Що відбувається в небі в червні? Червень повністю присвячений Сонцю, оскільки змінюються пори року під час червневого сонцестояння. У Північній півкулі це означає більше світла та початок літа, а тепліші вечори чудово підходять для комфортного спостереження за зірками. У Південній півкулі це зимове сонцестояння, що означає довші та темніші вечори для дослідження нічного неба.

Особливу атмосферу створювали два телескопи, крізь які гості вечора мали змогу роздивитися спочатку листочки на деревах, бо була димка, а потім і сам Місяць. Один з телескопів — новоприбулий із далекої Канади — ніби символізував, що допитливість і любов до науки не мають кордонів. Ім’я Андрія Бірєва, який в якості любителя-астронома продовжує свій шлях у світі астрономічних спостережень також, лунало серед спогадів — як згадка про натхнення, яке не згасає з роками. Дякуємо Андрію за Celestron Powerseeker 127EQ – Повернення до зірок: історія одного телескопа…

Що варто побачити в червні 2025 року?
Яскраві планети.
Венера: Сяє яскраво на західному горизонті після заходу Сонця.
Сатурн: З’являється в другій половині ночі на південному сході.
Юпітер: Піднімається ближче до світанку, блискуче світло на сході.

Наукова цікавість — це іскра, яка змінює світ. Вона приводить до відкриттів, змушує дивитися вгору, ставити запитання й шукати відповіді. Астрономія — це не лише про зорі та планети. Це наука, яка вчить мріяти, мислити глибше, розуміти своє місце у Всесвіті. Саме така цікавість колись підштовхнула людство вийти за межі земного тяжіння — і хто знає, можливо, серед тих, хто цієї ночі дивився в телескоп, росте майбутній дослідник космосу.

Цей вечір залишиться в серці кожного як спогад про єднання з небом, з наукою, з один одним. Бо дивитися в небо — значить шукати сенс. А астрономія — це мова цього пошуку.

Діти й дорослі, які піднімають погляд до неба, здаються мовчазними романтиками. І хтозна — може, саме той хлопчик чи дівчинка, що сьогодні дивиться в телескоп у Чернівцях, завтра відкриє нову зірку. У Чернівцях немає планетарію чи обсерваторії, але тут є серця, які горять бажанням пізнати космос. Не всім судилося відкривати кав’ярні чи крамнички — комусь призначено відкривати нові зірки.

І не пропустіть Повний місяць — Полуничний Місяць (11 червня). У середу, 11 червня 2025 року, о 10:44 за київським часом настане повний місяць, відомий як «Полуничний Місяць». Ця назва походить від традиційних назв племен Північної Америки, які асоціювали цей період з сезоном збору полуниці. У Європі його також називають «Медовим» або «Трояндовим» Місяцем. Цього року повний місяць буде найнижчим над горизонтом з 2007 року, що створить оптичну ілюзію більшого та червонуватого місяця через атмосферне розсіювання світла. Найкращий час для спостереження — вечір 10 червня, приблизно з 20:00 до 21:00.

Бажаємо всім ясного неба та незабутніх вражень від спостережень!

©Тетяна Спориніна, фото автора і з архіву ЧЦЮТ імені Л.К.Каденюка

Запис Комусь призначено відкривати нові зірки… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Протягом понад 40 років LEGO Education працює більш ніж у 40 країнах світу. В Україні програма працює від 2008 року. Сучасний розвиток економіки, науки і техніки потребує від фахівців майбутнього володіння абсолютно новими компетенціями, що знаходяться на перетині декількох галузей, зокрема науки, технології, інженерії й математики. STEMосвіта – це не просто передача знань від учителя до учнів, це спосіб розширення свідомості і зміни реальності у всіх ланках освітнього простору.

Перспективність застосування ЛЕГО – технології обумовлюється її високими освітніми можливостями: багатофункціональністю, технічними та естетичними характеристиками, використанням у різних ігрових і навчальних зонах.

Довідка. Компанія “Інноваційні Освітні Рішення” — офіційний дистриб`ютор LEGO Education в Україні.  Місія компанії – впровадження міжнародних освітніх STEM-програм у навчальні заклади України. Забезпечення навчальних закладів найсучаснішими засобами та технологіями для навчання дітей. Компанія є засновником та організатором фестивалю ROBOTICA та партнером програм FIRST.

Під час семінару учасники прослухали майстер-клас “Будуємо разом!”: для викладачів початкової школи за темою «Основи робототехніки» та для викладачів середньої школи за темою «Робототехніка для 5-х класів».

Цікавими були і практичні вправи зі складання різних моделей: техніки будівництва з LEGO. І, на завершення – перегони із моделей, які сконструювали команди учасників.

Дякуємо Чернівецькому ОЦНТТУМ за організацію заходу і практичне навчання. Дякуємо професійним тьюторам з компанії “Інноваційні Освітні Рішення”. Особлива прихильність нашій прекрасний команді вчителів інформатики та всім колегам, з якими  були на семінарі. Дякуємо ЗСУ за можливість працювати, вчити, вчитися.

А вже після урочистого закриття семінару  у Чернівцях була неймовірна подвійна веселка. І ми всі подумка загадали одне бажання. Миру нам і перемоги!

©Тетяна Спориніна,
фото автора і учасників семінару

Запис Питання STEM-освіти з використанням програм, розроблених на основі наборів LEGO Education, обговорювали на обласному семінарі у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Всеукраїнський конкурс молодіжної творчості «Мирний космос» проводиться з метою виявлення, розвитку та підтримки творчої обдарованої учнівської молоді незалежної України в аерокосмічній галузі і присвячується 25-й річниці польоту в космос першого льотчика-космонавта України Леоніда Костянтиновича Каденюка.

Конкурс проводиться за такими напрямками:

Бажаємо успіхів, цікавих дискусій,  нових спостережень, спілкування, обмін досвідом, ідеями, ініціативами. А коли є новий телескоп, як у ліцея №14 – то і  космічних відкриттів!

Вл.інф.

Запис Всеукраїнський конкурс молодіжної творчості «МИРНИЙ КОСМОС» -2022 стартував у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

  

Мультифункціональний пристрій для незрячих HelpyEyes від українського винахідника Дмитра Лопушанського виборов золото на XXVI Міжнародній конференції молодих вчених ICYS-2019. Презентований ним девайс (прилад) може визначати кольори, рівень освітленості та відстань до перешкод, що значно полегшить життя людям з вадами зору.

Цьогоріч Україну на ICYS-2019, що пройшла в Малайзії, представляли 8 школярів – учнів Малої академії наук з різних міст. Українські учасники вибороли 5 медалей та 2 спеціальні призи. Один зі спеціальних призів отримала Яна Головацька з Чернівців, яка провела дослідження з фізики і встановила багато особливостей коливання маятника у резонансному режимі, не описаних раніше в науковій літературі.

Загалом на науковій конференції в Малайзії  представлено  170  проектів з 26 країн світу у відділеннях фізики, математики, інформатики та екології.   Роботи українських школярів, за словами спеціалістів, практично готові до втілення в життя.

Запис Прилад для незрячих від українського школяра отримав «золото» на ICYS-2019, а спецприз – у чернівчанки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про це на брифінгу сказав заступник міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевский, повідомляє Укрінформ.

«В умовах прийому на 2019 рік (для галузей знань «Охорона здоров’я» – ред.) дещо змінилися конкурсні предмети: перший, традиційно, українська мова, другий на вибір – біологія або хімія, третій – це новинка – фізика або математика», – сказав Лінчевський.

За його словами, відповідний рівень знань у майбутніх лікарів саме з цих предметів свідчить і про здатність навчатися, і про здатність аналітично мислити.

«Прогностична валідність математики є найкращою за даними і наших освітян, і за міжнародними даними. У жодній з країн Великої сімки, європейських країн неможливо стати лікарем, не складаючи екзамен з математики або фізики, або найчастіше і з математики, і з фізики». – сказав Лінчевський.

У галузь знань «Охорона здоров’я» входять такі спеціальності: стоматологія, медицина; медсестринство; технології медичної діагностики та лікування; медична та психологічна реабілітація; фармація.

Запис Майбутнім медикам доведеться здавати ЗНО з фізики або математики спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Проект «Творці культурних Чернівців» з тележурналісткою Жанною Одинською в Муніципальній бібліотеці імені А. Добрянського поповнився ще однією зустріччю. Гість проекту – відомий всьому світу чернівчанин, фіналіст CLOBAL THEACTER PRIZE UKRAINE 2017, володар головного призу цього конкурсу в Україні та премії, що присуджується видатним учителям, Пауль Францович Пшенічка. Тільки список досягнень цієї людини викликає повагу: заслужений учитель України, лауреат премії Омеляна Поповича, фонду «Відродження» Сороса – «Соросівський учитель» 1994, 1995, 1996 років, фіналіст і переможець конкурсу вчителів у Портленді 1994 року, «Відмінник освіти», Почесний член Лондонського інституту фізики, Почесний член конференції «Сахаровські читання» 2009 року. А 2005-го рішенням Міжнародного астрономічного союзу і лабораторії ім. Лінкольна Массачусетського технологічного інституту малій планеті № 21389 присвоєно ім’я «Пшенічка» . Він є автором кількох підручників з механіки та фізики. І чи не головне: його вихованці – колишні учні чернівецького ліцею – працюють нині в усіх провідних лабораторіях та інститутах світу.

Якщо казати відверто, попри все, що читала про Пауля Пшенічку, навіть у наших «Версіях», йшла на зустріч із ним якщо не з деякою упередженістю, але з певною засторогою: людина працювала у школі майже півстоліття, хоча психологи будь-якої країни скажуть вам, що у педагогічній професії не можна працювати більше за 5-7 років без суттєвої шкоди для психіки. Недаремно ж час від часу в різних Інтернет-ресурсах з’являються скандальні історії про школу. Та це – до першої фрази героя програми…

Пауль Пшенічка, вчитель фізики і астрономії Чернівецького ліцею № 1 з математичною й економічною спеціалізацією, дійсно вчителює понад 48 років, але, за його власними словами, у певний момент зрозумів, як треба навчати фізики: «У 1991 році я придумав інновацію: вчити дітей фізики через практичну діяльність. Не лише теорією займатися на уроках, а давати школярам спробувати щось робити самим, експериментувати».

Ось тоді все й почалося: цікаво  і вчителеві, і його учням!  Вже через рік учитель Пшенічка зі своїми вихованцями виступали на різних міжнародних конкурсах, де вони незмінно посідають призові місця.

Ще одним Пауль Францович зачепив особисто мене – думаю що й інших слухачів: відчула себе на уроці, спрямованому просто на мене, на уроці, де я все розуміла, і це мене просто тішило. Як і те, що свого часу у мене був дуже хороший учитель фізики, якого досі згадую з вдячністю і теплом. А засмутила думка, що не буде вже шкільного предмету фізики, бо всі природничі дисципліни невдовзі зберуть в один предмет… Цю тему учитель Пшенічка ніби зняв у мене з вуст: став говорити саме про такі безглузді рішення. Так, наука рік від року складнішає, а учнів треба «розвантажувати», але ж не від світоглядних знань, які зрештою, складають людську особистість! Може, варто за прикладом Пауля Францовича шукати нові методики викладання, активізувати в учнях потяг до знань і здатність до сприйняття інформації, уміння працювати з цією інформацією, зрештою просто любов до життя в різних його проявах.

Саме через новаторські пошуки Пауль Францович став одним із засновників проектно-орієнтовного навчання в школі.  Але для його втілення потрібні не чиновницькі реформи, а особиста креативність кожного учителя.

Краще не скажеш, ніж висловила це ведуча зустрічі Жанна Одинська: «Пауль Францович дуже трепетно й дбайливо виховує майбутню еліту нашої держави. Всі нагороди і звання, які він має, – це винагорода за наполегливу, виснажливу, але благородну й найулюбленішу понад усе працю – справу його життя. Він – Учитель. Учитель від Бога».
І саме через таку його людську та професійну спрямованість Пауль Пшенічка «не зіпсувався» всесвітньою – без жодного перебільшення – славою, не захворів на зіркову хворобу. Може, саме через це, згадуючи про фінал конкурсу в Дубаї, розповідає не про високі  почуття, коли стояв на тій сцені, не про радість від отримання призу, а про те, як незручно було в костюмі, взятого для нього організаторами конкурсу напрокат… Жива людина із живими почуттями, він не намагається вивищуватися над аудиторією, бути кращим за всіх. Пауль Пшенічка, за всіх своїх регалій, спілкується з нами на рівних. Так само, як зі своїми учнями. А особисто мені приємно було зазнайомитися з людиною, ім’я якої присвоєне малій планеті: тепер і вона, ця планета, – моя знайома.

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Запис Зірка Пауля Пшенічки – людини без «зіркової хвороби» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Продовжуємо серію статей про українців-винахідників, які зробили значний внесок у розвиток людства

 «Винахідником я вважаю людину,

 яка знайшла нову комбінацію

уже відомих пристроїв

для найбільш економічного

задоволення людських потреб».

 Альберт ЕЙНШТЕЙН

Дрінфельд, українсько-американський математик, отримав престижну премію

Процес розповсюдження українських талантів світом триває. Вже нинішнього, 2018-го, року престижну премію Вольфа в галузі математики присудили члену-кореспонденту НАН (2008 р.) України Володимиру Дрінфельду та його співавтору Александеру Бейлінсону за цикл інноваційних робіт з алгебраїчної геометрії, теорії зображень і математичної фізики.

Володимир Дрінфельд народився 1954 року в Харкові. 1990 року  Володимир Дрінфельд нагороджений Міжнародною премією та медаллю Філдса, яка в світі визнана за аналог Нобелівської премії в математиці для молодих вчених. Він – єдиний в Україні, хто отримав таку нагороду (математикам, як відомо, Нобелівську премію не присуджують). Тоді він працював у Фізико-технічному інституті низьких температур ім. Б. І. Вєркіна Національної академії наук України (Харків). На батьківщині його досягнення не отримали належної уваги і 1999 року Дрінфельд емігрував до США. Нині працює в Університеті Чикаго.

Роботи Володимира Дрінфельда стали підґрунтям нових розділів сучасної математичної науки – теорії модулів Дрінфельда і теорії квантових груп.

«Йдеться про результати першорядної важливості, які створюють геометричну модель алгебраїчної теорії, що відіграє ключову роль у теорії полів і фізичної теорії струн і підсилює плідну взаємодію між сучасними фундаментальною математикою і фізикою», – сказано у повідомленні прес-служби НАН України.

Пройшло мало не 20 років незалежності України, поки 2008-го Володимира Дрінфельда обрали членом-кореспондентом НАНУ.   
 

Запис Українці-винахідники за кордоном: Володимир Дрінфельд спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За інформацією Українського цeнтру оцінювання якості освіти, змін не передбачено хіба що в ЗНО з української мови та літератури, історії України, математики.

З географії, хімії, біології та фізики змінилася кількість завдань та максимально можлива кількість балів.   До прикладу, у роботі з біології буде не 50, а 48 завдань. Максимальна кількість балів, яку можна набрати, правильно виконавши всі завдання, – 80, а не 76.

Текст із географії складатиметься не з 58, а з 56 завдань. При цьому максимально можлива кількість балів становитиме не 92, а 94.

У роботах з хімії буде не 50, а 52 завдання трьох, а не чотирьох форм (уже не буде завдання на встановлення правильної послідовності). Максимально можлива кількість балів незмінна – 80.

Більше завдань буде і в тестовому зошиті з фізики – не 34, а 38. Якщо все написати правильно, то нарахують не 56, а 60 балів.  

У тестах з англійської, німецької, французької та іспанської мов – значно більше змін.

  – У роботах із іноземних мов передбачено частину, якої раніше не було, – розповідає Ольга Стрелюк, заступник директора Українського цeнтру оцінювання якості освіти. – Йдеться про аудіювання – “Розуміння мови на слух”.  

Тож робота вже складатиметься не з трьох, а з чотирьох частин: “Розуміння мови на слух (аудіювання)”, яка міститиме 16 завдань різних форм; “Читання” (22 завдання); “Використання мови” (20 завдань); “Письмо” (одне завдання відкритої форми).   Самих же завдань з іноземної мови буде вже не 43, як раніше, а 59.  

Першою частиною роботи буде саме аудіювання, на яке виділено півгодини. Тобто якщо раніше на виконання роботи відводили 120 хвилин, то наступного року тестування з іноземних мов триватиме 150 хвилин. Учасники ЗНО слухатимуть аудіозаписи і відповідатимуть на запитання, що стосуватимуться почутого. Буде декілька аудіозаписів тривалістю від 10 секунд до 3 хвилин. Зокрема, це може бути розмова у формі діалогу. До кожного прослуханого елементу розмови, який звучатиме двічі, будуть запитання. Й учасники тестування відповідатимуть на них.  

Максимально можлива кількість балів за тест з іноземної мови збільшиться. Раніше можна було набрати 56 балів, правильно виконавши всі завдання роботи. А вже наступного року – 72 бали.

Випускникам, які вивчали іноземну мову на рівні стандарту або на академічному рівні, не зараховуватимуть результатів виконання завдань від 33 до 48 включно (загалом 16 завдань) із частин “Читання” та “Використання мови”. А от випускникам, які вивчали іноземну мову на профільному рівні (мали більше годин на тиждень, відведених на іноземну мову), зараховуватимуть результат виконання всіх завдань. І саме результати виконання всіх завдань роботи будуть необхідними під час прийому до вищих навчальних закладів.

Результат виконання всіх завдань робіт з інших предметів, які обере абітурієнт, використовуватимуть під час вступу. А от як результат ДПА із деяких предметів зараховуватимуть лише частину роботи. Якщо йдеться про результати роботи з української мови та літератури, то результати виконання завдань із літератури як результат державної підсумкової атестації не зараховуватимуть. Для математики результат виконання завдань 1 – 28, 31, 32 буде зараховано як результат ДПА, для історії України – лише завдання, які стосуються ХХ століття.

Запис Стали відомі зміни у завданнях для ЗНО-2018 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У школах України об’єднають хімію, біологію, географію та фізику в один предмет, про це заявила міністр освіти Лілія Гриневич

За її словами, передбачається, що у такий спосіб змінять програми для старших класів (після 9-го) у школах і класах гуманітарного спрямування. Спершу новацію запровадять у кількох школах як експеримент, а згодом введуть на постійній основі.  

 “Це можливо зробити у профільній старшій школі, коли діти обирають гуманітарний профіль і коли їм не вистачає часу на поглиблене вивчення цікавих для них предметів. Для цього частину предметів потрібно об’єднати”, — пояснила позицію міністерства пані Гриневич.  

Запис У школах України об’єднають хімію, біологію, географію та фізику в один предмет спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Освячена на Водохреща вода вважається цілющою, її тримають в оселі на випадок  хвороби когось із родини.  Багато хто старається цього дня скупатися в ополонці, яку вирубують у формі хреста й освячують молитвою.

Але є в Чернівцях людина – фізик, доктор технічних наук Юрій ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ, який певний час займався вивченням бальнеологічних лікувальних вод, зокрема «Нафтусі». Тож якось напередодні свята Водохреща з чисто наукової цікавості  разом з колегами він вирішив заміряти з допомогою обладнання для вивчення властивостей води параметри свяченої води – її структуру, енергію, вплив на здоров’я людини. Запросили до експерименту – із замірами, наступним складанням діаграм тощо – священика.

Освячення води відбувалося за визначеним церквою каноном із використанням спеціальної молитви. Науковці ж заміряли внутрішню енергію води до освячення і одразу після нього. З’ясувалося, що в процесі освячення енергія води подвоїлася. Можна припустити, що структура води увійшла у взаємодію з енергетикою молитви – певним чином розташованих слів із певним змістом. Існують й інші пояснення цього впливу.

Під час експерименту священику запропонували здійснити обряд ще раз. Цього разу внутрішня енергія води майже не збільшилася. А потім навіть зменшилася. Після півгодинного відпочинку священик ще раз прочитав молитву й енергія води збільшилася в 1,5 раза.

Експериментатори припустили, що священик погано почувається. Поцікавилися його самопочуттям. Ситуація з’ясувалася тільки після того, як той переглянув примітку до опису обряду. Там йшлося про те, що один священнослужитель може святити воду лише раз на добу. Коли ж доводиться повторювати обряд того ж дня, священику треба  добре відпочити.

Хрещення Господнє, або Водохреща – християнське свято на честь події, описаної в Євангелії: хрещення Ісуса Христа в ріці Йордан Іваном Хрестителем. Згідно з Євангелієм, під час хрещення на Ісуса зійшов Святий Дух  у вигляді голуба, водночас голос з небес проголосив: «Це є Син Мій улюблений, в Ньому Моє благовоління»…

А один чернівецький цілитель, який вивчає надприродні явища, перелічив три складові, що створюють особливість Хрещенської води. І чи не найголовнішим чинником він назвав масову… істерію, коли багато людей збираються разом і думають про одне. Це дуже могутня сила – спільна думка і масова психологічна налаштованість, наголосив він. Адже  до теплих країв долітає тільки зграя птахів, а одному птахові ніколи туди не дістатися.

Другою складовою впливу він назвав молитву і третьою – язичницький чинник свята. Бо коли охочі опускаються у холодну купіль, вони звільняються таким чином від чужих їм, так званих, нижніх за частотами інформаційно-хвильових часток, які часто липнуть до людей, щоби паразитувати на них. Інколи їх називають ще сторонніми сутностями.

Отож зі святом! Нехай Хрещенська вода подарує усім нам здоров’я.

Вл. інф.

Запис Таємниця освяченої води: наукове й незвідане спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Пауль Пшенічка народився в Чернівцях, але потім приблизно на півтора десятка років з ними розлучився: батьки в пошуках роботи змушені були мандрувала областю, адже в 1946-47-му в місті не було не лише роботи, а й можливостей облаштувати побут, мати достатньо одягу, зрештою – їжі. Тож до вступу в університет в 1964-му Пауль бував у Чернівцях, хоча й доволі часто, та лише наїздами – до знайомих і друзів батьків.

Відчуття цілковитої свободи

«З якогось віку вже пам’ятаю ці приїзди. Дуже подобалося гуляти університетським парком – туди, за Резиденцію, повела нас знайома. У пам’яті закарбувалася «картинка»: лавочка, невеличкий басейн з водою, і в ньому навіть плавали золоті рибки. Не знаю, чому саме це пам’ятаю – у сутінках підсвідомості розібратися неможливо. Тим паче, що діти сприймають світ зовсім інакше, ніж дорослі.

Ще пам’ятаю результат спроби тогочасної влади знести верх синагоги – Темплю, де зараз кінотеатр «Чернівці». Вибиті вікна. Але картинка невиразна. А можливо, це мені й здається.

Найбільше враження – від трамвая. Це було щось велике, яке дзвеніло, торохкотіло, гуркотіло і сипало іскрами. Для дитини, яка виросла в селі, це було вражаюче. Адже світло там з’явилося якраз того року, коли я вже вступив до університету.

А до того – було повне щастя. Адже щастя – це зміна вражень. Як тільки немає зміни вражень – як би людина добре не жила, починає відчувати дискомфорт. Нема руху – нема щастя. У дитинстві був суцільний рух, повне щастя і повне відчуття свободи – на полях, у лісі, на стадіоні… І це вік, коли людина не відчуває часу.

«Ми підривали все, що знаходили. Тому вступив на фізфак»

«У дітей того часу була надзвичайно потужна мотивація до навчання. Усі перебували під враженням польоту людини в космос, і це спонукало прагнути чогось подібного. І народ вчився набагато серйозніше, ніж зараз. Зрештою, сучасним дітям надто легко і багато всього дається. У нас же не було телевізора, освітлення. Вечори проводили при звичайній керосиновій лампі. Пам’ятаю, знайшли генератор, стартер від автомобіля «Студебекер», зробили вітряк, і дуже тішилися, що примусили світилися 12-вольтову лампочку.

Мене особисто змалку цікавили авіація і космос – окрім успішного польоту в космос Юрія Гагаріна, на той час на суспільство зберігалися ще воєнні впливи. Тож ми, діти, підривали все, що знаходили. Тому особливих роздумів, куди вступати вчитися, не було: однозначно – фізфак.

Вдома була велика бібліотека,  хоча батьки й не мали вищої освіти. За Румунії, за Австрії треба було бути дуже багатим, щоб здобути освіту. У той же час усі знали багато мов. У діда було восьмеро дітей, і всі вони – мої дядьки, тітки – знали мови, це було характерно для тих часів.

«Тоді було прийнято викладати не предмет, а дисципліну»

Одна з проблем сучасної освіти – це викладання дітям у школі предметів, теорії, відірваної від життя.  А викладати потрібно дисципліну, показувати її прикладне застосування. На щастя, мені траплялися чудові викладачі. Голець Богдан Іванович. Королюк Степан Лук’янович – викладав у мене статичну фізику не лише дуже ерудований науковець, а й хороший викладач. Тобто добре знав і вмів навчити, і в нього не було нудно.  Гусєв Сергій Михайлович – викладав електрику, не допускав халтури, у нього треба було насправді розібратися в тому, що робиш. А він був штурманом на бомбардувальнику під час війни. А ще я паралельно ходив на матфак слухати лекції з математики. Тоді викладали Карл Фішман, роботи якого друкувалися в США у той радянський час (!), і який у віці 72 років вступив заочно до Массачусетського університету на електротехніку і закінчив його з відзнакою – просто щоби голова працювала; доцент Круг. Феноменальний викладач, який читав теорію чисел, Нестеренко – ще австрійського загартування, з оригінальною зовнішністю, з носом, як у Жана Габена. Я сидів на першій парті, тож він звертався переважно до мене. Він так захоплювався розповіддю, що іноді забував, де він. Якось під руками в нього не виявилося ганчірки, аби витерти дошку, коли на ній закінчилося вільне місце для наступних записів, і він, не задумуючись, стер попередні записи рукавом свого дорогого чорного піджака… Мені було цікаво, чим матфак відрізнявся від фізфаку. І тоді, до речі, на матфаці було навіть цікавіше.

«Тутешні буковинці не могли звикнути до радянщини»

Я – чех, і окрім нашої родини, більше тут чехів не бачив. І дід, і бабуся прийшли на ці землі з Чехії, але різними шляхами: бабуся через Львів і Волинь, а дід прямо сюди з Праги. Шукали кращої долі. На жаль, не знаю історії, як вони знайшли одне одного. Знали рідну мову, завдяки спілкуванню з багатьма друзями-поляками знали польську. Оскільки жили в румунських селах – вивчили і румунську, а також російську, бо там і російською говорили. Сам я чеську призабув уже – колись знав добре, але думаю, що за кілька годин міг би «розговоритися».

На навчання в місті я трохи спізнився, тож гуртожитка мені не дісталося. Довелося мандрувати по квартирах. Тоді сміхотворно дешево – за якихось 10-15 крб. – можна було винайняти квартиру.

Якийсь час жив у єврейській сім’ї. Ми з товаришем винаймали дві кімнати в однієї родини, яка володіла величезною квартирою – 7 кімнат чи щось таке. Нашим господарем був комунікабельний дідок, який завжди намагався чимось допомогти: продати щось наше непотрібне і принести трохи грошей. З нами йому цікаво було спілкуватися.

Щодо поширеного враження про толерантність буковинців – думаю, що в ньому більше правди, ніж міфу. Люди були м’які, культурні, ввічливі. І було досить багато інтелігентних, начитаних буковинців. Жили мирно – і я досі дотримуюся принципу, що з сусідами треба жити мирно. І тутешні буковинці не могли звикнути до радянщини.

Наприклад, мій дядько відсидів 8 років у Саратові (з десяти, які йому було оголошено вироком суду). Хтось доніс, що він з якоїсь нагоди сказав, що «Сталін не розуміється на авіації». Ще одного дядька намагалися відправити чи то на Донбас, чи в Казахстан. Треба було їхати, а він відмовився. Тоді прийшли «посланці від влади» і зірвали дах з його хати. Я це пам’ятаю. Вся родина зібралася і написала скаргу в КДБ. І, як не дивно, прийшла відповідь: покласти дах на місце. Так він і врятувався – завдяки тому, що наша родина, як інші, не боялася. Якийсь «вірус» у нас був – відсутності страху. А загалом для нашої родини було абсолютно ясно, що таке радянська влада.

Радянщина у всьому була орієнтована не на людей, а на ідеї. Це стосувалося навіть архітектури. Я мешкаю в новому районі міста, і він мені не подобається. Малюсінькі квартири, низькі стелі, тіснота – це якось нелюдяно. Тим часом, уже зараз забудовуються дуже гарні райони. Архітектура стає людяною.

«Тих Чернівців уже немає. Але що змінюється від того, що немає, наприклад, Римської імперії?»

Відтоді багато що змінилося. Виїхала переважна більшість євреїв, які придавали цікавий колорит місту. Навіть немає що порівнювати, скільки тоді було поляків і скільки залишилося зараз. Були й залишаються румуни. Навіть німці були. Чернівці були таким собі Вавілоном.

Зараз старих Чернівців уже немає. Те, що ми сьогодні бачимо – це не тодішні Чернівці. Добре це чи погано? Не добре і не погано, це просто факт. От була Римська імперія – і зникла, лишилися лиш італійці. Була, кажуть, Атлантида – і немає. Подивіться, яка Австрія була велика до Першої світової війни, і як зараз вона вп’ятеро менша. Але ж ніхто за тим не плаче!

Відбулася серйозна зміна складу Чернівців, але все одно щось від нього залишилося невловиме. Наприклад, якимось дивом передається манера говорити.

Чернівці були і залишаються відкритим містом, містом-інтернаціоналом. Я, живучи тут, мав і маю добрих знайомих  по всьому світу, а в радянські часи приятелював з людьми з Новосибірська, Омська…

Уже добрих 20 років їжджу міжнародними конференціями, маю нагоду спілкуватися з представниками багатьох країн, з кимось – протягом багатьох років. Іноді вожу учнів на конференції, іноді мандрую один. Читаю лекції – наприклад, у Швейцарії. Звісно що англійською або німецькою, як інакше. А у травні читав лекції в чотирьох австрійських університетах та двох школах у м. Грац. Сам вид конференцій – як для дітей, так і для дорослих – неймовірно цікаво. Це інакші люди, інакша природа, техніка, перельоти – при тому, що взагалі зараз рідко літають. А враження від багатогодинних перельотів, великих аеропортів, руху – незабутні.

Разом з тим, велике місто не для мене. Адаптуватися важко. Інший темп життя, загалом все інше. Тож мене цілком влаштовує все, адже в малому місті можна комфортніше жити. Тим більше зараз, з сучасними комунікаціями і засобами зв’язку.

Скрізь можна бути щасливим. Є один дуже простий принцип – мати творчий підхід до того, що робиш.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Чернівці Пауля ПШЕНІЧКИ: диво техніки трамвай, мотивація космосом, щастя від зміни вражень, несприйняття радянщини, феноменальні викладачі університету і мирне співіснування з сусідами спершу з'явиться на Медіа-Версії.