15 березня буковинці провели в останню путь Героя Майдану Василя Аксенина.
Він був важко поранений 20 лютого в Києві. У нього була пробита черевна порожнина та зачеплена тазостегнова кістка. Наприкінці лютого його відвезли до Польщі на лікування.
20 лютого о сьомій ранку подзвонив дружині, сказав: іду в наступ. А ввечері з лікарні повідомили про його поранення.
Зі слів Василя: — «Мав суперброню — 10-кілограмовий бронежилет і каску залізну. Досі не розумію, як мене поранили, — важко говорить Василь Степанович. — На Інститутській погнався за „беркутятами“. На мить почув, як обпекло щось, не можу рухатися. Снайпер поцілив просто в бік, в ту промежину, де не було захисту. Куля пройшла через живіт. Рана була розміром із кулак. За секунду піді мною стала калюжа крові. Хлопці під кулями тягнули мене за бронік до лікарні. Потім поклали на щит. Лікар казав, що коли добралися до рани, то з неї сипалася земля і попіл. Може, тому так довго не заживає.
Лікарі радять пробути тут ще три місяці, щоб зажило. Потім виготовлять титановий суглоб і таз. Після імплантації він гоїтиметься ще стільки ж часу. Тоді пробуватиму ходити.»
Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені.Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю де погину,
Сам не знаю де погину.Гей, погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?Гей, виберут ми чужі люди,
Виберут ми чужі люди.
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?Гей, якби ж мені, синку, не жаль?
Якби ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав.Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача в по Тисині.
Вічна пам’ять Герою!
Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора і SergiyS
