Блокада: причини й можливі наслідки

На Донбасі триває блокада залізниць, внаслідок якої склалася критична ситуація з вугіллям на низці українських ТЕЦ і зупинився Алчевський металургійний комбінат на непідконтрольній Києву території: йому не вистачає залізної руди й коксу. Перекрила ж залізниці  група народних депутатів і ветеранів АТО, які 25 січня розпочали торгову блокаду ОРДЛО, про що попереджали заздалегідь. Симптоматично, що російська пропаганда відразу перехрестила учасників блокади з «карателів» на «ветеранів АТО» – і це показує схвальне ставлення Москви до них.

Третій рік поспіль триває антитерористична операція (фактично, російсько-українська війна) на Донбасі, а через лінію вогню в обидва боки рухаються потоки товарів і людей. Учасники АТО обурюються тим, що власною кров’ю платять за те, що хтось наживається на війні. Але ж війни, як правило, і розв’язуються для того, щоби жменька людей при владі фантастично збагатилася. Тож не стала виключенням і нинішня війна, спровокована кремлівською клікою злодіїв і корупціонерів. Росія може претендувати на статус імперії лише тоді, коли до її складу входить Україна. Без неї РФ так і лишатиметься сировинним додатком до економіки розвинутих держав. Адже серйозні проблеми в російському ракетобудуванні, авіаційній та суднобудівній промисловості пов’язані із тим, що вони втратили можливості для розвитку за рахунок українських конструкторів і виробничників. Правда, запорізькі двигуни й дотепер поставляють для російських гелікоптерів – і навіть деякі системи озброєння випускаються спільно…

Москва тривалий час викачувала з України величезні кошти за енергоносії. А коли дізналася, що українці разом із зарубіжними партнерами збираються видобувати на Донбасі сланцевий газ, щоби повністю забезпечити власні потреби в ньому й відмовитися від російських поставок, – нанесла удар.

 

Війни, як правило, розвязуються для того, щоби жменька людей при владі фантастично збагатилася.

 

У сучасному світі багато воєн точиться за нафту й газ: саме за контроль над видобутком і транспортуванням енергоносіїв десятиліттями палає конфлікт на Близькому Сході. Шість років тому вибухнула громадянська війна в Сирії, спровокована страхом газових монополістів перед перспективою будівництва газопроводу до Європи з Кувейту через сирійську територію. Тоді російський Газпром неминуче втратив би багатющий європейський ринок.

Одна з причин російського удару по Україні – бажання зберегти свою монополію на газовому ринку самої України, а також контроль над газопроводами в Європу через українську територію. Проте не лише російський капітал веде боротьбу за ресурси України. Війна приносить величезні доходи й олігархам з українськими паспортами. Роль Ахметова, Єфремова, Тарути та ще деяких справжніх господарів Донбасу в нинішніх подіях ще не повністю розкрита. А війна дала їм великі можливості для наживи.

Одне із значних джерел доходів донецьких олігархів – антрацит. Його видобувають лише на шахтах, розташованих на непідконтрольній Києву територіях, які належать Ахметову. А ряд теплоелектростанцій України (в тому числі й у Києві), працюють тільки на такому виді палива. Учасники блокади зупинили залізничні ешелони з антрацитом, його запаси на складах ТЕЦ швидко вичерпуються. Якщо станції зупиняться, Україна залишиться без тепла і світла, що матиме катастрофічні наслідки для цілої держави.

За три роки проблему можна було вирішити: перевести ТЕЦ на  інші види палива або укласти контракти на постачання зарубіжного антрациту. Втім, потужностей українських портів не вистачить для прийняття необхідних обсягів вугілля з Південної Африки чи Австралії. Треба було шукати різні варіанти. На жаль, проблему навіть не пробували вирішити, аби не зачіпати матеріальні інтереси олігархів. І цим лише загнали її в кут. Реальністю стають віялові відключення електроенергії по всій країні. Компенсувати нестачу електрики за рахунок АЕС і ГЕС нереально. До того ж 70% ядерного палива для атомних електростанцій Україна отримує з Росії. А та може припинити поставки, виходячи з відомого принципу: чим гірше для вас, тим краще для нас.

Ситуація склалася критична. Рівноправного діалогу влади з учасниками акцій на залізницях поки що не видно. Спроба застосувати силу для припинення блокади неминуче спричинить могутню протидію, що вкрай небезпечно на фоні дуже низького рейтингу нинішньої влади в очах більшості українців. Залізниці перекривали насамперед з політичною метою, наносячи удар по уряду й президенту. Опозиції потрібні дострокові вибори ще нинішнього року, коли суспільна зневіра у нинішнє керівництво поглиблюється. Згадаймо, як на тлі розчарування у недолугому президентстві Ющенка у крісло президента всівся Янукович. Нині ситуація може повторитися.  Почалося справжнє випробування влади на міцність. Чи вистачить їй досвіду і компетентності для виходу з такої кризи? Відповідь на це питання має принципове значення для подальшої долі України.

Ігор БУРКУТ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *