Проблема «природа та економіка» протиставляє економічні потреби людей та охорону довкілля. Як пов’язані антропогенні зміни в природі з потребами людини як біосоціальної істоти? Що важливіше: економічний розвиток чи охорона навколишнього середовища?
Довідка:
Першим кроком у дослідженні дилеми: «людина – природа» стала ідея екологічно орієнтованого розвитку, сформульована 1972 року на Першій всесвітній конференції з навколишнього середовища у Стокгольмі. Нині вчені послуговуються принципами стійкого розвитку, задекларованими у Ріо-де-Жанейро на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку 1992 року.
Економічний розвиток, як і будь-який інший розвиток людства, можливий лише за умови порушення навколишнього природного середовища. Чим інтенсивніше та швидше споживаються ресурси, особливо невідновлювальні, тим швидше і масштабніше руйнуються еко- та геосистеми. Всі успіхи людства засновані на двох процесах – деградації та повільної регенерації природних систем.
Що ж необхідніше: економічний розвиток чи збереження природи? Запитання некоректне. Теорія сталого розвитку переконує: коли економіка не уповільнить темпів розвитку, людству загрожує самознищення вже в найближчі сто років. Якби ми пішли протилежним шляхом і спробували би «законсервувати» довкілля, економічний розвиток зупинився би. Тож необхідно знайти «золоту середину», тобто визначитися, яку кількість природних ресурсів можна використовувати з найменшою шкодою для економіки і довкілля одночасно.
Це зробили ми!
Майже всі екологічні проблеми – наслідок економічної діяльності людини. Серед них:
■ зміна клімату Землі через посилення парникового ефекту, викиди метану та інших газів, утворення великої озонової діри над Антарктидою та малих озонових дір над іншими регіонами планети;
■ так звані «кислотні» дощі, які змінюють флору земної кулі;
■ радіоактивне забруднення довкілля;
■ забруднення океану, захоронення в ньому (дампінг) отруйних та радіоактивних речовин, насичення води вуглекислим газом з атмосфери;
■ забруднення прісних вод, у т.ч. підземних, порушення балансу між поверхневими та підземними водами;
■ поява нових пустель в регіонах планети, пересихання річок, часті урагани та цунамі;
■ зменшення площі тропічних та північних лісів, що призводить до дисбалансу кисню та посилення процесу зникнення видів тварин та рослин;
■ поява нових видів мікроорганізмів, зокрема таких, що спричиняють хвороби тварин та людей;
■ перенаселення Землі загалом та її окремих регіонів, вимирання одних і поява інших націй.
■ урбанізація регіонів, зникнення сіл і маленьких міст.
Революції: промислова, наукова, екологічна…
Екологічні кризи викликають відповідні реакції – так звані екологічні (господарські) революції. Перша екологічна революція була реакцією на брак природних продуктів споживання. Вона призвела до випалювання рослинності та організації масових полювань.
Друга екологічна революція відбулась через винищення великих тварин (саме так зникли мамонти!) та виснаження ресурсів збиральництва, що призвело до виникнення примітивного зрошувального землеробства та тваринництва. Загальне виснаження ресурсів рослинництва призвело до промислової революції – широкого використання мінеральних ресурсів – яка переросла в науково-технічну революцію.
Сучасна екологічна криза характеризується небезпечним забрудненням біосфери, наближенням до безпечного максимуму споживання енергії та різким порушенням екологічної рівноваги. Цій кризі відповідає гуманітарна екологічна революція, яка нещодавно розпочалася: завершення виробничих циклів, максимальне заощадження енергії, екологічне планування.
Анжела ТАНАС, головний спеціаліст відділу інформації, економіки природокористування та зв’язків з громадськістю
