Світ ідей і образів буковинської художниці допомагає відчути її мистецьку душу.
Августа Кохановська (6 липня 1868 – 7 грудня 1927) – буковинська художниця, відома живописними та графічними творами, книжковими ілюстраціями, а також етнографічними дослідженнями й публікаціями. Її образотворча спадщина, документальні матеріали та світлини, літературні нариси, спогади, проза, поезії зберігаються в музеях і архівах Чернівців і Києва, а також у розкиданих у цілому світі приватних колекціях. Жанрові картини, портрети, пейзажі, графіку Кохановської вирізняють образна виразність, а також вільне володіння як академічними прийомами письма, так і виражальними засобами сецесії.
Її пленерне малярство й графіка тяжіють до лірико-настроєвого трактування, поетизації, одухотвореності довкілля та свіжості колористичних вражень. Деяким творам останнього періоду творчості художниці притаманні настрої туги, створення низки містичних і символічних образів.
З плином часу увага до творчості Августи Кохановської пожвавлюється, до наукового обігу надходять уточнені відомості про її життя і творчість і репродукуються раніше невідомі твори тощо. Нинішня розвідка передбачає поглиблене дослідження особливостей творчої спадщини, виявлення невідомих досі та робіт та ретельну атрибуцію творів, зокрема встановлення років створення автопортретів тощо.
Пропоноване дослідження мистецтвознавиці Тетяни Дугаєвої, на її власну думку, вийшло доволі нестандартним. Хоча й не вперше п. Дугаєва паралельно досліджує художній текст та ілюстрації до нього, але цього разу авторка дослідження спробувала провести кілька паралелей:
* новелу Ольги Кобилянської «Valse melancolique» супроводила фотопортретами Августи
(два з них –на повний зріст без парасольки та із собачкою – публікуються вперше), а також автопортретами;
* так само вперше розшукала портрети натурниць Франца Мача, частину з яких, на думку авторки дослідження, можна віднести до зображення Августи, яка позувала йому як модель, разом з іншими студентками;
* мистецтвознавця також подає репродукції замальовок та етюдів, які зберігаються у фондах київського архіву і не були досі в широкому доступі (їх передав туди О.Е. Панчук, професор хімії Чернівецького університету двоюрідний онук Ольги Кобилянської (його мати — прийомна донька та племінниця письменниці), який торік відійшов у кращі світи;
* авторка дослідження переконалася в тому, що Августа виїхала з Чернівців саме до Відня і більше не повернулась. Там вона мешкала і творчо працювала, щорічно (від 1923 року до 1926 року включно) експонуючи на виставках нові роботи. Виставка влітку 1926-го стала останньою. На весняній виставці 1927 року творів Кохановської не було. Узимку вона опинилася в лікарні в Торуні, де й померла. Дослідниці не вдалося встановити, які справи привели Августу до цього польського міста.
Віхи життєвого шляху Августи Кохановської
(Доповнені та уточнені за результатами досліджень останнього часу пані Дугаєвої – ред.)
* Садгора, тепер передмістя Чернівців – місто, де народилася Августа Кохановська.
* Кимполунг – місто її дитинства. Зародження дружби з Ольгою Кобилянською.
* Чернівці – від 1885 року. Прагнучи стати художницею, відвідувала художню школу Епамінонди Бучевського, 1888 року приватно навчалася в художника Тадеуша Попеля.
* Відень. 1895‑1899 рр. Навчання у Школі декоративного та прикладного мистецтва у Відні, (Кунстгевербешулє). Водночас займалась етнографією. Утверджувалась у своїх феміністичних переконаннях, вийшовши з тієї темної епохи, коли жінки були позбавлені права навчатися в університетах і академіях.
* Чернівці. Плідний творчий період від 1901 року. Продовжувала публікувати статті з етнографії в журналі «Zeitschrift für österreichische Volkskunde» від 1898 до 1914, займалася реставрацією. В її ілюстративній творчості важливе місце посідали твори Ольги Кобилянської, пізніше Івана Франка, Івана Нечуя-Левицького. Під час Першої світової війни Августа Кохановська мала намір вирушити на фронт у статусі військової художниці. Відомо, що вона зверталася з «клопотанням про дозвіл займатися малюванням на натурі у фронтовій зоні» (документ 1915 р. з фондів ЦДАМЛМ України).
Чернівецька преса схвально відгукувалася про твори Кохановської, представлені на виставках. Вона мала високу мистецьку репутацію, відтак отримувала офіційні замовлення на виготовлення плакатів виставок і проспектів, вітальних адрес з блискучо виконаними видами Резиденції, будинку Земельного уряду, портретів, жанрових і пейзажних композицій (серед них – для державного службовця високого рангу радника Фекета, І. Нечуя-Левицького тощо). Отримувала схвальні відгуки й нагороди імператорського двору. З повідомлень преси дізнаємося про участь мисткині у численних виставках у Чернівцях (як згадується у газетних оглядах, у різні роки: 1904, 1906, 1910, 1913, 1918, 1919). Експонувала свої роботи у Відні та Львові, де їх жваво сприймали відвідувачі та критики.
Війна докорінно змінила життя: 1919 року Буковина була приєднана до королівської Румунії. Прикметно, що в експозиціях наступних років твори художниці відсутні, а ім’я її практично не згадується. У цей період місто полишають багато родин. Виїхала з Чернівців і Августа. Виїхала, щоб продовжувати творити.
* Відень. Від 1923 року А. Кохановська стала постійною учасницею щорічних виставок у столиці. Оселилася художниця з Буковини у центрі Відня, як згадується в адресних книгах 1924, 1925, 1926, 1927 років, на вул. Теобальдгассе, 11. Вона експонувала свої твори у заснованому 1920 року будинку мистецтва «Kunstheim» – відділі мистецтв австрійського союзу офіцерів. Його організатором і керівником був знайомий Августи Кохановської від років Першої Світової війни Людвіг Хессхаймер (Ludwig Hesshaimer, 1872-1956), який служив у підрозділах військових художників (Див. Т. Дугаєва. Августа Кохановська – яскрава зірка на мистецькому небосхилі Буковини // Версії. 2018. № 39).
З повідомлень про активну участь А. Кохановської у виставках «Kunstheim» (вибране 1923-1926 років):
«Reichspost» 14 березня, 1923 р. «Св. Цецилія»; «Neue Freie Presse», 30 вересня 1923 р.; «Neues Wiener Journal», 11 квітня та 17 червня 1924 р. (натюрморт); «Osterreichische Wehrzeitung» 3 квітня та 17 червня 1925 р. («дуже добре представлена художниця»); «Danzers Armee-Zeitung», 11 червня та 26 березня 1926 р. (містична пастель «Туга», етюд «Йозефплац у Відні»; два пастельних портрети і «Танець довкола золотого тельця»).
На черговій виставці 27 травня 1927 року твори А. Кохановської були відсутні.
* Торунь. За даними, отриманими з відділу цивільних справ міста, художниця Августа Кохановська померла 1927 року 7 грудня у торунській лікарні. Місцем її помешкання вказана адреса по вул. Бидгоській. 60, де проживав з родиною голова сенату апеляційного суду м. Торуні колишній чернівчанин Агенор Френдль.
Для довідки: За висновком професора, доктора Мачея М. Кротофіля (prof. dr hab. Maciej M. Krotofil) «Кохановська не була творчо активна в Торуні й не брала участі в культурному житті міста». Поділяють цю думку професор, доктор Тадеуш М. Трайдос (prof. dr hab. Tadeusz M. Trajdos) і науковці окружного музею.
Таким є короткий виклад життєвого шляху буковинської мисткині Августи Кохановської з низкою установлених або уточнених подій.
Автопортрети мисткині є тим джерелом, яке розширює наші знання про характер творчості Августи Кохановської в деталях.
Ці роботи суттєво розкривають риси її особистості та своєрідність мистецтва. Видається, що твори з її власними зображеннями — це віддзеркалення мисткині, у якому вона веде діалог із собою й водночас з глядачем.
Автопортретні роботи надають можливість відчути справжні глибини майстерності художниці.
Серія автопортретів А. Кохановської є як художнім, так і достовірним та красномовним документальним матеріалом. Емоційні враження надихають на пізнання витоків творчості мисткині та її особистості попри те, що цей інформативний жанр творчості є найбільш загадковим. Знайомство із цією серією творів Августи Кохановської є надзвичайно захопливим процесом.
Вдивляючись в автопортрети, намагаєшся впіймати погляд художниці, який щоразу був різним: то випромінював спокій та рівновагу, то, здавалось би, не виражав жодних почуттів, крім глибокої задуми…
Августа Кохановська. Автопортрет. Фрагмент. 1899 (?). (ЦДАМЛМ). Атрибуцію здійснено відповідно до припущення
О.Г. Олійник, «Перша жінка-художниця Буковини». 2016.
Щоразу перебуваючи під впливом кожного зображення, відчутно осягаєш певну грань творчої натури талановитої буковинки. Адже не випадково жанр автопортрета сприймається як справжнья психологічна образотворча новела.
Доволі прикметними в цьому сенсі є й фотозображення Августи Кохановської. Огляд світлин Августи Кохановської надає потужний емоційний поштовх нашому уявленню про мисткиню.
Августа Кохановська в юному віці. Фрагмент світлини «Августа Кохановська з сестрою Ядвігою та з Ольгою Кобилянською». Літературно-меморіальний музей О. Кобилянської. Чернівці.
Як і власні зображення самої себе, так і фотопортрети Августи є доречними розгадками до широкого кола досліджень та емоцій, а також красномовними відомостями про художницю.
Августа Кохановська. Фото 1885-1886 років. Фрагмент. Національний музей історії України. м. Київ
Ключем до розуміння глибин мистецького характеру творчості мисткині та її образу є прозовий твір Ольги Кобилянської «Valse melancolique», у якому прототипом художниці Ганнусі була найближча подруга письменниці Августа Кохановська, яку Кобилянська називала ангелом.
Ольга Кобилянська. 1880-і роки. Фото. Фрагмент. Літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської в Чернівцях
Августа Кохановська стала першою ілюстраторкою новели, перше видання якої вийшло друком 1894 року німецькою мовою, а українською – 1898 року в «Літературно-науковому віснику». Редактор журналу Осип Маковей був вражений яскравим характером героїні твору й емоційно характеризував малярку Ганнусю як «дику, відважну натуру, котрій всі дивуються». Адже письменниця Ольга Кобилянська сповідувала ідеї феміністичного руху та їй близькими були образи сильних духом, волелюбних і незалежних жінок, якою була героїня її твору художниця Ганнуся.
Отже, перегорнімо сторінки новели Ольги Кобилянської «Valse melancolique», аби яскраво уявити собі сутність особистості Августи Кохановської, а відтак і властивостей її творчого характеру. Про це промовляє авторка, висловлюються сама художниця та її товаришки.
«… Я — артистка й живу відповідно артистичним законам. Моє поле широке, безмежне, і тому я живу таким життям. Тепер іще не вповні таким, але колись пізніше, як стану цілком своїм паном, розмахну крилами під небеса. Так наказує чуття артистичне».
«. . . Я є лише нiмим послухачем свого таланту».
Августа Кохановська. Чернівці, 1883 Фото. Ательє Rosalie Rosenhek. Чернівці. З фондів ЦДАМЛМ України
Августа Кохановська. Фото. 1885-1886. Чернівці. Ательє Gebrüder König. Національний музей історії України. м. Київ.
… Вирізнялася … «вибухами артистичної натури»…
… Кидала речами об землю, роздирала ескізи, проклинала свою долю, що виглядала, як дрантива (негідна – тут і далі Т. Д.) дівчина, і божилася, що воліла б таки зараз осліпнути, як бути дальше маляркою….
… Була гарна сама собою. Ясна, майже попеляста блондинка, з правильними рисами і дуже живими блискучими очима. Збудована була прегарно… А що в своїх постановах (намірах) була скора й консеквентна (послідовна) . . .
…Елегантна та пишна, мов княгиня.
…вона гарна — вона є сама краса. І шкода би втискати ту артистичну закроєну душу в формат пересічних жіночих душ.
Августа Кохановська. Автопортрет. 1896 (?) Папір, вугілля, крейда. Чернівецький обласний краєзнавчий музей.
… Лaгідно лискуче густе волосся, уложене обережно в грубий вузол, і двa рaзи оксaмиткою обвиту голову, і потрохи лице з профілю. Профіль був у неї спрaвді чисто клaсичний. Чоло й ніс творили одну м’яку лінію… Спaдисті її рaменa нaдaвaли їй ціху (прикметності), якоїсь пaнськості, певності…
… Малярка — висока, горда, холодна
Августа Кохановська. Фото. 1900 р. З фондів ЦДАМЛМ України.
… Любила над усе елеганцію, називаючи се третьою важною заповіддю в умовах до щастя; бувала через се не раз навіть несправедлива в осуді людей, але до елеганції тягло її, мов дитину до чічки (квітки)…
… Вона панувала наді мною, мов над якою підданою… Тужила за нею і за тою силою, що йшла від неї і надавала цілому нашому окруженню характер і якесь життя….
… Вона — артистка. Неспокійна, змінчива, мов те море, але й гарна, мов море.
… Була вже майже укінченою артисткою і працювала саме над одним образом, який хотіла продати і поїхати до Італії, щоб побачити тамошню штуку та найти й собі дорогу до неї. … Брала своє заняття дуже поважно. Дразлива і химерна, коли малювала, була в щоденнім житті наймилішою людиною.
… Слухала музику… артистка (художниця), спершись на крісла. Вічно рухливі руки лежали тепер бездільно на колінах, а лице поблідло. Від сильного впливу музики поблідла, а очима просто освічувала ту, що грала. Перший раз бачила я, як над нею запанувала інша сила, чим її власна, і як вона піддалася їй.
Августа Кохановська. Автопортрет. 1899 р. (дата нерозбірливо, атрибуцію здійснено відповідно до припущення О. Г. Олійник. «Перша жінка-художниця Буковини»). Папір, пастель. 2016. З фондів ЦДАМЛМ України.
… Хто мав би ту силу прикувати її назавсіди до себе! Вона душею — артистка. На те нема ліку. Ні чоловік, ні діти не вилічать її з того.
Августа Кохановська. Автопортрет. Папір, вуголь. Перші 1900-і роки. Чернівецький художній музей.
… Тішилася великою симпатією межи своїми товаришками по заняттю, а навіть і самі професори, гострі подеколи до нечемності супроти своїх учеників і учениць, любили її по-батьківськи і робили їй свої закиди й уваги в найлагідніший спосіб, щоб лиш не діткнути її. «Dаs schonste Gluckskind»– називали її «Найкрасивіша щаслива дитина», вона й сама не називала себе інакше як: «Ісh – das Gluckskind» – «Я – найкрасивіша щаслива дитина». …Ті очі окинули нас вогким вдячним блиском, а відтак спустила їх скоро, мов засоромилася свого зворушення, викликаного щирим виступом артистки.
… Була незвичайно доброго серця: отут в одній хвилі кидалася, гарячилася й змагалася, а вже в другій – була добра. товаришки, боготворячи її задля краси й таланту та задля її оригінальних помислів. Належала до різних товариств, не жалувала нічого, а визичуваних товаришкам грошей не приймала ніколи назад.
… «Ти не знаєш, як можна любити те, що люди називають артизмом (артистичністю), що живе в нас і заповняє нашу душу; що береться звідкись у нас, виростає, опановує нас, не дає нам спокою. Се щось таке велике, сильне. Заглушити в собі той світ неможливо,… любов також не вірна для того, хто носить справдішній артизм у душі! Полюблю живий образ (закохаюся в обранця). Я чекаю того розцвіту душі… може, сотворю в честь його… великий образ…»
Августа Кохановська. Автопортрет. Пастель. Перші 1900-і роки. Чернівецький художній музей
… Знала надто добре, що значив у неї кожний образок (мистецький твір), як була до кожного з них прив’язана, і яку долю призначила кожному з них.
… “Я беру все зі становища артизму (мистецтва). Коли б всі були артисти були освічені й виховані, почавши від чуття аж до строю (від почуттів аж до вбрання), не було би стільки погані і лиха на світі, як тепер, а сама гармонія й краса. А так? Що округ нас? Лише ми одні піддержуємо красу в життю, ми артисти, вибрана горстка суспільності.
Августа Кохановська. Фото. Літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської. Чернівці
… «Я живу штукою (мистецтвом), і вона вдоволює цілковито мою душу…».
… В кожнім образку (мистецькому творі) була, як не раз говорила, якась частина її істоти.
Августа Кохановська. Автопортрет. Картон, олія. Початок 1900-х років. Чернівецький художній музей.
Перегляд портретних зображень художниці надають потужний емоційний поштовх нашій уяві, збагачуючи враження про мисткиню. Автопортретні та фотографічні зображення Августи Кохановської свідчать про неї як про багатогранну та яскраву особистість.
Інтерес становить наступна цікава тема, яка дещо несподівано та певною мірою дає можливість неоднозначно поміркувати над образом Августи Кохановської.
Відень. Художник Франц Мач і його моделі. Портрети й гіпотези
Під час викладацької роботи в Кунстгевербешулє професор Франц Мач продовжував працювати як художник. У його творчій роботі важливе місце посідали монументальні твори — багатофігурні композиції розписів інтер’єрів міського театру у Відні, святкової зали віденського університету та низки інших.
Протягом кількох років (від 1893-95) художник працював над замовленням відомого заможного підприємця Ніколаса Думби. Франц Мач разом з Густавом Клімтом і його братом Ернстом створювали фрески у палаці Думби: в кабінеті, музичній кімнаті, їдальні тощо.
Палац Н. Думби, інтер’єр їдальні з розписами Ф. Мача. 1899 р.
На жаль, розписи були втрачені разом із будівлею. З виглядом композицій і численними підготовчими портретними роботами кожного з цих митців знайомить каталог «Klimt und die Ringstraße», Відень, 2015 р., електронний варіант якого доступний в мережі.
Цінним є те, що в наш час оцифрованої наукової літератури, електронних книг і альбомів, подібне читання – звичайна річ. Фраза «Знайшов в інтернеті» означає повноцінну дослідницьку роботу з можливістю вільного доступу до рідкісних першоджерел у будь-якій електронній бібліотеці світу..
Як з’ясовується, крім репродукованих у каталозі творів митців і Франца Мача зокрема, існує серія численних портретних зображень, які готували митці в процесі роботи над багатофігурними композиціями розписів інтер’єрів.
Палац Н. Думби, інтер’єр столової з розписами Ф. Мача. 1899 р. Фрагмент
Частина з них зберігається у приватних колекціях, часом з’являються у продажу на аукціонах. Є міркування, що позували професору його студентки з Кунстгевербешулє. Франц Мач не тільки писав з натури, а й послуговувався фотографіями натурниць у більш пізній період як допоміжними зображеннями у процесі власної творчої роботи. Ця звичайна практика у творчій роботі митців має назву «референс».
На фотографіях та репродукціях, які збереглися, зафіксована унікальна інформація про персонажів тих фресок.
Підготовчі зображення натурниць для алегоричних образів композицій фресок для палацу Н. Думби. Бл. 1897 р.
Поміж численними портретами натурниць не складно виокремити ті, в яких певним чином простежується подібність до характерної зовнішності А. Кохановської. До цього ряду можна віднести таке зображення як «Кліо» — муза історіографії Кліо (див. Т. Дугаєва. Августа Кохановська – яскрава зірка…//Версії. 2018. №39,), а також «Мінерва», 1905-1907, приватна колекція та “Портрет жінки з кучерявим волоссям”, приватна колекція), «Мельпомена (муза трагедії) та Кліо» (для дизайну палацу Н. Думби).
…Ці міркування мають характер гіпотези, оскільки документальні підтвердження наразі відсутні. Разом з тим враження від низки творів Ф. Мача, наводять на думку, що моделлю для їхнього створення дійсно могла бути саме Августа Кохановська.
Так чи інакше, цей порівняльний досвід є процесом напрочуд пізнавальним і становить чималий інтерес.
Франц Матч. «Евтерпа», муза ліричної поезії та музики. 1897 р. Палац Н. Думби.
Сонячна голова. 1898-1900 роки. Приватна колекція.
«Евтерпа». 1897-1898 р. Ескіз розпису їдальні палацу Думби.
«Теологія», символ богослов’я. 1900 р. Віденський університет.
Франц Мач, Густав Клімт. Розпис стелі у великій залі Віденського університету (1900-1903).
Франц Мач. «Теологія», символ богослов’я та центральна композиція «Тріумф світла над темрявою»
Кимполунг і Чернівці Августи Кохановської
Значна колекція замальовок і начерків, пейзажів і етюдів Августи Кохановської зберігається у фонді Центрального державного архіву-музею літератури й мистецтва України.
Перегляд цих творів хвилює відчуттям того, що Августа Кохановська була окрилена найменшою зустріччю з природою. Художниця відзначалась особливим сприйняттям прекрасного, тонко сприймала й розуміла красу і гармонію довкілля.
Творення образів природи демонструє її високу професійну майстерність у вправній побудові композиції з промовистими акцентами, артистичній точності лінії, красномовному малюнку, мальовничих тіней, в здатності вловити та передати суть образу тощо. Майстерність пленерної творчості Августи Кохановської відчутна в тонких колірних градаціях світло-повітряного середовища, формотворчої та емоційної дії кольору.
Вирізняє почерк буковинської мисткині й виразне зображення людських постатей в пейзажі, особливої промовистості яким додає експресивність силуету. Неминуче постають в пам’яті графічні твори, якими вона ілюструвала повісті О. Кобилянської та І. Франка. (Т. Дугаєва. Газета “Версії”, 2010, №9 та 2018, №45).
Пейзажна графіка Августи Кохановської разом з начерками олівцем несе в собі широку гаму почуттів і настроїв художниці: від елегічно-ліричного сприйняття навколишнього світу до переживань, співзвучних драматичним проявам природи. Рідне довкілля – це вкриті лісами гори, захмарені вершини скель, буяння зелені, мальовничі оселі вбраних у вишиванки горян, які хвилювали її протягом усього життя.
Августа Кохановська. Пейзаж з соняшниками. Бл. 1900 р. Полотно, олія
Августа Кохановська. Старий з тайстрою. ЦДАМЛМ України
Ольга Кобилянська, яка високо цінувала вразливу й чуйну душу подруги та її мистецькі здібності, писала до Осипа Маковея: «Густа… сама є поет і любить природу».
Дійсно, довкілля було справжньою скарбницею емоцій та натхнення в житті Августи Кохановської.
* * *
Принагідно згадати, що карпатська краса та етнографія, вабила також і ровесницю Августи Кохановської Мені Мюріел Дові (Норман) (1867-1945).
Англійська письменниця вирушила з рідної Британії у Карпатські гори, якими вона мандрувала верхи протягом 10 днів і потім створила достовірну розповідь. Її ілюстрована книга „Дівчина в Карпатах”(Лондон. 1891 р.) мала великий успіх і витримала кілька перевидань
* * *
Художниця Августа Кохановська неначе розчиняється у рідній природі, яка викликає потужні хвилі естетичних переживань. Її твори є яскравою пейзажною лірикою і є виразом багатої гами почуттів, часто співзвучних власному емоційному стану.
Августа Кохановська. Зимовий краєвид. ЦДАМЛМ України.
Подекуди мисткиню охоплює настрій самотності, зажури й похмурих роздумів. Тоді природа сумує або страждає разом з нею. Ці почуття читаються, наприклад, у композиціях “Каплиця над гірським потоком” та “Обвал у горах”.
Августа Кохановська. Обвал у горах. 1885 р.
Августа Кохановська. Перевал. 1891 р. ЦДАМЛМ
Августа Кохановська. Каплиця над гірським потоком. ЦДАМЛМ України.
У замальовці “Первісний ліс” свій неспокій, який огорнув її у хащах карпатського пралісу з ледь чутним шепотінням струмка, Августа Кохановська доповнила драматичними рядками вірша австрійського поета Ніколауса Ленау (1802—1850) «Самотність» У ньому йдеться про морок і гомін диких смерек та про серце, що плаче:
Августа Кохановська. Праліс.
Чотиривірш німецькою мовою (Ніколаус Ленау. 1885 р.).
Einsamkeit
Wild verwachsne dunkle Fichten, Leise
klagt die Quelle fort; Herz, das ist der
rechte Ort für dein schmerzliches
Verzichten!
Жила колись на світі художниця Августа Кохановська…
Тепер пам’ять про неї живе у її рідних Чернівцях.
Живе у її незабутніх творах.
Численні полотна та графічні аркуші зберігаються в музейних колекціях та прикрашають багату експозицію Художнього музею.
Августа Кохановська протягом тривалого часу була відома як одна з провідних митців Чернівців.
Поціновувачами її творів були й відвідувачі експозицій, і критики мистецтва… Її творчості та окремим роботам давали високу оцінку автори віденських і чернівецьких часописів.
Сучасні чернівчани знають, що на вулиці Шевченка зберігся родинний будинок Кохановської, хоча й без подвір’я з садом, без альтанки й без лавочки. Все це існувало ще донедавна…
Нині з їхнім виглядом нас знайомлять лише пейзажні замальовки з натури 1885 -1892 років, у яких художниця зворушливо відтворила свої почуття до рідного затишку (з фонду Центрального державного архіву-музею літератури й мистецтва України (ЦДАМЛМ).
… Так виглядали кімнати чернівецького дому родини Кохановських….
Куточок відпочинку і бюро. 8-12 вересня 1885. ЦДАМЛМ України.
Вид на подвір’я крізь прочинені засклені двері. 1892 р. ЦДАМЛМ України
А це вид на подвір’я з садом з помешкання Августи Кохановської. Ті двері з верандою донедавна ще можна було побачити…
Фото 2019 р. Екскурсія з дослідницею історії Чернівців Лесею Щербанюк “Видатні особистості, що жили на вул. Шевченка понад 100 років тому”.
“Шпальта”, 14 листопада 2019 р.
Альтанка з вишневою гілкою. Кін. жовтня 1887.
…Зелений сад та альтанку тепер можемо побачити лише на малюнках Августи Кохановської.
Осінній сад. (Куточок міської садиби з видом на місто). Папір, акварель. Жовтень 1888. ЦДАМЛМ України
…Принагідно спливають у пам’яті слова поета і критика Остапа Луцького: „Незамітно падають золоті зерна, ніхто їх не збирає, аж з часом приходять інші люди і находять забуте, непізнане добро” (Альманах в честь Ольги Кобилянської “За красою” (1905 р.).
Цей справедливий вислів знаходить своє підтвердження в наш час.
Адже музейні та архівні колекції образотворчої спадщини уславленої буковинської художниці сьогодні знайомлять з її багатою мистецькою спадщиною і зберігають добру пам’ять про неї.
Тетяна Дугаєва, мистецтвознавиця
