1 січня для мене свято потрійне, бо це перший день нового року, день народження моєї тітки Наталі, і... Василя Кожелянка. Завжди, коли заговорюю про останнього - не обходиться без містики. Так і цього разу: гортаємо всією сім'єю альбоми, згадуємо приємні події і небайдужих нам людей. Зупиняємося на світлині, зробленїй під час чергової літ-вечірки 2003 року: Кожелянко видається на ній трохи сумним, прете відсутність посмішки не заважає позитивній енергетиці проявитися на плівці.