Політичні партії: Хто фінансує, той і замовляє музику

або Як політикам позбутися фінансової залежності від олігархів, які відстоюють власні інтереси

Від липня цього року політичні партії України, які на минулих виборах народних депутатів України набрали не менше 2% голосів виборців, отримають фінансування з бюджету. Такий закон прийняла Верховна рада минулого року, і в суспільстві він сприйнятий неоднозначно. Хтось вважає, що «цей закон нарешті розірве зв’язок між олігархами та політичною системою», а хтось переконаний, що ще й партії утримувати зі своєї кишені не готовий.

Автори закону зазначають, що  в середньому український громадянин буде виділяти всього 80 копійок на місяць на всі політичні партії.  «Думаю це невелика ціна за те, щоб була демократія, а олігархи не грабували бюджет через своїх політичних сателітів», – зазначав автор законопроекту депутат від БПП Сергій Лещенко. Партії, які проігнорували голосування (Опоблок, радикали і «Відродження») закликають «зайві гроші», якщо такі є, віддати пенсіонерам.

Які аргументи на користь фінансування партій з бюджету наводять експерти, і де така система вже досить давно і успішно працює – дізнавалася кореспондент «Версій».

Польща: один виборець – один злотий

На відміну від постійних виборчо-фінансових скандалів в Україні, у Польщі вибори зазвичай проходять спокійно. Звідки беруть гроші політичні партії Польщі? Згідно польського законодавства, повністю заборонена бізнесова діяльність політичних партій: партії не можуть займатися господарською діяльністю і отримувати гроші від бізнесу. Натомість пожертви на їх діяльність можуть здійснювати фізичні особи – польські громадяни, що мешкають на території Республіки Польща. Окрім того, всі політичні партії отримують субвенції з Держбюджету на здійснення своєї статутної діяльності, а також політсили, які подолали виборчий поріг до сейму і сенату, отримують спеціальну дотацію. Про це розповів нашому кореспондентові Кшиштоф Лоренц, директор відділу контролю політичних партій та виборчих кампаній Національної виборчої комісії Польщі під час реалізації там навчальної програми «Угода про асоціацію між Україною і ЄС та її висвітлення у засобах масової інформації» проекту міжнародної технічної допомоги «Навчальні програми професійного зростання» Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).  

лоренц

Вибори курують виборчі комітети партій. «Фінансування виборчих комітетів і політичних партій визначається виборчим кодексом і законом про діяльність політичних партій, – зазначив Кшиштоф Лоренц. – Якщо йдеться про прибутки політичних партій, то по-перше, встановлюються ліміти щодо передачі коштів виборчим комітетам. Ліміти також встановлюються для фізосіб стосовно їхніх пожертв для політичних партій на їхню діяльність. Крім того, законодавство чітко регламентує також витратну частину – витрачання коштів політичними партіями чи виборчими комітетами. За результатами своєї діяльності ті повинні подавати звіти до Нацвиборчкому, який їх дуже детально вивчає. У разі виявлення порушень щодо витрачання коштів політичними партіями, Виборчком відхиляє фінансовий звіт політичної партії, як наслідок – партія позбавляється вищезгаданої субвенції на 3 роки.

Арифметика рівних можливостей

«Видатки виборчих партій є лімітованими, – продовжує Кшиштоф Лоренц. – Ліміт встановлюється для того, щоби створити рівні можливості, шанси для всіх виборчих комітетів. Адже якби не було лімітів, виборчі комітети великих політичних сил могли би затьмарити діяльність інших завдяки своїй фінансовій потузі. Видатки залежать від кількості зареєстрованих кандидатів. Крім того, Нацвиборчком здійснює контроль за видатками, і виборчі комітети чітко їх описують у своїх звітах.

Ліміти залежать від кількості виборців, зареєстрованих кандидатів на окрузі, і виводиться спеціальний коефіцієнт. І якщо б знайшовся виборчий комітет, який би зареєстрував своїх кандидатів у всіх виборчих округах на виборах до сейму і в усіх – на виборах до сенату (гіпотетично, бо ще жодного такого комітету, якому б це вдалося – не було), то він мав би отримати в грошовому еквіваленті 30 млн. злотих. Саме стільки є зареєстрованих виборців у Польщі. Логіка: 1 виборець – 1 злотий.

Але в останній виборчій кампанії у Польщі (кінець жовтня 2015, як і в Україні, тільки в нас були місцеві вибори, а в них парламентські – авт.) були 8 комітетів, які зареєстрували своїх кандидатів по всіх округах до сейму, але кандидатів до сенату у всіх округах не мали. Тому жодна з політсил не дотягує до ліміту 30 млн. злотих, хоча й наближається до цієї цифри. Натомість якщо одним виборчим комітетом буде зареєстровано одного кандидата до сенату в одному окрузі, то для нього влаштовується мінімальний ліміт – 54 тисячі злотих.

Стосовно виборчої кампанії

“Навіть якщо людина буде найбагатшим бізнесменом, вона не може вести кампанію за власні кошти. Виборчу кампанію кандидата веде тільки виборчий комітет. Комітети є суб’єктами виборчої діяльності. Для звичайного громадянина розмір внеску на діяльність політичної партії обмежується 20-ма тисячами злотих, а сам кандидат може внести більш ніж втричі більше – 70 тис. злотих, це максимум.

Цей принцип надання субвенцій у нас діє з 2001 року. І звіти, які подають до державної виборчої комісії політичні партії або виборчі комітети, датовані також 2001-м роком.

Чи відхилялися звіти і чи позбавлялися субвенцій партії? Так, за ці часи це було неодноразово і стосувалося навіть серйозних, потужних політичних партій. Як правило, цю субвенцію і отримують найсильніші політичні партії. Якщо партія набрала понад 3% під час виборів до сейму, тоді вони отримують субвенцію. Якщо вони отримують коаліцію політичних сил, то тоді буде 6% мандатів. Це поріг для отримання субсидії, хоча прохідний бар’єр вищий: 5% для політичних партій і 8 для коаліції.

У Польщі є 80 партій, найбільша кількість, які проходили в парламент – 10. За порушення, які знаходила у звіті Національна виборча комісія,, на підставі закону про політичні партії, партії позбавлялися цієї субвенції. Серед позбавлених свого часу був і Союз демократичних лівих сил, Польська народна (селянська) партія».

«Солодка цукерка з корисною начинкою»

Як не буде комусь дивно, а ідея ухвалення такого закону проникла до Верховної Ради України саме з подачі громадськості. Реанімаційний пакет реформ радив включити відповідне зобов’язання до Коаліційної угоди в 2014 році, проте туди воно не потрапило через позицію «радикала» Ляшка: мовляв, люди не зрозуміють, навіщо фінансувати політиків. У 2015 році громадські експерти вдалися до використання міжнародних важелів – успішно провівши перемовини про включення умови держаного фінансування партій до пакету умов візової лібералізації з ЄС. Аргумент європейців виявився дієвішим, і в української влади одразу з’явився інтерес: робочі групи з підготовки закону виникли на базі Мін’юсту та комітету ВР з питань запобігання і протидії корупції.

– Як оцінюють експерти якість закону? – звертаємося до експерта РПР Вадима Міського.

Міський

– Ні для кого не секрет, що українські партії існують не за рахунок пожертв звичайних громадян, а за рахунок великих інвесторів. Вклавши кошти, вони, звісно, вимагають від партій конкретних політичних і економічних преференцій: призначень «своїх людей» у міністерства та державні підприємства, податкові та дозвільні пільги, ігнорування порушень закону та ін. Природньо, що в умовах фінансової залежності від олігархів-спонсорів, політики передовсім відстоюють їх інтереси, а не суспільні.

 

Однак, головною ідеєю експертного середовища була «солодка цукерка з корисною начинкою»: не просто розділити певну суму коштів платників податів між партіями, щоб дати їм шанс вижити без коштів олігарха. Але й зобов’язати партії розкрити джерела надходжень та витрат усіх своїх коштів, особливо тих, що приходять від приватних спонсорів. Прозорість прикує увагу суспільства до партійного фінансування – зауважте, як медіа почали слідкувати за державними закупівлями – і партія сім разів зважить, перш ніж взяти кошти в особи з сумнівною репутацією.

І хоча Мін’юст минулої весни поквапився зареєструвати свій варіант законопроекту, що не передбачав суворих норм звітування про всі кошти, разом із парламентським комітетом експерти підготували кращий проект, який в результаті Верховна Рада ухвалила разом із іншими «безвізовими» законами восени.

Реформа політичних фінансів – це зміна інституційна, а отже не слід чекати на швидкий результат. Спочатку можливі помилки у роботі, партії не зміняться одразу після отримання державних коштів і оприлюднення першого звіту. Але зроблено якісний крок в розбудові демократії, який принесе свої плоди вже за один-два електоральні цикли.

  • Що можна заперечити тим, хто цим обурюється (мовляв, «ще й утримувати їх за наші гроші!»)?
  • Справді, якщо оцінити загальну суму коштів, що закладена в державний бюджет на 2016 рік, держфінансування партій виходить задоволенням не з дешевих. 391 мільйон гривень – приблизно стільки ж коштів запланувала держава на підтримку державних музеїв та бібліотек, або на добудову Охматдиту. Проте, якщо порахувати, скільки ж витратить один громадянин – вийде близько 10 гривень на рік. Ціна утримання партій, які представлятимуть громадян, а не олігархів.

Альтернатива – залишити все як є, і далі дозволяти політичним маріонеткам красти значно більше коштів у інтересах своїх спонсорів із ваших пенсій, медичного обслуговування, доріг та дитсадків.

Хтось таки спробує обійти закон…

  • Які покарання за порушення і яка ймовірність їх втілення, чи достатні передбачені механізми контролю за цим процесом?
  • Закон змусить партії розкрити джерела надходжень та витрат усіх коштів, а не лише отриманих від держави. Щоквартальна звітність міститиме прізвища спонсорів та їхні адреси. Пожертва від громадянина не повинна перевищувати 400 мінімальних зарплат (близько півмільйона грн.), а від юрособи – вдвічі більше, 800 мінімальних зарплат.

Всі партійні спонсори будуть оприлюднюватися, а за незаконні внески має наставати покарання – відповідні норми з’явилися у кодексі про адмінправопорушення та у кримінаьному кодексі. Порушення порядку чи строків фінансового звітування – є адмінправопорушенням, і передбачає штраф від 300 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А подання завідомо недостовірних відомостей у звіті – вже є кримінальнм злочином, і карається штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів.

Умисне надання чи отримання внеску, матеріальної підтримки для передвиборної агітації від особи, яка не має права таку підтримку здійснювати, або у надмірному розмірі – є кримінальним злочином, і при обтяжуючих обставинах може каратися ув’язненням до 3-х років, з позбавленням права обіймати певні посади, займатися певною діяльністю на строк до 3-х років та зі спеціальною конфіскацією.

За звітами партій слідкуватимуть Центрвиборчком та Національне агентство з питань запобігання корупції, також щороку партія повинна проходити зовнішній незалежний фінансовий аудит, при цьому закон встановлює досить високі вимоги до аудиторської фірми.

Проте, цих механізмів контролю недостатньо, найприскіпливіше контролювати партії мають журналісти і свідомі громадяни. Швидкість змін у політичній системі залежать від того, чи будуть партії втрачати підтримку виборців, через виявлені фінансові оборудки.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *