Наша держава призупинила захист права на власність та вільні вибори за конвенціями Ради Європи
Щоправда, спочатку рашисти позбавили українців основного права людини – права на життя. Наступні ж кроки вже робила наша влада. Так, віднині на територію України не поширюватимуться зобов’язання українського уряду щодо дотримання статей 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя), 10 (свобода слова) та 11 (свобода зібрань та об’єднань), стаття 2 протоколу 4 (право на вільне переміщення людей), а також три статті з першого протоколу – №1 (захист приватної власності), №2 (право на освіту), №3 (право на свободу виборів).
Сьогодні, 29 квітня, про це написала Європейська правда у публікації під заголовком «Україна припинила дотримання деяких статей Європейської конвенції з прав людини»:
«Україна повідомила секретаріат Ради Європи про зміну переліку винятків із власних зобов’язань за документами РЄ, у тому числі Європейською конвенцією з прав людини та основних свобод (ЄКПЛ).
Джерело: запит України з цього приводу на сторінці щодо дії ЄКПЛ на сайті Ради Європи, а також у документах від уряду України, “Європейська правда”
Деталі: Як відомо, Україна, як держава-член Ради Європи, зобов’язана виконувати норми щодо дотримання прав людини, передбачені Конвенцією; у разі їхнього порушення або організації можуть подати позов проти України до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі. Утім ЄКПЛ дає державам-членам право заявили про аргументоване відхилення від виконання окремих зобов’язань через особливі обставити, у тому числі через військову агресію.
У листі від 4 квітня 2024 року, про який донедавна не повідомлялося, Україна повідомила Страсбург, що надалі на її територію не поширюватимуться зобов’язання українського уряду щодо дотримання статей 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя), 10 (свобода слова) та 11 (свобода зібрань та об’єднань), стаття 2 протоколу 4 (право на вільне переміщення людей), а також три статті з першого протоколу – №1 (захист приватної власності), №2 (право на освіту), №3 (право на свободу виборів).
Варто зауважити, що це – не перше повідомлення України про можливе обмеження певних прав громадян через російську агресію. Україна ще у 2015 році призупинила свої зобов’язання щодо дотримання деяких статей ЄКПЛ через антитерористичну операцію у Донецькій та Луганській областях. (Але обмеження тоді стосувалися лише території, де проходила антитерористична операція. – Версії)
У лютому 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення РФ, Київ передав до Страсбурга значний перелік таких відхилень.
Понад те, у комунікації від 4 квітня 2024 Року Україна повідомила що відновлює свої зобов’язання щодо дотримання окремих прав людини. Зокрема, відхилення не будуть стосуватися заборони дискримінації, обмеження політичної активності іноземців, права на відшкодування, свободи совісті та деяких аспектів примусової роботи. Раніше, як виходить із офіційного повідомлення, ці зобов’язання також були призупинені.
Водночас, можливі обмеження щодо захисту приватної власності, права на освіту та право на свободу виборів є новими – їх не було щонайменше у початковому повідомленні Києва від 2022 року .»
Безперечно, ситуація в державі нині така, що вимагає непопулярних рішень. Скажімо, у будинку моїх родичів у Куп’янську, що на Харківщині, постійно мешкають воїни ЗСУ. І ніхто не проти цього. Та мій двоюрідний брат, на превеликий жаль, уже покійний, розповідав мені на початку війни, що, за його баченням, у них половина містян – за Україну, а інша – раділа приходу раші. Зрозуміло, що ті люди будуть активно проти того, щоби їхні помешкання займали наші воїни.
Та непокоїть інше: що стало тригером такого рішення української влади – проблема з мобілізацією чи сакраментальна дата – 20 травня – , день, коли завершуються повноваження чинного Президента України…
Водночас було б помилкою закривати очі на те, що росія – справжній мастак у втручанні та впливах на вибори, які відбуваються у чужих державах. У цій справі їй немає рівних. Та й знову ж таки – як можна провести вибори під час війни?!
Отож, розмірковуючи над тим, як ставитися до такого «подарунку» влади, мабуть, треба виходити з того, що для України і для нас, її громадян, є вигіднішим і кращим. Але знову ж таки ятрить думка: чому громадян позбавляють значної кількості прав, запроваджуючи при цьому воєнний стан, а не стан війни? Кому це вигідно? Може, це викликане тим, що тоді ми не будемо сплачувати за квартири та інші комунальні платежі? Чи ми чогось іншого не знаємо. Втім, юристи і правники стверджують, що різниця між воєнним станом і станом війни невелика…
P.S.
Насамкінець дуже промовисті слова про те, що таке права людини:
«Права людини як броня – вони захищають нас; вони як правила – говорять нам, як себе поводити; і вони як арбітри – ми можемо до них звертатися. Вони абстрактні – як емоції, і як емоції, вони належать усім й існують, що б навколо не відбувалося.
Вони схожі з природою, тому що їх можна зневажити; та з духом, тому що їх неможливо зруйнувати. Подібно до часу, вони однаково ставляться до всіх нас: багатих і бідних, старих і молодих, білих і чорних, високих і низьких. Вони пропонують нам повагу і вимагають від нас ставитися з повагою до інших. Вони подібні до доброти, правди і справедливості: ми можемо мати розбіжності в думках стосовно їхнього визначення, але ми впізнаємо їх, коли бачимо, що їх порушують.»
Компас: Посібник з освіти в області прав людини за участі молоді, з яким можна ознайомитися на сайті Council of Europe portai (https://www.coe.int/uk/web/compass/home):
Людмила Чередарик, «Версії»
На фото: Офіс Ради Європи в Україні
