Нашому старому не позаздриш, він не завжди й пенсію має

Українські пенсіонери – упосліджені, голодні та забуті…

Можливо, в нас щось не так із організацією соціального забезпечення? Та перш ніж перейти до його аналізу та пошуків шляхів покращення, розповім три реальні історії, які сталися з моїми близькими та знайомими людьми.

Перша сталася в середині 90-х у Львові: дружина батькового рідного брата, як кажуть на Галичині – стрийна, проживши понад десять років удовою, вирішила довірити опіку своєю самотньою старістю добродійникам, які обіцяли райське життя за право успадкування двокімнатної квартири в непоганому районі Львова. Після неповного півроку того раю стрийна раптово померла. Хоча, скільки її пам’ятаю, завжди опікувалася своїм здоров’ям: пила свіжі соки, раціонально харчувалася та щодня робила рухавку й дихала за системою йоги. Кажуть, у ті роки продаж квартир у Львові був дуже прибутковим бізнесом.

Друга історія відбулася вже у Чернівцях. Товариш батька по «Воркутлагу», теж у віці за 80, овдовів. Хоча в нього було багато племінниць, які йому допомагали б, він узяв собі молодичку, аж на 50 років молодшу. В нього була непогана квартира на вулиці Гоголя. Та після кількамісячного спільного проживання він зайшов до мене як до сина свого товариша попрощатись, бо виїздить на Хмельниччину до якогось глухого села, де має з молодою жінкою завести господарку за вилучені від продажу квартири гроші. Не знаю, чи встигли вони завести господарку, але за три місяці ми дізналися від однієї з племінниць, що старий так само несподівано помер.

Третя історія – садгірська. На одній вулиці зі мною майже 20-ть років мешкала самотня вдова. Десять років поспіль нею опікувалися одні добрі люди, які побудували їй санвузол, носили продукти, допомагали у прибиранні. Та останнім часом жіночка стала зовсім немічною і врешті-решт злягла. Сталося так, що півтори доби ті люди через власні проблеми та роботи не могли її провідати її. І довелося старенькій весь цей час пролежати замкненою у кімнаті на ліжку…

Переконаний, подібні історії відомі кожному, хто читає ці рядки.

Натомість ми знаємо, як наші українки-заробітчанки майже в усіх країнах Європи доглядають людей похилого віку, аби їхнє життя було достойним і гідним старості. Чи не тому тільки в нас є приказка «старість – не радість»?

Отже, далеко не все гаразд із соціальним забезпеченням в Україні і для його вдосконалення треба докласти зусиль усім, бо сподіватися лише на державу, мабуть, не варто. На всіх нас чекає поважний вік – і чи ми самотні, чи є в нас діти – це зовсім не гарантує, що старість наша буде спокійною та заможною.

Австрійський пенсіонер – турист у Венеції.

На Заході люди поважного віку подорожують і танцюють…

Через мандрівний характер мені часто доводиться подорожувати світом. І скрізь я цікавився, як налаштовується в них життя самотніх людей похилого віку.

З того, що мені вдалося дізнатися, складається така картина. Найперше – це те, що у багатьох країнах існує не одна система пенсійного забезпечення, а дві або навіть і три. Окрім солідарної, може бути ще корпоративна, та й особисті накопичення щось важать. Отже, відповідно, й суми щомісячно отримуваних пенсійних виплат можуть суттєво різнитися, та в будь-якому випадку вони значно вищі від пенсій наших громадян.

Не ділитиму способи проживання самотніх людей у залежності від держави, бо мене цікавили саме варіанти потенційних можливостей облаштування їхнього життя.

Та кожна західна держава має спеціалізовані житлові будинки для людей похилого віку, які згруповані та розташовані поруч із магазинами та іншою інфраструктурою для обслуговування. У будинках звичайні квартири, але мешкають у ньому люди або самі, або з компаньйонами, які трохи молодші і доглядають за більш похилими, ділячи оплату за житло або ж будучи навіть на утриманні більш заможних старших компаньйонів. У таких будинках є охорона, яка не пускає невідомих осіб, а також чергові медпрацівники, які на виклик мешканця, якому достатньо лише натиснути кнопку, можуть швидко прийти на допомогу. Є там і соціальні працівники, які, залежно від країни, можуть за оплату чи безкоштовно принести продукти або виконати будь-які господарські дії по квартирі.

Угорські пенсіонери на танцювальній вечірці під час Різдвяних свят.

У багатьох країнах ця проблема вирішується за рахунок найму на роботу персональних доглядальниць. Зрозуміло, що в нашій країні подібне можуть собі дозволити люди із значними доходами або в яких дуже заможні діти, що мають бажання подбати за старість батьків.

Але в багатьох країнах є й приватні пансіони для проживання самотніх чи просто людей похилого віку. В них мешкають до десятка людей, за якими доглядають три-чотири соціальні працівники, які мають службове житло в тому ж будинку. Вони спільно харчуються, їм прибирають у кімнатах та міняють постіль, влаштовують екскурсії та інші заходи для змістовного проведення дозвілля.

Проживання в такому пансіоні не дешеве, але воно покривається коштами із пенсії та коштами від рахунків у банках чи від дітей. Банківські кошти можуть бути подвійного  походження – від заощаджень протягом трудової діяльності або від продажу власного нерухомого житла на момент переселення до відповідного пансіону. Як би страшно це не звучало, але пансіон не зацікавлений у передчасній смерті свого жильця, бо втрачає платоспроможного клієнта.

Як бачимо, у світі існують цивілізовані способи організації життя людей похилого віку, тож нам потрібно вивчити світовий досвід і запровадити його в життя за допомоги громадськості, місцевих органів самоврядування, відповідних громадських організацій.

І хоча у це не віриться сьогодні, доки ти молодий і дужий, але всі ми раніше чи пізніше постаріємо, незалежно від того, багаті ми чи бідні. Тож саме від нас самих залежить, якою буде наша власна старість.

Ярослав ВОЛОЩУК, член НСЖУ, фото автора  

Запис Старість не радість. Та дивлячись для кого… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У кількох останніх числах «Версій»повідомлялося про численні акції протесту проти поганого стану автодоріг на Буковині. Ні для кого не секрет, що буковинські дороги наразі у гіршому стані, ніж після війни.

Влада пішла у вирішенні цього питання найпростішим шляхом: співробітники міліції нині ходять селами і «виловлюють» активістів цих акцій. Уже складено 8 протоколів про адмінпорушення. 

За захист людей – під суд?

Кіцманчани вперше зібралися 2 серпня, щоби висловити протест проти поганого стану автодоріг в районі. Повідомили про це, як годиться, органи влади. Серед протестувальників був і голова облорганізації НРУ Степан Терновецький.

Очільник Облавтодору Ігор ГАХ, голова Кіцманської РДА Олег УНГУРЯН визнали тоді законність невдоволення кіцманчан і пообіцяли прилюдно, що за місяць дорогу буде відремонтовано.

2 вересня люди знову зібралися біля пам’ятника Івасюку, але начальник Облавтодору на цю зустріч не з’явився, так само як і голова РДА, надіславши замість себе заступників. Люди зрозуміли, що їх надурили – і вийшли на трасу…

Акція у Кіцмані не залишилася поодинокою, почин підхопили у Сторожинці, Дубівцях, Вашківцях… Усім протестувальникам, як і в Кіцмані, обіцяли в короткий термін чи то полагодити дорогу, чи хоча б розпочати її ремонт… А тим часом, знайшовши формальний привід – відсутність дозволу на перекриття дороги від органів влади – за справу взялися правоохоронці. Вони встановлюють активістів перекриття доріг і притягають їх до відповідальності. Станом на вечір понеділка було складено 8 протоколів про адміністративні порушення.

За кіцманську акцію тамтешній райвідділ ВС надіслав повістку і Степанові Терновецькому. Йому оголосили про притягнення до відповідальності за ст. 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і передачу справи до суду. Стаття передбачає адміністративну відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу від 10 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170-425 грн.).

Таким чином, влада, спровокувавши своєю бездіяльністю безлад, руками правоохоронних органів намагається покарати тих, хто є джерелом цієї влади – народ.

– За те, що відстоював законні права громадян, міліція притягає мене до відповідальності! Я є патріот своєї держави і буду захищати свій народ від злочинців, які порушують наші права, гарантовані Конституцією, – звертається до людей Степан Терновецький. – Влада намагається залякати громадян, які виходять на дороги та перекривають рух. Влада наші податки пропиває, розкрадає, а ми попадаємо в ДТП, розбиваємо свої автомобілі! Втрачаємо рідних і близьких нам людей! Чому  Ігор ГАХ, начальник служби автомобільних доріг Буковини, не несе відповідальності за жахливий стан доріг у Чернівецькій області? Наші кошти розкрадаються, а влада «кришує» !!!

Міліцейський клопіт

Сектор зв’язків з громадськістю УМВС України в Чернівецькій області оприлюднив власну точку зору на події. Міліціянти наголошують не на жахливом стані трас, а на тому, що організатор акції протесту завчасно не повідомив місцеву владу про запланований захід. У міліцейському прес-релізі сказано, що 2 вересня трасу міжнародного значення «Брест-Ковель-Чернівці» перекрили мешканці трьох сіл Кіцманського району. І хоча, за словами самих правоохоронців, порушень громадського порядку під час акції не було, вкотре, за словами п.Терновецького, «ми стали свідками того, як міліція захищає та обслуговує інтереси влади, а не народу!».

Натомість редакцію цікавить ще й  таке: чи надсилала обласна ДАІ приписи Облавтодору щодо аварійного стану тих доріг, які перекривалися людьми? Якщо так, чому на них не було відповідної реакції? А коли ДАІшники не робили таких приписів, варто було б поцікавитися бездіяльністю технічного відділу цієї служби.

Хіба не більше користі дала б саме така постановка питання?!.

Дмитро ЦАРЕНКО, «Версії»

Від редакції:

 Інформацію про те, чому люди перекривають дороги, ми друкували у минулому числі «Версій». Нагадаємо: на капітальний ремонт і утримання доріг Чернівецька область мала отримати 55,9 млн. грн. (це без «Укравтодорівських» грошей). З обіцяного Київ виділив буковинцям трохи менше половини – 26,5 млн. грн. А проплатили тільки 10,2 млн. гривень. Їздити нашим дорогами практично неможливо.  І люди їх перекривають, щоби таким чином привернути увагу до проблеми. Одне слово, заручниками непорозуміння між центральною та крайовою владами стали рядові краяни, яких за це ще й міліція тепер карає… Чи не забагато халеп на одні й ті ж голови?           

Запис Ігор ГАХ, керівник Облавтодору, не виконав обіцянки – кіцманчани вийшли на трасу. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На засіданні постійної комісії з питань будівництва, архітектури, транспорту, зв’язку, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій депутати вирішили навести лад з тими, хто в їхньому підпорядкуванні. Тож усі служби, що забезпечують життєдіяльність області, серед яких – Служба автомобільних доріг, МНС, ЖКГ, Укргаз, служби зв’язку, повинні надавати інформацію про плани та виконані роботи щомісяця. Якщо ж інформації від якоїсь служби не надійде, начальникам доведеться особисто звітувати перед депутатами. Щоби останні, своєю чергою, не тицялися, як сліпі кошенята, а були в курсі проблем громадян і могли їх вирішувати.

Та найбільше депутати обговорювали жахливий стан доріг області…

Чи матимемо якісні шляхи, коли на це треба 2 млрд. грн

– Цьогорічна зима – не причина катастрофічного стану доріг, а лише каталізатор, – виправдовується Ігор ГАХ, начальник служби автомобільних доріг у Чернівецькій області. – Лише за грудень-січень нарахували близько 50 циклів переходу температури з плюса на мінус. Вода потрапляла в тріщини, замерзала і розривала асфальт. Дороги Буковини прокладалися ще в 60-70-і роки минулого століття під навантаження 10 т. Минуло понад півстоліття, і там немає вже навіть основи. Тому наші шляхи потребують капітального ремонту. А за роки Незалежності гроші на такі ремонти не виділялися зовсім.

Цьогоріч Укравтодор передбачає 54 млн. грн на поточне експлуатаційне утримання буковинських доріг. А щоби дороги були якісними – треба понад 2 млрд. грн..

– Існує методика визначення вартості будівництва, реконструкції і ремонтів доріг, – продовжує Ігор В’ячеславович. – Суть у тому, що за допомоги формул (враховується рік будівництва, інтенсивність руху, міжремонтні терміни, державного чи місцевого значення тощо) ми обрахували потреби області. За цією формулою мінімально потрібна на рік сума, яка забезпечить експлуатаційне утримання доріг, становить майже 77 млн. грн щороку. Тобто, нині маємо недофінансування в 22 млн. грн. Якщо ж врахувати ще й будівництво та капітальні ремонти – щороку на Буковині потрібно капітально ремонтувати 400 км доріг, орієнтовна вартість яких складає 1 млрд. 300 тис. грн, та 700 км поточних робіт (ще 700 млн. грн.), то для того, щоби дороги на Буковині були якісними, треба більше 2 млрд. грн. Але цих коштів немає…

Гроші з проданого на Буковині палива – на дороги краю!

Депутати постійної комісії написали звернення до Укравтодору, зазначивши й ту причину, що протягом багатьох років ніхто не враховував повеневі проблеми. Адже їх рік від року вирішували за рахунок кошів, виділених на шляхи. Звернення розглядатиметься на сесії обласної ради 26 квітня. За словами Романа МАЙОРА, члена комісії, протягом багатьох років лише латали діри та вирішували проблеми за кошти обласного бюджету. Тому, коли колеги з Тернополя щороку виконували по 40 – 50 км поверхневих обробок, на Буковині від 2007-го взагалі їх не робили!

Крім того, у 2008 – 2009 роках розпочате будівництво багатьох об’єктів, не завершених і досі. Але їх слід утримувати, бо руйнуватимуться. І саме ці об’єкти відволікають кошти від основного призначення. За кошти з «ліміту» на дороги ліквідований і зсув у Хоровах Вижницького району.

Ще одна проблема, яку слід зазначити у зверненні, на думку депутатів – відсутність будь-якої системи у плануванні робіт і прозорості з боку Укравтодору. Адже немає плану робіт, а натомість є непрозора схема розподілу коштів між областями.

За словами Руслана МЕЛЬНИКА, депутата облради, проблему можна вирішити. І першим кроком у цьому стане прийняття звернення до Верховної ради й Кабінету міністрів щодо прозорого розподілу акцизного збору з літра палива. – Якщо з нашої області до Києва іде 3 грн за літр, то нехай чітко повертають нам 1.50 грн замість не зрозуміло скільки і за що. Ми будемо ініціювати питання конкретної схеми повернення коштів. Сподіваємось, що всі народні депутати від Буковини, не залежно від політичної партії, підтримають нашу ініціативу і будуть її лобіювати у владних коридорах столиці,  – наголосив депутат.

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис Депутати беруть владу до своїх рук спершу з'явиться на Медіа-Версії.

От, наприклад, сьогоднішня сесія облради, яка обіцяла бути напрочуд гострою та цікавою… По-перше, об’єднали третє пленарне засідання 14-ї сесії з наступною 15-ою сесією обласної ради VІ скликання. По-друге, очікується візит буковинських нардепів та акція чернівецьких журналістів «Ні – кнопкодавам». А крім того, особисто я мала сподівання, що нарешті депутати стануть на захист своїх виборців і за рекомендацією постійної депутатської комісії з питань будівництва, архітектури,  транспорту, зв’язку, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій створять тимчасову контрольну комісію, яка вивчить діяльність Обленерго та ефективність роботи контрольних органів – інспекції  Держенергонагляду,  Чернівецького сектору  НКРЕ, управління захисту прав споживачів. Але до порядку денного це питання не потрапило. Чому? Мені пояснили, що воно, себто це рішення, має протягом 20 робочих днів «провисіти» на сайті облради.

Та повернемося до комісії, яка розглянула ще багато різних питань. Одне з них стосувалося затвердження комплексної програми забазпечення молоді житлом на 2013-2017 рр. Доповідав запрошений на комісію директор Чернівецького регіонального відділення державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Дмитро Шульга. Нагадаю, що це саме довкола його «підприємства» депутати попереднього скликання здійняли великий гвалт: журналісти писали, депутати розглядали, та згодом усе затихло. Зрештою, чого не буває…

Та на комісії, що відбулася 5 березня, пан Шульга  одразу ж потрапив під обстріл депутатів. Як з’ясувалося, відділення не прозвітувало за кошти попереднього періоду. За словами ж заступника голови облради Валентина Маніліча, який був присутнім на засіданні, звіт пана Шульги має теж протягом 20 робочих днів перебувати на сайті облради. Отож, виникає колізія: що робити? За законом, питання про молодіжне будівництво 15-а сесія не мала би розглядати. Однак ми його знаходимо під №2  у порядку денному. Порушення? Безперечно. Але його чомусь не беруть до уваги. Бо молодіжний фонд – це гроші. А вони потрібні «всім»! Тільки не треба мене переконувати, що на молодіжне будівництво чекають десятки тисяч молодих буковинців і тому це питанння таке невідкладне і нагальне. Все одно не повірю, бо просто знаю. На превеликий жаль, так званий молодіжний фонд не вирішує проблем молодих сімей і скористатися його можливостями погоджуються буквально одиниці.

До слова, після комісії, яку очолив нині новоспечений голова Василь Бічер, я відвідала засідання депутатської комісії з питань економіки, бюджету та інвестицій. І яким же було моє здивування, коли і там я зустріла пана Шульгу. Він теж тут доповідав. До речі, замість начальника відділу регіонального розвитку управління капітального будівництва облдержадміністрації Олега Бабенка. Тільки з тією різницею, що у членів цієї комісії, на відміну від поппередньої, критичних зауважень на адресу Дмитра Шульги не було.

Співставивши наслідки роботи двох комісій, дійшла висновку, що питання депутати розглядають, зважаючи тільки на їм відомі інтетереси. А чи відповідають ті інтереси потребам тих, хто їх обрав? Питання риторичне…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»        

Запис Який Джон поплутав депутатів облради? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Весна прийшла – ямковий ремонт принесла

Сніг зійшов і раптом з’ясувалося, що під ним практично немає асфальту. Влада зреагувала миттєво: 25 лютого на щотижневій апаратній нараді голова обласної державної адміністрації Михайло Папієв наголосив, що якість і темпи проведення ремонту доріг краю інспектуватимуться щоденно. Більше того, він зобов’язав Службу автомобільних доріг області щовечора інформувати профільного заступника робіт ремонтних бригад дорожників на автошляхах краю на наступний день.

Та чи означає це, що невдовзі їздитимемо якісними дорогами? Адже кожна весна починається у нас із ямкових ремонтів! А потім – літо, осінь, зима зі снігами і – прощавай асфальт знову.

Чи не тому водії називають ямковий ремонт закопуванням грошей?

Нині в області, за словами начальника Служби автомобільних доріг Ігоря Гаха,  ремонту потребують  10 тисяч квадратних метрів дорожнього покриття.

На Буковині з 2885,5 кілометра доріг міжнародного, національного, регіонального, територіального та місцевого значення 1163 кілометри уражені ямковістю. Площа ямковості становить понад 36 тисяч квадратних метрів.  У Чернівцях із 527,5 кілометра доріг протяжність ділянок, уражених ямковістю, становить 131,7 кілометра. Таку інформацію оприлюднило управління ДАІ області за результатами позапланового огляду доріг.

Дороги Буковини змінили статус. І на них дадуть гроші?

За словами Михайла ПАПІЄВА, голови Чернівецької обласної адміністрації, нинішнього року дороги – новна проблема області.

– Тих 54 млн. грн., виділених для Чернівецької області на автошляхи, не достатньо, адже потреби Буковини на утримання й ремонт доріг складають 273 млн. грн., – зазначив під час селекторної наради очільник краю, – але вже вдалося здійснити важливі зміни – перевести багато доріг місцевого значення, у тому числі й об’їздні, у статус державного значення. Тепер ми претендуватимемо на отримання коштів з державного бюджету за рахунок Служби автомобільних доріг України.

Цьогоріч у Чернівцях планують завершити ремонт вулиці Каспрука, Боярка, провулку Ентузіастів. Вулицю Б. Хмельницького ремонтуватимуть і надалі, проте завершать аж у 2014-му. Із субвенції держбюджету профінансують ремонти вул. Коцюбинського, Хотинських комсомольців, частково ремонтуватимуть і вул. Главки, Стефюка та Нахімова.

Гроші водіїв ріками «течуть» в асфальтні ями
Тисячі кілометрів українських трас за зиму перетворилися на бездоріжжя, де водії гублять колеса та псують машини навіть за швидкості 40 км за годину! А в Укравтодору немає коштів на ремонт…

Офіційно

За даними Укравтодору, 90% українських транспортних магістралей вже по 2-3 рази відпрацювали свій вік і потребують капітального ремонту. Для цього потрібно 450 млрд. грн.

Та цьогорічний бюджет Укравтодору становить усього 15 млрд грн. І більша частина цих коштів піде на погашення кредитів компанії…

Рахуймо разом

Щоразу, коли водій наповнює бак автомобіля бензином, він платить певну суму до державного бюджету. У собівартості палива частина податків складає 33% – для бензину та 22% – для дизтоплива. Акцизний збір становить 198 євро з тонни бензину та 50 євро з дизельного палива, плюс ПДВ. Минулого року ставка акцизу була нефіксованою: чим дешевшою була нафта на світових ринках, тим більше платили українські водії до бюджету. Від нового року акциз знову став фіксованим.

З 1 л бензину до бюджету відраховується 3,6 грн, а з 1 л дизельного палива – 2,2 грн. За рік продається 4,5 млн. тонн бензину і 5,5 тонн дизельного палива.

У кожній тонні палива міститься 1300 л бензину чи 1250 л дизпалива.

За підрахунками «КП в Україні», отримуємо 5850 млн. л бензину та 5625 млн. л дизтоплива. Загальний розмір податків, які ідуть в казну, становлять 33,4 млрд. грн.

За даними компанії AUTO-Consulting, в Україні продали понад 217 581 авт. Аналітики підрахували, скільки заробив на цьому бюджет країни. Середня ціна легкового автомобіля становила 17,4 тис. євро. За рік на машини витратили більше 40 млрд. грн. Лише у вигляді ПДВ до бюджету надійшло близько 6,7 млрд. грн. До того ж, з усіх ввезених у країну автівок стягується податок – 10% від їхньої митної вартості. Тобто, до державної казни потрапляє ще 2-3 млрд. грн.

Близько 43 млрд. грн. за рік держава отримала від водіїв. А якщо порахувати угоди на вторинному ринку, запчастини і витратні матеріали, з яких також береться податок, то вийде ще одна кругленька сума. Та навіть 43 млрд. грн. вражають! Бо за ці гроші протягом 10-12 років можна оновити всі дороги України!

Скільки коштує кілометр

Багатомільярдні підряди на ремонт і прокладення автомагістралей зазвичай отримують компанії, чиї акціонери близькі до влади. Київські журналісти намагалися отримати від головної автодорожньої організації відповідь, скільки коштує метр прокладки чи ремонту доріг. Хотіли дізнатися розцінки підрядників. Та не вийшло: з’ясувалося, що це секретна інформація. Тоді журналісти самотужки замовили асфальтування дороги у приватної кампанії.

Результати їхньої наполегливості перевершили всі бажання. З’ясувалося, що найдешевший варіант – шар щебеню у 8 см, а зверху шар асфальту в 3 см коштує 98 грн за квадратний метр. Така дорога витримуватиме легкові автівки кілька років. Якщо дорога 8 м завширшки, то 100 м дороги коштуватимуть 78,5 тис. грн. Плюс близько 108 тис. грн. – установка бордюру.  Тож вартість 1 км дороги коливається від 785 тис грн. і вище.

Будівництво якісної дороги для вантажівок – справа складніша. Спочатку виймають ґрунт під майбутню трасу. Вниз укладають пісок, два шари щебеню і три шари асфальту. Вартість такої дороги становить від 405 грн за 1 кв м.

Повний комплекс робіт ямкового ремонту покриття з укладанням асфальту 5 см завтовшки можна зробити за 133 грн за квадратний метр. Отож за сплачені торік водіями 43 млрд грн. можна відремонтувати 37,5 тис. км двосмугових доріг, повністю замінивши на них покриття.

Але держава платить підрядникам набагато більше! Колишній міністр транспорту Борис Колєсніков назвав такі цифри: будівництво 1 км чотирисмугової дороги в Україні коштує мінімум 40 млн грн. Це у п’ять разів дорожче, ніж у приватної компанії!

Чиновники виправдовуються, що вітчизняні матеріали не відповідають світовим стандартам, тому і доводиться закуповувати все за кордоном. Але який саме асфальт покладений у нижні шари дороги – визначити практично не можливо.

 Любов КАФАНОВА, «Версії»

Пиріг із начинкою… з грошей

Скільки коштує правильна дорога (за 1 м кв)

5 см Верхній чистовий шар 107 грн

5 см Чорновий крупнозернистий 93 грн

5 см Вторинний асфальт 76 грн

20 см Два шари щебеню 58 грн

15 см Пісок 28 грн

Підготовка ґрунтового корита 43 грн

Всього – 405 грн

Запис Cніг зійшов: дороги зникли. Хоч напрямки залишилися… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Не статистика, а самопочуття людей»

Такий незвичний для обліку показник вважає головним губернатор Папієв. Відтак   особливо пишається тим, що торік Чернівецька область посіла перше місце в Україні за індексом людського  розвитку. А серед головних досягнень 2012-го називає такі:

+рекордний урожай зернових –620 тис. тонн. Середня врожайність – 45 центнерів з гектара;

+насаджено ще 520 га нових садів. За темпами закладення садів Буковина – лідер серед усіх областей України;

+середньомісячна номінальна зарплата зросла на 17,3% і становила 2329 грн;

+освітянські новосілля – Лужани, Красноїльськ, Магала, Зелена, Лівинці, Черешенька;

+область отримала 33 нові шкільні автобуси, таким чином, першою в Україні повністю забезпечила сільські навчальні заклади автотранспортом;

+зростання надходжень до обласного бюджету склало торік 364,2 млн грн, що на 18,5% більше, ніж 2011-го;

+зменшилася сума заборгованостей із виплати зарплат;

+підприємства області виконали будівельних робіт на понад мільярд гривень і майже на 17% більше обсягів 2011р.;

+торік запрацювала чернівецька міська дитяча ліарня і перший у райцентрі центр гемодіалізу (Хотин);

+кількість туристів, які відівідали Буковину, зросла на 18%;

+введення в експлуатацію верхього водосховища Дністровської ГАЕС, що учетверо збільшило обсяг виробництва електроенергії;

+на утримання доріг витрачено 71 млн. грн, що майже на 15% більше, ніж у 2011 році;

+за демографічними показниками увійшли до десятки найкращих регіонів держави. Упродовж 2012-го населення краю збільшилася на 1869 буковинців. Рівень народжуваності зріс від 12,5 до 13 осіб на 1000 мешканців Буковини.

Устами очільника: «Економіка Буковини: доцільності має передувати мораль»

«Ресурсами для розвитку економіки та забезпечення сталого добробуту населення Чернівецької області є її природні багатства. Наш край має унікальні можливості для вироблення екологічно чистої, високоякісної сільгосппродукції – продуктів харчування у рослинництві, садівництві чи м’ясо-молочній галузі»

«Наша економіка, наша промисловість мають бути гуманними до людини, якщо можна так висловитися – з людським обличчям. Доцільності має передувати мораль»

«…буковинська економіка – це економіка смислів, це все те, що не заважає буковинцям жити, а навпаки – сприяє якості їхнього життя. І головні критерії такої економіки – екологічність та ефективність. Не буде біля Чернівців цементного заводу, а молокозавод – буде. Наша економіка – це і туризм, і самобутня культура, це наші традиції і духовна спадщина».

«…має з’являтися конструктивна консолідація на ідеї буковинського патріотизму. Коли йдеться про Буковину, треба всім об’єднуватися довкола позитиву, довкола політики добрих справ – і владі, і політикам, і громадським діячам, і бізнесу, і журналістам, і всій буковинській громаді».

13 кроків крайової влади 2013-го

Перший і найважливіший крок, вважає голова ОДА – це «реалізація регіонального

проекту, витвореного на фундаменті буковинського патріотизму, який

можна означити як «буковинізм». «Єдність розмаїття». Переконаний, що

гасло Європейського Союзу цілком відповідає Буковині. Наша спільність,

єдність – у нашому розмаїтті. Кожен район, куточок краю унікальний за

своєю культурою, походженням, географічним розташуванням, характером

та ментальністю жителів. У цьому унікальність Буковини, де в мирі,

злагоді, єдності та гармонії проживають усі її мешканці. І у цьому

наша сила і перспектива», – наголошує Михайло Папієв.

Буковинська економіка як економіка смислів – це, образно кажучи, другий крок до

успішності краю. Це все те, що не заважає буковинцям жити, а навпаки –

сприяє якості їхнього життя, і головні критерії такої економіки, за словами

Михайла Папієва, екологічність та ефективність.

Крок третій – політика добрих справ. Допомога тим, хто потребує допомоги держави, а також розвиток соціальної інфраструктури області.

86% маленьких буковинців охоплені дошкільним вихованням. В Україні подібного показника немає ніхто. Хіба що у Франції він становить 99%, – наголосив М. Папієв.

Зелена Буковина як екологічно чистий регіон – це крок четвертий, і він передбачає, серед іншого, створення екологічних парків обласного значення.

Культура – приваблива та ефективна сфера для інвестицій. Власне, культура – це

також, у певному сенсі, економіка, вважає Михайло Папієв, – і це крок п’ятий крайової влади.

Шостий – туризм як джерело буковинської самодостатності.

Сьомий – розвиток інформаційного простору та інформаційного суспільства.

«Інформаційні потреби жителів області повинні бути забезпечені набагато краще. Сьогодні близько 40% жителів краю не мають можливості, скажімо, дивитися телепрограми регіональних компаній. А право на інформацію – це конституційне право громадянина, і це право всіх буковинців, незалежно від того, де вони проживають.

Так, це не тільки регіональна проблема, і спільно будемо шукати шляхи

її вирішення», – повідомив керівник крайової виконавчої влади.

Восьмий крок влади Михайло Папієв умовно назвав буковинськими міфами у новій реальності, які варто підтримувати і пропагувати.ї

Дев’ятий – буковинська діаспора як чинник нашої єдності з Європою та світом. Передбачається, зокрема, проведення форуму буковинців звідусіль.

Постійний діалог з громадою як запорука суспільної консолідації, суспільний договір, розвиток громадянського суспільства – крок десятий.

Одинадцятий – передбачає науково-експертне забезпечення сталого розвитку краю. Дванадцятий – позиціонує Буковину як європейські ворота України. Тут є чимало гострих проблем, які стосуються транспорту і розвитку сполучення.

Тринадцятий – спрямований на створення умов для інвестицій, забезпечення зайнятості жителів краю.

Понад 800 млн. доларів на рік завозять на Буковину заробітчани.

На кожному з цих напрямків Михайло Папієв зупинився детально, наводячи приклади й аргументуючи своє бачення шляхів розвитку Буковини.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Буковина вчора і сьогодні: цифри і факти з вікна владного кабінету спершу з'явиться на Медіа-Версії.