Як святкують Різдво буковинці за кордоном

«Може, кожний з нас подумає на Святий Вечір – як можливо – запросити самотню людину до себе, хоч на годинку по вечері…»

Як святкують Різдво буковинці за кордоном

З роками змінюється все, модернізуються й традиції. Але незмінним залишається Дух Різдва – сімейного свята любові і затишку. Буковинці, які велінням долі далекі десятиліття тому опинилися далеко від рідної домівки, зберігають не лише зовнішні ознаки цього свята, а й глибоку внутрішню суть. Про це свідчить листування вихідця з нашого краю Омеляна Федоровича, нині мешканця німецького Бад Зальцуфлена з нашим земляком, Почесним Консулом Австрії в Чернівцях Сергієм Осачуком. Редакція висловлює вдячність панові Почесному Консулові за люб’язно наданий матеріал для публікації.

 

«Шановний Пане Осачук!

Різдво…, свято народження Ісуса Христа, свято родини, любови, радости, а також свято дарів веде завжди до глибокого роздумування. Далеко від буденного життя кожний зокрема хоче мати кілька тихих святочних днів в окружжі своєї родини. Проте багато людей вже не мають сім’ї, або діти вже дорослі та й жиють в інших сторонах. Є і такі, котрі навіть відказалися від родини. Як ті самотні люди будуть святкувати Святий Вечір? Чи будуть повні радости? Мабуть, дуже скромно.

В хаті моїх батьків була традиція запросити самотню людину до Святої Вечері. Багато років це була камерна співачка – Чернівецького походження – Ольга Енджейовська. Два дні перед Різдвом вона над’їжджала, повна дожидання, з Ганноверу, та й перебувала у нас аж до Нового Року. Святочно одягнена, вона сиділа на раний вечір коло великого стола (на 12 осіб!) та й чекала на то, що мало бути. При цьому їй приєдналася моя бабця (мама мого батька), котра вже цілий день помагала моїй мамці при  готуванні Святої Вечері. По шестій годині тато, мама, мій брат та й я заглянули гарно убрані в кімнату і всі були вражені, коли побачили велику, гарно прикрашену ялину. Ця праця був привілей мого батька! Пишно виглядали пралінки і бонбони, обмотувані в білий шовковий папір та й додаток в кольорові стрінол-фолії. Ці спеціальні причандали приятель мого батька надав з Відня.

Спеціальне місце на ялинці діставала маленька хатонька з червоним дахом та й сніжинками з вати. Цю хатинку зробила молода жінка з картону в грудні 1945. У цей час вона та й наша сім’я жили разом з групою буковинців (50 осіб – більша частина Чернівецького походження) у двох величезних кімнатах і одною кухнею дитячого садка. Там ми пробували 6 місяців. Цю хатинку ще сьогодні маю та й кладу її кожний рік на ялинку.

Коли уже всі сіли коло стола та й свічка з бджолиного віска горіла, батько прочитав з Нового Заповіта (Євангелія Св. Матія 1.2): «Коли народився Ісус в Вифлеємі Юдейськім за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зі Сходу. Й питали: де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його й прийшли поклонитись Йому. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла і стала зверху, де дитина була. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І ввійшовши до хати, знайшли там дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ниць і вклонились Йому. Й відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому дари: золото, ладан та смирну (Ап. 2:16, Пс. 72.10.15, Іс. 60.6)

По тім всі сказали «Отче наш» та й згадували померлих.
За старих традицій Буковини на Святий Вечір давали 12 страв. Мами та й бабця не устигали зробити всіх, але багато не бракувало. Насамперед брали ми ложку куті, котра була символ фруктів землі. Тепер ми могли вечеряти.

При вечері, за котру всі хвалили газдиню, ми підтримували розмову. Коли я бачив, як світилися очі пані Ольги, то був певний: наша сім’я  зробила добре діло. На кінець вечері ми продовжували вечір з вином, тістечками та й солодкими стравами. Коли всі свічки горіли не ялинці, ми заспівали українські, німецькі і румунські колядки і пані Ольга заспівала нам а капела соло кілька прекрасних пісень своїм гарним голосом. Зрозуміло, що вона – коли роздавали дарунки – вже діставала спеціальний дарунок.

Пізнішими роками також інші особи одержували позицію гостя. Різко траплялося, що крісло було порожнє. Так чи так, ми клали додатний прибор і по вечері, коли вже дали дарунки, ми просили сусідку на шклянку вина та й вона діставала дарунок.

Може, кожний з нас подумає на Святий Вечір – як можливо – запросити самотню людину до себе, хоч на годинку по вечері.

Хай Христос Господь, новонароджене Дитя, пішле Вам і Вашій сім’ї Ласки Свої на все життя.

У цім Великім празнику Різдва Христового та Нового Року прийміть і ніші найщиріші вітання і побажання, кріпкого здоров’я, щастя та спокою.

Нехай Господь Бог поблагословить Вас і Вашу рідню.

Христос рождається!

Здорового, мирного, успішного та й Щасливого Нового Року бажають Вам Омелян та й Ілона. Доброго успіху при Вашій роботі з культурними справами. Може побачимося наступного року».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *