РОМАН КАРНАУХ

(07.06.1981 – 06.09.2018)

Старший сержант Роман КАРНАУХ в 2014 прийшов на військову службу за контрактом, яку проходив на посаді командира відділення 1 аеромобільно-десантної роти 3 батальйонно-тактичної групи 80 десантно-штурмової бригади. На початку травня 2014 року у складі зазначеної військової частини вибув у зону АТО для виконання завдань.        Підрозділ, у якому служтв боєць брав участь у визволенні основних населених пунктів Луганської області. Виконував завдання у ході Дебальцевськоі операції.                                           У 2014 році захищав Луганський аеропорт, за що був нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту».
У померлого Романа залишилася дружина Галина та батьки.
Похоронений на Центральному кладовищі Чернівців.

Спільну молитву  провели капелани о. Василь Гасинець і о. Віктор Чуляк.

Вічна пам’ять і слава Герою Роману Карнауху!

Більше фото з заходу за посиланням – ПОДЗВІН ЗА ГЕРОЄМ. РОМАН КАРНАУХ…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Подзвін за полеглим Героєм Романом Карнаухом спершу з'явиться на Медіа-Версії.

СОЛОВІЙ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
(16.02.1975 – 10.07.2015)

Соловій Микола Іванович народився 16 лютого 1975 р., в с. Юрківці, Заставнівський район, Чернівецька область.
Солдат.
Стрілець.
14-а ОМБр.

Микола Соловій отримав повістку у січні, і вже у лютому його направили на навчання до Львова, а потім – до Рівного. Після підготовки Микола Соловій поїхав у зону АТО, а саме до Маріуполя, у складі 14-ої окремої механізованої бригади.
Загинув 10 липня 2015 р. на позиції поблизу с. Павлопіль Донецької області
внаслідок артилерійскього обстрілу.
Залишились батьки, дружина та двоє дітей – син Роман і донька Любов.
Похоронений в с. Юрківці, Заставнівський район, Чернівецька область.

Вічна і світла пам’ять Герою!

ТАЩУК ВІТАЛІЙ СТЕПАНОВИЧ

(06.08.1974 – 10.07.2015)

Тащук Віталій Степанович народився 6 серпня 1974 р., в с. Стрілецький Кут, Кіцманський район, Чернівецька область.
Солдат.
26-а окрема артилерійська бригада.
Обставини загибелі:
Помер 10 липня 2015 р.  внаслідок різкого погіршення здоров’я під час перевезення для подальшого лікування у реанімоблілі до ГВМКЦ “ГВКГ”.
Залишилися мати, сестра, дружина та доросла донька.
Похоронений в с. Стрілецький Кут, Кіцманський район, Чернівецька область.

Вічна і світла пам’ять Герою!

10 липня спільну молитва разом з родичами Героїв і чернівчанами провели капелани Василь Гасинець і Іоан Чокалюк.

Вічна пам’ять і слава Героям Миколі Соловію і Віталію Тащуку!

Більше фото з заходу за посиланням – ШАНА ПОЛЕГЛИМ ГЕРОЯМ МИКОЛІ СОЛОВІЮ І ВІТАЛІЮ ТАЩУКУ!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Подзвін за Героями… Вічна слава Миколі Соловію і Віталію Тащуку! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

29 листопада в Луганській області поблизу населеного пункту Кримське загинув військовослужбовець з Буковини Сергій Проданюк.
Сергія Проданюка після бою вважали зниклим безвісти. А потім стало відомо, що він загинув. Через декілкьа днів, у присутності представників ОБСЄ незаконні формування повернули тіло воїна.

Сергій Григорович Проданюк народився в Кировоградській області 1969 року. Виховувався в дитбудинку. Навчався в Одеському медучилищі. Жив з бабусею, нині покійною, в селі Оселівка, Кельменецького району, згодом – у Чернівцях. Пройшов бойові дії в Нагірному Карабаху. В 90-му році отримав контузію.
В 2015 став до лав Української Добровольчої Армії, у складі інженерно-саперної служби. В 2017 – підписав контракт зі Збройними Силами України, 10 Гірсько-штурмова бригада.

Вічна пам’ять Герою, честь, шана, слава! – ЧЕРНІВЦІ ПРОЩАЮТЬСЯ ІЗ ЗАГИБЛИМ ГЕРОЄМ СЕРГІЄМ ПРОДАНЮКОМ
Герої не вмирають!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис У Чернівцях попрощалися із загиблим на фронті воїном Сергієм Проданюком спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Глибокі і щирі співчуття батькам, які втратили сина, друзям, рідним, близьким. Героєві слава і вічна пам’ять…

Запис Смертю Героя загинув в зоні АТО буковинець Ярослав Козак спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Не дай Боже нікому пережити те, що випало на долю родині Моренюків  з с. Хлівище на Кіцманщині. В нинішній російсько-українській війні вони втратили сина, якому заледве виповнилося двадцять. Валер’ян Ярославович Моренюк пропав безвісти 31 серпня 2014 р. у бою біля аеропорту Луганська. Більше року батьки сподівалися побачити сина живим. А у жовтні 2015-го його останки таки ідентифікували за експертизою ДНК. Першого листопада все село ховало тіло дитини Моренюків. «Віддати шану Валер’яну Моренюку також приїхали представники обласної і районної влади, голови місцевих громад, делегації практично з усіх сіл району», – писали тоді місцеві ЗМІ.

Шану віддали, на тому свій обов’язок визнали виконаним. А родина пішла на наступне коло пекла.

Більше року не вживали жодних заходів, аби загоїти батьківську рану, аби дати людям хоч би частку тієї поваги за те, що їхній син віддав своє життя. Про належне за законом житло родині замислилися аж тоді, коли з’явилася можливість обійти написане в законі чорним по білому.

Жовтнева Постанова Кабміну №719 «Питання забезпечення житлом сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також інвалідів І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції, та потребують поліпшення житлових умов» прописана так, що замість повноцінного житла родинам загиблих можна… «поліпшити житлові умови». Районна комісія під керівництвом заступниці голови РДА Галини Георгіївни Мельничук вирішила, що для поліпшення житлових умов родині Моренюків достатньо буде 48 тис. грн. Ось яку визначили чиновники ціну за життя Героя і понад річні поневіряння його батьків і сестри.

Про пам’ятник на могилі Героя взагалі ніколи не йшлося.

Може, перед очима загиблого вони переглянуть своє рішення?

Моренюк Валер’ян Ярославович.

Дата та місце народження: 20 червня 1994 р., с. Хлівище, Кіцманський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 31 серпня 2014 р., Луганський аеропорт.

Звання: Солдат.

Посада: Кулеметник.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада.

Обставини загибелі: Зник безвісти 31 серпня 2014 р. у бою біля аеропорту Луганська. Впізнаний за експертизою ДНК в жовтні 2015 р.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Кіцманська влада – вороги Героям? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Зранку на Шевченка, 41 відбулося прощання з Настею Горбачовою майданівців “Сотня Буковини”, “Козацька варта”, свободівців та побратимів – бійцями АТО.

Спільне Прощання з Настею Горбачовою розпочалося від 12 до 15 години в Соборі Успіння Пресвятої Богородиці.

Від 15 години на Центральній Площі Чернівців біля пам’ятника Тарасу Шевченку відбулося Громадське прощання.

Від 16-ї години на Алеї Слави Героїв на Центральному кладовищі відбулося Прощання та Похорони Насті Горбачової…

Фотозвіт прощання за посиланням: Герої не вмирають! Чрнівчани провели в останню путь Анастасію Горбачову.

Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

27.12.2015 ТРК “Буковина” опублікували фільм “Герої… Анастасія Горбачова”

Запис ЧЕРНІВЦІ ПРОЩАЮТЬСЯ З АНАСТАСІЄЮ ГОРБАЧОВОЮ… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вирішили і ми з друзями додати трохи гостинців у Великодний кошик для тих, хто в той час перебував на Шевченка, 41.
Настя займалася всіма господарськими справами: готувала, прала, прибирала. Вставала дуже раненько, о 6 годині і… до вечора.
Ця зустріч відбулася 19 квітня 2014 року…
Тетяна Рибачук спитала Настю:
– А як ви встигаєте на всіх готувати?
– Нам би великий казан, бо посуд тут мілкий і готуємо на 5-6 людей, а потім знову.
Тетяна тоді привезла великий казан, деякі кухонні дрібнички. Також дала Насті маленький радіприймач. Хлопці хотіли телевізор, бо треба було взнавати новини, але Настя дуже зраділа і радіоприймачу.
– Коли будуть хлопці обідати, можна буде включати радіо.

Потім почало діяти громадське формування “Сотня Буковини”. Анастасія Горбачова разом з частиною майданівців пішла добровольцем на фронт захищати Україну. Від березня 2015 року Настя перебувала у 5 батальйоні ДУК “Правий Сектор”.
А це фото, коли Настю бачила в останнє, коли вона збиралася їхати на фронт – 1 листопада 2014.
Принесла тоді трохи теплих речей і молитовничок…

Дуже важко жити в країні, де одночасно і ніби мир, і війна…
Ми в той день пройшли і повз Целанівського центру.
І я тоді подумала: “У Целанівському центрі ми побуваємо з тобою і твоїми побратимами іншим разом… У мирний час. По-справжньому – в мирний… Друзі! Боже, бережи вас і всіх наших воїнів!”… З Настею у Целанівському центрі ми вже не побуваємо…

В Насті рано помер батько, виховувалася в інтернаті. Мама в неї померла недавно. Настя часто згадувала маму, коли та хворіла, дуже за неї переживала…

На фронті Настя мала позивний “Ліса”. Олена Білозерська на ФБ пригадує:
“На фронті Ліса зустріла своє кохання, створила сім’ю, чекала дитину… На перших місяцях вагітності ще ходила у розвідку на зайняту супротивником територію. Вона була безбашенна абсолютно, взагалі нічого не боялася, не дбала і про власне здоров’я. Не раз казала, що помре молодою і це її не засмучує. Однак вірила, що переживе війну, не раз мріяла, як ми всі після війни зустрінемось у будиночку високо в Карпатах, у якому їй дозволяв зупинятися під час тривалих гірських прогулянок, якщо не помиляюся, колишній тренер…”

Велика втрата… Великій біль…
Світла пам’ять…

Пані Мирослава написала на ФБ слова, які співзвучні з тим, що відчуваю і я:
“СМЕРТЬ НА ВІЙНІ ЗДАТНА ЗНАЧНО УМИЛИСТОВИТИ БОГА, ТОМУ ЩО ЛЮДИНА, ЯКА ЗАГИНУЛА СМЕРТЮ ХОРОБРИХ, ЖЕРТВУЄ СОБОЮ, ЩОБ ЗАХИСТИТИ ІНШИХ. ЦІ ЛЮДИ – НАСЛІДУЮТЬ ХРИСТА. ВОНИ – НАЙБІЛЬШІ ГЕРОЇ, … ПЕРЕД НИМИ ТРЕМТИТЬ І САМА СМЕРТЬ, ТОМУ ЩО ВІД ЛЮБОВІ ВОНИ ЗНЕВАЖАЮТЬ СМЕРТЬ І В ТАКИЙ СПОСІБ ЗДОБУВАЮТЬ БЕЗСМЕРТЯ, ЗНАХОДЯЧИ ПІД МОГИЛЬНОЮ ПЛИТОЮ КЛЮЧ ВІД ВІЧНОСТІ.
(о. ПАІСІЙ СВЯТОГОРЕЦЬ).”

Тетяна Спориніна,
фото автора

27.12.2015 ТРК “Буковина” опублікували фільм “Герої… Анастасія Горбачова”

Запис ЗАГИНУЛА НА ВІЙНІ АНАСТАСІЯ ГОРБАЧОВА… СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

22 березня 2015 року на залізнодорожному вокзалі у Чернівцях буковинці зустрічали бійців з фронту, захисників, героїв. Повернулися близько двохсот бійців і 3-ої тактичної групи 80-ої аеромобільної бригади.
Спасибі, Боже, що повернулися живими!
Сльози радості, сльози щастя від зустрічі,
сьози і від того, що війна не закінчилася… Але деякі хлопці приїхали тільки на ротацію. І через десять днів повертаються знову на фронт.

Слава Україні! Героям слава!

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора

Запис Повернення Героїв… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На сороковини…

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю де погину,
Сам не знаю де погину.

Гей, погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберут ми чужі люди,
Виберут ми чужі люди.
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, якби ж мені, синку, не жаль?
Якби ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав.

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача в по Тисині.

Слова і музика: народні

Вічна слава Героям!

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Герої не вмирають! Київ, 28-29.03.2014… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

20 лютого о сьомій ранку подзвонив дружині, сказав: іду в наступ. А ввечері з лікарні повідомили про його поранення.
Зі слів Василя: — «Мав суперброню — 10-кілограмовий бронежилет і каску залізну. Досі не розумію, як мене поранили, — важко говорить Василь Степанович. — На Інститутській погнався за „беркутятами“. На мить почув, як обпекло щось, не можу рухатися. Снайпер поцілив просто в бік, в ту промежину, де не було захисту. Куля пройшла через живіт. Рана була розміром із кулак. За секунду піді мною стала калюжа крові. Хлопці під кулями тягнули мене за бронік до лікарні. Потім поклали на щит. Лікар казав, що коли добралися до рани, то з неї сипалася земля і попіл. Може, тому так довго не заживає.
Лікарі радять пробути тут ще три місяці, щоб зажило. Потім виготовлять титановий суглоб і таз. Після імплантації він гоїтиметься ще стільки ж часу. Тоді пробуватиму ходити.»

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю де погину,
Сам не знаю де погину.

Гей, погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберут ми чужі люди,
Виберут ми чужі люди.
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, якби ж мені, синку, не жаль?
Якби ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав.

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача в по Тисині.

Вічна пам’ять Герою!

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора і SergiyS

Запис Герої не вмирають! Буковинці провели в останню путь Василя Аксенина… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівчанин Олександр Щербанюк поїхав на Майдан зі щитом. І з книжками Нового завіту, які хотів дарувати бійцям Майдану. Повернувся – на щиті. Загинув 20 лютого вранці від кулі снайпера. Спочатку холоднокровний вбивця поцілив Саші в ногу, а коли від несподіваного болю протестувальник відкинув щит – вистрелив просто в серце.

У неділю Олександра поховали в Чернівцях. Несли від центру міста, де тисячі людей прийшли попрощатися з Героєм, до цвинтаря на Годилові «на щиті» – на плечах, пішки, адже це найменше, що могли зробити наостанок для нього побратими.

Він був на Майдані не випадково, поїхав туди не на екскурсію. Поїхав вже утретє, мав щит і каску. Дружина Наталя каже, що як і будь-яка жінка, не хотіла, аби він їхав, але він так вирішив, а він – глава сім’ї. Олександр вважав, що кожний чоловік має захищати свою родину. Саме тому далекого 2004-го знайшов однодумців у «Батьківщині» й намагався захищатися від несправедливості, від корупції, від зазіхань. Це були барикади духу проти щоденного і для багатьох уже звичного зла й неправди. І коли постала потреба захистити від зла фізично, Саша поїхав на Майдан.

Сашина доросла дочка Оля також у партії. І теж хотіла їхати на Майдан – батько заборонив. Поїхав сам. І – разом з іншими бійцями тепер уже Небесної сотні – змінив Україну для Олі і сина Даніка. І для всіх нас.

Більше того. Разом з іншими – і тими, що загинули, і тими, кого Бог зберіг, переламав нашу свідомість. Українці вже ніколи не будуть такими, як були. Герої ж – не вмирають.

Олександр Пуршага, голова Шевченківської районної в м. Чернівці організації ВО «Батьківщина»: – Те, що не стало Саші Щербанюка – це моя особиста непоправна втрата. Це смерть людини, з якою працював пліч-о-пліч, яка вміла і серйозно, відповідально  братися за роботу – і  пожартувати, повеселитися, влучно відповісти.

Я знаю, що багато людей пам’ятають Сашину кумедну зелену машину, на яку він вішав прапори – державний і партійний – і їздив містом, привертаючи увагу до того, чим жив і що вважав за потрібне.

Саша – класний майстер-плиточник, і зроблені ним євроремонти будуть ще багато років нагадувати про нього власникам квартир, які він робив. Жив він дуже скромно, у невеличкому будиночку в районі Старого Проспекту – з дружиною, дітьми й мамою.

Знаю, що Саша мав ідею, яка, на жаль, так і не втілилася: відкрити в Чернівцях книжковий магазин християнської літератури… На Майдан поїхав з книжечками «Нового завіту», які там роздавав людям. Уявіть собі, подумайте, усвідомте: він поїхав не зі зброєю, а зі щитом і «Новим завітом»!

Я хочу, щоб таким ми Сашу і запам’ятали – щирим, відкритим, веселим, життєрадісним. Він жив скромно, а загинув героїчно. Не шукав ні слави, ні статків.

Я пишаюся, що тиснув руку Героя. Схиляюся перед його пам’яттю. І прошу родину бути мужніми в цьому горі. Сашині й ваші друзі – з вами. Героям слава!»

На найближчу сесію Чернівецької міськради топонімічна комісія виносить питання про перейменування вулиць обласного центру: Червоноармійської – на Героїв Євромайдану, Чапаєва – іменем Героя України Олександра Щербанюка.

 Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Олександр Щербанюк. На щиті спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Не хвилюйтеся,— сказав Остап,— мій проект гарантує вашому місту нечуваний розквіт виробничих сил»

Ільф і Петров, «12 стільців» 

Минулорічний владний проект з реорганізації чернівецьких комунальних книгарень виглядав для буковинців приблизно так, як «сеанс одночасної гри в шахи» відомого літературного шахрая Остапа Бендера з геніального сатиричного твору «12 стільців». Без грошей, без плану, без лідера – але з твердим наміром усе міняти навіть силою, ризикувати і почивати на лаврах. Різниця між діями літературного персонажа і персонажів реальних полягала лише в тому, що Бендер, попри все, залишався симпатичним.

Круглий стіл «Комунальні книгарні Чернівців: сьогодення та майбутнє», покликаний поставити крапки над «і» в питанні реорганізації комунальних книгарень, завершився трикрапкою. Невдоволеними залишилися всі: представники влади – через те, що їхні дії піддалися критиці, представники книгарень – бо не отримали інформації про підстави для реорганізації і гарантій своєї подальшої долі, депутати – бо їм не дозволили попіаритися загальними фразами без глибокого вивчення проблеми, та й організатори – бо замість конструктивного діалогу отримали черговий «ярмарок марнославства», який влучніше було б назвати базаром амбіцій.

Влада доводила, що книгарні реорганізовують цілком законно, адже це підтверджують рішення судів. І байдуже, що  в процесі ухвалення рішення про реорганізацію книгарень оминули деякі положення регламенту та положення про постійні комісії обласної ради. Депутатська комісія з контролю за виконанням цього рішення лише раз зібралася на засідання й на процес не впливала, на сесії, як було визначено відповідним рішенням, не звітувала. Не акцентувалася увага й на тому, що нема ще рішення апеляційного суду Київської області стосовно позову про визнання незаконним рішення обласної ради про реорганізацію. Начебто не на часі й багато інших юридичних «деталей», у яких, як ведеться, й заховався «диявол реорганізації», яка за дотримання усіх дрібниць могла би виглядати якщо не бездоганною й осяяною німбом святості, то принаймні виправданою.

Книгарні перебувають у процесі реорганізації, наголосили чиновники.  Уже більше року. І в такій тривалості процесу, виявляється, винні… журналісти! Одразу спала на думку сцена, коли на початку «сеансу одночасної гри в шахи» Остапа Бендера намагався сфотографувати місцевий фотолюбитель, який одразу був категорично зупинений «гросмейстером»: «Приберіть фотографа! Він заважає моїй шаховій думці!» Журналісти, мабуть, завадили «літературній думці» чернівецьких реорганізаторів.

Зрештою, оскільки більшість судів позаду і поїзд, як кажуть, пішов – є сенс зосередитися на майбутньому комунальних книгарень Чернівців. І владники його малювали, не шкодуючи фарб.

Представник облдержадміністрації повідомив, що на початку процесу реорганізації в майбутнього книгооб’єднання був потенційний інвестор – з бізнес-планом і чималими коштами, але його відлякав галас навколо книгарень. Чиновник офіційно заявив також, що на сьогодні в районах області готові запрацювати 20 філій новоствореної «Буковинської книги». Щоправда, ні ім’я сполоханого галасом інвестора, ні перелік двох десятків районних книгарень назвати не погодився. Ще далі в своїх футуристичних картинах зайшов один з тимчасово призначених виконувачів обов’язків директора книгарні.  Він заявив, що нове підприємство «буде ще більш потужне, ніж обласне підприємство, … яке очолював Унгурян». Він мав на увазі обласне комунальне підприємство «Буковинське агентство з розвитку інфраструктури та планування територій», яке нині є лідером з видобутку гравію, себто – «руслоочисних та руслорегулювальних робіт на річках Прут та Сірет у межах Чернівецької області». Усі просто на мить уявили, як Чернівці стають меккою книготоргівлі, книжкові крамниці і обласна казна багатіють від друкованого слова як від видобутку гравію, книги, як і шахи в інтерпретації сумнозвісного авантюриста Остапа Бендера, «рухають вперед не тільки культуру, а й економіку» і «за правильної постановки справи зможуть цілком перетворити місто Васюки» (чи то пак, Чернівці). Виступ тимчасового директора книгарні перед книготоргівцями нагадував монолог Бендера перед спантеличеними васюківцями, «переконливість» якого дотепні автори пояснювали просто:  «Остап від учорашнього дня ще нічого не їв. Тому красномовність його була незвичайна».

Зрештою, авантюрист (чи точніше – аферист) Бендер міг отримати по заслузі. Як і чернівецькі «реорганізатори». У Чернівцях, як і у Васюках, уже лунало «Тримайте гросмейстера!» і навіть було підтримане вигуками громади: «Жульйо!» Та завершення історії в обох випадках було не на користь потерпілих.

На тлі скритності влади й авантюризму кандидатів на керівництво комунальними книгарнями пропозиція від радника голови Чернівецької міської ради Сергія Осачука виглядала адекватною: звернутися до міськради із проханням про надання приміщення для створення муніципальної книгарні або й культурно-мистецького центру.  Щоправда, сам пан Осачук наголосив, що представляє не міську владу, а лише громадськість, та й про інвестиції в цю ідею теж не йшлося. Тож знову згадався «шаховий турнір» Бендера, який супроводжувався гаслом на стіні «Рятування потопельників – справа рук самих потопельників».

Так виглядає, що реорганізація буковинських книгарень – це якась авантюрна, затіяна владою гра. Тільки коли, замість ходів за правилами, в очі громаді жменями кидають шахові фігури, це нечесно.

І влада, наслідуючи ільфо-петровського героя, своїми діями наче нахабно заявляє книготорговцям і споживачам: «Ви ж розумієте, васюкинські індивідууми, що я міг би вас поодинці втопити, але я дарую вам життя. Живіть, громадяни! Тільки, заради Творця, не грайте в шахи! Ви ж просто не вмієте грати!»

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

 Нагадаємо, наприкінці травня минулого року Чернівецька облрада вирішила реорганізувати кілька комунальних підприємств книготоргівлі та крамницю навчально-наочного приладдя в єдине комунальне підприємство «Буковинська книга». Тоді ж очільники ОДА обіцяли, що вже у жовтні 2012 року «новостворене підприємство книготоргівлі функціонуватиме повноцінно». Протягом минулого року в Чернівцях відбулися численні акції протесту проти рішення облради, директори комунальних книгарень оскаржували його в судах, як і подальше рішення облради про звільнення директорів книгарень «Букініст» і «Наука», але заявники їх програли. Проте «Буковинська книга» фактично досі не створена.

Запис Книготоргові «Нью-Васюки» по-чернівецьки спершу з'явиться на Медіа-Версії.