Як народити дитину, коли немає від кого?

Проблема чоловіків, а точніше їхньої відсутності, гостра у нашій державі вже кілька десятиліть. Йдеться не лише про алкоголіків, психів, «голубих» чи нероб, а й про те, що за статистикою в Україні чоловіків на 3 мільйони менше, ніж жінок. Цю статистику нині збільшує війна, нещасні випадки, в яких переважно гинуть молоді чоловіки, вимушена еміграція за кордон та асоціальний спосіб життя, а по-простому – бомжування. Якщо із загальної чисельності чоловіків відрахувати ще й малих дітей, стареньких пенсіонерів, а також затятих холостяків, недужих та імпотентів, отримаємо більш ніж сумну картину, добре відому чи не кожній другій матері дорослої доньки: дочці немає за кого вийти заміж і, вибачте за прямоту, немає від кого народити дитину. Отак потрохи і вимирають українці…

До тридцяти – працюйте і живіть для себе

Утім, я трохи відволікаюсь від заданої теми, бо ж зробити усіх щасливими неможливо, а от налагодити власне життя варто спробувати. Тож, якщо ви – 30-річна жінка, а навкруги самі лише коні, кращі за сучасних «принців», та й медики наполегливо радять «народити для здоров’я», треба ризикувати і народжувати. Так-так, народжувати без чоловіка!

Одразу зазначу, усе, що написано далі варто читати лише тоді, коли ви встигли пожити для себе, як-то кажуть «нагулятися», і у вас за плечима є пристойний фінансовий запас (у доларах зрозуміло), робота, і та сама, заклопотана вашим майбутнім матуся. Поява онуків вирішить як мінімум дві її проблеми: по-перше, улюблена дочка на старість не залишиться самотньою (це спірне твердження, але всі мами так думають), а по-друге, бабуся матиме кого виховувати, бо ж ви вже виросли і не одягаєте шапку у травневі плюс 20.

Звідси висновок перший:

аби народити дитину, треба мати достатню «матеріальну базу», для чого «пахати» років зо п’ять на кількох роботах  і не слухати тітоньок, які досі живуть за принципом: «Буде дитина, буде і для дитини».

Не ті часи нині, і ніхто поблажок одинокій матері не робить, жалісливі сльози і образ покинутої жінки з малям нікого не розчулюють!

Де знайти дитині батька

Ну, не те, що батька, а так щоб у повному сенсі цього слова. Тут йдеться про те саме, найпікантніше… Від святого духа, як відомо, народила тільки Діва Марія, а що робити решті жінок? Особливо цинічні формулюють по-іншому: «Де взяти донора сперми?» Тут варіантів є безліч, важливо обрати правильний:

1). Банк сперми і штучне запліднення. Єдиний плюс – чиста совість і стовідсотково негативний аналіз на СНІД і сифіліс. Мінуси – дороговизна, болюча і неприємна процедура і негарантований результат. Тому я все ж за більш «природний» спосіб: і задоволення отримуєш, і повторити можна потрібну кількість разів, і безкоштовно.

2). Одружені чоловіки. Варіант не такий уже й поганий, хоча, звичайно, аморальний. Ідеально, якщо ваш коханець має дітей (принаймні, якщо і ви здорова, то результат не забариться). Головне, не втрачати голову і не сподіватися на те, що заради вас він покине свою сім’ю.

3). Інтернет. Варіант, відверто скажу, ризиковий. Найперше тим, що охочих до сексу на один раз там чимало, але збоченців, недоумків і хворих – ще більше. Оскільки аби завагітніти, презервативи не одягають, шанси на здорову дитину мізерні. Справедливості заради скажу, що моя подруга через Інтернет примудрилася навіть заміж вийти ще 5 років тому. А дитину народила… тільки вчора 8 Березня, та й то від іноземця, з яким потай зустрічалася кілька років на курортіJ….

4). «Затяті холостяки», розлучені чоловіки, матусині синки тощо. Їм ніби-то і хочеться, і колеться, і, за великим рахунком, навіщо? Це ж додаткова відповідальність, ви захочете грошей, обручки, дитина ночами плакатиме… Поки він вирішуватиме ці проблеми у своїй голові, у вас настане клімакс.

Отже, висновок другий:

чоловіка для сексу і зачаття знайти можна, але планів на нього будувати у жодному разі не потрібно!

Ви розчаруєтеся в обох випадках: він не покине іншу заради вас, а якщо раптом таке станеться, то і ви щасливі не будете. Твердження про мир на чужих кістках тут підходить ідеально.

Висновок третій:

Бажано точно знати, або принаймні поцікавитися станом здоров’я майбутнього батька дитини.

Погана спадковість, надмірна любов до сигарет і алкоголю, наявність інших дітей з розумовими або фізичними вадами, – те, що вам категорично не підходить.

Курка – не птаха, вагітна – не людина

За півроку-рік наполегливих пошуків зазвичай настає бажана вагітність. І саме тут, а не на попередніх етапах, доля починає випробовувати силу вашого духу. Треба чітко усвідомлювати, що вагітність у нашій державі – це не симпатичний животик у рюшах-оборках, милі обличчя медсестер і приємні клопоти вибору ліжечка-візочка. Це черги у жіночій консультації і поліклініках, куди ви змушені будете ходити частіше, ніж на роботу, і жодна бабця вас не пропустить без черги навіть до дільничного терапевта: «Ми ж молоді стояли і ти постоїш». Це незадоволене обличчя начальника, якому в принципі пофіг ваша вагітність, але не пофіг відсутність на роботі, на яку вже радісно чекають два-три кандидати: «Твоя вагітність – твої проблеми». Це ожеледиця взимку і страшенна спека влітку, переповнений транспорт, де, будьте впевнені, ніхто не поступиться вам місцем. Це купа витрат на якісь незрозумілі аналізи, вітаміни, системи і «лягти на збереження про всяк випадок». Це хатні справи, які ніхто за вас робити не буде, – важкі торби, прибирання туалету, стояння біля плити і праски, які теж не додають здоров’я.

Найважливіше на цьому етапі: Не вірте забобонам: усе необхідне придбайте для дитини заздалегідь. Будьте готові до того, що малюк може народитися передчасно, пологи можуть бути складні, дитині буде потрібне додаткове лікування. Так нині буває дуже часто, а бігати за пелюшками-сорочечками, поки ви народжуєте, нікому. Зберіть усі документи, необхідні для оформлення дитини і допомоги на неї. Про це найкраще знають у соцзабезі, але треба не полінуватися сходити туди заздалегідь і бути готовими вистояти ще одну чергу.

Підготуйтеся до того, що під час вагітності та пологів ви часто змушені будете відповідати на запитання про батька дитини і пояснювати, чому він не прийде на аналізи, школу молодої матері, чому не здасть кров у пологовий будинок (вам ще й заплатити за це прийдеться, між іншим) і не забиратиме вас із немовлям додому. Безпардонність цих запитань вражає дуже боляче, а відповідь, яка змушує заткнутися усіх цих нахаб від медицини лише одна: «Помер від щастя». Як достойно купірувати випади на кшталт: «Уміла «давати» – нєфіг тепер верещати», наука ще не придумала, тому доведеться навчитися у думках (а якщо ви вкрай безстрашні), то і поміж людьми посилати таких акушерок саме туди, де дають…

Рай земний: безбатченків в Україні немає…

Окрема тема – РАЦС, де треба зареєструвати дитину. Коли я проходила цю процедуру, дізналася цікаву штуку: виявляється, безбатченків у нашій державі «не може бути». Прикольно, так? А знаєте, як досягається цей показник: «Ну, якщо батька немає, то скажіть будь-яке прізвище та ім’я, а потім, коли вам треба буде, візьмете довідку з архіву РАЦС, що такого чоловіка не існує в природі». До прикладу, коли вам треба буде дозвіл на виїзд дитини за кордон, вам треба іти на Кобилянську, платити гроші, отримати довідку, що міфічний Іван Іванович існує тільки на папері, з цією довідкою мандрувати ще кількома інстанціями. Ну це так, ліричний відступ…

Завагітнівши та народивши, перед вами обов’язково постане дилема: повідомляти про це батька дитини чи ні. Якихось «правильних» порад тут немає. Я вважаю, краще сказати, бо це принаймні буде чесно: людина має право знати про своїх нащадків. Як правило, після «радісної» новини, новоспечені татусі щезають з вашого поля зору і більше не з’являються перед ваші очі. Хоча, можуть бути і приємні винятки, чого щиро вам бажаю.

Про те, як живеться самотній молодій матері з немовлям і чи можливо у такій ситуації знайти справді коханого чоловіка, а не «донора сперми», читайте у наступних числах газети.

Аліса ПРЕХИТРА, ексклюзивно для «Версій»

Про автора:

За паспортом – незаміжня жінка, мати чудового здорового 4-річного сина, якого лікарі від народження «списали» на інвалідність. З батьком дитини спочатку були коханцями, потім не підтримували стосунків, після чого жили у цивільному шлюбі (!), і нарешті «розбіглися».

Більше про автора – у наступних числах.