Депутатка обласної ради Світлана Фочук, яка була на вшануванні разом з представниками обласної ради в Чернівцях, особливо втішена відзнакою, яку отримав її колега-волонтер, а нині – український військовий, а депутат Кіцманської міської ради Ярослав Яремій разом з волонтерським центром, яким керує наша активістка Анна Юрбаш, долучилися до організації спортивного забігу пам’яті полеглих.

«Найменше, що ми можемо зробити для наших полеглих Героїв – це пам’ятати про них. А живих – шанувати, молитися про Божий захист і волонтерити для передової на повну силу, бо кожна наша дія – це збережене життя бійця, – написала на своїй фейсбук-сторінці Світлана Фочук. –

Пишаюся багаторічною дружбою з односельчанином Віктором Угренюком, який сьогодні, в День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, отримав Відзнаку голови Чернівецької обласної ради – нагрудний знак «НЕЗЛАМНІ».

Свого часу ми, четверо мешканців Кам’яної, створили благодійний фонд «Буковина для миру», який Віктор очолив, і допомога доставлялася на фронт безперервно. Віктор і сам неодноразово її возив аж на «нуль», а згодом долучився до лав військовослужбовців.

Сьогодні ця чудова людина заслужено відзначена нашим місцевим самоврядуванням. А ми – друзі, односельці, бійці – любимо його і шануємо. Здоров’я тобі, Вікторе, і скорої Перемоги всім нам!

А яскраві соняхи в руках тих, хто, зібралися в Чернівцях біля найбільшого Прапора, були як символом пам’яті, так і символом нескореності і всепереможного життя».

А Ярослав Яремій у своїх соцмережах зауважив, що «часи війни продукують сумні дати»: «Щодня загарбники вбивають – і наших воїнів, і мирне цивільне населення((( Щодня жалоба як в окремих родинах, так і в цілих містах. І практично кожний день тепер для нас є днем пам’яті. Завершення цього тижня – це День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України у п’ятницю і Міжнародний день зниклих безвісти в суботу».

«Найменше, що ми можемо зробити для наших полеглих – це пам’ятати про них. Долучитися в будь-який спосіб до вшанування їх пам’яті», – додав він, розповівши далі: «На Кіцманщині пам’яті загиблих героїв присвятили спортивний забіг, у якому за наших захисників бігли діти з різних куточків України – Харківщини, Запоріжжя, Дніпропетровщини. Долучилися і самі захисники – воїни, які зараз проходять реабілітацію в медзакладі.

У самому Кіцмані схилили голови перед пам’яттю полеглих на Алеї слави.

Вдячний своїм колегам, друзям, волонтерам, однопартійцям, які об’єдналися у спільному душевному пориві, в організації важливих подій, у допомозі дітям і воїнам. Тільки разом переможемо зло!»

Пресслужба обласної організації партії ВО «Батьківщина»

Запис Вшановуючи загиблих – пам’ятаймо про живих! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

А відтак перетворили її на некомерційний центр ПМСД (первинної медико-санітарної допомоги)

Завдяки спільним зусиллям громади та органів влади усіх рівнів, галузь охорони здоров’я нашого краю збагатилася ще одним сучасним лікарським закладом, який обслуговуватиме 18 тисяч пацієнтів. Кіцманські медики вдячні будівельникам, які направду якісно виконали ремонтно-оздоблювальні роботи. Відтепер медпрацівники надаватимуть послуги населенню у сучасних комфортних умовах.

Натомість ФАПи у сусідньому районі будуть закриватися…

Утім, так і незрозуміло, чому в селах, де раніше діяли фельдшерсько-акушерські пункти, їх поступово починають закривати. Принаймні, у Сторожинецькому районі кілька фельдшерів уже проводять прийом не у своїх приміщеннях ФАПів, а в сімейних амбулаторіях. І, безперечно, це значно віддалило їх від селян, бо колишні ФАПи, як правило, розташовуються у сусідніх із амбулаторіями селах. Зокрема, йдеться про ФАПи сіл Ясено та Забагна.

Запис У Кіцмані реконструювали амбулаторію, а на Сторожинеччині закривають ФАПи спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Традиційно наприкінці січня – на початку лютого у польському місті Бєльсько-Бяла (Силезьке воєводство) проводяться Міжнародні зимові змагання рятувальних команд медичних працівників. Вже не вперше на запрошення польських друзів участь у цих змаганнях беруть медики з Кіцманської центральної районної лікарні, які отримують можливість вдосконалити навики порятунку людей під час надзвичайних ситуацій та діяти згідно з вимогами європейської медицини. Як сказав головний лікар Кіцманської ЦРЛ Володимир Хромюк, колектив команди кіцманських медиків-рятувальників, та й усієї Кіцманської ЦРЛ вдячний польським колегам-медикам, особливо директору лікарні швидкої допомоги Войцеху Валігурі за співпрацю та допомогу. Адже і реанімобілі (на одному з яких команда їде на змагання) теж подаровані польськими партнерами.
 FreeLife.cv.ua

Запис Медики з Кіцманської ЦРЛ знову їдуть на змагання в Польщу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Уже нинішньої п’ятниці, 15 червня, від 12-ї години у Чорториї на Кіцманщині – на батьківщині славетного українського кіноактора, сценариста й режисера Івана Миколайчука – відзначатимуть його день народження у форматі щорічного фестивалю «На гостини до Івана». Цього року Іванові Миколайчукові виповнилось би 77… Лише…

У концертній програмі на фестивальному майданчику візьмуть участь наш земляк, суперфіналіст «Голосу країни-8» Андрій Рибарчук, лауреат мистецької премії ім. Н. Яремчука Мирослав Матейчук, театр-студія «Гердан» і дует «Скриня» у складі Марії та Володимира Лобуряків.

У програмі фестивалю виставки й продаж виробів майстрів декоративно-прикладного мистецтва і народних промислів, національного одягу і вишивок, страв буковинської кухні.

Тож до зустрічі в Чорториї!

Запис Кіцманщина скликає «На гостини до Івана» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Кіцмані в рамках святкування 600-річчя міста 4-6 травня на місцевому стадіоні відбувся ярмарок. Попри вишиванки і сувеніри, гуцульську бринзу та медовуху, найбільшим попитом користувалися… поп-корн і «солодка вата».

А ще на стадіоні кіцманчани готували на польовій кухні страви за старовинними рецептами й пекли картоплю на справжньому шпаргаті. До історичного видовища долучилися місцеві пожежні, які продемонстрували пожежну бочку, запряжену кіньми.

Частину святкової програми – «Фестини творчих родин на Юрія у кіцманчан» – провели  6 травня в Реваківцях у  кінно-спортивному клубі «Троя».

Клуб зустрів гостей атракціонами для дітей, катанням на конях та поні. Відбулися змагання кінників у конкурі – подоланні перешкод на коні.
За словами в. о. голови Кіцманської РДА Юрія Косаря, який 4 травня прийняв у Заставнівщини естафетний факел родинного свята,  участь у конкурсній програмі взяли 10 творчих родин по одній з кожного району області – загалом близько 600 осіб. Свято розпочалося урочистою ходою учасників і продовжилося забавами біля ватри та святковим феєрверком. Насамкінець, уже пізнього вечора фестивальний вогонь передали представникам Вижниччині,  де у Банилові заплановано провести наступний, третій фестиваль творчих родин.

Вл. інф.

Запис На святі у 600-річному Кіцмані вирував ярмарок, а в сусідніх Реваківцях  змагалися родини й кінники спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Не дай Боже нікому пережити те, що випало на долю родині Моренюків  з с. Хлівище на Кіцманщині. В нинішній російсько-українській війні вони втратили сина, якому заледве виповнилося двадцять. Валер’ян Ярославович Моренюк пропав безвісти 31 серпня 2014 р. у бою біля аеропорту Луганська. Більше року батьки сподівалися побачити сина живим. А у жовтні 2015-го його останки таки ідентифікували за експертизою ДНК. Першого листопада все село ховало тіло дитини Моренюків. «Віддати шану Валер’яну Моренюку також приїхали представники обласної і районної влади, голови місцевих громад, делегації практично з усіх сіл району», – писали тоді місцеві ЗМІ.

Шану віддали, на тому свій обов’язок визнали виконаним. А родина пішла на наступне коло пекла.

Більше року не вживали жодних заходів, аби загоїти батьківську рану, аби дати людям хоч би частку тієї поваги за те, що їхній син віддав своє життя. Про належне за законом житло родині замислилися аж тоді, коли з’явилася можливість обійти написане в законі чорним по білому.

Жовтнева Постанова Кабміну №719 «Питання забезпечення житлом сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також інвалідів І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції, та потребують поліпшення житлових умов» прописана так, що замість повноцінного житла родинам загиблих можна… «поліпшити житлові умови». Районна комісія під керівництвом заступниці голови РДА Галини Георгіївни Мельничук вирішила, що для поліпшення житлових умов родині Моренюків достатньо буде 48 тис. грн. Ось яку визначили чиновники ціну за життя Героя і понад річні поневіряння його батьків і сестри.

Про пам’ятник на могилі Героя взагалі ніколи не йшлося.

Може, перед очима загиблого вони переглянуть своє рішення?

Моренюк Валер’ян Ярославович.

Дата та місце народження: 20 червня 1994 р., с. Хлівище, Кіцманський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 31 серпня 2014 р., Луганський аеропорт.

Звання: Солдат.

Посада: Кулеметник.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада.

Обставини загибелі: Зник безвісти 31 серпня 2014 р. у бою біля аеропорту Луганська. Впізнаний за експертизою ДНК в жовтні 2015 р.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Кіцманська влада – вороги Героям? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Йшлося про Колективне виробничо-комерційне підприємство «Авто-моторс», власником якого є дружина голови райдержадміністрації пана Друцула – С.Бабюк. Незаконність дій роботодавця встановив районний суд Кіцманського району. Позов працівника Василя Піцули, який повернувся з АТО і дізнався про своє звільнення, суд задовільнив.

Василя Піцулу рішенням суду поновлено на посаді підсобного робітника у Колективному виробничо-комерційному підприємстві «Авто-моторс» з 05.01.2016 року, з підприємства мали стягнути на користь працівника понад 14 тис. грн і судовий збір на користь держави.

Перемога? Та прослідкувавши розвиток подій, бачимо, що – зрада.

Поновлений на роботі Василь Піцула, пропрацювавши два дні, захворів і пішов на лікарняний. Тим часом, день його виходу на лікарняний на підприємстві записали як прогул. Після лікування чоловік знову вийшов на роботу і заявив про бажання звільнитися. Наївно повіривши у розповіді, що «немає начальства, нема кому підписати документи» і прислухавшись до поради «іти додому і прийти за кілька днів» – покинув робоче місце. Цей день йому також записали як прогул і врешті звільнили за статтею. Видали тільки трудову книжку – ні коштів, які постановив виплатити суд, ні розрахунку чоловік не отримав. Коли почав з’ясовувати обставини справи – каже, що виявив: зарплату йому нараховували на 300 грн щомісяця більшу, ніж роботодавець заявив у суді. Тобто насправді йому б належало отримати не 14209 грн., як постановив на основі отриманих документів суд, а більше на 300 грн за кожний втрачений через незаконне звільнення місяць!

Справа Василя Піцули проти роботодавця – дружини голови Кіцманської РДА – триває.

Вл. інф.

Запис Як у Кіцмані дружина голови РДА над бійцем АТО знущається спершу з'явиться на Медіа-Версії.

******************************************************

СБУ вилучила на Кіцманщині на мільйон гривень наркотиків. Співробітники СБУ в Чернівецькій області спільно з національною поліцією та прокуратурою викрили злочинну групу, що займалася вирощуванням і збутом марихуани. Півгектара конопель виявили у Зеленеві на Кіцманщині, повідомила прес-служба УСБУ в області. Плантацію розвело подружжя буковинців. Збувати «товар» планували в області та у тимчасово окупованому Криму. Під час обшуків правоохоронці вилучили майже 40 кг фасованої у поліетиленові мішки марихуани орієнтовною вартістю понад мільйон гривень. Відкрите кримінальне провадження за ч.2 ст. 307 Кримінального кодексу України. Подружжя зловмисників затримали, тривають слідчі дії, виявляють спільників.

***********************************************

Одразу 10 мобільних телефонів намагалися передати до Чернівецької УВП №33. У надвечір’ї постовий на спостережній вежі Чернівецької установи виконання покарань №33 (СІЗО), як повідомили у прес-службі відділу ДПтС України в області, помітив біля огорожі установи зі сторони вулиці Нагірної невідомого чоловіка. Підбігши до огорожі, чоловік спробував перекинути на територію СІЗО чорний пакунок, однак той завис у колючому дроті огорожі, а чоловік одразу ж втік. Постовий повідомив чергову частину установи. Працівники установи зняли з колючого дроту пакунок. Слідчо-оперативна група Національної поліції пакунок розгорнула: в ньому було 10 мобільних телефонів, 5 зарядних пристроїв і 7 сім-карт. Встановлюється «адресат» посилки.

********************************************************

Буковинець втратив тягач вартістю 300 тисяч гривень через приховані 280 пачок сигарет. 50-річний водій однієї з транспортних фірм Буковини приховав 280 пачок сигарет у спеціально обладнаних схованках кабіни тягача, повідомили у прес-центрі Чернівецької митниці. Тютюнові вироби на суму 3780 грн. та тягач марки «DAF», оцінений у 300 тис. грн, конфісковано.

****************************************

Дрібний електробізнес із розмахом. Колишній працівник  ПАТ ЕК «Чернівціобленерго», маючи достатній рівень технічних та комп’ютерних знань у галузі електроенергетики, за винагороду, у складі групи, «допомагав» споживачам занижувати показники спожитої електроенергії, повідомили у прес-службі прокуратури області. Під час обшуку за місцем проживання 43-річного організатора злочинного угруповання правоохоронці виявили та вилучили знаряддя для вчинення вказаного злочину, а саме: лічильники, інструменти, пломбіратори та інші спецзасоби; пластмасові пломби; пломби підвищеного захисту у вигляді наклейок; наклейки з написом «ОПЛОМБОВАНО» тощо. Працівники прокуратури Чернівецької області спільно із співробітниками кіберполіції провели 27 обшуків по різних об’єктах області, де незаконно втручались у роботу електролічильників. Досудове розслідування триває.

*********************************************

На Сторожинеччині загинув 36-річний чоловік, копаючи колодязь. Трагедія сталася у Снячеві. Двоє чоловіків викопували колодязь. Спочатку екскаватором зробили яму, на скільки вистачало стріли. Далі один із них спустився вниз і вручну вибирав породу.  Коли земля обвалилася вперше, вона лише частково засипала чоловіка і односельці спробували його відкопати. Раптом ґрунт посипався ще раз, накривши буковинця з головою. Чоловік перебував під завалом близько 2 годин до моменту, коли рятувальникам вдалося докопатися до його голови. Медики зафіксували смерть. Витягнути на поверхню тіло вдалося аж через три години.

На Новоселиччині СБУ припинила нелегальний видобуток гравію у промислових масштабах. Упродовж поточного року поруч з одним із сіл Новоселицького району області «старателі» незаконно видобували, вивозили та продавали щодоби понад триста тонн гравійно-пісчаної суміші. Прес-служба УСБУ в області повідомила, що вони використовували важку спеціалізовану техніку без відповідних дозвільних документів і ліцензій, ймовірно ввезену на територію України поза митним контролем. За висновками екологів, сума завданих збитків може становити майже сорок мільйонів гривень. Співробітники СБУ та поліції вилучили у копачів шість одиниць спецтехніки. Відкрите кримінальне провадження за ч. 2 ст. 240 (порушення правил охорони надр) ККУ. ****************************************

Запис Вбивство на вулиці Українській. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Папієва на трасу!» – кричали люди, ходячи пішохідним переходом. Однак ніхто  з представників влади до протестувальників не приїхав – ні губернатор  Папієв, ні керівник Служби автомобільних доріг Ігор Гах, ні голова Кіцманської РДА Олег Унгурян. Натомість на місце події прибули заступник голови Кіцманської РДА Юрій Косар і заступник начальника Служби автомобільних доріг Юрій Бучка, які запевнили людей, що протягом наступного тижня на розбитих дорогах Кіцманщини зроблять ямковий ремонт.

На цьому протестувальники розійшлися. Люди дали чиновникам тиждень часу. Якщо за тиждень ремонт дороги не розпочнуть, кіцманчани обіцяють знову перекрити трасу, причому акція протесту буде ще масштабнішою.

Галина ЄРЕМІЦА, спеціально для «Версії»

Запис На Буковині знову перекривали дорогу. Цього разу терпець увірвався у кіцманчан спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вперше кіцманське поселення згадується у грамоті молдавського господаря Олександра Доброго від 6 червня 1413 року. За цим документом він подарував Великий КІЦ (назва ця вживалася, коли йшлося про село з навколишніми присілками) своїй дружині Анастасії. Пізніше, за її заповітом, воно було передано церкві. Інші джерела вчать, що Олександр Добрий у тому ж 1413 році подарував Кіцмань Радівецькій єпархії.

Особливого розвитку майбутнє місто набуло за часів передачі буковинських земель до складу Австрійської імперії у другій половині XVIII століття. Поштовхом до економічного піднесення поселення стало відкриття у 1788 році ярмарку, якій став одним з найбільшим на Буковині і знаний далеко за її межами. А у 1780 році у Кіцмані відкрилася перша на Буковині початкова школа. Відповідно до грамоти австрійського цісаря Франца ІІ від 31 липня 1798 року Кіцмань отримав статусу міста-ярмарку. Статус міста Кіцмань офіційно має з 1902 року. У цьому ж році в місті утворилось перше на Буковині молодіжне спортивно-пожежне товариство «Січ», що пізніше переросло у «Союз січей на Буковині».
Історики гадають, що назва «Кіцмань» походить від Буковинського слова «коц» килимок, бо тут жили майстри килимарства. Також припущення, що поселення дістало свою назву від чоловічого імені Козьма. Є версія про походження назви Кіцмань від прізвища Кошман (Kotzmen), чоловіка який виробляв з лози (верби) кошики.
Інформація  з сайту Україна Інкогніта.

Організатори виставки представили для відвідувачів зразки ткацтва, вишивки кіцманчан, старовинний та сучасний народний одяг, живописні полотна, картини художників, різьблені вироби, яскраві гобелени та килими. Майстер-скрипкар Орест Моргоч, який за своє життя виготовив 85 скрипок, розказав багато цікавих, героїчних та іноді і драматичних епізодів з історії Кіцманя. Перед глядачами виступили Неля Кириченко, завідуюча відділом науково-освітньої роботи музею, Вікторія Танащик, заступник директор з наукової роботи Чернівецького краєзнавчого музею, вишивальниці Дарина Стасюк та Діана Новак, троїсті музики, художники, учасники виставки з Кіцманя.

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Кіцманю – 600 років спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У морози – з відкритими вікнами

– Від 1957 року маю водійські права. Навчалася на «полуторці» – 1,5-тонній вантажній машині. Далі – робота на ГАЗ-51. Пам’ятаю, як зараз: уся кабіна була дерев’яною, дверцята обшиті фанерою, а дах – дерматиновий. Не було в цій машині пічки для обігріву кабіни. Тому взимку, в люті морози, під час їзди доводилося відкривати вікна з обох боків, для підтримання однакової температури – аби скло не замерзало.

– Як реагували чоловіки на жінку за кермом?

– Нормально, адже професійністю могла поставити на місце будь-якого чоловіка. Пам’ятаю, працювала на півночі Росії, в Архангельській області, разом з двома братами. А на півночі машини ходили по льоду, весною – «лижнівкою» – настилом із дошок для коліс уздовж усієї дороги. Тоді брати й засумнівалися: чи зможу їздити «лижнівкою». Коли настала весна, я вперше поїхала нею – і брати не могли мене наздогнати…

Жінка з нежіночими вміннями

– До деяких автозмагань включали й військово-прикладні види спорту. Там, крім керування треба було кидати гранати та стріляти з малокаліберної гвинтівки. В цьому виді спорту маю другий розряд.
Займала перші місця і в спільних, як для чоловіків, так і для жінок, змаганнях із економії пального. А відбувалося все так: до баку наливали однакову кількість пального, зважували і ставили на спеціальний штатив, шлангом підводили до карбюратора. Автомобіль був єдиним для всіх. Треба було проїхати 3-кілометрову дистанцію і виконати певну кількість фігур. У суддів була таблиця державної норми витрат пального, в якій зазначалося, скільки можна використати пального, залежно від марки автомобіля. У мене виходило спалити бензину менше, ніж зазначалося в нормі. Через це, крім заслуженої кількості балів, мені нараховували ще й заохочувальні.

Від 70-х років із вантажівок перейшла на легкові автомобілі. На улюбленій «Волзі» працювала в таксомоторному парку Чернівців. Тож Ніні Іванівні знайомий кожен закуток нашого міста.

Самотужки міняла величезні колеса

– Під капот зазираєте?

– Часом син має якісь проблеми з машиною. Розказує про них мені. Я йому відразу вказую на причину неполадок. А взагалі-то діагностику автомобіля проводжу на слух, раніше ж не було жодного приладу. Знаю, коли не так «пищить» підшипник, як застукав двигун. Може, я не в силах усе відремонтувати сама, але коли не мала вибору, навіть величезні колеса самотужки міняла та клеїла…

Поплавала на вантажівці…

– Пам’ятаєте цікаві випадки, пов’язані з вашою професією?

– Колись від Вижниці до Кутів не було мосту. Черемош треба було переїжджати вбрід. Влітку Черемош мілкий. Але часом річку перекривали для заводнення. Ось я у такий момент і переїжджала Черемош. Вода залила всю кабіну. Довелося лізти на дах машини і кликати по допомогу. Деякий час сиділа посеред річки, поки мене звідти не витягли.

Через перевал за допомоги… поліна

Із Путильського району возила малину, полуницю, яблука. Доводилося долати круті перевали. А машина була так завантажена, що під час підйому на першій передачі на гору не витягувала. І ми брали з собою поліна: чоловік виходив з кабіни, я вмикала двигун, робила ривок, а чоловік підставляв під колеса колоди, щоби машина не скочувалась вниз. Так мало-помалу і долали ці гірські піруети.

Ніна Іванівна 25 років тому брала участь у зйомках фільму легендарного радянського режисера Леоніда Гайдая «Опасно для жизни». Вона виконувала трюки на автомобілі замість головної героїні Тетяни Кравченко, бо актриса не вміла керувати автівкою.

В архіві пані Ніни зберігається фотографія із автографами усієї знімальної групи. Серед них – Леоніда Гайдая, Леоніда Куравльова, Тетяни Кравченко, Лариси Удовиченко та Георгія Віцина.

Прив’язана до бульдозера спустилася з гори

Колись у місті й районах пошту розвозили таксисти. Листоноша сідала з нами та їздила на дільниці. Існували маршрути Кельменці-Сокиряни, Кіцмань-Заліщики та Вашківці-Вижниця-Путила. Через круті підйоми та спуски ніхто не хотів брати цей маршрут. А я погоджувалась. Адже після вантажної машини долати перевал на «Волзі» було досить легко.

Ось одного дощового дня у листопаді почала з Вижниці підійматися до перевалу. Що вище піднімалася – то холодніше ставало. Дощ перетворився на сніг. Стало слизько. А розвернутися нема як! Доїхала до верху, снігу намело вже понад 20 см. Спускатися назад смертельно небезпечно. Саме тоді на перевал піднявся бульдозер – величезна машина на гусеницях. Я взяла трос і прив’язала свою машину до переду цього «великана». Так і спускались: я у прив’язаній «Волзі» спереду, звиваючись у різні боки слизькою дорогою, бульдозер – надійним тримачем позаду. Доїхали аж до Підзахаричів. Нарешті водій вийшов із кабіни, зняв шапку і вигукнув: «Най ся шлях трафить! Що ж ця жінка вигадала!»

Про аварію згадували 4 роки

– Маєте секрети поводження з автомобілем?

– Машину треба любити. Експлуатувати таким чином, щоби вона не перенавантажувалась. Давати їй відпочивати. Автомобіль теж має душу, тож відчуває погане ставлення до себе.

– Чи змінилася культура водіїв?

– Частіше порушують правила. Крім того, машин стало набагато більше. У 70-х роках, пам’ятаю, сталася аварія за межами міста. Тоді це було настільки рідкісною подією, що про неї вся Буковина говорила 3-4 роки!

– Що можете порадити сучасним водіям?

– Вчити правила дорожнього руху. І завжди оцінювати ситуацію, як шахіст, на 10 кроків уперед. Та ніколи не відволікатися за кермом на сторонні справи.

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис Ніна СОРБА: «Понад 50 років автомобіль, мов іграшка в руках…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Перлиною виставки, безперечно, стала колекція народних майстринь Дарії Стасюк та її доньки Діани. Вони привезли на виставку біля трьох десятків сорочок, кілька горбаток, боярків, тайстр, килимів, скорців, налавників та інших речей побутового вжитку.

Та найбільше пишається майстриня не власноруч вишитими сорочками, а тими, що дісталися їй від мами (витвору понад 50 років) та бабусі (майже 80). До того ж, бабуся Олександра залишила по собі чудові намиста – бурштин, коралі, перли, бірюза, – які чудово доповнюють і завершують ансамбль народного одягу.

А друга її бабуся була відомою на Кіцманщині ткалею. Вона ткала горбатки, килими, налавники. Мати боярок від Домки Стасюк могла дозволити собі тільки гонорова газдиня.

Власне, колекціонувати та вишивати сорочки підштовхнув п. Дарію випадок. Одного разу разом з донькою запросили її на фестиваль «Карпатський вернісаж». Свою дівочу сорочку мама віддала доньці. Думала, що купить таку ж для себе. Проте їй так і не вдалося відшукати сорочку з таким же орнаментом. Зате до Дарії Сильвестрівні потрапило чимало старовинних і нових сорочок, цікавих за формою та орнаментом. На фестивалі вона бачила, скільки приїхало «мисливців» за народним строєм зі Львівщини, Івано-Франківщини, Тернопілля та інших регіонів України.

Тоді Дарія Стасюк збагнула, що кіцманський сорочці теж треба допомогти вижити. Вона не тільки збирає вироби майстринь з Кіцманщини, а й вишиває нові сорочки за їхніми мотивами, не повторюючи орнаменти, а творчо розвиваючи їх.  Викладач музичної школи за освітою, Дарія Сильвестрівна стала народним майстром з вишивки,  членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Разом з донечкою Діаною вони об’їздили фестивалями пів України: побували на «Великодні в Космачі», послухали «Шипинські передзвони», живилися з «Покутських джерел». А ще «Галицька старовина» та «Букова віть»… І звідусюди привозили відзнаки та нагороди – за те, що не дають згаснути вишиваним митям українських строїв.

Марія ШКРІБЛЯК, спеціально для «Версій»

Запис Вишивані миті Дарії Стасюк спершу з'явиться на Медіа-Версії.