За даними сайту «Діти війни», від початку повномасштабного вторгнення росіяни незаконно депортували до рф та тимчасово окупованих територій понад 19000 українських дітей. Показник, вочевидь, далекий від реального. Самі ж російські пропагандисти називають у рази більші цифри: за різними даними, до 300 тисяч. Українські посадовці, правоохоронці та правозахисники вже ідентифікували місця перебування понад 12000 викрадених. Однак, повернути, станом на початок травня, вдалось лише 364 дитини. Примусове переміщення дітей є частиною геноциду українського народу та порушенням Женевської конвенції. Саме такі дії в очах міжнародної спільноти і стали одним із найтяжчих злочинів цієї війни. Як наслідок – саме через викрадення дітей Міжнародний кримінальний суд видав ордер про арешт російського президента Владіміра Путіна.
Як окупанти крадуть українських дітей, що їм доводиться переживати в росії та до яких зусиль вдається Україна та міжнародна спільнота, щоб їх повернути – в цій публікації, підготовленій Центром громадського моніторингу та контролю.
Як викрадають дітей
Росія масово депортує українських дітей із окупованих територій та використовує для цього всі можливі способи. Відомо щонайменше 5 сценаріїв, за якими окупанти викрадають дітей – розповіла радниця–уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук.
Наймасовіший з них – вивезення дітей на територію рф та до окупованого Криму ніби-то на оздоровлення. Спершу, як розповіла посадовиця, росіяни на окупованих територіях створюють абсолютно непридатні для проживання дитини умови, аби спонукати батьків відправити дітей до так званого табору. Якщо ж ті відмовляються – змушують погрозами. Обіцяють, за місяць повернути дитину додому, однак цього не відбувається.
Також нерідко росіяни розлучають дітей із батьками під час фільтрації: коли батьків затримують за надуманими приводами, а дітей одразу вилучають. Спочатку їх везуть на тимчасово окуповану територію і далі перенаправляють, депортують до росії.
Також окупанти безпричинно позбавляють батьківських прав, викрадають у інших родичів – приміром, бабусь та дідусів, з якими неповнолітні залишились після загибелі батьків або ж умисного їх вбивства окупантами.
Відомо також про випадки депортації дітей із інтернатів та дитячих будинків. Нерідко – цілими закладами.
Русифікація у непридатних для життя умовах
Нині в росії, за даними радниці-уповноваженої Президента України з прав дітей Дар’ї Герасимчук, існує щонайменше 70 таборів, де розміщують викрадених українських дітей. Утримують їх у приміщеннях дитячих таборів, інтернатів, гуртожитках, тощо. Нерідко, за свідченнями дітей, яких вдалось повернути, жити їм доводиться в непридатних для цього умовах: без світла, води, тепла.
Окупанти докладають зусиль, аби перевиховати та русифікувати викрадених дітей. Відомо також про побиття та залякування.
“Діти, які повертаються, нічого хорошого не говорять про те, що відбувалося з ними там. І взагалі, це залежить від місць їх розташування, бо когось навіть били за те, що вони згадували постійно, що вони українці, як і за те, що вони відмовлялися співати російський гімн чи вставати під час російського гімну”, – розповіла Герасимчук.
Аби “законно” залишити дітей на території рф, їм одразу ж видають російські свідоцтва про народження або паспорти. Як це відбувається – на прикладі 15-річної Аліни з Херсонської області, яку поселили у будинку у Мордовії та влаштували до російської школи й уже почали оформлювати документи, – розповів Микола Кулеба, виконавчий директор БО «Save Ukraine», Уповноважений Президента України з прав дитини (2014 -2021 рр.).
«У росії чітко працює програма. Їх розселяють у регіони, в цьому випадку в Мордовію, в село, де був якийсь покинутий будинок. Їм дають цей покинутий будинок, моментально оформляють всі виплати та допомоги, влаштовують у російську школу. Водночас ніхто не шукає батьків та рідних. Натомість відновлюються документи. В Каховці, на окупованій території, вона отримала копію свідоцтва українського. Далі в росії вона отримає російське свідоцтво про народження. Якби ми не встигли її забрати, в неї вже взяли відбитки пальців і готували видати російський паспорт», – зазначив Микола Кулеба під час брифінгу у Медіацентрі Україна – Укрінформ.
Микола Кулеба зауважив, що в контексті вищенаведеного можна сказати, що в рф сформована система щодо русифікації українських дітей та знищення в них української ідентичності.
Ще одним злочином є незаконне усиновлення викрадених. Адже за міжнародними та національними нормами для того, щоб іноземці могли усиновити дитину, їм потрібно повідомити Україну та отримати на це згоду. Утім, росія таку процедуру ігнорує. Ще в травні 2022 року президент рф підписав указ про спрощений порядок прийняття російського громадянства українськими дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, зокрема тих, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. Як результат – відомо про сотні випадків потрапляння українських дітей до російських сімей.
Довгий шлях додому
Нині в Україні працює відповідна координаційна рада з питань повернення дітей. Однак, єдиного механізму повернення не існує. Адже для цього потрібні двосторонні відносини держав, а росія – саботує цей процес. Водночас, доступу на територію рф в українських правозахисників немає.
Робота з повернення викрадених – складна та багаторівнева. За словами Уповноваженого Президента з прав людини Дмитра Лубінця, необхідно знайти місце перебування, яке окупанти постійно і навмисно змінюють, зібрати інформацію про дітей. До того ж, росіяни змінюють і особисті дані дітей: приміром, змінюють прізвища на російський манер.
До налагодження процесу повернення викрадених дітей долучилась і міжнародна спільнота. Програму пошуку та повернення українських дітей з росії наразі розробляє Польща спільно з Єврокомісією. Французький сенат закликав ЄС розшукати депортованих українських дітей і накласти санкції на причетних до злочину. Також віцепрем’єрка Ірина Верещук заявила, що наразі формується міжнародна коаліція для повернення українських дітей-сиріт. Утім, на повернення усіх викрадених неповнолітніх українців знадобляться, можливо, роки.
Центр громадського моніторингу та контролю
