Не будьмо байдужими, бо байдужість – це смерть за життя

Як депутат обласної ради став на захист дитячо-юнацьких спортивних шкіл краю та з’ясував, що на 200 тренерів у нас рівно 200… начальників 

На останній 31 сесії VI скликання стояло одне з дуже важливих питань для життєдіяльності краю – голосувалися зміни до обласного бюджету на 2015 рік. Спочатку, як годиться за процедурою, депутати розглянули це питання на засіданнях своїх профільних комісій. Та їм запізно роздали матеріали, і вони, за словами депутата Руслана МЕЛЬНИКА, не встигли його вивчити до розгляду на комісіях.

– Пізніше, при вивченні змін до бюджету, зауважив, що нинішнього року спортивні школи області фінансуються по-новому, – каже депутат. – Якщо торік гроші йшли з держбюджету і Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, то нині – з державного і місцевого бюджетів. Отже, планувалося виділити на спортивні школи півмільйона з чимсь з обласного та ще 1 млн. 300 тис. з державного бюджету. Зрозуміло, це мізер. Але всі знають, що спорт, культура і підприємництво фінансуються у нас за залишковим принципом. Як спортсмен у минулому, я знаю, як важливо, щоби в селах діяли ДЮСШ, де діти можуть тренуватися безкоштовно. Я розумію, що ми не маємо зараз коштів на те, щоби розвивати мережу дитячо-юнацьких спортивних шкіл у сільських населених пунктах. Але зберегти їх – наше нагальне завдання.

…У мене троє дітей і двоє з них згідно довідки лікаря зараховані до спецгрупи з фізкультури, – продовжує депутат обласної ради від Сторожинецького району Руслан МЕЛЬНИК. – Та, на жаль, подібне спостерігаю не тільки в моїй сім’ї. Мало не кожна друга дитина в класі потрапляє нині під параметри спецгруп. А це означає, що практично кожний другий учень на Буковині зокрема, як і в Україні загалом, не витримує загальних навантажень, визначених нормами для його віку. Це наслідок способу життя, який ми нині всі ведемо. Рухливі ігри на вулиці та у дворах – у минулому. Їх замінили ігри за комп’ютерами…

Чи може щось врятувати наших дітей? Питання риторичне. Та все ж п. Руслан щиро вірить у те, що пропаганда та впровадження у щоденний побут фізичної культури можуть змінити на краще здоров’я маленьких українців.

Та в реальності – він сам у цьому переконався – все відбувається навпаки. Видатки на спорт і фізкультуру різко скорочуються. Спортивні секції давно вже стали платними, а рекламісти пропагують виключно те, за що платять. А це, як відомо, алкоголь, здебільшого горілка та пиво, і – ліки.

– Таке майбутнє готує нашим дітям рідна держава, – сумно жартує депутат. Та, на щастя, сидіти, склавши руки, не збирається.

Тому питання про недостатнє фінансування спортивних шкіл поставив на засіданні постійної депутатської комісії, до якої входить. Але його комісія не підтримала. Тоді вирішив звернутися до бюджетної комісії.

– Мені повідомили про засідання за 3 години до початку роботи бюджетної комісії. Та Михайло Березовський, її голова, мене підтримав, і комісія доручила представниці фінансового управління облдержадміністрації вивчити питання більш ретельно. Наступного дня мене запросили на нараду з оптимізації до держадміністрації під головуванням заступника голови ОДА п. Шкурідіна, де обговорювалися проблеми скорочення штатів шкіл, лікарень і, в тому числі, спортивних шкіл.

Там депутат виступив з пропозиціями, пообіцявши  підтримувати спортивні школи аж до «вибивання» для них грошей із бюджету.

Та під час наради, за словами депутата Мельника, спливла така цікава інформація: в обласній спортивній структурі краю на 200 тренерів припадає ще 200 функціонерів.

– Зрештою, мене це не дивує, бо така ж ситуація, гадаю, у більшості державних структур. На одного раба – три прораба, а народ скаже, як зав’яже. Тож зрозуміло, що фінансове управління запропонувало оптимізувати цю марнотратну діяльність. Я ж порадив скористатися ще й правилом пряника. Саме до нього дуже часто звертаються депутати Великокучурівської сільської ради. Наприклад, якщо батьки зібрали гроші на якийсь ремонт у школі, то таку ж суму докладає і сільська рада. Хоча заклади освіти, як відомо, не перебувають на її утриманні. Тому, щоби було бажання у керівництва спортшкіл  провести оптимізацію якомога ефективніше, треба пообіцяти школам пряник у вигляді, скажімо, 100 тисяч гривень.

Місцевий бюджет виділив на утримання ДЮСШ понад 1,6 млн. грн. Це нарівні минулого року. Та, зауважимо, що в країні відбулася значна інфляція, піднялися тарифи на енергоносії, зросли ціни на спортінвентар тощо.  Утримувати ж треба 38 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, з яких 13 – у Чернівцях і 25 – у райцентрах і селах.

– Отож, якщо хочете, щоби ваші діти безкоштовно навчалися у спортивних секціях і гуртках, не залишайтеся байдужими до того, як нами керують: цікавтеся, вникайте та вимагайте! – радить Руслан Мельник. – Адже байдужість – це смерть за життя…

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *