У Чернівцях створили обласний Штаб захисту української землі

Представники різних політичних сил і фермерських об’єднань увійшли до обласного Штабу захисту української землі, створеного позавчора  у Чернівцях з ініціативи партійців ВО «Батьківщина».

 

Як повідомив перший заступник голови облпарторганізації ВО «Батьківщина» – заступник голови Штабу Василь МЕЛЬНИК, першочерговими завданнями Штабу є інформування мешканців Буковини про лобіювання владою неприйнятного законопроєкту про продаж землі, координація дій організацій і об’єднань, які протистоять владі в цьому питанні, ініціювання звернень від місцевих рад усіх рівнів із закликом до Верховної Ради відмовитися від розгляду такого законопроєкту, продовжити мораторій на продаж землі та провести референдум з цього питання, а також індивідуальна робота з народними депутатами – аби переконати кожного з них не голосувати за хибний законопроєкт і в результаті не дати Верховній Раді зібрати достатню кількість голосів за нього. Заперечення ідеї продажу землі є послідовною позицією партії ВО «Батьківщина», яку вона не змінює на догоду політичним дивідендам, як інші кон’юнктурні політичні сили. Звернення до центральної влади з закликом відхилити законопроєкт про продаж землі від початку лютого в області вже прийняли Вижницька районна та міська й Путильська районна ради.

 

«Поки триває війна – не може бути жодного продажу чи обігу землі», – Микола ГАВРИЛЮК, голова Асоціації фермерів Чернівецької області:

– Асоціація фермерів України загалом підтримує не продаж, а обіг землі. Це означає, що земля повинна бути в одних руках, має бути створений Земельний банк і мають запровадити норми використання землі. Не 200 тис. га в одні руки, як пропонується в законопроєкті, який проштовхує влада. Ми – за сімейне і середнє фермерство. Не буде фермера – не буде села. Агрохолдинги приїдуть, за день свої землі потужною технікою оброблять і поїдуть. А фермер забезпечить і зайнятість людей, і якість продукції, і постачання місцевим школам, дитсадкам, і догляд за землею.

Треба провести інвентаризацію земель: скільки її є, в тому числі – у відповідних Академій та науково-дослідних інститутів. Олігархи кажуть, що цим закладам земля не потрібна, але ж там навчаються студенти, тривають дослідження. Якщо цього не буде , не буде і сільськогосподарської науки, і відповідних фахівців.

Пам’ятаємо ще приватизацію державних підприємств  – фабрик, заводів. Навіть якщо працівники отримали приватизаційні ваучери, скільки разів отримували дивіденди? А більшість давно вже продали їх за копійки й забули… Так само може бути і з землею, якщо ринок землі запроваджувати зараз і з наявним законопроєктом.

Нині запроваджена владна програма «Доступні кредити 5-7-9%». Але спробуйте виробити документи на їх отримання! Коли ж земля піде на викуп , то навряд чи якомусь фермеру вдасться оформити цей пакет документів. А якщо й зробить, то дай Боже, щоби він вижив, бо кредит – це зашморг на шиї, який ти сам затягуєш. Треба дивитися правді в очі.

Навіщо воднораз продавати землю, якщо можна отримувати постійний дохід навіть не від продажу вирощеної сировини, а від її переробки? І це в нас було, хоча зараз у нашій області, наприклад, не залишилося жодного з 4-х цукрових заводів… Не залишилося й розвиненого тваринництва. Якщо хтось вирощує хоч 50 голів худоби,  мало не Героя України дають, а колись у кожному господарстві стадо налічувало до півтори тисячі голів!

До того ж, наша земля – це територія. А територія – це держава. Поки триває війна – жодного продажу чи обігу землі не може бути. А згодом вона може продаватися тільки на аукціонах, через аграрний фонд, під контролем фахівців, які забезпечуватимуть сівозміну, глибокі оранки, міндобрива… Бо в нас земля виснажується, і там, де були сади – уже мох росте…

 «Першим і головним набувачем, власником і розпорядником землі має бути держава, а не банки», – Богдан ДІДОРУК, фермер, депутат Хотинської міськради:

– Найперше, норми продажу землі є неприйнятними: ні 200 тис. га в одні руки, яка передбачалася спочатку, ні вже навіть після внесення поправок знижена начебто до 10 тис. га в одні руки.  Для нашої області це означає, що 5-6 крупних покупців придбають усе. Бо наші фермери не можуть фінансово тягатися ні з агрохолдингами, ні, тим більше, з іноземним капіталом, де кредити значно дешевші за наші.

Маємо приклад сусідньої Польщі,  де максимально можна придбати 500 га землі – за таких умов у нас в області могло би бути 200-300 фермерських господарств, більша зайнятість…

Але найстрашніше в цьому законі, який ми читаємо, намагаємося зрозуміти, і який уже правлять і переписують, – це прописана ним норма, що банки мають право забирати землю через несплату кредитів, а потім, відібравши багато ділянок, продати це все знову ж таки в одні руки і кому завгодно – іноземцям, агрохолдингам! І немає захисту від навмисного створення таких ситуацій.

Опонентам, які кажуть, що земля має бути товаром і власники мають розпоряджатися нею в повній мірі, скажу: це має бути зроблено цивілізовано, землі мають бути обліковані в реєстрі, а першим і головним набувачем, власником і розпорядником цього товару має бути держава.  Тому закликаємо всіх причетних не поспішати, а насамперед гарно виписати цей закон, щоби потім не виявилися в ньому «підводні камені».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *