Від 12 до 16 лютого 2024-го у Чернівцях відбудеться Міжнародна освітньо-наукова конференція «Всесвіт 2024». Конференція «Всесвіт» проводиться з метою популяризації та поширення астрономічних знань, розвитку інтересу до астрономії та досліджень космосу, науки, техніки, технологій. Конференцію організовують і проводять Управління освіти Чернівецької міської ради, Міський центр юних техніків імені Леоніда Костянтиновича Каденюка за сприяння Міжнародної асоціації позашкільної освіти та Чернівецького міського центру Молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я» (УМАКО «Сузір’я»).  Формат проведення конференції  – за допомогою онлайн-платформи Google Meet, Zoom та очно.

Голова журі конференції «Всесвіт»  – В.В. Яценко, директор Чернівецького центру юних техніків ім.Л.К.Каденюка, к.ф.-м.н. У складі суддівської колегії – науково-педагогічні працівники Національного центру аерокосмічної освіти молоді ім. О.Макарова (м. Дніпро), ДНУ ім.О.Гончара, університету Екстера (Великобританія), ЧНУ ім. Ю.Федьковича, закладів загальної середньої та позашкільної освіти м. Чернівці.

Конференція проводиться за 8 напрямами:

• Астрономія,
• Наукові дослідження в Космосі,
• Екологія Космосу,
• Космічна медицина та біологія,
• Людина. Земля. Всесвіт,
• Історія розвитку авіації та космонавтики,
• Ракетно-космічна техніка,
• Міні-Всесвіт.

Цього року із доповідями зареєструвалися  99 школярів з різних областей України: Дніпропетровської, Вінницької, Волинської,  Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Хмельницької,  Чернівецької та учасники з Великобританії, Іспанії, Канади, Німеччини, Португалії, Фінляндії.

Учасники мають можливість  зустрітися та обговорити проблеми, пов’язані з космічними дослідженнями, познайомитися з новими технологічними розробками, може навіть і визначитися із майбутньою спеціальністю. Ось деякі теми доповідей, які цікавлять юних дослідників: «Зміна сонячної активності та її вплив на життєдіяльність планети», «Аналіз проблеми виникнення розумного життя в контексті феномену молодих галактик», «Передача данних зі шкільного зонду на землю радіохвилями за допомоги протоколу LoRa»,  «Леонід Каденюк – перший космонавт незалежної України»,  «Історичний вклад Клима Івановича Чурюмова у розвиток кометної астрономії», «Чорні діри. Як можна використовувати чорні діри у майбутньому?», «Космічне сміття: способи реєстрації та ліквідації», «Адаптація людини до умов космічного польоту», «Стародавні авіаційні технології»,  «Підготовка майбутніх космонавтів до польоту»…

Сучасна космічна освіта – це важливий етап продовження космічної історії України. Адже від того, як ми пройдемо цей етап, як старше покоління передасть свої знання молоді, залежатиме в майбутньому і кадровий потенціал для галузі, і підготовка інженерних та наукових кадрів, і дальше формування сучасної України як високорозвиненої, високотехнологічної та космічної держави, – Е.І. Кузнєцов, перший віце-президент Аерокосмічного товариства України.

Бажаємо всім учасникам творчого натхнення, змістовних цікавих доповідей, нових  відкриттів!

Вл.інфор.

Запис Міжнародна освітньо-наукова конференція «Всесвіт 2024» у Чернівцях! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

3 березня 2023-го у Чернівецькому музеї авіації та космонавтики відбулося урочисте закриття і нагородження учасників та переможців XIV-ої Відкритої міської освітньо-наукової конференції учнівської молоді «Всесвіт 2023». Голова журі Віталій Васильович Яценко, директор Чернівецького центру юних техніків ім. Леоніда Каденюка підвів підсумки конференції. 40 учасників успішно виступили у семи секціях конференції. Начальниця управління освіти Ірина Ярославівна Ткачук вручила дипломи переможцям /1, 2, 3 ступеня/ та та грамоти за активну участь. Голова оргкомітету конференції, директор Чернівецького ліцею №14 Сергій Сергійович Кізіма запросив учасників конференції на Перший березневий «космічний» табір з різними активностями: розв’язок цікавих астрономічних задач, спостереження за зоряним небом у телеском, комп’ютерне моделювання, перегляд фільму «Марсіанин»…

Вітаємо всіх учасників конференції та їх керівників за цікаве, чудове спілкування, обмін досвідом, навичками, знаннями, за ваші цікаві дослідження, представлені проєкти в усі дні конференції. Бажаємо нових цілей і нових космічних перемог і подорожей! 

Більше фото із закриття конференції за посиланням – ДЗЕРКАЛЬНА ДАТА, ЗБЛИЖЕННЯ ЮПІТЕРА ТА ВЕНЕРИ, ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ КОНФЕРЕНЦІЇ «ВСЕСВІТ-2023»…

©Тетяна Спориніна, фото автора та з архіву УМАКО «Сузiр’я»

Запис ХІV Відкрита міська освітньо-наукова конференція учнівської молоді «ВСЕСВІТ-2023» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дослідження НЛО. Конгрес США хоче пояснити невідомі явища в небі. Фото: Марко Олександр / Shutterstock

Американці хочуть пояснити незвідані явища в небі, які можуть становити потенційну загрозу для повітряного руху. Вони призначили перші за півстоліття громадські слухання з цього приводу.

Поштовхом до організації громадських слухань стала доповідь, оприлюднена минулого року Пентагоном, яка мала на меті визначити, як невідомі авіаційні явища (UAP) можуть загрожувати безпеці США. Проте, пояснень було мало. У звіті згадувалося 144 інциденти 2004 року, але переважна більшість тоді була визнана «непереконливою», хоча було вказано, що йдеться про незвичайні рухи загадкових об’єктів.

Найбільше своїх спостережень повідомляли військові льотчики. У 18 із цих інцидентів спостерігачі «казали про незвичайні моделі трафіку UAP». «Деякі UAP залишалися нерухомими, йшли проти вітру, різко маневрували або рухалися на високих швидкостях без помітних засобів руху», – йшлося у звіті, який цитує Dailymail.co.uk.

Пряма трансляція слухань відбудеться 17 травня. Після публічної частини підкомітет проведе закритий таємний брифінг. Подібні розмови проводилися за закритими дверима протягом останніх півстоліття, але уряд США вирішив, що настав час поділитися з народом країни знаннями, а також побоюваннями щодо потенційної загрози.

Загадковий випадок у Гдині 1959 року. НЛО чи американський супутник? «Це одна з найбільших загадок нашого часу»

«Американці очікують і заслуговують на те, щоб їхні керівники в уряді та розвідці серйозно оцінили та відреагували на будь-які потенційні загрози національній безпеці – особливо ті, які ми не повністю розуміємо», – сказав Андре Карсон у заяві, яку цитує Dailymail.co.uk.

Депутат з Каліфорнії Адам Шифф заявив, що метою слухань наступного тижня буде пролити світло на «одну з великих таємниць нашого часу та розірвати коло надмірної секретності та спекуляцій правдою та прозорістю».

За словами Луо Елізондо, багаторічного співробітника Пентагону, звіт, що описує 144 інциденти, є лише «вершиною айсберга» і вкрай важливо розслідувати їх на предмет позаземного або міжвимірного походження. «Це те, що може охопити космос», — сказав він Fox News у червні минулого року. «Чим більше ми дізнаємося про цей незвичайний Всесвіт, в якому живемо, тим більше ми усвідомлюємо, що наше теперішнє розуміння структури космосу постійно змінюється та розвивається з новою інформацією та новими знаннями, які ми отримуємо», – додав Елізондо.

Джерело: Dailymail.co.uk, Cnet.com

Запис Перші відкриті слухання щодо НЛО в Конгресі США спершу з'явиться на Медіа-Версії.

1. Астрономія (дослідження астрономічних явищ і космічних об’єктів).
2. Наукові дослідження в Космосі (дослідження космічних явищ і процесів та їх використання при створенні нових засобів виходу і пересування в Космосі, в пошуку і використанні космічних джерел енергії; можливостей використання космічних апаратів (КА) в інтересах людства, створення умов життєдіяльності людини в Космосі).
3. Природні явища та екологія Космосу (фізичні явища та ефекти, що не мають теоретичного пояснення; нові ідеї, гіпотези і моделі природних феноменів; діяльність людини в Космосі та її наслідки).
4. Космічна медицина і біологія.
5. Космічні апарати та ракети-носії.
6. Історія космонавтики та ракетно-космічної техніки.

29.01.2021. Відкриття конкурсу

Секція “Історія космонавтики та ракетно-космічної техніки”

Секція “Астрономія”

Секція “Космічні екологія, біологія, медицина”

Підведення підсумків конкурсу

Учасники з Дніпра, Ужгорода, Києва, Чернівців і Чернівецької області мали можливість прослухати і виступити з змістовними доповідями, провести цікаві дискусії, презентувати свої напрацювання. Дякуємо і вітаємо учасників конкурсу, керівників учнівських робіт, організаторів конкурсу, членів журі за гарну і успішну роботу! Про детальний перебіг подій конкурсу і переможців читайте за посиланням – ОБЛАСНИЙ КОНКУРС НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ РОБІТ «МИРНИЙ КОСМОС» -2021  

©Тетяна Спориніна

Запис Обласний конкурс науково-дослідних робіт «Мирний космос» – незгасний інтерес школярів до вивчення і дослідження Космосу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Матеріали наукової роботи з’явилися у виданні Dasein, – повідомляє cikavosti.com.

Астрофізики вважають, що Земля загине раніше Всесвіту. Через 1 млрд років активність Сонця зросте, сприяючи зростанню температури на планеті до 50 градусів за Цельсієм. Аномальна спека зробить життя нестерпним, а потім знищить всі моря і океани.

Через 3 млрд років Чумацький Шлях зіткнеться з туманністю Андромеди.

Якщо Сонцю вдасться вижити в цьому вибуху, то воно стане червоним гігантом, збільшеним у сотні разів. Поглинувши найближчі планети, зірка знову почне зменшуватися і через 12 млрд років стане напівмертвим карликом.

З часом нові зірки перестануть формуватися, а старі згаснуть і через 1 трлн років стануть зникати галактики.

Через 10 трлн років чорні діри, що утворилися з останніх зірок, поглинуть залишкову матерію, а після їх випаровування Всесвіт огорне темрява.

Запис Астрофізики описали кінець Всесвіту спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Секції роботи конференції:
– Космічна біологія та медицина;
– Історія розвитку авіації та космонавтики;
– Наукові дослідження в космосі. Марс. Венера;
– Астрономія. Теорії будови Всесвіту;
– Астрономія. Дослідження;
– Наукові дослідження в Космосі. Місяць;
– Ракетно-космічна техніка;
– Людина. Земля. Всесвіт.

Голова журі: Яценко В.В., завідуючий музеєм авіації та космонавтики . Секретар журі: Паскарюк С.М., методист міського методичного кабінету. Члени журі: Стратійчук О.А., викладач фізики коледжу ЧНУ, Костюкова А.М., вчитель астрономії школи №33, керівник гуртка «Зоряна школа», Кобилянська Ф.Г., вчитель фізики ЗОШ №1.

Далі буде…

Тетяна Спориніна, «Версії»,
фото автора

Запис Конференція «Всесвіт – 2015» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Секції роботи конференції:
– Космічна біологія та медицина;
– Історія розвитку авіації та космонавтики;
– Наукові дослідження в космосі. Марс. Венера;
– Астрономія. Теорії будови Всесвіту;
– Астрономія. Дослідження;
– Наукові дослідження в Космосі. Місяць;       
– Ракетно-космічна техніка;
– Людина. Земля. Всесвіт.

Голова журі: Яценко В.В., завідуючий музеєм авіації та космонавтики .
Секретар журі:  Паскарюк С.М., методист міського методичного кабінету.
Члени журі: Стратійчук О.А., викладач фізики коледжу ЧНУ, Костюкова А.М., вчитель астрономії школи №33, керівник гуртка «Зоряна школа», Кобилянська Ф.Г., вчитель фізики ЗОШ №1.

 У конференції беруть участь школярі з ЗОШ № 1, 2, 3, 5, 8, 10, 12, 14,  17, 19, 22, 25, 30, 33, 37,  39,  СЗОШ №6, гімназій № 2, 3, 4, 7, ліцеїв № 1, 2, 3, 4, 7, вихованці гуртків КЮТ «Кварц», «Байт» Чернівецького ОЦ НТТУМ, НВК «Берегиня».

12.02.2014

Далі буде…

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора

Запис Школярі пізнають Всесвіт… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Повна комп’ютеризація Всесвіту, космічні подорожі, вивчення міжгалактичного простору, розвиток штучного інтелекту, збільшення життя до…200 років. Усе це – не фантастика, а наукові прогнози Мічіо Кайку, автора книги «Фізика майбутнього», яку цими днями презентували в Чернівцях для вчителів краю!    

Автор досліджує, як три великі наукові революції – квантова механіка, біогенетика й штучний інтелект – за останні сто років кардинально змінили світ і вибудовують наше життя у ХХІ столітті. Майбутнє він змальовує у проміжку до 2100 року, але  це не його фантазії. Бо книга базується на інтерв’ю з-понад 300 провідними науковцями світу. Головні спостереження ведуться за науковими розробками й технологічними втіленнями провідних лабораторій світу.

Видавець книги «Фізика майбутньго».

– «Фізика майбутнього» – це книга, що надихає, – каже Михайло КОМАРНИЦЬКИЙ, директор львівського видавництва «Літопис», кандидат фізико-математичних наук. – Вона про те, як наука вплине на долю людства і наше повсякденне життя вже у нинішньому столітті. Книга отримала гран-прі Форуму видавців 2013 року. Феномен Мічіо Кайку і власне цієї книги полягає в тому, що він вміє в доступній, але не примітивній формі донести до нефахівців найновіші досягнення, які є в фізиці, біології, генетиці тощо. І пояснити, які тенденції існують в розвитку тих чи інших інновацій та як вони впливають на щоденне життя людей.

Мічіо Кайку: – Коли я був дитиною, два враження допомогли мені стати таким, яким я є нині, і породили дві пристрасті, що великою мірою ви­значили все моє життя. Отже, ціле життя мене інтригували дві пристрасті: бажання зібрати всі фізичні закони Всесвіту у єдиній цілісній теорії і бажання побачити майбутнє. Зрештою, я зрозумів, що ці дві пристрасті, по суті, взаємозв’язані. Ключ до розуміння майбутнього – фунда­ментальні закони природи, які треба застосувати до винаходів, при­строїв і методів лікування, що змінять нашу цивілізацію в близькому й далекому майбутньому...»  

– Твердження про те, що буде у майбутньому, у найближчі 20-30 років можуть спричинити – і таки спричиняють – скепсис, – продовжує видавець. – Є різні спроби описати майбутнє. Візьмемо, до прикладу, книжку Жуля Верна «Париж у ХХІ столітті», написану ще 1863 року. У ній письменник передбачив, що в середині ХХ століття в Парижі будуть хмарочоси, телебачення, телефони, комп’ютери тощо. Та на відміну від книжок, які пишуть письменники-фантасти, «Фізика майбутнього» ґрунтується на інтерв’ю з науковцями, Коли Мічіо Кайку готував телевізійні програми, то відвідував їх особисто, приїжджав до лабораторій, вів з ними бесіди.

Перелік цих учених знайдете на перших сторінках книги. Та чи не найважливіше, що всі пристрої, про які йдеться у книзі, вже існують. Вони реальні й працюють у лабораторіях. Вочевидь, через 10, 15, 20 років вони підуть до серійного виробництва, – захоплено додає пан Комарницький. – Дуже важливо, що все це написано науковцем, який розуміє фундаментальні закони фізики.

Світ потребуватиме фізиків, хіміків, біологів і математиків.

Мічіо Кайку пише, що ми повинні розуміти: прогноз на 100 років не є простим. Тому він поділяє наше майбутнє на три періоди: до 2030 року, до 2050 року та від 2050 до 2100-го року.

Кор.: – Зрозуміло, що нас із вами цікавить найближче  майбутнє: які саме технології змінять наше життя бодай до 30-го року?

– Ключова думка Мічіо Кайку така: наше майбутнє в наступних 10, 15, 30 років визначатиме комбінація біотехнологій, нанотехнологій і штучного інтелекту. До 2020 року комп’ютери будуть скрізь. У книзі є надзвичайно цікавий розділ про робототехніку. Ви не повірите, але Кайку стверджує, що до 2050 року така хвороба як рак зникне, а людина житиме до 200 років. Для цього у світі наразі реалізуються два великих проекти. «Геном людини» дав нам змогу визначити генетичний склад homo sapiens.

Другий проект – «Геном раку» – почався ще 2005 року і має завершитися у 2014-му. Головна його ідея полягає в тому, щоби проаналізувати всі типи раку, яких налічується понад 100, на генетичному рівні та з’ясувати, які гени відповідають за той чи інший вид. А потім визначити ефективні ліки. Клінічні дослідження завершать програму. До слова,  біологія має перетворитися на інформаційну науку.

А ще Мічіо Кайку прогнозує, що ми не лише літатимемо на зорельотах до зірок, а й підніматимемося в Космос космічними ліфтами. У розділі, присвяченому нанотехнологіям, йдеться про те, що вчені наразі працюють із наночастинками, які запускають у кров. А вже ті шукають в організмі хворі клітини і вбивають їх – саме таким чином людей у майбутньому лікуватимуть від різних недуг. – Останній розділ, на мою думку, найцікавіший, – зізнається п. Михайло. – У ньому йдеться про багатство. Кайку пише про те, що у майбутньому ті країни, будуть успішними та багатими, де дбатимуть про освіту й науку та плекатимуть їх. Отже, наступних 10-15 років у суспільстві будуть затребувані фізики, хіміки, біологи та математики.

Наприкінці зустрічі всі присутні вчителі змогли отримати книгу Мічіо Кайку безкоштовно.

 Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Довідка Мічіо Кайку – американський, японського походження, науковець у галузі теоретичної фізики та екології. Обіймає посаду професора теоретичної фізики у міському коледжі та університеті міста Нью-Йорк. У 21 рік закінчив Гарвардський університет і почав працювати в лабораторії Берклі. 26-річним він вже читав лекції в Прінстонському університеті.

Автор дев’яти науково-популярних книг, чотири з яких  – «Візії: як наука змінить світ у ХХІ столітті», «Гіперпростір», «Фізика неможливого», «Фізика майбутнього» – уже стали світовими бестселерами й перекладені багатьма мовами світу, в тому числі українською. Ведучий численних наукових програм на телеканалах BBC-TV, Discovery і Science і щотижневих програми на радіо, присвячених визначним винаходам і відкриттям, він має глядачів і слухачів у 130 містах США, знімається в документальних фільмах, виступає з лекціями у багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні.

Цитати з книги:

Запис Фізика майбутнього спершу з'явиться на Медіа-Версії.

8 лютого у Чернівецькому музеї авіації та космонавтики завершила свою роботу IV Відкрита міська освітньо-наукова конференція «ВСЕСВІТ – 2013», яка присвячена 15-річчю польоту в Космос першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка.
У цей день свої дослідження та напрацювання представляли учасники ще двох секцій:

• Цивілізації за межами Землі;
• Людина. Земля. Всесвіт. Майбутнє Всесвіту.

Початок —
http://versii.cv.ua/ukovyna/shkolyari-piznayut-vsesvit-i-jogo-zakoni-chastina-ii/20777.html

Учні разом із своїми науковими керівниками із задоволенням переглянули експозицію музею, спілкувалися, обмінювалися своїми доробками, першими науковими напрацюваннями.

З успішним виступом учасників конференції привітали Л. В. Компаневич, директор Чернівецького міського клубу юних техніків «Кварц» та члени журі.
Про космічні простори можна говорити годинами, можна змоделювати перебування у Космосі. Та хіба колонізація інших планет – це шлях до виживання? Та чи є в нас запасна планета? Земля – єдина планета Сонячної системи, на якій існує життя. Треба берегти свій дім, нашу Землю, її красу та неповторність!

Пасхально світить світло срібла,
Сяє синій мармур небосхила.
І безперервно зорі нам віщують,
Що світ безмежний , сивий та прозорий.
А люди граються з вогнем,
І провокують мир в безодню.
Мовчить Господь сьогодні…
І тінь мовчання – сива.

Наталія Верніковська, дипломант Всеукраїнського колоквіуму “Космос. Людина. Духовність.” у 1999р, лауреат премії ім. Мотрі Братійчук у 2002 році.

Тетяна СПОРИНІНА, «Версії»,
фото автора

Запис Людина. Земля. Всесвіт. Майбутнє Всесвіту. Частина ІІІ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Початок – http://versii.cv.ua/ukovyna/shkolyari-piznayut-vsesvit-i-jogo-zakoni/20698.html

7 лютого у Чернівецькому музеї авіації та космонавтики продовжувала свою роботу IV Відкрита міська освітньо-наукова конференція «ВСЕСВІТ – 2013», яка присвячена 15-річчю польоту в Космос першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка. У цей день свої дослідження та напрацювання представляли учасники чотирьох секцій:

• Космічна медицина та біологія;
• Екологія Космосу;
• Історія розвитку авіації та космонавтики;
• Людина. Земля. Всесвіт. Філософія. Міфологія.

Учасники підготували проекти про проблеми космічної біології та медицини, ритми Космосу і здоров’я людей, вплив сонячних та місячних затемнень на людей, сузір’я зоряного неба? проблеми космічного сміття.
Особливий інтерес в учасників конференції викликали доповіді Євгенії Шерстень «М.В.Братійчук – видатний український астрофізик», фільм Марії Долгої «Павло Романович Попович», виступ Ірини Радуляк «Людина і Космос», Дарини Зарайської «Всесвіт очима митців», Ольги Пашковської «Ритми Космосу і здоров’я людини», Максима Яремійчука «Вплив шуму на організм космонавта», Олени Котик «Дослідження в галузі космічної біології в умовах мікро-гравітації на космічному апараті «Біон-М». «Біон-М №1» та інші.

Тетяна СПОРИНІНА, «Версії»,
фото автора

Запис Школярі пізнають Всесвіт і його закони. Частина ІІ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

6 лютого у Чернівецькому музеї авіації та космонавтики розпочала свою роботу IV Відкрита міська освітньо-наукова конференція «ВСЕСВІТ – 2013», яка присвячена 15-річчю польоту в Космос першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка. Учасники підготували проекти про астрономічні обсерваторії України та їх роль у розвитку астрономії, «Полярне сяйво», «Комети», «Пошук і використання космічних джерел енергії, «Виявлення життя на Марсі». Учні вивчали життєвий шлях та наукові відкриття вчених-дослідників Всесвіту, проблеми космічної біології та медицини, вплив сонячних та місячних затемнень на людей, реалії та перспективи польотів на Місяць. Деякі учасники присвятили свої доповіді новим астрономічним відкриттям, теорії ефіру, терраформуванню планет, Всесвіту очима митців, імовірності позаземного життя людини, технологіям стародавніх цивілізацій . У конференції беруть участь школярі з ЗОШ № 1, 2, 3, 5, 10, 14, 16, 19, 25, 30, 39, 41, гімназій № 2, 3, 4, 5, 7, ліцеїв № 1, 2, 3, 4, 7, вихованці гуртків КЮТ «Кварц», «Байт» Чернівецького ОЦ НТТУМ, НВК «Берегиня».

7.02.2013( день другий, продовження) –
http://versii.cv.ua/ukovyna/shkolyari-piznayut-vsesvit-i-jogo-zakoni-chastina-ii/20777.html

Тетяна СПОРИНІНА, «Версії»,
фото автора

Запис Школярі пізнають Всесвіт і його закони… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– З іменем усе просто – мене назвала мамина сестра. Вона була тоді в захопленні від фільму «Чаклунка» за мотивами «Олесі» Купріна, а головне – від Інґи, головної героїні у виконанні Марини Владі. І заявила: коли в мами народиться дівчинка, її обов’язково треба назвати Інґою.  Оскільки мама була впевнена, що народиться хлопчик, погодилась (сміється – авт.) А от прізвище… В дитинстві я трохи його соромилася – бо не таке, як у всіх. Пізніше намагалася дослідити, звідки воно походить. Виявляється, воно має кельтське коріння, адже на Буковині були кельтські поселення. Зокрема, і в тих місцях, звідки мій тато – на Вижниччині. Найімовірніше, це були військові поселення. Є навіть гіпотеза, що городище поблизу вижницького Карапчіва – це і є відомий історичний Хмелів. Там досі багато хмелю росте. Тож хай історики з мене сміються, а інтуїція підказує, що так і є. Про це досі свідчить манера поведінки людей у тій місцевості, стосунки між ними. Там загартовані жінки, і ніхто надто не лізе в чуже життя. Там немає того шокуючого, що є в інших буковинських селах – цих жахливих практикувань у чорній магії, що загалом дуже властиво Буковині. Там зовсім інші стосунки між людьми. Я їх не ідеалізую. Там люди багато в чому жорсткі і навіть іноді цинічні, але, безумовно, є свої особливі норми поведінки.

Тож прізвище моє кельтське, але коріння його давньоіранське, це було ім’я хтонічного бога, який охороняв підземні води і скарби, а ще так зветься Сатурн – бог часу. Я дуже люблю своє прізвище і не змінила його із заміжжям.

– Чоловік не наполягав?

– Ні, він знав, що це марно. Ми з ним дуже давно знайомі, до того, як почали зустрічатися, років чотири були просто друзями без будь-яких натяків на романтичні стосунки. Він знав усі мої переконання. Я дуже свободолюбива людина і не витримую, коли мені наступають на хвіст. Життя, звичайно, змушує в якісь моменти йти на компроміси. Але не з совістю. Свободолюбивість – це моя найбільша проблема.

– Чому – проблема?

– Очевидно, чого найбільше мені бракує – це свободи. І свободи руху у моєму житті. Свободи – взагалі, у всіх відношеннях. І руху як потреби. Рух внутрішній – він завжди відбувається. А мова про інший. Про потребу «зміни старої шкіри». На жаль, цього я не можу собі дозволити. Я дуже мало мандрувала у своєму житті…

– Де бувала? Що тебе вразило?

– В піонери мене разом з усім класом приймали в Бресті (сміється – авт.) То була дуже непроста мандрівка: багато дітей, радянський комфорт… але досі пам’ятаю. Була якось на конференції в Дрогобичі – на початку 2000-х, і це містечко мене тоді дуже вразило – старими церквами, доглянутістю. Але бачу на теперішніх фотографіях – не доглядають його… Це надзвичайно прикро.

А ще була якось на конференції в Луцьку. Зовсім інша енергетика, автентика, Замок… Побувала в підземній церкві. Вдихаєш сконденсовані шари старовини… А коли піднялася на стіну, то якоїсь миті мене охопила така паніка, що я просто почала притискатися до стіни. Спочатку подумала, що це страх висоти – трохи маю такий. Та потім зрозуміла: я йду в напрямку тієї вежі, де чекали на страту. Це був страх на клітинному рівні: здавалося, мене зараз рознесе…

А загалом, у мене періодично змінюється любов-нелюбов до  міст, наприклад, до Києва. Була там взимку – все чуже. Потім навесні сама ходила містом, і здавалося, що Київ мені каже: ну полюби мене, подивись же, який я гарний місто! (сміється – авт.) І справді, там чудові вулички, особливо район Рейтарської, Софія, яку я дуже люблю, Золоті ворота – ото справді енергетично «моє місце».

– За кордоном бувала?

– Ніколи. У мене навіть немає закордонного паспорта (сміється – авт.).

– А як ставишся до Чернівців? Це «твоє» місто?

– Звичайно, я чернівчанка і Чернівці люблю. Не знаю, чи була би такою, якою є, без Чернівців. Чернівці – досить «загерметизоване» місто, попри те, що воно – на перехресті доріг і вітрів. Воно має свою містичну ауру. Чернівці – це живий організм, це місто дуже ревниве. Мені навіть здається, що воно мене закапсулувало в собі і просто не хоче відпускати. Почуваюся іноді комахою забурштиненою… Але здається, що Чернівці зараз трохи страждають. Тому що тут з’являється багато стороннього, невластивого їм. Але думаю, що місто – як топос – завжди відвойовує те, що для нього прийнятне. І те населення, яке йому за якимось «частотними хвилями» найбільше підходить, і будівлі, і їхнє розташування… Я навіть не сприймаю депресивно панельки в Чернівцях. А вони самі вписуються і, здається, обростають якимось енергетичним мохом чи плющем, що мені видається: їх уже не можна сприймати як «мертві».

Я народилася і довгий час жила в мікрорайоні на Проспекті. Це  старокиївські проекти багатоповерхівок: щось подібне до «хрущовок», довгі «бараки», і дуже зелені подвір’я… А коли вже потрапила до чоловіка в район «Кварцу», то спочатку ніяк не могла звикнути. Та згодом знаходиш якусь родзинку в усьому. Навіть недобудований спорткомплекс, який бачу з вікна – дуже жвавий, живе своїм життям, там ходять-бродять люди зі своїм самодостатнім світом, напрямками руху, там дуже багато бомжів, це зовсім інший рівень життя – і це ж життя! Я ніби живу в іншому, але це все дуже відносне.

– Ти нещодавно звільнилася з університету, в якому викладала добрий десяток років. Чому?

– Це своєрідна потреба «змінити траєкторію». Я науковець, це моя природа. За останні кілька років я не змогла зреалізувати жодної ідеї, тому що не мала на це ні часу, ні сил, ні можливостей. Ну і фінансів, звичайно, теж. Хоча річ не у фінансах – головне, що просто не було часу підняти голови і зупинитися, зосередитися. А ідей дуже багато. Прописані навіть плани, структури робіт. Я бачу, що мені відкривається те, що не відкривалося іншим. Мені б не хотілося нехтувати подарунками Всесвіту.

– Як гадаєш, чи зміниться з твоїм відходом від ЧНУ «траєкторія» університету?

– Не думаю. Університет іде своїм курсом, я свій курс бачу іншим. Я зійшла з цього поїзда і пішла своєю стежкою. За цей час через мої руки пройшло чимало студентів. Сподіваюся, що на когось я вплинула певним чином. Є люди, які досі мене знаходять, прагнуть спілкування. Мабуть, це теж показник. А загалом моя «роль» навряд чи вплине на історію Чернівецького університету. Я насправді дуже непомітна людина і не мала часу для якихось «подвигів» в університеті. Робила свою справу – чесно і відповідально – і вважаю, що не маю чим собі дорікнути. Завжди дуже любила студентів, для мене першопочаткове і основне – те, що вони люди. Вони могли би там навіть щось недовчити. Бо щось недовчають усі, а вже життя навчає, у житті людина добирає те, що їй потрібно.

– Як науковець, ти досліджуєш літературу зламу ХІХ-ХХ століть. Чим вона тебе приваблює?

– Цього періоду не переросла ще вся наступна література в Україні. Якщо порівняти з системою координат – то це своєрідний нуль, досконалість! Поєднання всього, це божественне – навіть так! Ця література об’єднала в собі минуле, різні рівні існування свідомості, і вона дивилася в майбутнє – це ж надзвичайно потужна візійна література! Там багато передбачень! Хто переріс Коцюбинського у світовій літературі, хто зайняв місце Стефаника, Миколи Чернявського? Ніхто. Хто в драматургії зайняв місце Спиридона Черкашенка? Вони СВОЄ писали, той же Винниченко! Я не беруся говорити про нього як про політика, тим більше засуджувати  – тому що він був творчою людиною, мав харизму, але не завжди адекватно все сприймав. Коли такі йдуть у політику – то проблема, вони плутають емоції з реальним життям. А як письменник він дуже сильний, потужний, потрясний! І цей ряд можна продовжувати! Міхновський, Бачинський, Ярошинська, Галіп… Як ми сміємо від цього відмовлятися? Кобилянська – письменниця такого високого світового рівня, що її порівнюють з лауреатом Нобелівської премії Кнутом Гамсуном. А я вважаю, вона вища за нього – хто би що мені не казав! У нас багато скептиків, які плюють на своє. Коли називаєш ім’я Кобилянської – чомусь це викликає скепсис. Чому так має бути? Це письменниця європейського рівня. Її «За ситуаціями» хтось із цих скептиків знає?  Хтось «Природу» її прочитав? Її «Некультурну», «За готар»? Треба читати, щоби говорити про щось…

– Ти цікавишся і суч. укр. літ. процесом…

– Так, я заступник головного редактора «Буковинського журналу», намагаюся щось зробити… Працюємо з Мирославом Лазаруком над тим, щоби журнал став цікавішим, щоб його більше піарити. Готуємо зараз останній номер року.

– …і сама пишеш… Мабуть, поезія – це «щось на клітинному рівні»?

– Так, поезія – це для мене далеко не просто «складання слів», це щось більше. Якось так вийшло, що я усвідомила: живу в ритмах поезії. Не знаю, як визначати себе, не можу себе назвати поетом. Просто живу в ритмах поезії, скільки себе пам’ятаю. Я так мислю, не можу по-іншому. У мене ж різні вірші: є чіткі строфічні, є силабо-тоніка, але більше верлібрів. Тому що той ритм виникає раніше, ніж моє усвідомлення його, і він змушує жити за своїми законами.

– Твої книги «Тремтіння сфер» і «Коли Бог приходить» побачили світ в електронному вигляді. Це твоє ноу-хау, чи за електронними книгами майбутнє?

– Насправді я більше люблю паперові книги. Вони пахнуть, це живі істоти. Але читаю все в будь-якому вигляді, як виходить. Електронний варіант книги я зробила для презентації, яку тривалий час пропонував провести в Івано-Франківську Степан Процюк. А мені хотілося щось показати людям. Виникла ідея електронної книги. Навіть не уявляла, наскільки це реально. Можна людям подарувати, а не просто розсилати електронний варіант текстів, накидати віршів якихось і сказати: от читайте, люди добрі. Концептуально це важливо. Книга – це ж концепція. Для мене важливо було, щоб ілюстрації були відповідні, передмови. Ми розробляли дизайн. Тобто все, що творить КНИГУ як таку. Візуально бачиш книгу – ілюстрації Андрія Гречанюка, дві передмови – туди ж увійшли дві книги «Тремтіння сфер» і «Коли Бог приходить».  Це передмови Миколи Рачука, якого я дуже люблю і думку якого дуже ціную. Він – справжня віддушина у Чернівцях. Микола Свиридович – це та людина, з якою я можу годинами розмовляти.

– Як не дивно для науковця, викладача університету, ти – прихильниця року.

– Насправді це дуже органічно. 80-ті диктували свої умови, пробудження зовсім іншої свідомості. Пробивалися гурти з андеграунду, ми тоді переважно слухали російськомовні гурти – ДДТ, «Алісу», само собою «Кіно», відомий і дуже деструктивний «Сектор газу», який мені, чесно кажучи, не дуже подобався… Потім відкрила для себе «Кому вниз» і «Вій» – це було для мене приємне потрясіння, адже це було українською мовою! «Арахнофобію» коли я почула… Це взагалі шикарні речі. Та, безумовно, більше слухала англомовної музики. Заради музики й англійську почала вчити.

Дуже любила «Metallica».  Зараз цим нікого не здивуєш, але мені здається, що вони так і залишилися на вершині досконалості у своєму жанрі, треш-, спід-метал. У них дуже багато драматургії, вони просто потрясно вміли все поєднати. Багато хто вважає, що вони своє уже віджили, але у них уже стільки є, що вони можуть уже «йти на пенсію» і жити на тому, що зробили. Адже теми, які вони піднімали –   у своїх піснях, кліпах, привертали увагу до дуже важливих соціальних моментів, екзистенційних зрештою – дуже важливі. Попри те, що таку музику називають не гуманістичною, вони проповідували саме гуманістичні ідеї!

І ми не лише слухали. Разом із двома двоюрідними братами, які надзвичайно близькі мені, мали своє середовище. Я навіть мала бути вокалісткою в одному місцевому гурті. Та не склалося…

– Від року ти прийшла до мюзиклів. Ти – авторка лібрето до першого в Україні мюзиклу.

– Мюзикл – це не тільки музика і пісні, це ще й театралізоване дійство. У Чернівцях немає можливості це повноцінно втілити, на жаль. А тепер я вже й не знаю, чи на часі. Тому що робота над мюзиклом з автором музики Євгеном Воєвідкою закінчилася дуже давно – 2002-го. Це був перший мюзикл в Україні. З Воєвідкою нас познайомив Володимир Оксентійович Вознюк, до якого Євген прийшов з ідеєю зробити такий твір. На жаль, ця ідея не мала тієї реалізації, яка мала би бути. Євген багато їздив – і до Києва, і до режисера Вовкуна. Але, мабуть, у Вовкуна були інші плани… (сміється – авт.) А робота була справді цікава і нова, адже раніше я хоч і писала тексти на музику – та на іншу. Тут музика складна, її треба було структурувати, щоби побачити усе дійство. Тому що спочатку то були просто якісь шматки. А вже разом ми робили своєрідний «конструктор» цього всього, впорядковували. Цікаво писати тексти на музику. Багато хто вважає це неприйнятним. А насправді ти пишеш і вже чуєш текст, відчуваєш, як «щось» для «чогось» народжується. Очевидно, що ці тексти уже є попередньо в музиці.

– Чи немає в тебе ідеї створити якийсь «закритий клуб для культурних людей»?

– Завжди була мрія літературно-мистецької кав’ярні, де би вільно, спокійно, без будь-яких обмежень спілкувалися люди. Але, окрім ідеї, існує питання матеріальної реалізації. До того ж, я не прихильниця закритих клубів. Як на мене, будь-який клуб передбачає дискусію. Ми ж не будемо  гратися в масонів (сміється – авт.) Але, попри те, що я маю доволі широке коло спілкування, живу в дуже «загерметизованому» світі. Я завжди була певною мірою маргіналізована людина. Так виходило. Свого часу життя диктувало такі умови, а я якось звикла. Ніколи бурхливо не відзначаю свят, не маю компаній, люблю спокій. Є люди, з якими я час від часу спілкуюся, до яких добре ставлюся і яким довіряю. У мене одна-єдина подруга, яка живе зараз в Німеччині – з нею я почуваюся дуже вільно, бо вона відверта і чесна, завжди скаже мені те, що думає – чи погане, чи добре. Ці стосунки в нас іще з університету.

– Оскільки ти противник творчих людей у політиці, то сама, очевидно, в політику не збираєшся. Але нещодавно заявила: «Якщо жоден чоловік у цій країні так і не зможе стати активним, маскулінним лідером – стратегом, який зумів би об’єднати Україну, я почну проект під назвою «Трипільська ідентичність» з акцентом на матріархаті». Наскільки це серйозно?

– Це більше їдка іронія (сміється – авт.). І це мій виклик чоловікам. Тому що в Україні я не бачу чоловіків, чесно. Які б мислили холодно, раціонально. Україна – це жіночна нація. А її ототожнюють переважно лише з негативними жіночими рисами. Але ж у жіночному дуже багато позитивного. І до того ж, усе у світі потребує балансу. Жіночна нація потребує кого? Чоловіка. Сильного, стратега, який би зміг скерувати, спрямувати і нейтралізувати якісь негативні риси. Або жінки з таким розумом, нехай так. Зрештою, жінки у нас завжди виявлялися більш мужніми… Я не хочу образити чоловіків. Але я констатую факт (сміється – авт.)

І я не дарма говорила про трипільську цивілізацію – тому що, на мою думку, це була наша золота епоха, яка об’єднувала все дуже важливе для людини, і насамперед – можливість внутрішнього розвитку, існування. У той же час, вони вже побудували соціум! Вміли жити в гармонії зі Всесвітом. Нам важко зрозуміти їх і не можна підходити до них суто матеріалістично. В них були зовсім інші пріоритети – духовно-енергетичні. Сучасній людині важко мислити в таких межах. Вона не просто матеріалізована, а й речовинна. Це такий час, його треба перерости, речовина мусить у щось трансформуватися. Для цього її треба структурувати.

– Ти обурена ідеями «галицької ідентичності».

– Чому говорять про галицьку ідентичність? Тому що сирники найсмачніші на Галичині? Вибачте, але мені це байдуже. Я можу обійтися без сирників, черствим хлібом, але хочу, щоби моя дитина почувалася гідно в світі. Щоб нас не вважали злочинцями чи жебраками. На нашій землі з нашою культурою – прекрасні люди. Я не хочу, щоби їх називали рагулями. Тому що вони не рагулі. Зробіть щось, аби вони не були рагулями – ви ж інтелігенція! Робіть!Кожен на своєму рівні! Я -робила.

– Твоя любов до кішок – прояв волелюбства?

– Насправді я люблю собак (сміється – авт.). Дуже. Те, що собаки розумні – нікому не треба доводити. Розумніші за людей. Та я взагалі тварин люблю. У мене була потреба мати біля себе тварину. І оскільки не було можливості тримати собаку – вирішила завести кішку. Вона мені приснилася. Кішка з кошенятами, одне з яких було чорно-біле, решта – сірі. Це кошеня в моєму сні стрибнуло і вчепилося за мій одяг. За кілька днів усе один в один повторилося в реальності: на базарі до мене підійшла кішка, почала ластитися. Продавчиня розказала, що ця кішка в них живе і має кошенят. Серед них я побачила своє, яке мені наснилося. Я ще місяць чекала, коли вони підростуть, і тоді забрала кошеня. Це просто котопес! У неї всі собачі повадки, вона кусюча і дряпуча. Чоловік каже, що вона така ж, як і я. Не любить, аби її брали на руки. Тільки коли сама прийде і ластиться. Я така ж. Не терплю будь-якого насилля.

Кішки для мене відкрилися з нового боку. Вони настільки розумні! Але розумні для себе! Вона не покаже, що розумна, коли цього не хоче – щоби це не використовували. А дитину – сина – жодного разу не подряпала і не вкусила. І при цьому всьому вона ще й «говорить»! Сприймає себе як частинку нашої сім’ї, наслідує звуки. Досить чітко «вимовляє» «мама», «ні» (це перше слово, яке вона сказала), «мені» і «нема». Причому «вимовляє» це доречно. І це дивовижно.

– У тебе є страхи?

– Страхів завжди багато. Дуже не люблю такі відчуття. Можу сказати, що несподівано для себе здолала страх темряви. Страх висоти є, але це не найстрашніший страх, я думаю. Найгіркіший страх – це страх втрати. З усіма рештою страхів можна боротися. А цей особливо властивий жінкам. Страх відпустити дитину в цей світ. Я сина досі за руку вожу, чоловік свариться… Це просто жахливо, але ти мусиш себе постійно переконувати: на все Божа воля. Треба жити, а не боятися..

– Ти сама помітила, що твої вірші наперед розповідають про тебе. Що буде?

– Певною мірою розповідають. Не знаю лиш, чи усі. І чи конкретно про мене, чи про спосіб мого існування у світі, чи про світ. Але одкровення трапляються. Важко сказати, які плани у моїх віршів на мене. Але я сподіваюся ще жити – попри те, що я така дуже межова людина. Звичайно що хочеться жити, і жити повноцінним життям. Не знаю, які плани у Всесвіту щодо мене, але я отак завжди з ним розмовляю і думаю: так, звичайно, Ти основний режисер і сценарист, я це розумію, як і те, що я такий непокірний і примхливий персонаж… Але потім думаю: напевне це просто Він, Всесвіт дозволяє мені думати, що я непокірний і примхливий персонаж. А робить в результаті так, як Він вважає за потрібне. Я сподіваюся, що у Всесвіту щодо мене якісь гарні плани.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Чернівці і чернівчанка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

7 лютого в Чернівецькому музеї авіації та космонавтики розпочала свою роботу IІІ Відкрита міська освітньо-наукова конференція “ВСЕСВІТ – 2012”, яка присвячена 100-річчю видатного ракетобудівника М.К. Янгеля та 105-річчю конструктора ракетно-космічних систем С.П. Корольова. Учасники досліджують історію астрономії, життя та працю вчених-дослідників Всесвіту, можливі форми Розуму у Всесвіті, існування позаземних цивілізацій, космічні явища чи події, процеси, що відбуваються у Всесвіті, розвиток Землі, інопланетних систем. Деякі учасники присвятили свої доповіді новим астрономічним відкриттям, теорії часу, проблемам глобального розуму, біологічним та медичним дослідженням в Космосі.
У конференції беруть участь школярі з ЗОШ № 1, 2, 3, 4, 6, 8, 14, 19, 20, 25, 30, 33, гімназій № 2, 3, 7, ліцею №4, військово-спортивного ліцею, вихованці гуртків КЮТ «Кварц», «Байт» Чернівецького ОЦ НТТУМ.

Тетяна СПОРИНІНА, “Версії”,
фото автора

Запис Школярі пізнають Всесвіт… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 Учасники конференції ретельно й прискіпливо розглядали всі нюанси аерокосмічної освіти та вивчення археоастрономічних об’єктів (на Буковині таких три – вибиті кола неподалік села Багна Вижницького району, могила-календар у селі Долиняни, що на Хотинщині, земляна обсерваторія у пралісі поблизу села Корчівці Глибоцького району). Окрема увага популяризаторів космосу була прикута до музеїв та навчальних закладів, зокрема, до їх важливої ролі у вивченні Всесвіту.

Саме тому в музеї авіації та космонавтики клубу юних техніків «Кварц» відбулося ще й урочисте відкриття нового виставкового залу «Україна – космічна держава», в якому його упорядники проілюстрували досягнення нашої держави в космічній галузі, починаючи з 1950-х років і завершуючи останніми розробками.

Чи кличе Всесвіт українців?

– Дітей, які цікавилися б космічними дослідженнями, нині значно менше, ніж раніше:  більшість «сидить» в інтернеті, – напівжартома зауважив Віталій ЯЦЕНКО, директор музею авіації та космонавтики клубу юних техніків «Кварц». – Але сказати, що нам бракує підлітків, які б серйозно захоплювалися навколокосмічною тематикою – теж не можна. До слова, юні чернівчани щойно повернулися з Ужгорода, де вибороли на Всеукраїнському колоквіумі школярів два перших місця, а на Всеукраїнському конкурсі науково-технічної спрямованості «Мирний космос» у Києві п’ятеро наших здобули два перших і три третіх місця. Причому, серед їхніх досліджень такі напрямки як «Екологія космічного простору», «Космічна філософія»… Я навіть і не очікував, що з галузі ракетно-космічної техніки (Максим Яремчук підготував доповідь про космічний зв’язок) ми випередимо Дніпропетровськ та решту міст України! Усі ці діти – вихованці Чернівецького міського центру Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я» – громадської організації, яка діє у Чернівцях уже 20 років, зацікавлюючи та залучаючи до наукової діяльності молодь, щоби та в майбутньому працювала в аерокосмічній галузі. Зараз для нашої держави це питання постало дуже гостро, адже, щоб утримати позицію України в п’ятірці провідних космічних держав світу, – потрібні зміни. Про це, до речі, теж йшлося на конференції.

– Серед останніх вітчизняних досягнень – ракети-носії, які виробляють в Дніпропетровську (серія «Циклони» і «Зеніти»), – зауважив Віталій Яценко. – «Циклон» – це взагалі унікальна ракета, під час запусків якої не було жодної аварії. Відсоток надійності – 100! Але ракетники, конструктори, які зараз працюють в аерокосмічній галузі, потребують підготовленої зміни. А молодь – це і є нові ідеї, нові проекти.

В. ЯЦЕНКО: – Я би зараз не відмежовував між країнами певні здобутки в космічній справі. Космос спочатку був змагальним – між Радянським Союзом і США. Проте з 1975 року, після експериментального польоту кораблів «Аполлон» та «Союз», почалося співробітництво в космічній галузі. Після розпаду ж СРСР космічні дослідження та, головне, їхні результати не поділяються між країнами. Це загальне досягнення всього людства, й опанування космосу залежить від спільних зусиль усіх країн, адже ні фінансово, ні в науковому плані одна країна таких досліджень не потягне…

–А різноманітні конкурси для того й організовують, щоби зацікавити дітей. Та й беруть вони участь у них за форматом «все оплачено»: транспортування до місця конкурсу, проживання, харчування, культурна програма… Усе за рахунок «Сузір’я» або Національного центру аерокосмічної освіти. Дуже важлива складова таких заходів – спілкування дітей з видатними ракетниками, конструкторами «Морського старту», космонавтами, причому – на рівних, без поділу за віком, за статусом, бо космічне братство – єдине, – наголосив Віталій Яценко.

Ракетами займалися 30-річні, тепер – 50-річні

– Чернівці – не просте прикордонне містечко, а відомий у колишньому Союзі потужний науковий центр з багатьма вченими, які займалися космічною проблематикою, – наголосив колишній чернівчанин Едуард КУЗНЄЦОВ, радник Голови Державного космічного агентства України. – І я сподіваюсь, він зберігся. Принаймні, у свідомості буковинців. А тоді тут діяло стільки підприємств, які виготовляли продукцію, що використовувалася в космічних апаратах! Отож ця конференція мала би дати певний поштовх для розвитку інтересу молоді до космічної науки і космічної техніки. Молодих спеціалістів ми намагаємося підтримувати – і особливим підходом у нарахуванні заробітної плати, і вирішуючи їхні соціальні проблеми, будуючи жило, надаючи гуртожитки… Молоді це потрібно, а молодь – потрібна ракетно-космічній галузі… Бо й від нас, на жаль, йдуть працівники у банківську сферу та комп’ютерні фірми, де більші зарплати.

Е. КУЗНЄЦОВ: – Звісно, чи не найбільша проблема у нашій галузі – фінансування. Проте, одразу ж зауважу: космічна галузь – самодостатня, на комерційних об’єктах ми заробляємо багато коштів. І ці кошти витрачаються не лише на зарплату, вони наповнюють державний бюджет у вигляді податків та інших необхідних платежів. Протягом двох останніх років ми відрахували до державного бюджету більше коштів, аніж держава виділила на Національну космічну програму. І це погано. Тому що коли ми реалізовуємо якісь космічні проекти, зароблені кошти витрачаємо на сьогоденні проблеми. А космічна програма і бюджетне фінансування повинна нам давати можливість розробляти перспективні проекти, наукові розробки, які запрацюють через 5-10 років.

–А ми би дуже хотіли, щоби в галузь прийшли, як колись у 60-і роки, молоді, розумні, талановиті юнаки та дівчата, які продовжили б справу тих, хто закладав основи ракетно-космічної галузі, – наголошує радник. – До речі, цими днями в нашій державі святкувалось 100-річчя від дня народження Михайла Янгеля – це перший (з 1954 року) головний конструктор Конструкторського бюро «Південне». Він його організував, заснував, звідти і пішла ракетно-космічна галузь України. А середній вік працівників, які його тоді оточували, становив 28 років. Вони тягнулась до незвіданого, нового, завдяки їхнім сміливим експериментам і конструювалися унікальні ракетоносії, космічні апарати, інші прилади, що використовуються в галузі. Зараз же середній вік на наших підприємствах набагато солідніший – під 50 років…

Україні до космічного туризму – зась

– Едуарде Івановичу, а чи не світить нам доля держави космічного туризму? Хочеться відчути себе космонавтом… 

– Анонсовані космічно-туристичні проекти – це приватне заробляння грошей. Проте чи можна вважати таких туристів справжніми космонавтами? Їхній політ – суборбітальний, він розрахований на підйом до рівня 100-120 кілометрів, перебування на цій висоті – 4-5 хвилин. Інша справа, коли вони літали на американських шатлах, відвідували космічну станцію… Можливо, через 5-7 років космічний туризм і справді стане більш доступним, проте Державне космічне агентство цим займатися не буде. Бо у нас немає пілотованого космічного корабля. Їх мають зараз лише три держави – Росії, США та Китай. Можливо, невдовзі пілотований космічний корабель з’явиться в Індії та Європейського космічного агентства. Ми ж будуємо лише ракетоносії та супутники…

Хто буде другим вітчизняним космонавтом?

А щоби стати космонавтом, треба мати зріст не вище 176 см, вищу освіту (цивільного вузу чи військової академії), і важити менше 70 кг, – зауважив Едуард Кузнєцов. – Такі вимоги були і до радянських, і до американських космонавтів… Тобто, нічого особливого. Коли відбирали першого українського космонавта, в конкурсі брали участь 28 чоловік: військові (офіцери, льотчики) і цивільні, хлопці та дівчата. Підготовка триває приблизно півтора року. Майбутні космонавти проходять навчання в центрах підготовки Росії, США, а також в Європейському космічному агентстві. Адже прилади і устаткування, які зараз працюють в космосі, вироблені саме цими країнами, тому треба вміти ними користуватися. А ще дуже  важлива психологічна підготовка майбутнього космонавта. Зокрема, члени екіпажу космічного корабля деякий час живуть разом, щоби визначити, чи можуть вони співіснувати психологічно. Адже тривалий час люди житимуть і працюватимуть разом, у замкненому просторі. Конфлікти ж і дріб’язкові сварки у космосі нікому не потрібні. А раптом хтось у кораблі згарячу почне  тарілки бити? Через отаке ще й не повернешся назад…

Звісно, розмови навколо того, щоби відправити у космос другого українського космонавта, досить актуальні. Проте для бюджету нашої держави ціна підготовки космонавта не підйомна. Та й сенсу відправляти космонавта в космос на тиждень – жодного. Має перебувати на космічній станції з певною місією хоча б півроку. А для цього його треба забезпечити харчуванням, водою, одягом, приладами, з яким він буде працювати. А це ще один космічний корабель – вантажний. І на все разом потрібно 150 млн. доларів. Тому й розглядатимемо різні варіанти, домовлятимемось про спільні експерименти… І лише після підписання протоколу щодо підготовки польоту між Державним космічним агентством і Роскосмосом, де будуть прописані усі його умови, оголосять конкурс… Утім, Леонід Каденюк до ще одного польоту готовий.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Буковина – край космічний: у минулому чи майбутньому? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

3 листопада 2011р. у музеї авіації та космонавтики клубу юних техніків “Кварц” в рамках наукової конференції “Дослідження Всесвіту: минуле, сучасне, майбутнє” відбулося відкриття залу “Україна – космічна держава”.
Учасників конференції зустрічали юні сузір’ївці, переможці Всеукраїнських конкурсів “Мирний космос” та “Космічні фантазії”, Всеукраїнського колоквіуму школярів «Космос. Людина. Духовність».
В. Гречнєв, один з засновників музею, ознайомив присутніх з історією повітроплавання, експозицією поштових марок та листівок, моделями літаків різних часів. В.В. Яценко, завідувач Чернівецьким музеєм авіації і космонавтики, розказав про космічну експозицію музею.
Герой України Л.К. Каденюк перерізав синю стрічку відкриття нової експозиції “Україна – космічна держава”.
Питання стосовно космічного майбутнього України задавали під час прес-конференції до Е. І. Кузнєцова, радника Голови Державного космічного агентства України, Б.Г. Лапідуса, заступника директора Київської філії Національного центру аерокосмічної освіти молоді України, Л.К. Каденюка, льотчика-космонавта, Героя України, С.О. Дячкова, виконавчого директора УМАКО “Сузір’я”, О. В. Петрова, голови правління УМАКО “Сузір’я” .
Будь-яка держава не може бути сучасною, якщо вона не займається космічними технологіями. І Україна дійсно є космічною державою. Також Україна входить у шістку держав, які мають повний цикл виробництва космічної техніки. Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію реалізації державної політики у сфері космічної діяльності на період до 2032 року. І якщо в майбутньому постане питання про політ українського космонавта, то це будуть міжнародні проекти і міжнародні екіпажі. Цим шляхом зараз йде більшість країн. Л.К. Каденюк запевнив, що готовий до чергового польоту. Також були питання і про психологічні експерименти, що описані у книзі Каденюка «Місія – космос», про нові конкурси УМАКО “Сузір’я”. Адже важливе питання – це підготовка молодих працівників аерокосмічної галузі. Гості подарували чернівецькому музею книги, журнали, плакати.
І, звичайно, було багато автографів і фотографій на пам’ять про незабутню зустріч і подію.

4 листопада у Червоній залі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича відбулося пленарне засідання конференції.
http://versii.cv.ua/i/ukrajina/doslidzhennya-vsesvitu-mynule-suchasne-majbutnje/15220.html

Тетяна Спориніна, «Версії»,
фото автора

Запис Україна – космічна держава і Леонід Каденюк готовий до чергового польоту спершу з'явиться на Медіа-Версії.

3 листопада у Музеї авіації та космонавтики клубу юних техніків “Кварц” було урочисто відкрито зал «Україна – космічна держава».
http://versii.cv.ua/i/pohlyad/ukrayina-kosmichna-derzhava-i-leonid-kadenyuk-gotovij-do-chergovogo-pol-otu/15272.html

 Організаційно конференція працюватиме трьома секціями в ЧНУ ( корпус ХІV)  та у Музеї авіації та космонавтики: археоастрономічні об’єкти та їх вивчення; аерокосмічна освіта: погляд у майбутнє; роль музеїв та навчальних закладів у вивченні Всесвіту.

Чи є паралельні світи ?…
Таке питання теж обговорювали на пленарному засіданні конференції, яке проходило 4 листопада  у Червоній залі у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.

Е.І.Кузнєцов, радник Голови Державного космічного агентства України, виступив з доповіддю “Вплив досягнень ракетно-космічної галузі на формування сучасної молодої людини”.

Герой України Леонід Каденюк зупинився не деяких аспектах свого космічного польоту. З 19 листопада по 5 грудня 1997 року американський “Columbia” STS-87 здійснив космічну місію у складі міжнародного екіпажу. Цей політ тривав 15 діб 16 год.  35 хв.  1 сек. Під час польоту Леонід Каденюк провів близько десяти передбачених програмою експериментів з метою вивчення дії мікрогравітації на рослини та ще виконував експерименти Інституту системних досліджень людини по тематиці “Людина і стан невагомості”.

«В космічному просторі у людини з’являться, народжуюся якісь нові відчуття. Вони є тільки у космосі. І природа цих відчуттів ще не вивчена. Коли вперше потрапив у космос, найперше дуже сильне  враження, що попав у якийсь зовсім інший світ. Саме у невагомості відбувається величезне збурення в організмі», – пригадував Леонід Каденюк. Під час польоту гравітації немає,  тиск починає рівномірно розподілятися по всьому організму. Виникає таке враження, ніби відбувається прилив крові до голови. Один з експериментів, який Леонід Костянтинович вирішив зробити під час польоту, встати ногами на стелю ( умовну) космічного корабля. Це вдалося зробити, але після цього наступило велике емоційне перевантаження. Бо для людського організму таке положення  не зовсім природно.

Під час  підготовки до польоту ретельно проходять різні науки: медицину, фізику,  біологію, астрономію, астрофізику, геологію, екологію, але, як зазначив космонавт, не вистачає знань космічної біології, саме  знань про вплив стану невагомості на людський організм.

Також, спостерігаючи за польотами птахів вже зараз, на землі, Леонід Каденюк зазначив, що птахи обізнані в аеродинаміці більше, ніж люди. Це і не дивно. І ці  знання були б дуже важливими для льотчиків-випробувачів. Він навіть зауважив, що іноді птахи роблять у повітрі такі маневрування, що не вкладаються в існуючі закони аеродинаміки. Адже птахи здатні підніматися з місця та приземлятися будь-де, здатні на якусь мить зависати на одному місці та ефективно використовувати вітер. Яким чином вони усе це роблять, як керують висхідними потоками повітря залишається предметом вивчення до цього часу.
Леонід Каденюк зазначив, що попереду у дослідників багато  цікавих відкриттів, експериментів, винаходів.

За вагомий  внесок в вивчення та збереження історико-культурної спадщини космонавтики було вручено ювілейний нагрудний знак, випущений до 100-річчя від дня народження М.К.Янгеля, завідувачці сектору наукової роботи Полтавського музею авіації та космонавтики І.О.Пістоленко, професору ЧНУ, почесному працівнику космічної галузі України І.М.Раренку, президенту Всесвітньої асоціації термоелектрики Л.І.Анатичуку.

Про роль та значення аерокосмічної освіти та нагальні проблеми ракетно-космічної галузі, про розвиток позашкільної освіти зупинився у своїй доповіді «Сучасні аспекти Державної програми аерокосмічної освіти молоді в Україні. Перспективи та напрямки підготовки фахівців для ракетно-космічної галузі» О.В. Петров, Голова Правління УМАКО “Сузір’я”  .

За часи свого існування “Сузір’я” стало ініціатором створення системи аерокосмічної освіти в Україні, одним із засновників Національного центру аерокосмічної освіти молоді ім. О.М.Макарова. Серед найвідоміших програм та заходів організації: міжнародні змагання з ракетомодельного спорту на кубок імені М. К. Янгеля; заочна аерокосмічна школа “Сузір’я”; Міжнародні аерокосмічні фестивалі “Сузір’я – Артек”, “Сузір’я – Ласпі”; щорічний Всеукраїнський конкурс “Мирний космос”; Всеукраїнський гуманітарний конкурс “Космічні фантазії”; участь у Міжнародних конференціях юних астронавтів, Аерокосмічних симпозіумах тощо.

Про «Стан і перспективи розвитку аерокосмічної освіти в Україні» розповіла І.В. Федоренко, завідувач інформаційного відділу Національного центру аерокосмічної освіти молоді ім. О.М.Макарова. З доповіддю «З історії Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України» виступила А.О.Корсунь, головна астрономічної обсерваторії Національної академії наук України.

Завершилося пленарне засідання доповіддю О.В.Когетової “Академік М.К.Янгель – головний конструктор ракетно-космічних систем”.

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора

Архівні фото з музею історії авіації і космонавтики

Фото В. Яценка, завідувача Чернівецьким музеєм авіації і космонавтики.

Запис “Дослідження Всесвіту: минуле, сучасне, майбутнє” – конференція у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.