шафран Гейфеля
Мандруючи осінніми луками чи узліссями, зустрічаємо гарні квіти, на перший погляд подібні на шафран Гейфеля, в народі – брандушки. Але шафран Гейфеля цвіте навесні – у березні й квітні. Восени ж – пора пізньоцвіту осіннього – квітки отруйної та небезпечної.
У нашому регіоні, на Прикарпатті й Поділлі восени розпускаються квіти пізньоцвіту осіннього. Це багаторічна отруйна рослина, описана у Червоній книзі України. Всі частини цієї рослини містять отруйний алкалоїд колхіцин, найбільший вміст якого у квітках, дещо менше – у цибулинах і насінні.
Довідково: Алкало́їди – складні органічні азотовмісні сполуки лужної реакції переважно рослинного походження або продукти життєдіяльності грибів і деяких нижчих тварин, таких як молюски, жаби.
Корова з’їла пізньоцвіт, а отруїлася дитина – через молоко
До організму людини колхіцин може потрапити зі свіжим соком рослини під час зривання або за вживання свіжого листя, що плутають з черемшею. Отруйні рослини можна купити й на базарах. На жаль, той хто продає дикорослі рослини на ринку, не завжди добре знає свій товар – я в цьому переконався на власному досвіді.
Колхіцин в організмі людини спричиняє важке отруєння, супроводжуване нудотою, блювотою, утрудненим ковтанням, печією в роті, сильним (іноді кривавим) проносом, зменшенням температури тіла і кров’яного тиску. Ознаки отруєння виникають через 4-6 годин. У важких випадках наступає параліч дихальної мускулатури і смерть. Летальна доза для людини дорівнює 0,02 г колхіцину, це приблизно 6 г насіння або 60 г трави пізньоцвіту осіннього. Колхіцин отруйний і для коней, свиней, кролів, собак, кішок. Кози, вівці, велика рогата худоба уникають вживати пізньоцвіт не тільки свіжий, але і в складі сіна, хоча самі вони менш чутливі до впливу отруйних алкалоїдів. Але відомі випадки отруєння людей молоком тварини, що з’їла пізньоцвіт.
Отрута у малих дозах – добрий лік
Отруйні речовини рослинного чи тваринного походження використовують у малих кількостях, як ліки. В медицині застосовують насіння і бульбоцибулини. Насіння збирають у період його повної стиглості, у червні-липні, розсипають тонким шаром на полотні й сушать у теплому темному місці. Бульбоцибулини збирають безпосередньо перед цвітінням, приблизно в кінці серпня. Очищують їх від корінців та залишків листкових піхв і використовують свіжими чи висушеними.
У Німеччині, Франції, Греції існують промислові плантації пізньоцвіту, їх використовують для заготівлі лікарської сировини.
Препарати пізньоцвіту осіннього мають знеболювальну дію, вживаються для лікування ревматизму, подагри, невралгії, катаракти тощо. Відома блокувальна дія колхіцину на поділ клітинного ядра: цю властивість лікарі використовують для запобігання росту пухлинних клітин під час лікування раку шкіри. Оскільки токсичні властивості пізньоцвіту осіннього великі, то лікування проводять під суворим наглядом лікарів.
Цікава квітка може зіпсувати ваш відпочинок
Пізньоцвіт осінній – цікава рослина для любителів природи: вона квітне у вересні – жовтні, а насіння досягає повної стиглості у червні – липні. Її вважають добрим медоносом, який квітне восени, коли більшість рослин відцвіла. У промисловому медозборі роль цієї рослини незначна, оскільки її зарості займають незначну площу. Пізньоцвіт осінній потерпає від збирання квітів, викопування цибулин, витоптування тваринами, розорювання луків. Ця рослина охороняється в Карпатському заповіднику, національних парках «Гуцульщина», «Вижницький», а за межами України – в Польщі.
Згадаймо мудрий вислів: «освічений – значить озброєний». Знання властивостей рослин України – запорука безпечного життя, відпочинку й мандрівок.
Ярема ТЕВТУЛЬ, професор, член НСЖ України. Фото автора
