Дані про зменшення популяції диких тварин оприлюднив Всесвітній фонд дикої природи WWF у своєму звіті.

Популяції понад 4 тис. видів ссавців, птахів, риб, рептилій та амфібій різко скоротилися у період між 1970 і 2014 роками, повідомляє CNN з посиланням на WWF.

Причини полягають у зростанні забруднення довкілля, знищенні лісів, кліматичних змінах та інших явищах, викликаних людиною, стверджує фонд. До 2050-го частка територій на планеті, що перебувають поза впливом людини, скоротиться із чверті до однієї десятої.

90% морських птахів мають пластмасові речовини у шлунках порівняно з 5% у 1960-х, зазначають автори звіту. Вони закликають укласти міжнародний договір на основі Паризької кліматичної угоди, щоб захистити дику природу й зупинити негативний вплив людини на неї. Нинішні зусилля вважають недостатніми, щоб зупинити вимирання диких видів.

Нинішня криза у дикій природі, спричинена людиною, є безпрецедентною за своїми масштабами та швидкістю, стверджує генеральний директор WWF Марко Ламбертіні.

“Коли ми здатні контролювати природу й навіть шкодити їй, ми продовжуємо поводитися так, ніби є мисливцями та збирачами 20 тис. років тому”, – цитує Ламбертіні CNN.

А генеральний директор WWF Великобританії Таня Стіл додала у своїй заяві: “Ми перше покоління, яке знає, що руйнує планету, й останнє, яке може щось зробити з цим”.

Запис За останні 40 років популяція дикої природи у світі скоротилася на 60% спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вчора, 14 березня, під гаслом «Збережемо Карпати від забудови малими ГЕС!» у містах, селищах і селах України відбулися акції протесту громадськості проти намірів збудувати у Карпатах 550 малих гідроелектростанцій. З них 330 – у Закарпатті, 200 –на Прикарпатті та Буковині і 20 – на Львівщині.

Акції пройшли у Києві, Харкові, Львові, Тернополі, Ужгороді, Чернівцях, Верховині Івано-Франківської області. Вони були організовані винятково громадськими організаціями, жодні політичні сили до акції не запрошувалися і не допускалися. У Чернівцях цей день був відзначений дебатами у прямому ефірі державного телебачення між відомим чернівецьким професором-екологом Юрієм Масікевичем та начальником управління охорони навколишнього природного середовища Борисом Баглеєм.

Учора також розпочалася всеукраїнська громадянська кампанія, завданням якої є реалізація права участі громадян у прийнятті рішень, що впливають на довкілля Карпатського краю у процесі реалізації проектів гідроенергетики.

– Спорудження півтисячі гідроелектростанцій, на глибоке переконання науковців, є надзвичайно великою загрозою Карпатам. Тим паче, що ціна кіловата електроенергії, виробленої на міні ГЕС, і ціна загибелі живої природи не є співвимірними величинами. Загнані у труби річки помстяться людям, обернувшись безводдям у криницях, втратою багатьох карпатських рідкісних видів рослин і тварин, передусім – риб, знищенням гірських краєвидів. Буде назавжди підірвана неповторна туристична привабливість усього карпатського регіону. Та й життя місцевого населення тільки погіршиться. Тому організатори акцій 14 березня визнали цю загрозу екологічною проблемою №1 в Україні, – заявив відомий чернівецький професор-еколог Юрій МАСІКЕВИЧ, керівник «Крони» – чернівецької філії Всеукраїнської громадської організації «Національний екологічний центр України» (НЕЦУ). – Але ми не повинні дозволити безвідповідальним політикам і комерсантам зруйнувати Карпати – це неоціненний природний скарб і спадок для наступних поколінь, – наголосив він.

Цікавлюся, чому раптом стільки охочих зводити міні ГЕС? Звідки такий бум?

– Секрет привабливості будівництва малих ГЕС – це секрет полішинеля. І полягає він у так званому «зеленому тарифі», – пояснив Юрій Григорович. – Підприємцям, які споруджуватимуть їх і вироблятимуть електроенергію, держава платитиме за кіловат удвічі більше. Зрозуміло, що всі ці міні ГЕС приєднають до єдиної енергетичної системи і вони обслуговуватимуть свої регіони. Не думаю, щоби власники продавали людям електроенергію дешевше, тож зиску горяни з міні ГЕС навряд чи матимуть. Окрім екологічних проблем у вигляді додаткових зсувів, повеней тощо. Прикметно, що і сама держава не матиме з цього будівництва жодного прибутку.
Поки ж що маємо один прецидент спорудження ГЕС, про який газеті розповів учасник акції Олександр СТЕПАНЕНКО, виконавчий директор ЕГО «Зелений Світ», член Правління Української Гельсінської спілки з прав людини.

За його словами, у Верховинському районі, що на Івано-Франківщині, за селом Дземброня на річці Чорний Черемош, у тому числі й на території природно-заповідного фонду України у межах заказника «Ріка Чорний Черемош із прибережною смугою», приватний підприємець Миронюк розпочав спорудження малої гідроелектростанції. Тоді як Верховинська РДА, за інформацією громадських природоохоронців, не приймала рішення про передачу Миронюку в користування земель Бистрецької сільради за межами с. Дземброня. Більше того, 26 лютого на громадських слуханнях мешканці села висловилася проти будівництва цієї ГЕС. Та всупереч думці територіальної громади роботи розпочалися.

Роз’яснюючи позицію учасників акції, О. Степаненко підкреслив, що вони не проти розвитку гідроенергетики в Україні як такої. І не проти впровадження «зеленого тарифу», який повинен сприяти зростанню привабливості альтернативної енергетики загалом.

– Але ми проти того, в який це спосіб робиться зараз у Карпатах! – наголосив він. – Немає відповідальності, належного наукового обгрунтування, проектування та прогнозування наслідків. (Втім, рішення про будівництво мережі малих ГЕС Мінприроди приймало – ред.) Не було громадського обговорення і немає контролю за процесом виконання. Подібну практику Україна вже мала: штучні водосховища на Дніпрі, затоплення Великого Лугу та Бузького гарду, Чорнобиль, Дністровська ГАЕС, Дунайський канал… А масштабність проекту неминуче викличе значні (якщо не катастрофічні) наслідки у довкіллі, зміну природного ландшафту, умовжиття та діяльності місцевого населення, зруйнує рекреаційні та туристичні ресурси Карпат, матиме негативні для України міжнародні наслідки у сенсі недотримання нею міжнародних конвенцій, серед яких Оргуська, Карпатська, Ландшафтна тощо. Тому ми наполягаємо на тому, щоб інвестиційні програми розвитку гідроенергетики проходили стратегічну екологічну оцінку на основі норм Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції Еспо, підписаної Україною. Кожен окремий проект повинен проходити процедуру екологічної експертизи згідно закону України «Про екологічну експертизу». Доступ до інформації та участь громадськості у цьому процесі повинна гарантувати держава.

Отож логічно, що громадські екологи та науковці звернулися до Президента України з листом «Щодо загроз збереженню природної спадщини, рекреаційного та туристичного потенціалу Карпатського регіону, зумовлених не обгрунтованими з наукової точки зору планами будівництва об’єктів гідроенергетики». У ньому, зокрема, говориться: «Як Вам відомо, Україна, ратифікувавши Карпатську конвенцію, визнала Карпати унікальним природним скарбом визначної краси та екологічної цінності, важливим центром біорізноманіття, головним водозбором великих річок, необхідним середовищем існування для багатьох видів рослин і тварин, які знаходяться під загрозою зникнення та найбільшою у Європі територією з незайманими лісами, а також підтвердила, що Карпати є важливою частиною екологічного, економічного, культурного, рекреаційного довкілля та середовища існування у серці Європи, спільного для багатьох народів та країн.

З огляду на це виглядає цілком обґрунтованим, що стратегіями соціально-економічного розвитку усіх без винятку областей Карпатського регіону України в якості перших пріоритетів визначено охорону природного середовища та розвиток туристично-рекреаційного комплексу».

Подібні звернення надіслані й місцевим очільникам областей, в яких планується будівництво міні ГЕС. До слова, вже понад сто громадських організацій поставили свої підписи під зверненнями до влади. Крім того, серед підписантів є всесвітньо відомі науковці в галузі гідрології, на зразок Ісаєва з Києво-Могилянської академії та багато інших. Наразі провідні гідрологи України зголосилися відвідати всі задіяні у проекті будівництва малих ГЕС області та зустрітися там із їхнім керівництвом і журналістами.

Довідка «Версій»

Ініціаторами акції спротиву будівництву мережі ГЕС у Карпатах виступили три громадські екологічні організації: харківська «Печеніги», Міжнародна благодійна організація «Екологія – Право – Людина» (ЕПЛ) зі Львова та Всеукраїнська громадська організація «Національний екологічний центр України» (НЕЦУ). Нині до них приєдналися десятки інших і не тільки українських, а й російських, молдовських, білоруських, грузинських, польських і чеських.

Запис Вчора Україна встала на захист Карпат від труб спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Матка – курка, яйко, млєко!»

Якщо про цей голод і згадують, то, переважно, комуністи, щоби відволікти увагу української громадськості від організованих більшовиками трьох голодоморів. Ніби визнання спровокованого нацистами голоду в «Райхскомісаріаті Україна» здатне виправдати ще масштабніше знищення українського селянства вождями ВКП(б)!

Але забувати про злочини гітлерівського тоталітарного режиму у жодному випадку не можна. Необхідно ретельно досліджувати злочинну політику окупантів, детально вивчати її причини і наслідки. А вина за голодну смерть тисяч і тисяч невинних людей на окупованій території лежить не лише на гітлерівцях, свою частку відповідальності несе і сталінський режим. Адже саме він, попри хвалькуваті заяви про «непереможність Червоної армії», не зміг у 1941-1942 рр. зупинити наступ ворога. Противник захопив величезні простори, на яких до війни проживало близько 85 млн. людей. Була окупована вся Україна, тотальне пограбування якої планувалося Гітлером заздалегідь.

Відступаючи перед напором вермахту, радянські війська вивозили запаси продовольства, а що не вдавалося евакуювати, знищували на місці. Ніхто з партійних та радянських чиновників не думав тоді про українців, які залишилися на окупованій території, тож їх позбавляли елементарних засобів існування. Селяни намагалися зберегти необхідні запаси їжі, для цього кидалися гасити пшеничні лани, підпалені відступаючими червоноармійцями, хоч за це можна було дістати кулю від «захисників трудового народу».

Червона армія відкотилася, прийшов вермахт. Народна пам’ять зберегла вимогу німецького солдата: «Матка – курка, яйко, млєко!». Кінохроніка, яку знімали для мирного населення Рейху, зафіксувала епізоди грабіжницьких дій вояків вермахту, які ловлять і скубуть курей та гусей, ріжуть свиней, а потім з насолодою жеруть шматки смаженого м’яса. Німці із захопленням дивилися ці кінокадри й дякували фюрерові: Гітлер обіцяв нагодувати представників «вищої раси» досхочу і свою обіцянку виконав. Його солдати отримали право відправляти додому продовольчі посилки, й до фатерлянду пішли ящики з українськими салом, ковбасами, іншою смачною їжею. Кого в Німеччині обходило, що ці продукти виривали з рота українських жінок і дітей, прирікаючи на голодну смерть…

Окупанти використали колгоспно-радгоспну систему

Найстрашніше розпочалося, коли за справу взялися не дилетанти-мародери в армійських одностроях, а фахівці зі створеного у липні 1941 р. за дорученням райхсмаршала Ґеринґа товариства «Централь-Ост». Вони планомірно вилучали продовольство і вивозили його до Німеччини.

Гітлерівці взяли під свій контроль десятки тисяч колгоспів і радгоспів України. Окупанти відразу зрозуміли, що не варто руйнувати створену більшовиками колгоспно-радгоспну систему – цей ідеальний механізм для повного пограбування села. Збережено було навіть весь управлінський апарат колгоспів – з головами і бригадирами, агрономами, зоотехніками та іншими спеціалістами сільського господарства.

Мало того, гітлерівці залишили їм ті ж зарплати, що колгоспному начальству встановила радянська влада. А нещасні рядові колгоспники продовжували отримувати злиденну оплату за «трудодні». На Полтавщині, приміром, за один трудодень селянинові тоді давали по 460 грамів зерна та 54 копійки грошима. Як прожити на цей мізер?

Плани здачі сільськогосподарської продукції радянських часів окупанти також зберегли, проте до останньої зернини вигребли всі запаси збіжжя з господарств, окрім насіннєвого матеріалу.

Розпорядження нацистів грабувати українське село запопадливо виконували місцеві поліцаї та старости. За новими порядками на кожні 100 мирних громадян повинен бути один поліцай з місцевого населення. Як під час Голодомору 1932-1933 рр. село грабували місцеві партійні та комсомольські активісти, так і у 1941-1942 рр. подібним грабунком займалися тутешні прислужники окупантів. Цікаво би дослідити: скільки колишніх радянських активістів під час війни опинилося серед німецьких поліцаїв та інших колаборантів? Для збереження власної шкури вони були здатні прислуговувати будь-якій владі.

До того ж НКВС на окупованій території лишив розгалужену агентуру, одним із завдань якої було проникнення в окупаційні органи влади, щоби постійно сварити окупантів з українським населенням. Для цього агентів спрямовували насамперед у поліцію, аби вони своїми звірствами відштовхували мирних людей від можливої співпраці з нацистами. Та й без чекістських агентів серед колаборантів вистачало всіляких грабіжників і садистів.

Німецька влада стимулювала грабіж селянства, передаючи частину вилученого тим, хто це забирав. До того ж поліцаї були звільнені від сплати податків (досить великих), мали й інші привілеї.

За «стук-стук»– дещицю забраного

Українських селян визискували нещадно. Німецькі наглядачі навіть зазирали у торби тих, хто працював на колгоспному полі. І якщо знаходили там кусень білого хліба чи білі млинці, то били селян батогами – мовляв, найкращу їжу треба віддавати солдатам вермахту, «доблесним визволителям від іудо-більшовицького гніту».

Але їсти хотіли не лише окупанти. Вдень їжу забирали німці й поліцаї, вночі ж до хати стукали голодні радянські партизани. А що їм дати, коли винесено майже все? Й власні діти просять у матері їстоньки, не розуміючи, що в неї вже нічого не залишилося…

Коли ж партизанам давали продовольство, то хтось із сусідів міг «настукати» окупантам на «бандитських посібників». І не безкоштовно: гітлерівці платили зрадникам борошном, сіллю, горілкою – найбільш дефіцитними тоді товарами.

Тих, хто допомагав партизанам, окупанти знищували, їхнє майно забирали, і частку його виділяли також донощикам. Рано чи пізно партизани про це дізнавалися й карали «стукачів» нещадно, причому разом з їхніми близькими родичами – батьками, дітьми, братами і сестрами. Примара смерті нависла над українським селом. Люди вмирали: хто від голоду, а хто гинув від нацистського терору чи партизанської помсти. Звичайно, були ті, хто зумів пристосуватися до нової влади і навіть отримати від неї деякі пільги. Це перш за все колаборанти та їхні родичі, а також «фольксдойчі», тобто люди німецького походження або з якоюсь часткою німецької крові. Вони мали відчутні привілеї у порівнянні з простими українцями, яких окупаційні власті намагалися обідрати, як липку.

Свої знищили 100 тисяч своїх!

І все ж можливостей прогодувати себе селяни мали більше, ніж міські мешканці. Гітлерівці спочатку навіть не збиралися оселятися в окупованих радянських містах. Вони планували колонізувати Україну вихідцями з Рейху або «фольксдойчами» з інших країн, для яких мали збудувати нові міста, куди місцевому населенню вхід був заборонений. А існуючі міста прирікали на занепад і поступове вимирання. Сталін своєю політикою також посприяв нацистським планам знищення українських міст. З відходом Червоної армії на Схід вивозилися заводи і фабрики, а що не вдалося евакуювати, руйнували. Так було підірвано греблю Дніпрогесу, причому тоді, коли по ній ще рухалися колони радянських військ. Величезна хвиля пішла вниз, змиваючи на своєму шляху все. Власті нікого не попередили про майбутній підрив, тому жертви були страшні. За підрахунками сучасних істориків, від цього вибуху загинуло близько ста тисяч радянських людей – мирних мешканців та червоноармійців, які переправлялися через Дніпро.

Зруйновані підприємства та електростанції, затоплені шахти, підірвані портові споруди – це отримали гітлерівці у захоплених українських містах. Роботи у городян майже не залишилося. Й не тільки у робітників та інженерів знищених підприємств. Без засобів до існування опинилося чимало педагогів: окупанти масово зачиняли середні школи, технікуми, вищі навчальні заклади.

Представникам інтелігентних професій для виживання потрібно було іти на службу до окупантів. Але більшість цього не бажала. Як же їм рятуватися від голодної смерті? Переселятися у село, де ще якось можна знайти хоч трохи їжі. Або йти до того ж села і вимінювати там різні речі на продовольство. Багато городян обрало такий шлях. Але за ними полювали поліцаї: окупанти заборонили «спекуляцію», і спійманих «мішечників» могли навіть публічно повісити на острах іншим.

Міське населення почало вимирати від голоду та хвороб, неминучих при виснаженні людського організму. Якщо під час влаштованого більшовиками голодомору 1932-1933 рр. міське населення отримувало продовольчі картки, за якими можна було придбати їжу, то під час організованого нацистами голоду продовольча ситуація в містах виявилася значно гіршою.

Лише відчувши зростаючий спротив з боку городян, окупанти почали видавати їм продовольчі пайки. Втім, мізерні. Не лише страх перед озброєним підпіллям підштовхнув їх до цього кроку: нацисти почали вивозити українських робітників у Німеччину. Там «робітники зі Сходу» заміняли німців біля станків – своїх Гітлер відправляв на фронт. А людські втрати зростали, й «гарматного м’яса» не вистачало. Брали його не лише на фабриках і заводах, але й на полях та фермах. І в господарствах німецьких селян – «бауерів» використовувалася рабська праця «остарбайтерів». З українського села також повезли людей до Німеччини. Всього туди потрапило не менше 2 млн. 400 тис. вихідців з України.

Політика гітлерівських окупантів налаштувала проти них більшість українців. Навіть тих, хто зустрічав вермахт 41-го хлібом й сіллю. З’ясувалося, що нацисти не кращі від більшовиків, а в дечому навіть значно гірші. Вони знищували мільйони людей за їхнє походження, зарахувавши до «унтерменшів» всіх євреїв і ромів (циган). Від голоду та знущань в їхніх таборах померли мільйони радянських військовополонених. Окупанти масово вбивали підпільників, партизан і повстанців, страчували ні в чому не повинних заручників. Не менше 8 млн. мешканців України стало жертвами війни. Чимало з них уморили голодом нацисти, повторивши злочини більшовиків.

Пам’ятаймо!

Запис На смерть окупованих прирекли 70 років тому червоні та коричневі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Втім, як говорилося на колегії, дозволи вивозити гравійно-піщану суміш через рішення сесії облради отримали одиниці. Натомість нині це один із найприбутковіших бізнесів. А щоби припинити таке неподобство, потрібно негайно збільшити штрафи. Бо сьогодні продавець гравійної суміші, заплативши штраф, не залишиться в збитку, незважаючи на те, що раніше за куб штрафували на 46 грн, а тепер – на 146 грн. У сусідній Румунії подібний штраф у 100 разів вищий. Зрештою, про це вже мовиться щонайменше протягом останніх 10-15 років…

Запис Руслорегулюючим роботам – зась?!. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Зареєстрованих засобів – одиниці

Аби розібратися в розмаїтті спреїв, гелів, кремів, фумігаторів, які рятують від комарів, звернулися до заступника головного лікаря Чернівецької ОблСЕС Наталії ГОПКО:

– Справді, для запобігання інфекційним хворобам, зокрема, малярії, ми рекомендуємо використовувати захисні засоби, занесені до реєстру Мінздоров’я. Застосовувати препарати треба лише відповідно до інструкції, яка має бути написана українською або російською мовами.

– Але таких засобів у переліку – одиниці…

– Так, але про це мало хто знає. Тому обов’язково треба цікавитися висновком санітарно-гігієнічної експертизи і реєстраційним посвідченням на засіб. Про це теж має бути написано в інструкції. Щоправда, нині можна знайти на прилавках дієві засоби з інструкцією, але не внесені до реєстру МОЗ.

– Чи можна використовувати фумігатори впродовж усієї ночі, як це роблять наші люди? Чи не шкодить це здоров’ю?

– Фумігатор діє тільки увімкненим. Особисто знаю людей, у яких фумігатори працюють 24 години на добу. Щодо побічних ефектів, то можливі токсичні отруєння чи алергічні реакції, але, на щастя, в нашій області подібних випадків не зафіксовано. Зрозуміло, що придбаваючи підробку, ризик отруїтися збільшуєте в рази.

– Як проводити дезінсекцію підвалів, під’їздів, де скупчуються комарі?

– Цим повинні займатися ЖРЕПи, адже мешканці платять їм за ці послуги.

Інсектициди – отруйні речовини для знищення паразитів.

Репеленти – засоби, що відлякують комарів та інших комах.

Фумігатор – прилад для розпилювання отруйних речовин від комах.

Китай підробляє усе

Як відрізнити справжні інсектициди від підробних, розповідає Надія КУТИНІНА, головний спеціаліст управління захисту прав споживачів:

– Найперше, купувати інсектициди, до речі, як і засоби від бліх для тварин чи від колорадських жуків, треба лише в магазинах, бо на ринках повно підробок. Не женіться за дешевими препаратами: ціна підробки менша майже вдвічі, але ж здоров’я дорожче!

– Чи існують певні зовнішні ознаки підробки?

– Як і на будь-якому товарі, на упаковці повинні зазначатися відомості про споживчі властивості, термін придатності та виробника засобу. Коли написано тільки «Зроблено в Україні» або «Made in Chine», це – підробка, бо повинна бути точна адреса. Викинути раджу також засоби, в інструкціях до яких є граматичні помилки. В інструкції ОБОВ’ЯЗКОВО повинні також зазначатися застереження до використання. І, насамкінець, уже звична порада: вимагайте і зберігайте товарний чек.

Ефективний = небезпечний

Перш ніж засоби від комарів потрапляють у продаж, їх досліджують у київському Інституті екогігієни й токсикології. Лабораторія прикладної токсикології визначає ступінь їхньої ефективності та безпеки для людей. Керівник лабораторії Сергій Світлий в інтерв’ю «Gazeta.ua» розповів, що не всі засоби дієві й безпечні, як і не завжди правдиві написи на упаковках.

– Виробники, наприклад, рекомендують вмикати фумігатор на всю ніч. Я раджу – не більше ніж на 2 год, – говорить п. Світлий. – Бо коли отрута вбиває живу істоту, значить, вона в будь-якому випадку шкідлива. Натомість у Росії, скажімо, фумігатори рекомендують тримати увімкненими цілодобово. У ньому швидше закінчиться рідина – і ви підете купувати нову.

Виробникам аби продати!

Засоби від комарів бувають двох видів: ті, що комах відлякують, і ті, що вбивають. Засоби, що вбивають, більш небезпечні для людей, надто коли не дотримуватися інструкцій. Якщо засіб радять використовувати лише на вулиці, не беріть його до хати! Наприклад, антикомарина спіраль, що димить: її виготовляють із кокосової тирси. Під час тління спіралі виділяються шкідливі для людини продукти горіння. Якщо запалити спіраль у приміщенні, можна отруїтися, як чадним газом.

–У жодному випадку не можна використовувати жодні засоби від комарів, коли в домі є маленька дитина, – переконаний Сергій Світлий. – Хоча у продажу ніби й є спеціальні дитячі засоби, з екстрактами ромашки та лаванди, але вони малоефективні.

Кожний засіб у лабораторії тестують щонайменше 3 роки. Частину препаратів забороняють до вжитку й продажу. Так, нещодавно забракували порошок на основі отрути дефіноцину. За інструкцією, його треба розсипати на підлозі. Потім господарям довелося б дихати отруйною пилюкою невідомо скільки часу! Але нелегально цей порошок завозять до України й продають на ринках.

Вибір часу: укуси чи рак

Найбільше нарікань на токсичність отримали ароматичні спіралі з деревної тирси, які містять інсектицид алетрин. 2006-го влада Південної Кореї заборонила використання в цих репелентах канцерогену «малахітова зелень». Місцеві експерти після випробувань спіральок визначили, що при згоранні всередині закритої кімнати однієї такої спіралі міцний канцероген формальдегід виділяється у кількості, яка дорівнює 22-м викуреним цигаркам. А кількості твердих частинок у димі, що утворюється при горінні, вистачить на 56 сигарет. У дітей такі спіральки можуть спричиняти астму.

Головною складовою популярних аерозолів є піратрид, здатний паралізувати нервову систему комарів. Біда в тому, що люди використовують ці аерозолі дуже інтенсивно і великі їхні кількості потрапляють усередину організму через шкіру, з їжею, через предмети домашнього ужитку та іграшки.

Учені з Франції, Словенії і Республіки Бенін солідарні з корейцями. У журналі «BMC Medicine» оприлюднена стаття, яка доводить, що головна речовина більшості засобів від комарів – ДЕТА (діетілтолуамід) – потенційно небезпечна для нервової системи людини і може спричинити параліч. ДЕТА не тільки відлякує комах. Молекули ДЕТА впливають на діяльність нервових клітин – як комара, так і людини, надто у взаємодії з іншими речовинами.
Раніше вважалося, що ДЕТА просто неприємний для комах, тож вони прагнуть його уникати. Оскільки запаху цієї речовини людина не вловлює, а негайних токсичних ефектів вона не має, ДЕТА використовують як засіб, що відлякує комарів.

А комарам – «фіолетово»…

Стійкості до антималярійних препаратів і до звичайних інсектицидів комарі набувають дуже швидко. Комахи, особливо ті, що живуть в Африці, звикають до отрути вже у третьому-четвертому поколінні. Крім того, відчувши загрозу, комарі мігрують на величезні відстані, тож спалахи малярії нині реєструють у країнах, де ця хвороба – зазвичай величезна рідкість.

Тому Всесвітня організація охорони здоров’я наголошує: нинішні інсектициди ефективні далеко не в усіх випадках! Натомість люди адаптуються до отруйних речовин набагато повільніше. Тому боротьбу з кровососами за допомоги інсектицидів ВООЗ вважає неефективною.

Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»

Запис Люди проти комарів: виживуть пристосовані спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Підставою для ліквідації територіальних представництв стала нібито економія бюджетних коштів. Проте такий аргумент є непереконливим, адже обсяг фінансування Держкомпідприємництва складає всього 0,012% від Державного бюджету України, а самих представництв – ще менше. При цьому 2010 року бюджет Держкомпідприємництва зріс майже на 50% у порівнянні з 2009 р. Та й взагалі, чи логічно задля економії бюджетних коштів знищувати орган, який захищає інтереси основного наповнювача бюджету – бізнесу. 

       У зв’язку з цим звертаємося до всіх суб’єктів підприємницької діяльності та громадських об’єднань підприємців України з проханням долучитися до цієї кампанії з метою скасування Наказу Держкомпідприємництва України від 12.04.2010 р. №92 «Про заходи зі зміни структури центрального апарату та ліквідації територіальних органів Держкомпідприємництва», підписаного М.Ю.Бродським, та направити звернення Президенту України за зразком, що знаходиться у Додатку.

Звертаємося також з проханням до ЗМІ щодо інформаційної підтримки ,,Кампанії протидії ліквідації територіальних представництв Держкомпідприємництва України” та висвітлення її перебігу.

 З повагою

Голова Правління Інституту                                                                           В. Дорош

Зразок листа:

Президенту України

Януковичу В.Ф.

Адміністрація Президента України,

вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220

Копія:                       Голові правління Інституту підтримки

регуляторної реформи в Україні

Дорошу В.І.

а/с – 132, м. Київ – 150, 03150

 Шановний Вікторе Федоровичу!

Звертається до Вас суб’єкт підприємницької діяльності __________________________

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

П.І.Б. фізичної особи-підприємця або представника юридичної особи

з проханням скасувати Наказ Держкомпідприємництва України від 12.04.2010 р. №92 «Про заходи зі зміни структури центрального апарату та ліквідації територіальних органів Держкомпідприємництва», підписаний М.Ю.Бродським.

 Ліквідація територіальних представництв Держкомпідприємництва призведе до фактичного знищення єдиного державного органу, що захищає законні права та інтереси бізнесу в Україні, зокрема у сфері регуляторної політики, дозвільної системи, ліцензування, реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та контролю за проведенням перевірок. У таких умовах у регіональної влади та контролюючих і перевіряючих органів з’явиться чимало передумов для зловживань і корупційних дій у відносинах з бізнесом, що неприпустиме в нинішніх кризових умовах.

 За час свого існування територіальні представництва Держкомпідприємництва стали структурами, здатними забезпечувати системне попередження будь-яких зловживань з боку посадовців та знаходити баланс інтересів між бізнесом, владою і громадськістю. Саме тому ліквідація територіальних представництв Держкомпідприємництва не тільки недоцільна, але й небезпечна, оскільки загрожує подальшому розвитку бізнесу в Україні.

  Дата „___” ____________ 2010 р.                  Підпис_________________________

Примітка: цього листа просимо надіcлати за вказаними вище адресами, по одному примірнику на кожну адресу.

Запис Буковинці проти закриття відділень держкомпідприємництва спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кожної весни за межі області та країни намагаються вивезти сотні тисяч екземплярів ранньоквітучих рідкісних рослин, в тому числі тих, що занесені до Червоної книги України, Європейського Червоного списку, Червоної книги міжнародного союзу охорони природи та додатку 1 до Бернської конвенції: підсніжник білосніжний, пролісок дволистий, шафран Гейфеля (в народі – бриндушки), сон весняний, білоцвіт весняний, рябчик великий тощо. Рік від року інтенсивність винищення ранньоквітучих рослин на Буковині зростає.

Тож так само щовесни для попередження їхнього знищення і незаконної торгівлі ранньоквітучими рослинами державне управління охорони навколишнього природнього середовища у Чернівецькій області проводить операцію «Первоцвіт» – комплекс оперативних, агітаційно-пропагандистських і просвітницьких заходів. До рейдових перевірок залучаються працівники УМВС, Держкомлісгоспу України, громадські інспектори з охорони навколишнього природного середовища, представники ЗМІ та громадських організацій.

Оперативні групи зосереджені в місцях збору, на шляхах перевезення, у місцях збуту та пунктах пропуску через державний кордон. На громадян, які затримані під час заготівлі, перевезення чи збуту ранньоквітучих рослин, оформляються протоколи про адміністративні правопорушення, що передаються до судових органів.

Держуправління охорони навколишнього природного середовища у Чернівецькій області звертається до всіх свідомих громадян Буковини та гостей краю із закликом: бережіть ранньоквітучі весняні рослини, не забувайте про нашу відповідальність за все, що робиться у Природі, перед майбутніми поколіннями.

Неля КАЛАШНІКОВА, головний спеціаліст управління охорони навколишнього природнього середовища

Запис Операція «Первоцвіт-2010» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В Європі тварин забивають тільки на спецбійнях, а молоко переробляють на молокозаводах. У нас же, за даними Держкомстату, на приватних подвір’ях виробляється 49% м`яса і майже 80% молока (його здають на молокозаводи, але близько чверті потрапляє на базар).

Крім того, селяни продають на ринках сир, сметану, масло. Проте, все це, за правилами СОТ, продавати приватникам заборонять (мовляв, у продуктах можуть бути хвороботворні бактерії).

На вимогу СОТ, Україна від 1 січня зобов`язалася закрити свої продуктові ринки для дрібних торговців м`ясом тварин і молокопродуктами.

Голова Держкомпідприємництва Олександра КУЖЕЛЬ упевнена, що заборона продавати на ринках таку продукцію призведе до масового знищення корів і свиней на сільських подвір’ях, дефіциту молока і молокопродуктів, а також м`яса тварин.

– Нішу, напевне, заповнить низькоякісний, зате забитий «за правилами» м`ясний імпорт. Селяни залишаться без доходів, або розквітне підпільна торгівля м`ясом і молоком, – говорить вона.

– Тому ми внесли законопроект про відтермінування заборони на 5 років. За цей час на селі повинні бути створені кооперативи для забою і обробки (зараз цим займаються в основному приватники, які скуповують худобу і свиней в живій вазі) і закуплені пересувні міні-молокозаводи.

Запис Прощавай сало, та й сметана спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Довідка:

Першим кроком у дослідженні дилеми: «людина – природа» стала ідея екологічно орієнтованого розвитку, сформульована 1972 року на Першій всесвітній конференції з навколишнього середовища у Стокгольмі. Нині вчені послуговуються принципами стійкого розвитку, задекларованими у Ріо-де-Жанейро на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку 1992 року.

Економічний розвиток, як і будь-який інший розвиток людства, можливий лише за умови порушення навколишнього природного середовища. Чим інтенсивніше та швидше споживаються ресурси, особливо невідновлювальні, тим швидше і масштабніше руйнуються еко- та геосистеми. Всі успіхи людства засновані на двох процесах – деградації та повільної регенерації природних систем.

Що ж необхідніше: економічний розвиток чи збереження природи? Запитання некоректне. Теорія сталого розвитку переконує: коли економіка не уповільнить темпів розвитку, людству загрожує самознищення вже в найближчі сто років. Якби ми пішли протилежним шляхом і спробували би «законсервувати» довкілля, економічний розвиток зупинився би. Тож необхідно знайти «золоту середину», тобто визначитися, яку кількість природних ресурсів можна використовувати з найменшою шкодою для економіки і довкілля одночасно.

Це зробили ми!

Майже всі екологічні проблеми – наслідок економічної діяльності людини. Серед них:
■ зміна клімату Землі через посилення парникового ефекту, викиди метану та інших газів, утворення великої озонової діри над Антарктидою та малих озонових дір над іншими регіонами планети;
■ так звані «кислотні» дощі, які змінюють флору земної кулі;
■ радіоактивне забруднення довкілля;
■ забруднення океану, захоронення в ньому (дампінг) отруйних та радіоактивних речовин, насичення води вуглекислим газом з атмосфери;
■ забруднення прісних вод, у т.ч. підземних, порушення балансу між поверхневими та підземними водами;
■ поява нових пустель в регіонах планети, пересихання річок, часті урагани та цунамі;
■ зменшення площі тропічних та північних лісів, що призводить до дисбалансу кисню та посилення процесу зникнення видів тварин та рослин;
■ поява нових видів мікроорганізмів, зокрема таких, що спричиняють хвороби тварин та людей;
■ перенаселення Землі загалом та її окремих регіонів, вимирання одних і поява інших націй.
■ урбанізація регіонів, зникнення сіл і маленьких міст.

Революції: промислова, наукова, екологічна…

Екологічні кризи викликають відповідні реакції – так звані екологічні (господарські) революції. Перша екологічна революція була реакцією на брак природних продуктів споживання. Вона призвела до випалювання рослинності та організації масових полювань.

Друга екологічна революція відбулась через винищення великих тварин (саме так зникли мамонти!) та виснаження ресурсів збиральництва, що призвело до виникнення примітивного зрошувального землеробства та тваринництва. Загальне виснаження ресурсів рослинництва призвело до промислової революції – широкого використання мінеральних ресурсів – яка переросла в науково-технічну революцію.

Сучасна екологічна криза характеризується небезпечним забрудненням біосфери, наближенням до безпечного максимуму споживання енергії та різким порушенням екологічної рівноваги. Цій кризі відповідає гуманітарна екологічна революція, яка нещодавно розпочалася: завершення виробничих циклів, максимальне заощадження енергії, екологічне планування.

Анжела ТАНАС, головний спеціаліст відділу інформації, економіки природокористування та зв’язків з громадськістю

Запис Економіка чи екологія? або Чому вимерли мамонти спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відшуміли жнива і поля запалахкотіли… полум’ям. Але це не пожежі внаслідок стихійних явищ. Це власники та орендарі земельних ділянок спалюють стерню. При цьому, як правило, не усвідомлюючи негативних наслідків своїх дій. Адже відбувається прожарювання грунту, гинуть зосереджені в ньому й на його поверхні живі організми. Тоді як носіями найбільш могутньої сили у грунтах є саме живі речовини.

Грунт буквально пронизаний життям. Його населяє величезна кількість живих організмів: мікро- і мезофауна. В 1 кг поверхневого шару родючих грунтів мільярди мікроорганізмів, що становить 5-7 тонн мікробної маси на гектар. Крім бактерій, у грунтах мешкають інші види мікроорганізмів: гриби, актиноміцети, ультрамікроби, фільтруючі форми, фаги, простіші тощо.

Кількість простіших коливається від 100 до 1млн. на 1 г ґрунту. Дощових черв’яків, багатоніжок, личинок комах на ньому зустрічається від кількох десятків до сотень, а кількість дрібних членистоногих вимірюється десятками і сотнями тисяч екземплярів.

За підрахунками видатного вченого В. Вернадського, на 1 м2 поверхні Землі припадає в середньому 2 кг біомаси живих організмів. Крім того, 9/10 усіх видів комах у процесі свого розвитку проходять через ґрунти.

А який же механізм підтримки існування живих організмів у ґрунтах? Усі вони живуть за рахунок рослин. Вищі рослини за рахунок енергії сонячного світла створюють із мінеральних елементів ґрунту, води і вуглекислоти повітря органічну речовину, тим самим акумулюючи енергію сонячної радіації за допомогою хлорофілу.

Після відмирання рослинні рештки потрапляють у грунт і перетворюються на харчову масу для нижчих організмів. Вони розщеплюють органічні рештки, перетворюючи їх на вуглекислоту і мінеральні сполуки, які згодом знову беруть участь у синтезі органічної речовини новим поколінням зелених рослин.

Саме зелені рослини створюють органічну речовину, незелені організми руйнують її. З одержаних від розпаду неживої органічної речовини мінеральних сполук нові зелені рослини будують нові органічні речовини.

Крім мінеральних сполук, нижчі організми постачають вищим вітаміни, ферменти, амінокислоти в обмін на органічну речовину і продукти метаболізму і, таким чином, забезпечують умови існування вищих форм організмів.

Більша частина хімічних елементів у ґрунті перебуває у вигляді живих організмів. Таким чином, значна частина органічної речовини ґрунту є живою, оскільки вся вона наповнена мікроорганізмами і безперервно змінюється, переробляється ними.

Із величезної маси органічної речовини, що синтезується, значна частина щорічно відчужується власниками, користувачами, орендарями земельних ділянок. Іншими словами, вони збирають зерно, солому, сіно тощо. А решта у вигляді пожнивних решток, обпадання відмерлих частин потрапляє в грунт, де і стає здобиччю численної кількості грунтооброблювальних організмів, які руйнують її, вивільнюючи елементи харчування для наступних поколінь рослин.

Внаслідок цих двох грандіозних, протилежно спрямованих процесів – синтезу та розпаду органічної речовини – і забезпечується кругообіг речовини і енергії в природі, себто саме життя.

А тепер давайте проаналізуємо, до чого призводить спалювання стерні?

■ Найперше, до знищення шкідників і збудників хвороб сільськогосподарських культур. Це відзначається як позитивний фактор у землеробстві і є основним мотивом спалювання стерні.

■ По-друге, через високу температуру полум’я і дії спекотливих променів сонця в післяжнивний період відбувається знищення всього живого як у ґрунті, так і на його поверхні.

■ По-третє, – це знищення органічної маси, що надходить зі стернею та іншими відмерлими частинами рослин, які є основною харчовою масою для підтримки життєдіяльності в грунтах мікроорганізмів та інших живих організмів.

■ По-четверте, після стерилізації ґрунту, внаслідок спалювання стерні відбувається активізація заселення цієї його частини мікроорганізмами. Протягом одного місяця може бути до 10 їхніх генерацій.

Водночас за відсутності органічної маси, що була знищена при спалюванні стерні, мікроорганізми розпочинають активно використовувати гумус для підтримки своїх життєвих процесів, що призводить до його знищення і втрати родючості. Якщо ж грунт втрачає свою родючість, він перестає бути ґрунтом.

Усе згадане стосується не тільки стерні, а й інших ділянок луків, пасовищ, ділянок зі степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, смуг відводу автомобільних доріг і залізниць, парків, зелених насаджень та газонів у населених пунктах, де спалюють залишки рослинності та опалого листя.

Крім негативного впливу на грунт та атмосферне повітря самовільні і, як правило, неконтрольовані підпали можуть призвести до виникнення пожеж у прилеглих лісових та плодових масивах.

Свідомим громадянам потрібно нарешті позбутися хибної думки про корисність так званих осінніх вогнищ на городах і полях та усвідомити нарешті, що спалювання наносить лише шкоду довкіллю, а заодно постаратись й інших у цьому переконати, першочергово – дітей.

Що стосується несвідомих громадян, то їм нагадаю зміст ст.77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення: «…самовільне спалювання сухої рослинності або її залишків тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 340 грн) і на посадових осіб – від 50 до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 850 до 1190 грн».

Бережімо нашу матінку-землю, без неї людське життя неможливе. Це ж абетка!.

Запис Не паліть луки – не будьте вбивцями! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Та повернімося до книжок. Їх варто читати бодай для того, щоби зрозуміти те, що колись було, як нинішнє стикується з минулим і яке майбутнє чекає на нас. З огляду на це, надзвичайно цікавим є книга поляка Казимежа МОЧАРСЬКОГО «Бесіди з катом», що презентована в «Українській книзі» в Чернівцях.

Так сталося, що Мочарський, який воював з фашизмом, після другої світової «з подачі» комуністичного режиму в Польщі опинився в одній тюремній камері з гітлерівським генералом Юргеном Штофом, винним у знищенні мільйонів поляків, євреїв і українців.

Їхні розмови і лягли в основу «Бесід з катом». Є в ній прикметна, як на мене, деталь. Мочарський поцікавився: а як гітлерівці збиралися винищити, приміром, цілий український народ. «Все дуже просто», – пояснив його візаві. Вони відкрили б обмінні пункти, де за кожну здану українську книжку видавали б пляшку дешевої горілки. З часом народ позбувся би й писемності, і мови. Ось такий геніально простий план винищення!

Нині його сумлінно втілюють керманичі української нації. Бо, коли зрівняти кількість літрів вино-горілчаних виробів, які припадають на кожного українця з немовлятами включно, та кількість книжок на душу населення, які за рік друкуються в Україні, – виграють зі значною перевагою літри! Адже усі наші видавництва, навіть узяті разом, не друкують 46 млн. книжок у рік. Тоді як на кожного із 46 мільйонів українців припадає понад 100 л «горючого».

Читаймо книжки, щоби не зникнути, як свого часу американські індіанці.

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Запис Втілюємо плани Гітлера? спершу з'явиться на Медіа-Версії.