«Не хвилюйтеся,— сказав Остап,— мій проект гарантує вашому місту нечуваний розквіт виробничих сил»

Ільф і Петров, «12 стільців» 

Минулорічний владний проект з реорганізації чернівецьких комунальних книгарень виглядав для буковинців приблизно так, як «сеанс одночасної гри в шахи» відомого літературного шахрая Остапа Бендера з геніального сатиричного твору «12 стільців». Без грошей, без плану, без лідера – але з твердим наміром усе міняти навіть силою, ризикувати і почивати на лаврах. Різниця між діями літературного персонажа і персонажів реальних полягала лише в тому, що Бендер, попри все, залишався симпатичним.

Круглий стіл «Комунальні книгарні Чернівців: сьогодення та майбутнє», покликаний поставити крапки над «і» в питанні реорганізації комунальних книгарень, завершився трикрапкою. Невдоволеними залишилися всі: представники влади – через те, що їхні дії піддалися критиці, представники книгарень – бо не отримали інформації про підстави для реорганізації і гарантій своєї подальшої долі, депутати – бо їм не дозволили попіаритися загальними фразами без глибокого вивчення проблеми, та й організатори – бо замість конструктивного діалогу отримали черговий «ярмарок марнославства», який влучніше було б назвати базаром амбіцій.

Влада доводила, що книгарні реорганізовують цілком законно, адже це підтверджують рішення судів. І байдуже, що  в процесі ухвалення рішення про реорганізацію книгарень оминули деякі положення регламенту та положення про постійні комісії обласної ради. Депутатська комісія з контролю за виконанням цього рішення лише раз зібралася на засідання й на процес не впливала, на сесії, як було визначено відповідним рішенням, не звітувала. Не акцентувалася увага й на тому, що нема ще рішення апеляційного суду Київської області стосовно позову про визнання незаконним рішення обласної ради про реорганізацію. Начебто не на часі й багато інших юридичних «деталей», у яких, як ведеться, й заховався «диявол реорганізації», яка за дотримання усіх дрібниць могла би виглядати якщо не бездоганною й осяяною німбом святості, то принаймні виправданою.

Книгарні перебувають у процесі реорганізації, наголосили чиновники.  Уже більше року. І в такій тривалості процесу, виявляється, винні… журналісти! Одразу спала на думку сцена, коли на початку «сеансу одночасної гри в шахи» Остапа Бендера намагався сфотографувати місцевий фотолюбитель, який одразу був категорично зупинений «гросмейстером»: «Приберіть фотографа! Він заважає моїй шаховій думці!» Журналісти, мабуть, завадили «літературній думці» чернівецьких реорганізаторів.

Зрештою, оскільки більшість судів позаду і поїзд, як кажуть, пішов – є сенс зосередитися на майбутньому комунальних книгарень Чернівців. І владники його малювали, не шкодуючи фарб.

Представник облдержадміністрації повідомив, що на початку процесу реорганізації в майбутнього книгооб’єднання був потенційний інвестор – з бізнес-планом і чималими коштами, але його відлякав галас навколо книгарень. Чиновник офіційно заявив також, що на сьогодні в районах області готові запрацювати 20 філій новоствореної «Буковинської книги». Щоправда, ні ім’я сполоханого галасом інвестора, ні перелік двох десятків районних книгарень назвати не погодився. Ще далі в своїх футуристичних картинах зайшов один з тимчасово призначених виконувачів обов’язків директора книгарні.  Він заявив, що нове підприємство «буде ще більш потужне, ніж обласне підприємство, … яке очолював Унгурян». Він мав на увазі обласне комунальне підприємство «Буковинське агентство з розвитку інфраструктури та планування територій», яке нині є лідером з видобутку гравію, себто – «руслоочисних та руслорегулювальних робіт на річках Прут та Сірет у межах Чернівецької області». Усі просто на мить уявили, як Чернівці стають меккою книготоргівлі, книжкові крамниці і обласна казна багатіють від друкованого слова як від видобутку гравію, книги, як і шахи в інтерпретації сумнозвісного авантюриста Остапа Бендера, «рухають вперед не тільки культуру, а й економіку» і «за правильної постановки справи зможуть цілком перетворити місто Васюки» (чи то пак, Чернівці). Виступ тимчасового директора книгарні перед книготоргівцями нагадував монолог Бендера перед спантеличеними васюківцями, «переконливість» якого дотепні автори пояснювали просто:  «Остап від учорашнього дня ще нічого не їв. Тому красномовність його була незвичайна».

Зрештою, авантюрист (чи точніше – аферист) Бендер міг отримати по заслузі. Як і чернівецькі «реорганізатори». У Чернівцях, як і у Васюках, уже лунало «Тримайте гросмейстера!» і навіть було підтримане вигуками громади: «Жульйо!» Та завершення історії в обох випадках було не на користь потерпілих.

На тлі скритності влади й авантюризму кандидатів на керівництво комунальними книгарнями пропозиція від радника голови Чернівецької міської ради Сергія Осачука виглядала адекватною: звернутися до міськради із проханням про надання приміщення для створення муніципальної книгарні або й культурно-мистецького центру.  Щоправда, сам пан Осачук наголосив, що представляє не міську владу, а лише громадськість, та й про інвестиції в цю ідею теж не йшлося. Тож знову згадався «шаховий турнір» Бендера, який супроводжувався гаслом на стіні «Рятування потопельників – справа рук самих потопельників».

Так виглядає, що реорганізація буковинських книгарень – це якась авантюрна, затіяна владою гра. Тільки коли, замість ходів за правилами, в очі громаді жменями кидають шахові фігури, це нечесно.

І влада, наслідуючи ільфо-петровського героя, своїми діями наче нахабно заявляє книготорговцям і споживачам: «Ви ж розумієте, васюкинські індивідууми, що я міг би вас поодинці втопити, але я дарую вам життя. Живіть, громадяни! Тільки, заради Творця, не грайте в шахи! Ви ж просто не вмієте грати!»

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

 Нагадаємо, наприкінці травня минулого року Чернівецька облрада вирішила реорганізувати кілька комунальних підприємств книготоргівлі та крамницю навчально-наочного приладдя в єдине комунальне підприємство «Буковинська книга». Тоді ж очільники ОДА обіцяли, що вже у жовтні 2012 року «новостворене підприємство книготоргівлі функціонуватиме повноцінно». Протягом минулого року в Чернівцях відбулися численні акції протесту проти рішення облради, директори комунальних книгарень оскаржували його в судах, як і подальше рішення облради про звільнення директорів книгарень «Букініст» і «Наука», але заявники їх програли. Проте «Буковинська книга» фактично досі не створена.

Запис Книготоргові «Нью-Васюки» по-чернівецьки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Презентація фотоальбому організаторами акції – журналістами «Версій» Маріанною Антонюк та Ігорем Константинюком – відбулася в чоколядовій кав’ярні «Золотий дукат». Учасники фотосесії та інші охочі могли придбати друкований результат своїх зусиль, а також переглянути на екрані його електронну версію, продемонстровану через проектор.

У фотосесії взяли участь близько трьох десятків журналістів, серед яких – навіть один віртуальний і один, який перебуває за межами України. Альбом друкується накладом 50 примірників, за потреби тираж буде збільшено.  Видання альбому здійснюється за власні кошти журналістів, а також за допомоги таємного благодійника, який передав організаторам 3 тисячі гривень. Частину накладу вже продали під час презентації. Придбати альбом можна в книгарні «Букініст».

Справа  про звільнення директора «Букініста» Марини Лібанової наразі перебуває в апеляційному суді, який засідатиме з цього питання саме сьогодні.

Вл. інф.

Запис «Букініст назавжди» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

О 14 годині 15 лютого   біля книгарні “Букініст” розпочався  концерт чернівецьких музикантів на підтримку чернівецьких книгарень.

Саша Буль (Sasha Boole) на підтримку акції –  http://youtu.be/rokhFyIt2Kg

Da Kooka на підтримку акції –  http://youtu.be/hRbqBo3o4LA

Гурт «ДПД» на підтримку акції – http://youtu.be/fYpfzV073rA 

Вдячні всім, хто прийшов підтримати захист книгарень!

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис «Як каліфорнійська міль з’їдає чернівецькі каштани, так чернівецький чиновник з’їдає чернівецькі книгарні…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«До меня дошли крайне неприятные слухи о тучах, которые за последние месяцы сгустились над центром книжной культуры Буковины – над магазинчиком «Букинист» Марины Либановой! – пише Курков. – Дамы и господа, кто находится поближе к славному и пока еще культурному городу Черновцы, поддержите пожалуйста независимость этого магазинчика, а я в случае необходимости буду собирать вооруженные словом силы на защиту «Букиниста» и Марины в столице. Уже сколько лет Марина является бессменным организатором выступлений в Черновцах писателей со всей нашей страны, да и из соседних государств. Два года назад она замечательно организовала наши с Владимиром Сорокиным презентации и автограф-сессии в помещении Филармонии и в самом «Букинисте». Литературная тропа Украины проходит через двери «Букиниста» и она, эта тропа, свежа и хорошо вытоптана и молодыми, и не очень молодыми литераторами. Закроются двери – и тропа в них упрется, а значит – в Черновцы будет приезжать меньше писателей и поэтов. Я не привык никого ни о чем просить, но в данном случае очень прошу всех культурных друзей присмотреться к происходящему в Черновцах и высказаться публично!»
Його заклик прокоментував кандидат історичних наук, авторитетний чернівецький громадський діяч Ігор Буркут: «Можновладці! Не слухаєте нас, чернівчан, то хоч дослухайтеся до Андрія Куркова! Якщо не знаєте, хто він такий, пояснимо: російськомовний письменник, дуже популярний не лише в Україні, але і в Росії. Здається, Росія для вас – ще орієнтир?»

Лібанову і «Букініст» також підтримали письменники Олександр Ірванець та Ігор Померанцев.

 Вл. інф.

Запис Письменник Андрій Курков виступив на захист чернівецького «Букініста» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Причому, провладні депутати зробили це на диво… «хитромудро». Наприкінці пленарного засідання, дочекавшись, коли опозиціонери вийдуть із сесійної зали, голова облради виніс ще раз на голосування питання про директорів книгарень. Адже перед цим депутати за їх звільнення не проголосували – забракло голосів.

Другим голосуванням Лібанову та Барановську таки звільнили – 56 голосами «за». Хоча в залі було лише 40 депутатів, – стверджує  керівник фракції «Фронту змін» Ярослав Курко.

– Коли ми виходили (представники опозиційних фракцій – ред.), я перерахував депутатів, які залишилися в залі – їх було 40, – каже Ярослав Курко. – Тобто це рішення є незаконним!

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії» 

Напередодні новорічних свят Марина Лібанова в «Букіністі» ще встигла скласти з книжок святкову ялинку

Запис «Піаністи-кнопкодави» звільнили Лібанову спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Влада запевняє, що книгарні збиткові, громадяни заперечують аргументом, що приміщення в центрі комусь досить вигідно здавати в оренду. А Ігор Буркут — людина з неймовірним досвідом та безцінними знаннями, а також історик за освітою, політолог за покликанням та досвідчений журналіст 21 липня у сквері Франца Йосифа на 4 лекції Вуличного Університету поділився причинами та наслідками закриття книгарень. Також розповів про те, що формування інтелекту без читання книг неможливе та зачепив багато інших проблем, які зводяться до книги.

«Насправді існує декілька абсолютно об*єктивних причин занепаду книгарень. Перша з них — це досить високі ціни на якісні книги. Коли людина заходить до книгарні і бачить ціну 100-150 гривень, вона задумується купувати цю книгу чи ні. Другою причиною є поаудіокниги. Виростає покоління, яке не звикло читати великі тексти, бо читати — це велика робота.  Для нього набагато легше вставити навушники у вуха і слухати світову класику, поспішаючи кудись по своїх справах.»,-запевняє Ігор Григорович. Але серед інших причин є не менш важлива — поява електронних книг. Навіть світові бібліотеки «оцифровують» свої архіви та книги і вже не потрібно їхати у відрядження, а можна читати відому професійну літературу вдома. але ніколи не буває світла без тіні: ми не знаємо як довго зможуть зберігатися цифрові носії та й чи не зашкодять вони нашому здоров*ю. Тим, хто часто читає електронні книги Ігор Буркут радить частіше вмиватися, бо іонізоване повітря псує шкіру, особливо актуально це для дівчат.

А тепер  подумайте, як ви берете до рук книгу 19 століття і відчуваєте той дух, як гортаючи книгу бачите напис, зроблений рукою Федьковича чи Стефаника, і доторкаєтеся до історії. Це купа насолоди. Хіба її можна замінити електронними пристроями???

Та й  уявити світ без книг — неможливо. Адже людина, яка читає — вона і пише грамотно. А без книг ми з кожним поколінням все сильніше будемо відчувати процес деградації.

Так само й нормальне місто не можна уявити без букіністичного магазину. «Першим, що роблю, коли приїзджаю до якогось міста — йду в книгарню— бо там можна відчути місцевий дух.»,-запевнив політолог.

Яким буде дух нашого міста без його основних візитівок — книгарень??? Без чудового місця, де можна не тільки купити чудову книгу, а й отримати пораду чи просто дізнатися останні місцеві події???

P.S.: Місто, з духом цвинтара

Вікторія Яшан, «Версії»

Запис Ігор Буркут: “Я не можу уявити собі нормального міста без букіністичного магазину” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Читайте залізні книги!»
Так Володимир Маяковський писав про вивіски.
«Под флейту золоченой буквы» на Центральній площі замість слова «Кобзар» вже декілька років пишуть різні букви. Останнє – «Срібло».
«И с культуры
поснимали пенку:
кроме
двух
прославленных Тарасов —
Бульбы
и известного Шевченка, —
ничего не выжмешь,
сколько ни старайся»…
Володимире Володимировичу, книгарні з назвою «Кобзар» у Чернівцях вже немає.
А поки існуючі книгарні стискають, точніше їх об’єднують, тобто реорганізують. Книгарні зараз не у фаворі. Перші поверхи центральних вулиць міста швидко реконструюються під філіали різних банків, аптеки, а деякі аптеки – у ресторани, а деякі заводи – у розважальні центри, а на деяких площах, як, наприклад, на площі Філармонії, один з чисельних пивних генделиків (основна прикраса Євро-2012) встановлює колонки, акустична система яких досягає всіх навколишніх кварталів…
Не до книг…
У далекому 26 році професор Ілля Іванов просить в академії наук дозвіл на експедицію у Французьку Гвінею, де на базі Пастерівського інституту проводить серію дослідів із схрещення людини і мавпи. Совнарком (рада народних комісарів) мріяла про армію безсловесних працівників, що не вимагали б ні зарплати, ні умов життя. Працювали б безкоштовно. І жили б відповідно… Їм не треба ні книгарень, ні музеїв, і навіть мова їм не потрібна. Ніяка. А про результат великої подорожі мавп можна прочитати у книзі, яка продається у «Технічній книзі». Точніше – продавалась, бо вчора я там купила останню. Ще з студентських років я часто буваю у цьому магазині на вулиці О. Кобилянської. Технічна книга не вимагає особливого представлення і якоїсь реклами. Бо наука і техніка не є похідними від мінливості моди. І книга є запорукою прогресу. Але мавпи про це точно не розуміють…

Тетяна Стрільчик

Запис Велика подорож… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У День книги, 23 квітня, чернівецька молодь протестувала проти закриття чернівецьких книгарень зачитуванням із Федіркового арт-стільця уривків з книг для пересічного українського електорату. Молоді люди обклеїли вітрину книгарні «Букініст» жартівливими демотиваторами на кшталт «Обережно! Читання викликає розвиток мозку» тощо. Поряд з плакатами — звернення до депутатів облради про відміну проекту рішення, як «недолугого проекту, який перешкоджає поширенню книг та гальмуватиме розвиток економіки, у тому числі — туризму».

До акції «Літературний Глобус Чернівців», який організувала творча група «Тролейбус», охоче приєднувалися і випадкові перехожі. Наприклад, індійський студент БДМУ Йоґеш Шарма підтримав акцію англомовним текстом. Одночасно у книгарні «Букініст» розпочався збір підписів проти проекту місцевих чиновників. За кілька годин свої підписи залишили близько двохсот чернівчан.

– Ми однозначно проти цього об’єднання, – каже Марина Лібанова, директор книгарні «Букініст». – Проте ми не хотіли робити лише акцію протесту, а й загалом підтримати паперову книгу. Неправда, що вона зараз не потрібна, що вона пішла в інтернет, паперову книгу замінить електронна… Я сама страшенно прогресивна. Іноді мрію про електронну книгу, тому що хочу читати не тільки вдома. А мені шкода брати декотрі книги з дому, я боюся забути їх, забруднити…

– У нашого «Букініста» особлива місія – продовжити життя книзі, емоційно переконує  Марина Лібанова. В нас діють будь-які умови, навіть до подарунка. Наприклад, нещодавно до нас зайшов чоловік похилого віку зі словами: «В мене немає грошей, але я дуже хочу цю книгу…» Вона коштувала 15 гривень. Він пояснив нам, чому у нього немає грошей, як це сталося… І ми подарували йому цю книгу. Так буває… А книга повинна бути у того, хто її хоче!
Доєдналися до акції і місцеві молоді письменники.

– «Букініст» не можна закривати. Тут можна знайти все. Навіть книги, які читала ще моя прабабуся. Їх немає в жодних книгарнях, особливо в найновіших. Це єдина книгарня в місті, куди я можу прийти і знайти, наприклад, роман «Обломов» І.Гончарова. Тому її закриття для мене було б великою несправедливістю, – каже Христина Венгринюк. – Що вони тут хочуть зробити замість «Букініста» – якийсь магазин, кав’ярню, будуть шмотки продавати?

– Я дуже полюбляю «Букініст» та «Українську книгу», тому що це не просто дві книгарні, а це ще й місце, де відбувається літературний мистецький процес. Тут можна зустрітися з письменниками, поспілкуватися з однодумцями, тут постійно відбуваються мистецькі акції, тобто, це місця, які насправді потрібні місту, якщо воно хоче називатися європейським. І таких місць, насправді, має бути набагато більше, – зауважив Максим Дупешко.

Нагадаю, що у проекті чиновників від 10 квітня 2012 року йдеться про злиття таких місцевих книгарень, як «Наука», «Букініст», «Технічна книга», «Художня книга», «Лучаферул», «Здоров’я», «Каменяр» та «Магазин навчально-наочного приладдя» в обласне комунальне підприємство. Книголюби ж побоюються, що після такого «злиття» книгарні взагалі можуть зникнути.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії», фото автора

Запис «Обережно! Читання викликає… розвиток мозку!» спершу з'явиться на Медіа-Версії.