Каскад нових ГЕС на Дністрі посилить повеневу загрозу й затопить Прикарпаття
«Будівництво каскаду нових ГЕС на Дністрі посилить повеневу загрозу на значних територіях вище за течією річки й загалом може призвести до затоплення Прикарпаття», – стверджує спеціаліст із безпеки гідротехнічного та гідроенергетичного будівництва, доктор технічних наук Дмитро СТЕФАНИШИН у розмові з екологом міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Петром ТЄСТОВИМ.
Не києм, то палицею: від «енергонезалежності» до «захисту від паводків»
Після нищівної критики з боку громадськості, туристів, науковців і прийнятих Івано-Франківською й Тернопільською облрадами мораторіїв на будівництво ГЕС на Дністрі «Укргідроенерго» змінило тактику. Якщо раніше енергетики наполягали на будівництві ГЕС для «здобуття енергонезалежності України», тепер головною метою будівництва називають «захист від паводків» і «забезпечення населення водними ресурсами». Саме для захисту від паводків запроектоване створення протипаводкових ємностей на водосховищах каскаду загальним об’ємом 147 млн кубометрів. А гідротурбіни на греблях встановлюватимуть, мовляв, аби «зробити проект реалістичним, залучивши інвестиції». На цьому, зокрема, наголошувалося у листі ПАТ «Укргідроенерго» на адресу Тернопільської та Івано-Франківської облрад.
«М’який, середземноморський клімат на Дністрі – унікальний»
Розбираємося в ситуації із фахівцем із безпеки гідротехнічного та гідроенергетичного будівництва, доктором техн. наук, професором кафедри гідротехнічного будівництва Національного університету водного господарства та природокористування Дмитром Стефанишиним:
– Повені на Дністрі є характерним елементом гідрологічного режиму річки. Це догма. Жити біля Дністра – це як жити на схилах вулкану: мальовничі краєвиди, родючі землі… поки вода не прийде і все не забере, – каже науковець. – Катастрофічні повені повторюються кожні 10-15 років. Звичайно, вони несуть ризик для населення. Але цей ризик для місцевих давним-давно став добровільним і зрозумілим. Бо повінь приносить намул, який і робить ці землі родючими. Додайте місцевий клімат – м’який, середземноморський. Такого сполучення «родючі ґрунти – вода – м’який клімат» в Україні більше немає ніде. Звідси й легендарні заліщицькі помідори, якими смакує ціла Галичина і не тільки.
«Протипаводкових заходів потребують притоки Дністра…»
– Пане Дмитре, звідки ж ці паводки беруться?
Басейн Дністра – один із найбільш паводконебезпечних регіонів Європи та світу. Саме захист населення від паводків – одна з функцій побудованого в радянські часи Дністровського гідровузла. Паводки на Дністрі формуються переважно у верховій частині басейну влітку та восени за рахунок дощового стоку в Карпатах. На цій ділянці Дністра його притоки впадають у ріку своєрідними скупченнями (так званими «вузлами»). Особливо виразно це проявляється при злитті Бистриці Підбужської, Тисмениці й Верещиці (один «вузол») та Щирки, Зубри й Колодниці (другий «вузол»). Менше згущені сходження з Дністром Болозівки і Стрв’яжу й таких потужних рік, як Стрий, Свіча, Бережниця і Луг – на виході з території Львівської області. Подібні «вузли» є й далі за течією Дністра (Лімниця, Луква, Гнила Липа). Цю специфіку слід обов’язково враховувати при прогнозуванні паводкових розливів у долині Дністра.
– Тобто протипаводкові заходи потрібні в першу чергу в цих «вузлах»?
– Якщо й проводити ці протипаводкові заходи, то на притоках Дністра, особливо на тих, чий стік формується в Карпатах.
Чому «Укргідроенерго» лукавить?..
– Якщо греблі в каньйоні таки побудують, як вплине це на паводки?
– Варто розглядати вплив цих гребель на повеневу ситуацію не взагалі, а на конкретні ділянки. Почнімо з територій у межах каньйону. При створенні водосховищ рівні постійного затоплення прирічкових територій, де розташовуються населені пункти, будуть вище рівнів при паводках, в тому числі і катастрофічних. Адже більшість поселень у Дністровському каньйоні розміщуються на пологих берегах численних меандр – плавних дугоподібних вигинів русла. При природних паводках затоплення «ризикових» територій було ймовірним і короткочасним, а заповнення водосховищ просто ліквідує ці території.
Якщо простіше, сумнівно, що жителі населених пунктів у каньйоні отримають захист від повеней. Швидше навпаки: при паводках більшість поселень зазнаватимуть додаткової шкоди. В тому числі й через заявлені у проекті – як ще одне чи то «благо», чи то «поступка» гідроенергетиків – протиповеневі ємності, через які відбуватиметься додатковий підйом рівнів води у водосховищах каскаду. Частину поселень у каньйоні взагалі доведеться ліквідовувати й переносити, як це колись уже робилося при наповненні Дністровського водосховища. Виходить, що ми захистимо людей, виселивши їх з територій, де вони живуть віками? Болить голова – давайте її відрубаємо?
А тепер подивимося, який буде вплив на території нижче каньйону…
– Трохи нижче від останньої планованої греблі каскаду починається Новодністровське водосховище. Я сплавлявся тут кілька разів, пам’ятаю, як поступово зникає течія…
– Тут іще цікавіше. За ідеєю, нові водосховища мають захищати території вниз за течією ріки. Які ж саме території? Виходить, що йдеться про береги Дністровського водосховища. І це надзвичайно оригінально! Будуємо нові водосховища, щоби захищати від повеней береги вже наявного, що побудовано раніше – в тому числі і для захисту населення від повеней! Цікаво, де зупиняться «захисники» в такій стратегії?
Дністровське водосховище – велике. Загальна протиповенева ємність шести нових водосховищ у каньйоні складатиме менше третини протиповеневої і лише близько 8% корисної ємності Дністровського водосховища (корисний об’єм – 2 млрд м3, протипаводковий – 600 млн м3). І це водосховище, як передбачалося проектом, мало би гарантувати належний захист територій вниз по Дністру. Але, як показує практика, воно аж ніяк не забезпечує належний захист від паводків. Усі ми пам’ятаємо, як «плавали» 2008 року Могилів-Подільський, Ямпіль і населені пункти Буковини нижче за течією. Чому ж немає гарантованого енергетиками захисту? Чи справді визначена в проекті загальна протиповенева ємність нових водосховищ каскаду дозволить суттєво посилити протиповеневий захист територій, які Дністровське водосховище вже нібито має захищати? І тут закрадаються ще більші сумніви в щирості «Укргідроенерго».
Незрозумілі обмеження у підйомі рівня води у водосховищі – серед причин катастрофічної повені 2008
– Свого часу ЗМІ писали, що причиною масштабного затоплення 2008 року було те, що Дністровське водосховище акумулювало паводок, аж доки не почало підтоплювати дачі когось з начальства. І тоді пішов наказ спустити воду, щоб «огірочки не постраждали»...
– Істину, як шило в мішку, не сховаєш. Але є й певні системні недоліки в проекті Дністровського гідровузла. Досить часто навіть недосконала, розроблена без урахування щорічних, сезонних, передпаводкових прогнозів, схема акумуляції паводків на гідровузлі порушується. І якщо не на користь гідроенергетики, то на користь інших зацікавлених водокористувачів на Дністровському водосховищі. Зазвичай рівень води у Дністровському водосховищі підтримується на позначці, що не перевищує 121,0 м – так званому «нормальному підпірному рівні» (НПР).
У випадку паводку витрати води менше за 2600 м3/с можуть скидатися через Дністровський гідровузол без ризику затоплення територій нижче за течією. На вищу припливну витрату проектом Дністровської ГЕС був запланований підйом рівня води у водосховищі до позначки 125,0 м, так званого «форсованого підпірного рівня» (ФПР).
З деяких міркувань «Укргідроенерго» – про які можна лише здогадуватися – форсування рівня води у Дністровському водосховищі обмежене і підйом до відмітки 125,0 м чинними правилами його експлуатації не допускається. Саме ці обмеження стали однією з причин катастрофічної повені 2008 року.
Звісно, ємність додаткових водосховищ каскаду дозволить дещо покращити ситуацію при паводках, припливні витрати яких перевищують 2600 м3/с. Однак реально «захищатимуться» лише готелі та інші «рекреаційні» об’єкти, побудовані останніми роками на берегах Дністровського водосховища. І це факт.
Щодо територій нижче Новодністровська, то їхній захист від повеней і надалі залежатиме від скидів води з Дністровського водосховища. Якщо й далі діятиме нинішнє обмеження на підйом води у водосховищі до позначки 125 метрів, то Могилеву-Подільському, Ямполю й далі загрожуватимуть затоплення і підтоплення.
Питання впливу водосховищ на збереження води теж варте уваги, особливо коли в «Укргідроенерго» говорять про водний дефіцит у маловодні роки. Водосховища не лише зберігають воду, вони її ще й «споживають» – через випаровування (взимку – через крижаний покрив) і фільтрацію води. Будь-яке водосховище чи став – перший на обліку споживач води у маловодний період. У маловодні роки водосховища, розташовані уверх за течією, можуть посилювати водний дефіцит на річці униз за течією. Стік навіть великих річок, як Дніпро і Дністер, у маловодні роки може катастрофічно зменшуватися. В тому числі і через численні ставки і водосховища, побудовані на них та їхніх притоках. Ми це добре бачимо в останні два роки.
Молдова занепокоєна проектом будівництва ГКС на Дністрі
– До речі, Міністерство екології Молдови вже висловило своє занепокоєння цим проектом будівництва і звернулося до нашого Уряду з вимогою врахувати їхні інтереси. Бо Дністер – це головне джерело прісної води для молдован. Їхній міністр екології у себе у Facebook так і написав: «Ми вже відчули на собі вплив Новодністровської ГЕС, яка 2008-го та 2010-го не захистила від повеней, а в 2015 та 2016 призвела до посух». Він наголосив ще й на тому, що будуть вивчені всі двосторонні та міжнародні угоди з цього питання, частиною яких є Молдова й Україна, а також Угоди про асоціацію «Молдова-ЄС» та «Україна-ЄС».
«Будівництво каскаду ГЕС у каньйоні – додаткові повеневі ризики»
– Та повернімось до верхнього Дністра. Що буде з селами й містами вище каньйону? Я не є фахівцем з гідротехнічного будівництва, але гадаю, вище греблі рівень води завжди зростає – і навряд чи це сприятиме захисту від паводків.
– Безперечно, будівництво каскаду ГЕС у Дністровському каньйоні аж ніяк не сприятиме захисту від повеней населених пунктів, розташованих уверх за течією. Це настільки очевидно, що «Укргідроенерго», «Укргідропроект» і всі разом міністри не зможуть заперечити. Бо води Дністра течуть униз, а не вгору. Однак «Укргідроенерго», видно, не полишає надії довести протилежне…
На нашу думку, будівництво каскаду ГЕС у Дністровському каньйоні, навпаки, несе для територій вище за течією Дністра, починаючи від сіл Довге і Маріямпіль, додаткові повеневі ризики. Бо вище від каньйону Дністер протікає в широкій, озероподібній долині, ширина якої сягає 13-15 км, де при повені водночас може збиратися, мабуть, найбільша в басейні Дністра маса води. Тут розміщуються пригирлові ділянки й кількох його приток (Бистриці, Лукви, Лімниці, Сівки, Свіржа, Гнилої Липи тощо), прирічкові території яких при паводках зазнають найбільших збитків.
– Тобто каньйон тут виступає як якась «затичка», яка збирає паводок вище від себе?
– Так – як природна перешкода проходженню паводку. Щоби в цьому впевнитися, достатньо проаналізувати цифри максимальних витрат води на водопостах, розташованих на Дністрі, – «Галич» та «Заліщики». Аналіз показує, що максимальні витрати на водопосту «Галич» (перед каньйоном) складають майже 80% від витрат на розташованому нижче за течією водопосту «Заліщики» (у каньйоні). З урахуванням максимальних витрат Бистриці це сягає 90%. При цьому від 1970 по 1998 рр. при паводках сумарна максимальна витрата Дністра (біля Галича) разом з Бистрицею перевищувала максимальну витрату Дністра біля Заліщиків у 9 разів (у 50% випадків). Це означає, що повінь на Дністрі не лише формується на вході до каньйону, вона затримується перед ним. Тож існує небезпека, що каскад ГЕС в каньйоні посприяє ще й додатковому штучному стримуванню паводкових вод у долині Дністра вище за течією. Бо будь-які греблі – це перешкоди природному проходженню паводку. Відповідно збільшиться повеневий ризик для великої кількості населених пунктів, розташованих у долині Дністра та на його притоках від с. Довге до Галича і вище за течією, включаючи й Івано-Франківськ і Бурштин.
З роками небезпека лише посилюватиметься. Чому? Тому що перед каньйоном почнуть активніше відкладатися наноси. Наведемо ситуацію на водосховищі Роксбург у Новій Зеландії, де відкладення наносів у верхів’ях водосховища спричинило прогресуюче підняття підпору води. За 35 років максимальний рівень води тут піднявся над проектним на 3,5 м. Відтак повені почали спостерігатися на територіях, які раніше ніколи не затоплювалися і не підтоплювалися.
– Висновок очевидний…
– Так. Єдиним реальним виправданням будівництва ГЕС в Дністровському каньйоні могло би бути покращення захисту населення від паводків у басейні Дністра. Однак з багатьох причин будівництво ГЕС в каньйоні не може цього забезпечити. Ба більше, це будівництво ще й посилить повеневу загрозу. А це вже злочин!
kurs.if.ua
Петро Тєстов, еколог
Обійняв посаду еколога в ЕПЛ («Екологія. Право. Людина») у вересні 2014 року. Спеціалізується на питаннях охорони природно-заповідного фонду, водних об’єктів від забруднення, надмірного використання та порушення гідрологічного й гідрогеологічного режиму, знищення флори та фауни. Переймається розвитком волонтерського руху, екологічної просвіти, охорони лісів, збереження зелених зон міст. Надає консультації з питань охорони довкілля, впливу антропогенних чинників на довкілля, наукову допомогу юрисконсультам у судових справах ЕПЛ. Виступає зі статтями в журналі «Екологія. Право. Людина», бере участь у написанні посібників та інших видань ЕПЛ.
