У Чернівцях музиканти вже вдруге організовують благодійний фестиваль та збирають гроші на відновлення старовинного собору.
Костел Серця Ісуса – єдина пам’ятка у Чернівцях, зведена в готичному стилі. На початку шістдесятих років минулого століття радянська влада переобладнала храм під державний архів. Вікна і майже всі арки замурували, понівечили вівтар і вивезли ікони. Лише в 2010 костел повернули релігійній громаді. Нині він – у жахливому стані. На відновлення святині потрібно 100 мільйонів гривень. Про нюанси цьогорічного заходу ми розпитали у організатора та головного ідейника Ярослава Гамаля.
- Чим цьогорічний захід відрізняється від минулорічного? Є якісь особливості?
Минулорічний фестиваль був дводенний, а цього року розрахований на три дні. І система залишилась така сама. Перший день ми показуємо виступи солістів, в останній день фестивалю будуть виступати ансамблі, колективи, хор. А саме на другий день, тобто середина фестивалю приїдуть гості зі Львова – Модест Менцінський (віолончеліст) та Станіслав Синиця – гітарист, випускник нашого музичного коледжу.
- Які підсумки минулого фестивалю?
- Досить непогані. Нам всім спільно вдалося зібрати досить багато людей та навіть трохи коштів, близько 5 з половиною тисяч гривень. Сума невелика саме для цього костелу, але, я думаю, головна мета цього фестивалю і на майбутнє таких концертів – це не фінансова сторона, а привернення уваги людей, містян до такої перлини Чернівців.
- Можливо якісь плюси, мінуси попереднього фестивалю будуть враховані цього року?
Так, звичайно, по організації – як на мене, я трохи «розтягнув» минулорічний фестиваль. Самі концерти були занадто довгими, дуже багато учасників було, всі хотіли грати, виступати, внести якусь свою частинку роботи до цього проекту. І я всім дозволяв, чому б ні? Дві з половиною години концерту – то забагато. Саме такий нюанс я, в принципі, намагався врахувати цього року.
- На рахунок людей, як гадаєте, їх побільшає цього року?
- Навіть не знаю, фестиваль розпочинається завтра. Ми розмістили рекламу і в інстаграмі, і у фейсбуці, студенти допомагають із репостами. А сьогодні ще і на радіо був. В принципі, минулого року не вистачало часу і я трохи не врахував питання реклами, афіші були розвішені тільки між «своїми». Цього року інформація про захід більше розповсюджена.
- Чи є люди які долучаються до ідеї відновлення костелу? Можливо волонтери?
Так, допомагають. Є музичний партнер – магазин «Камертон», який нам безкоштовно надає техніку: підзвучку, мікрофони, музичні інструменти на цей фестиваль. Волонтерів аж таких поки що немає. Ми хіба що самі собі волонтери. Допомагаємо один одному на рахунок звичайних буденних речей – стільці принести для колективів, прибрати у приміщенні костелу і так далі.
- Є якась допомога та підтримка зі сторони міської ради?
В принципі немає – можливо, через те, що я до них не звертався. Але цей фестиваль зручний, бо він не потребує великих коштів. Оренда безкоштовна, студенти на громадських засадах грають безкоштовно, нічого не вимагають. З моє сторони – надрукувати на сто гривень афіші та зробити рекламу в інстаграмі та фейсбуці на двадцять доларів. Я вважаю, що це не є великі гроші. Та й справа не в грошах, а в увазі чернівчан до цього костелу.
- Плануєте надалі проводити такі фестивалі та концерти?
Так, я думаю кожного року можна буде організовувати. Стараємось робити на кінець весни – початок літа, поки студенти ще тут. Раніше не можемо, бо в приміщенні «Серце Ісуса» холодно.
- І насамкінець, яка ідея назви «Воробкевич-фест»?
Учасники фестивалю переважно студенти музичного коледжу, який носить ім’я Сидора Воробкевича. Вони дуже ініціативні. Їм подобається тут грати. Це студенти четвертого курсу і вони мають у своїй програмі 5-10 творів. Не завжди знайдеться добра сцена, добрий слухач для них. Вони часто грають у музичних школах, але малечі не завжди цікаво таке слухати, то вже більше для вчителів. А тут зацікавлений слухач сам прийшов, та й костел цього потребує, цієї музики. Тож «Воробкевич-фест» покликаний об’єднати дві потреби – потребу музикантів у великій сцені і потребу храму в прекрасній музиці.
Уляна Калин, студентка 2-го курсу кафедри журналістики філологічного факультету ЧНУ
