Погляд Людмили ЧЕРЕДАРИК: Про великий сум чи ще більшу несправедливість: Що отримає Україна від продажу «Мотор Січі»?  

 

Преамбула:

Тема продажу Запорізького флагмана авіаційних заводів, що виробляють двигуни для газотурбінних літаків і гелікоптерів, стала нині топовою через політичну складову. США непокоїть продаж «Мотор Січі» саме китайцям – їхнім головним економічним конкурентам. Адже йдеться фактично про купівлю китайцями технологій.  Відтак перепродаж «Мотор Січі» американцям нібито здатний поліпшити стосунки між Україною та США. Хоча, кому продавати, вирішуватиме В’ячеслав Богуслаєв, якому належить цей завод і який є одним із найзаможніших людей в Україні.

Короткий екскурс:

Підприємливий В’ячеслав Богуслаєв, уродженець Уральська Казахської РСР, у далекі 90-ті купив «Мотор Січ». Як саме? У такий же спосіб, як й інші олігархи. Будучи у 1991–1994 роках генеральним директором «Мотор Січі», він за безцінь скупив у робітників підприємства і пенсіонерів, що відпрацювали там усе життя, 40% акцій заводу, які їм віддали, а відтак і решту, спущену під приватизацію. Тож від червня 1994-го до травня 2006-го був головою правління й генеральним директором ВАТ«Мотор Січ», а далі склав повноваження, бо пішов у нардепи. Хоча Богуслаєв – український політик, депутат 5-8 скликань Верховної Ради, доктор технічних наук, професор, до слова – Герой України,  є фактично єдиним власником цього промислового гіганта.

Головна частина:

Сьогодні «Мотор Січ» за крок від продажу. 81-річний Богуслаєв вирішив продати акції, що належать його офшорним фірмам, китайським компаніям Skyrizon Aircraft і Xinwei Technology Group, які вже подали заявку до Антимонопольного комітету на купівлю понад 50% акцій «Мотор Січ». Зрозуміло, що вартість оборудки не оголошується. Та, вочевидь, це будуть зовсім не ті гроші, за які Богуслаєв придбав завод. 

Кода

від  Констянтина Паршина, співзасновника суспільної платформи «Хартія майбутнього»:

«У держави Україна чомусь не виникає питання, а де в цій угоді з продажу український народ, який свого часу збудував цей промисловий гігант, вклавши у нього свої величезні ресурси.     

Це було державне підприємство, на якому напрацювали величезну кількість інтелектуальної власності, інженерних розробок, ноу-хау, які є надбанням народу.

«Мотор Січ» ніколи не була збитковим підприємством. У зв’язку з цим чому ми не ставимо питання про проведення реальної оцінки вартості цих активів, аби Богуслаєв доплатив державному бюджету різницю між тим, за що він купив свого часу, і тим, за що він зараз продає?    

Та й узагалі, чи не з такого боку треба підходити до таких і подібних угод, які стосуються   цього та низки інших важливих об’єктів, які в 90-ті роки вибули з державної власності за сумнівними схемами? 

Інакше, де вигода України в продажу «Мотор Січі» Китаю? Якісь $100 млн, запропоновані китайцями як «грант» за згоду Антимонопольного комітету?»

Це ж смішні гроші за технології!

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *