворюється на конкурентну боротьбу країни з самою собою, де виникає необхідність формувати таку структуру економіки і регуляторну систему, яка б підкреслювала конкурентні переваги даної країни у світі.

І ще одна важлива теза. 2011-й рік (рік «похмілля») став початком втілення у життя фінансових реформ, першочергово у розвинутому світі. Це був рік пошуку нового балансу між ринковим саморегулюванням економіки та урядовою регуляторною політикою. Уряди багатьох країн проводили заходи зі зменшення ризиків та звуження банківської системи у пошуках фінансової стабільності.

Загалом, у світі багато людей мають абсолютно неправильне уявлення про фінанси та фінансові ринки. Економіка, як окрема сфера життєдіяльності людей, існує для того, щоби виробляти реальні блага – товари, послуги, які ми безпосередньо споживаємо. Гроші, акції, облігації, опціони, ф’ючерси, податки тощо – це лише допоміжні фінансові інструменти, які люди придумали та вдосконалюють, щоби стимулювати та регулювати розвиток реальної економіки, тобто виробництво товарів і послуг. Фінансові ринки за своєю суттю є вторинними, похідними від реальної економіки. Фінанси не самодостатні, вони не повинні бути автономними, незалежними від виробництва, адже вони є інструментом обслуговування економіки загалом і не можуть розвиватись швидше за реальну економіку.

Хто кого: оптимісти чи песимісти?

В оцінці перспектив 2012 року експерти розділились практично порівну на оптимістів і песимістів, що, до речі, і свідчить про те, що не все так погано. Аргументи оптимістів: уряди країн Єврозони реально, а не на словах, почали працювати над посиленням реальної фіскальної дисципліни і, відповідно, зменшенням дефіцитів національних бюджетів. У США починають превалювати більш позитивні (а не рецесійні) очікування економічного зростання, прогнозується подальше економічне зростання і в країнах, що розвиваються. Натомість песимісти прогнозують на 2012-й рік рецесію або нульове зростання економіки. Світова економіка увійде у період стагнації, але такого обвалу, як у другій половині 2008 року не буде.

Як у цьому контексті виглядає Україна?

Останні три місяці 2011 року були для вітчизняної економіки важкими. Стан світової економіки та дії української влади дають підстави говорити про різке уповільнення темпів економічного зростання саме у 4-му кварталі, що і відбилося на річній динаміці. Повної статистики за 2011 рік ще не має, проте зростання реального ВВП буде на рівні 4,8-5%, індекс промислового виробництва не перевищить 7,5%, зростання в аграрному секторі внаслідок рекордного врожаю буде на рівні 15-17%, у будівництві – до 12%, інвестиції в основний капітал зросли за три квартали на 21,2%.
На показники зростання будівництва та інвестицій суттєво вплинула досить висока активність держави у підготовці до ЄВРО-2012 включно з будівництвом доріг, мостів, стадіонів та інших об’єктів інфраструктури. Ці масштабні інвестиції також дають позитивний вторинний ефект на підприємницьку та споживчу активність. Зростання на 15% роздрібного товарообігу також додає позитивної динаміки. Хоча й обережно, проте можна стверджувати, що поступова переорієнтація на внутрішній ринок в Україні все-таки здійснюється.

Інфляцію загальмовано…

Починаючи з жовтня 2011 року, НБУ проводив жорстку монетарну політику, обмежуючи кількість грошей в обігу (політику надмірного «грошового голоду»). Це, з одного боку, не дало позитивного внеску у розвиток реальної економіки, проте вдалося утримати валютний курс. Зростання ж споживчих цін різко уповільнилося, що дало можливість Україні мати найменший рівень інфляції, починаючи з 2002 року.

Думається, що і в 2012 році влада продовжить застосовувати монетарні методи контролю за курсом та інфляцією, але не буде перегинати палицю, залишаючи економіку на голодному пайку. Курс гривні швидше за все буде утримуватись на нинішньому рівні (або трохи девальвує – до 8,5-8,6 грн. за долар США) до парламентських виборів, проте після них може впасти до кінця року до 9-9,5 грн. за долар.

Є також надія на те, що прийнятий нашвидкуруч бюджет-2012 ще у першому півріччі переглянуть і він наблизиться до реального, хоча б у частині доходів. Тоді буде менше адміністративного тиску на бізнес, фіскального диктату, зростання переплат тощо.

Сальдо торгового і платіжного балансів за 2012 рік в Україні не просто негативні, а складають суму приблизно 4,5-5 млрд. дол. Імпорт перевищує експорт за товарами і послугами. Відтік капіталу з України внаслідок поглиблення боргової кризи в Європі призвів також до різкого погіршення стану фінансових операцій та операцій з капіталом.

Диктатори – газ та МВФ

У 2012 році сальдо платіжного балансу буде залежати від ціни на російський газ та від продовження співробітництва з МВФ. Влада погрожує більш жорстокою боротьбою із споживчим кредитуванням і, таким чином, обмеженням імпорту. Багато товарів широкого вжитку не мають українських аналогів. Тому обмеження імпорту призведе тільки до його подорожчання.

На ринку праці і в 2012-му умови диктуватимуть роботодавці, а не ті, хто шукає роботу. Найбільшим попитом (відносно інших професій) за оцінками фахівців, користуватимуться фінансисти, юристи, маркетологи (особливо фахівці з цифрового маркетингу), програмісти, проектні менеджери. Претенденти на збільшення зарплат (максимум на 10%) – фармацевтика, аграрна галузь, важка промисловість. Середня зарплата в Україні до кінця 2012 року прогнозується на рівні 2950-3000 грн.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *