Науковці з Маастріхтського (Нідерланди) університету, розповіли, як ріст людини впливає на життя людини.

У наукове дослідженні було залучено приблизно 7000 добровольців різної статі.

На момент дослідження випробовувані сягали віку від 68 до 70 років. До 90-річного віку дожили 944 жінки – 34,4%, а також 443 чоловіки – 16,7%.

Спеціалісти вирішили порівняти ріст учасників з довголіттям, в результаті прийшли до цікавого висновку.

Жінки з ростом вищим, ніж 175 см жили менше, аніж жінки з низьким ростом (нижче 160 см), які жили значно довше.

А ще цікаво те, що ріст не впливає на тривалість життя чоловіків, зазначили вче

Запис Як зріст впливає на тривалість життя спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Всесвітній економічний інститут опублікував доповідь, в якій говориться про гендерну нерівність станом на 2018 рік. У дослідженні враховувалося становище жінок у 149 країнах світу, в тому числі економічні та політичні права, можливості й доступність освіти та медицини. З’ясувалося, що найбільше гендерна нерівність проявляється в держуправлінні – тільки 18% міністрів і 24% депутатів на планеті є жінками.

Хоча не набагато краще справи йдуть і в інших сферах – чверть жінок у 44 країнах світу неграмотні, а в 40% державах їм досі недоступно фінансове обслуговування на одному рівні з чоловіками. В цілому станом на 2018 рік гендерна нерівність у світі складає 68% – це на 0,1% менше в порівнянні з 2017 роком.

За оцінками вчених, швидше за всіх повної гендерної рівності повинна досягти Ісландія, яка займає в рейтингу перше місце вже не один рік. Далі йдуть Норвегія та Швеція. Україна ж перебуває всього лише на 65 позиції. Проте остаточно побороти економічну гендерну нерівність вийде тільки через 202 роки. 

Запис Жінки отримуватимуть зарплату нарівні з чоловіками лише через 202 роки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За даними Держстату, у 2018 році найбільші зарплати знов у працівників авіаційної сфери, найменші – у поштарів, кур’єрів і медиків. За перші 10 місяців 2018 року зарплата українців виросла в середньому на 25%, порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Нерівномірною є оплата праці і за статями: чоловіки в Україні заробляють в середньому на чверть більше за жінок.

Запис Хочеш заробляти – йди в авіацію спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Євростат оприлюднив дослідження про тривалість життя європейців, згідно з ним українці живуть найменше: у середньому 72 роки, повідомив сайт «Сегодня». Жінки традиційно переживають чоловіків на 10 років. Найтриваліше життя в швейцарців: у середньому до 84 років. У трійці довгожителів також іспанці та італійці: середній вік мешканців цих країн 83,5 року.

Запис Україна посідає останнє місце в Європі за тривалістю життя спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Його споживання знижує на 40% утворення чоловічого гормону тестостерону.

Німецьке товариство ендокринології попередило про небезпеку регулярного приймання часто рекомендованого ібупрофену для чоловічого здоров’я. Представник Товариства Хельмут Шатц послався на нинішні дослідження  у професійному журналі PNAS.

У рамках експерименту чоловіки у віці 18-35 років отримували 600 мг ібупрофену двічі на день протягом 6 тижнів. Причому половина групи отримувала так зване плацебо – неактивний замінник. Дослідники зафіксували в чоловіків, що приймали ібупрофен, стан компенсованого гіпогонадизму (розладу роботи яєчок у вигляді зниження рівня статевих гормонів), який зазвичай зустрічається в чоловіків старшого віку  і пов’язаний із фізіологічними розладами. Ібупрофен, як з’ясувалося, блокує утворення тестостерону на 40%, – пише Хроніка.інфо

Запис Ібупрофен шкідливий для чоловічого здоров’я спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Наближається жіночий день і багато хто вже готуються до позапланового вихідного. Якщо чоловіки все ще не визначилися з подарунками для своїх дорогих жінок, то напередодні свята ми підкажемо, що можна подарувати дівчині чи мамі, або дружині на 8 березня.

Подарунковий сертифікат

Напевно, це універсальний подарунок для тих, хто не знає, що подарувати, а ображати не хочеться. Сертифікат дасть можливість жінкам самим визначитися, чого ж вони хочуть – масаж, похід до салону краси, стрибок з парашута, прогулянка на конях та інше. Такий подарунок підійде і для тих, у кого обмежений бюджет, і тим, хто хоче зробити свято з розмахом.

Браслет з натурального каменю ручної роботи

Природно, можна купити золоті прикраси і срібні прикраси. Але можна підійти до подарунка оригінально – купити натуральних каменів, фенечек і зробити браслет своїми рукам. 

Парфуми 

Ароматний парфум, напевно, один з найтрадиційніших подарунків на 8 березня. Проте, всі раді такому подарунку навесні. Головне, правильно вгадати смаки дівчини чи мами або дружини. В крайньому випадку, можна просто запитати у коханої жінки.

Ідеальні гаманець/сумка/рюкзак

Доведеться попітніти, поспостерігати за жінкою і вибрати гідний подарунок. Тим більше, що жінкам вічно нікуди і нема чого складати і брати з собою.

Іграшка-подушка під шию

Така річ стане в нагоді і в подорожі, і просто, якщо жінка працює багато за комп’ютером. Таким подарунком ви покажете і свою турботу, і проявите оригінальність. Доповнити такий подарунок можна букетом польових квітів (особливо зараз – в мороз і снігопад).

Ідеальний гаджет

Це може бути гаджет її мрії: айфончик, айпадик, смартфончик, електронна книжечка або навіть електронний тонометр (а що, раптом бабуся замовила тонометр останньої моделі!). Тут доведеться розкошелитися, але прекрасний вечеря 8 березня і весь березень вам забезпечений.

Мотиваційний скретч-постер

Подарунок може відмінно вписатися в інтер’єр квартири і зможе дати додаткову мотивацію. Він дозволяє почати з маленьких кроків і йти до поставленої мети. Врешті-решт, можна разом мотивуватися.

Абонемент до спортзалу/уроки танців/уроки манікюру

Навіть якщо панночці віддалено це цікаво, то це і нові знайомства, і нові емоції, і нові покупки.

Електронна сигарета

А що? Сильним жінкам, які можуть побалувати себе шкідливою звичкою, можна подарувати електронну сигарету. Це буде свого роду родзинкою жінки.

Набір для кулінара

Якщо жінка любить готувати віртуозні страви, то цей набір повинен бути у неї. А найголовніше, такий набір ви можете зібрати саме під неї, враховуючи її інтереси. Туди можна увійти натуральні і рідкісні прянощі і приправи, різні пристосування для самого процесу приготування. Також можна підібрати прилади, фартух і шапочку кухаря.

Нагадаємо, ми пропонували ідеї, як зробити вироби на 8 березня своїми руками на подарунок коханим жінкам або просто, щоб порадувати себе у вільний час.

Запис Що подарувати на 8 березня: оригінальні ідеї для коханих жінок спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Y-хромосома з геном SRY, який визначає розвиток статевих ознак у чоловіків, зникне приблизно через 4, 5 мільйона років.

Про це заявив британський генетик Даррен Гріффін, передає Science Alert.

Зазначена хромосома не бере участь у перетасуванні генів через те, що знаходиться в клітинах людини в єдиному екземплярі.

У результаті, набір генів, який відповідає за формування чоловічої статі, з часом дегенерує і пропаде з геному.

Останні дослідження показують, що хромосома виробляє механізми для гальмування процесу.

Підкреслюється, що у той же час виродження Y-хромосоми не означає повне зникнення чоловіків. Ген SRY може переміститися на іншу хромосому, яка, однак, також почне відчувати нестачу рекомбінації.

Запис Вчені вирахували, коли на Землі вимруть чоловіки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Влада Саудівської Аравії оголосила, що вперше за 35 років знімає заборону на роботу кінотеатрів. Це спричинено соціальними реформами, які зараз набирають чинності в країні.

Про це повідомляє The Guardian.

Заборона на кінотеатри в королівстві діє з 1983 року, коли в країні спостерігалось посилення ісламських заборон.

Про те, що комерційні кінотеатри будуть допущені до роботи з початку 2018 року, йдеться в повідомленні Міністерства культури та інформації Саудівської Аравії.

Це переломний момент в розвитку економіки культурного сектору. Відкриття кінотеатрів буде служити каталізатором зростання економіки та її диверсифікації,
– зауважив міністр Аллад Алаввад.

Алаввад повідомив, що знаття заборони на кінотеатри є частиною програми соціальних і економічних реформ, яку реалізовує принц Мухаммед ібн Салман.

Згідно з оцінками уряду Саудівської Аравії, до 2030 року в країні буде відкрито близько 300 кінотеатрів з понад 2 тисячами залів. Це створить 30 тисяч робочих місць і внесе вклад у ВВП в розмірі $24 млрд.

Серед інших соціальних реформ, оголошених у Саудівській Аравії останнім часом, – скасування заборони на керування автомобілем жінками з наступного року.

У Саудівській Аравії з 2018 року жінкам вперше дозволять відвідувати спортивні стадіони. Згідно з традиціями Саудівської Аравії, тільки чоловік має право дозволяти жінці вчитися, подорожувати і брати участь в інших заходах.

Запис У Саудівській Аравії вперше за 35 років зняли заборону з кінотеатрів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Уже завтра вулицями українських міст і сіл снуватимуть безліч чоловіків з букетами і пакунками подарунків у руках. Переддень 8 Березня – Міжнародного, як стверджували в СРСР, Жіночого дня. Згодом, коли «радянські» свята стали вже не такими актуальними – 8 Березня залишилося. Коли ж іще, як не цього дня, жінки чують стільки компліментів і отримують стільки квітів і подарунків. І хоча ідея свята була аж ніяк не в разовому обдаровуванні, обукетненні і опарфумленні, хто про це зараз пам’ятає…

А виявляється, пам’ятають! Про справжню суть 8 Березня, про проблеми жінок, які вартують розв’язання, а першим кроком до цього є усвідомлення і обговорення – Марія ДМИТРІЄВА, спеціалістка з гендерної і феміністської проблематики, яка входить до складу Національної гендерної платформи (експертної групи з питань прав жінок).

– Пані Маріє, багато хто впевнений, що не існує проблеми прав жінок у сучасній Україні. Аргументують так: маємо досить багато жінок-високопосадовців, маємо задекларовані права жінок, ратифіковану «Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок»… Чи не надумана ця проблема? Можливо, порушення прав жінок – це порушення прав людей загалом?

– Кількість жінок на рівні прийняття рішень в Україні приблизно така, як в Саудівській Аравії. Тож пишатися особливо нічим – надто, коли зважити, що жіноче населення в нас на 100% письменне, а серед людей з вищою освітою жінок більше половини – 54%. Як відомо, «сталінська» конституція була і лишається однією з найкращих в історії. Але як в СССР за часів Сталіна було із дотриманням прав людини, сподіваюся, розповідати не треба. Отже, наявність гарної конституції жодним чином не гарантує дотримання прописаних у ній прав. Порушення прав жінок є окремою групою порушень прав людини, і корекція такої ситуації потребує спеціальних, послідовних, тривалих заходів. А найбільше вона потребує зміни ставлення до неї.

– Опоненти фемінізму вважають, що заклики до гендерної рівності насправді є спробою жінок здобути більше прав, ніж у чоловіків. Тобто посісти якесь особливе місце у суспільстві.

– Це звичайний страх будь-якого рабовласника: коли раб звільниться, він зробить із рабовласником те, що рабовласник робив із ним. Чимало чоловіків чомусь вважають, що коли жінки починають користуватися тими ж правами, що й вони самі, то це їх дискримінує. Як той, хто довго тебе грабував, починає обурюватися, коли ти більше не дозволяєш йому цього робити. Особливе місце в нашому суспільстві займають чоловіки: їх тримають за «норму людини», їх хочуть брати на роботу – а жінок не хочуть.  Чоловічі потреби – чи те, що вони вважають своїми потребами – оголошуються нормою. В результаті ми бачимо повсюдно рекламу з оголеними жінками, хоча вже давно доведено, що така реклама є вкрай неефективною. Досягнення феміністських рухів поліпшують життя для всіх пригноблених груп – жінок, інвалідів, лесбійок і геїв, багатодітних родин, етнічних меншин, бо забезпечують ефективнішу роботу з розподілу ресурсів і послуг, більш повне задоволення потреб, не кажучи вже про механізми захисту від дискримінації – і, як наслідок, також для чоловіків.

– У дореволюційній Росії права жінок відстоювали свідомі жінки рухів лівого спрямування. Сучасні феміністичні рухи – «ліві» чи «праві»?

Сучасні феміністські рухи дуже розмаїті. У країнах третього світу вони ліві. В тих самих Штатах, скажімо, є й такі, й такі. В Україні власне феміністського руху нема. Але це –питання часу J.

– Більшовики «розглядали потенціал організованого і свідомого жіноцтва інструментально» – чи зараз не так само? Маю на увазі жіночі громадські організації при партіях тощо.

– Так, абсолютно. На парламентських виборах 2002 року в партії «Жінки за майбутнє» в прохідній частині списку з 8 осіб усі восьмеро були чоловіки. В Україні сформувалося чимало громадських жіночих організацій, однак вони досі не об’єднуються в спільний жіночий рух. Коли вони це зроблять, зможуть висувати своїх представниць, спроможних формулювати потреби жіноцтва в політичній сфері – і обстоювати інтереси жіноцтва на рівні прийняття рішень.

– Найвпливовіша жінка в Україні Юлія Тимошенко, на Ваш погляд, – феміністка чи ні?

– Феміністка – це людина, яка декларує феміністські погляди і діє відповідно до них. Відтак – ні, Тимошенко не є феміністкою. Вона не підтримувала і не підтримує жіночого руху в Україні.

– Крайнощі сучасності: жінки звільнилися від «кухонного рабства», але іноді перетворюються на такі собі «сувеніри», «прикраси», на «болонок». Але! Це ж, зрештою, їхній вибір? Чи все ж таки це гендерна проблема?

– Це якщо вони звільнилися. За дослідженнями соціологів, жінки в Україні й досі щоденно витрачають на хатню роботу і догляд за дітьми в середньому на 3-4 години більше, ніж чоловіки. Я б не сказала, що це вони «звільнилися». Якщо суспільство послідовно розповідає жінкам, що єдина їхня цінність в тому, щоби бути гарними, сексуально привабливими, «вдувабельними», – не дивно, що жінки на це ведуться. При цьому суспільство підтримує панування чоловіків над жінками, але втрачає величезний людський потенціал половини населення. Це злочинно й несправедливо.

– У повоєнному СРСР і аж до його останніх років протиставлялися образи «справжнього чоловіка» (мужнього, захисника) і «справжньої жінки» (жіночної, матері, ніжної). Для Вас особисто яка вона – справжня жінка?

– Не існує несправжніх жінок, як і несправжніх чоловіків. Всі, хто існують – вони справжні. А уявлення про так званих «справжніх» жінок чи чоловіків – це фікція, як лінія горизонту, бо жодна людина не може відповідати такому ідеалові. Образ «справжньої» жінки, поширений в нашому суспільстві, – це така пастка, до якої жінок заганяють, аби вони були максимально зручними в користуванні: сексуально привабливими, все господарство тягнули б на собі, дбаюли про дітей та батьків, своїх і чоловікових, і при цьому надають чоловікові повний спектр побутово-емоційно-сексуальних послуг. За це вони не мають ані поваги, ані підтримки, лише наївну віру в те, що от тепер вони, мабуть, справжні жінки і їх за це любитимуть. На жаль, такий обсяг роботи для однієї людини непідйомний, в результаті вони постійно виснажені і втомлені. Я вже не кажу про те, щоби вкладати час і ресурси в розвиток своїх талантів і умінь. А «справжній» чоловік – це фікція ще гірша, бо єдине, в чому згідні всі, хто про це говорить – що він «не баба». Висновки з цього розмитого формулювання можуть бути якими завгодно: або що він не мусить займатися господарством, або що йому «западло» дбати про дітей, або він не мусить перейматися почуттями інших, або що він має право змушувати інших виконувати свої забаганки. Коли починають говорити про «справжніх» людей – це завжди ознака того, що тобою намагаються маніпулювати.

– Як би Ви порадили святкувати чи відзначати День 8 Березня?

– Для мене вже багато років цей день – не «свято весни й краси», а день солідарності жінок у боротьбі за свої права. Справжнє професійне свято феміністок. Цього дня можна віддати данину пошани жінкам, які на нас вплинули – вчителькам, наставницям, тим, хто навчили нас бути такими, якими ми є, провести акції на вулицях, названих іменами жінок.

– Ідеальне привітання з 8 Березня – які слова мають бути в ньому?

– Свободи від дискримінації, дотримання прав, розуміння і солідарності з іншими жінками. Мені було б приємно почути таке – але мої друзі мене так зазвичай і вітають J.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Емма Антонюк, феміністка: З Восьмим березня є одна проблема: всі чомусь вирішили, шо це «свято  тюльпанів і поштівок». Насправді ж цей день був вигаданий для іншого і, на жаль, ще й досі суспільство потребує того, щоби його використовували за призначенням.

Звісно, кожний має право дарувати тюльпани і поштівки. Але забийте в пошук, скільки жінок в Україні страждає від домашнього насилля і згвалтувань, порівняйте, наскільки цей показник вищий за середньоєвропейський. І чи знайдеться після цього виправдання, чому єдиний день в році, призначений для обговорення і систематизації «жіночих» проблем, ми профукуємо на цукерки і банальні тости?

Коли я жила в Україні, я жорстко реагувала на телефонні дзвіночки на кшталт: «Вітаю, краса – то ваша зброя» і іншу «лабуду». (До речі, тости зазвичай теж сексистські). Слухаючи мої обурення, мужчини ірончно розводили руками – мовляв, «фіміністка», шо з неї взяти. А насправді, коли починаєш, як ментально хворому, «на пальцях» роз’яснювати, шо квіти мамі ти можеш коли завгодно подарувати, а сьогодні – час для інтелектуального дискурсу і демонстрацій…

Залишається лише додати, що в Європі з цим значно простіше.

Чернівці – гендерно помірковане місто

Як повідомила головний спеціаліст відділу у справах сім’ї та молоді Чернівецької міської ради Світлана ОЛЕКСІЙЧУК, у міськраді станом на кінець січня працювали 323 особи, з них 210 жінок і 113 чоловіків. На керівних посадах – 125 осіб, з яких 82 жінки і 43 чоловіки. Депутатський корпус Чернівецької міськради VI скликання складається з 10 жінок і 50 чоловіків.

Станом на середину 2012 року, cеред 899 посадових осіб органів місцевого самоврядування майже кожна друга – жінка. Серед тих, хто обіймають керівні посади – 54,5% жінок. Проте, на відміну від жінок, чоловіки посідають керівні посади вищих категорій (І та ІІ).

Держава дбає про рівність прав чоловіків і жінок

В облдержадміністраціях структурним підрозділом, на який покладене завдання із забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства, є управління у справах сім’ї, молоді та спорту відповідної облдержадміністрації.

У райдержадміністраціях подібні завдання покладені на відділи у справах сім’ї, молоді та спорту.

На обласному рівні працюють спеціальні програми із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Так, у Чернівецькій області діє комплексна Програма реалізації державної політики з питань сім’ї, дітей та молоді, оздоровлення та відпочинку, протидії торгівлі людьми та забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків на 2013-15 рр., затверджена рішенням сесії облради 14 березня 2013 року.

Запис Жіночий день? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Григорій Рибак, колишній чернівчанин, був першим сексопатологом на Буковині й одним із перших в Україні. Та невдовзі мине вже майже 2 десятки років, як він  живе й працює в Німеччині.

 У ті ж  далекі 70-ті Григорій Веніамінович займався сімейно-шлюбними відносинами, сексопатологією, психотерапією та андрологією.

У Радянському Союзі сексу не було, тож і сексопатологи не були потрібні

– Зараз ніхто напевне не повірить, що у далекі 70-ті роки минулого століття я намагався організувати сексологічну службу, – згадує п. Григорій. –  Це було непросто. Бо, якщо пригадуєте, на одному з перших телемостів між СРСР та США, одна з його учасниць, сидячи у московській телестудії і відповідаючи на запитання когось із американців, зауважила, що «у нас сексу немає». Аудиторія завмерла по обидва боки океану.

Тому ми довго боролися за організацію сексологічної служби та за посаду лікаря-сексопатолога, – продовжив співрозмовник. – Пригадую ще один кумедний випадок. Щоправда, це він тепер мені здається таким, а тоді я дуже обурився недалекоглядністю однієї з чернівецьких газет. Вона відмовилася у статті друкувати мою посаду, яка тобі звучала наступним чином – лікар-сексопатолог, а залишила у підписі тільки слово лікар. Я з пересердя забрав публікацію, відмовившись її друкувати. А ви собі навіть не уявляєте, яким запущеним було тоді сексуальне виховання. Люди нічого не знали про планування сім’ї, про запобігання вагітності. За кількістю ж абортів Союз лідирував у світі. Цієї жахливої ситуації треба було позбутися. І багато журналістів це розуміли, та боялися допомогти. Та я зустрів однодумця в особі відомої тоді буковинської журналістки, яка на той час працювала в «Молодому Буковинці», а нині головного редактора газети «Версії», – Людмили Чередарик.  Ми багато писали з нею про сімейні стосунки й ці статті розповсюджувалися по всьому Союзі, бо я був першим спеціалістом-сексопатологом в Україні й дуже тісно співпрацював з головним сексопатологом Мінздоров’я СРСР.  Ці публікації мали важливе значення для статевого виховання та розвитку сімейно-шлюбних відносин. Потім у нас з Людмилою була свою програма на ТВА. Підсумком цієї співпраці стала книга «Записки сексолога».

Сьогодні Григорій Веніамінович – доктор медичних наук, очолює відділ університетської психіатричної клініки в Німеччині, займається проблемами судової психіатрії та, перш за все, діагностикою та лікуванням статевих розладів і відхилень у цій сфері. Він зауважив, що галузь сексуальної медицини в Україні посідає гідне місце в Європі, а він, зокрема, регулярно відвідує всі конференції, конгреси та з’їзди українських сексопатологів.

Психози атакують Європу

Однак фахівець займається не тільки сексуальними проблемами, а й небезпечними злочинцями, які страждають на важкі психози. Лікар Рибак частенько присутній на затриманні злочинців, бо входить до комісії зі звільнення заручників.

– Ця проблема, звісно, пов’язана з наркотиками та політоксикоманією. Такі пацієнти мають, як правило, комбіновані розлади, вони дуже небезпечні, бо надагресивні, часто кидаються на людей без видимої на те причини.

Та найбільша проблема людства сьогодні, на переконання спеціаліста, це ускладнення неврологічних розладів, особливо у мешканців великих міст. Кількість неврозів у світі різко зменшується, а кількість важких особистих розладів навпаки зростає. Раніше це називали психопатією. Такі люди дуже агресивні, часто вони зловживають наркотиками.

– На жаль, суспільство викидає цих людей на узбіччя, – зазначає фахівець. – Ці хвороби формуються від народження дитини, передусім у сім’ї, коли родичі мало приділяють уваги дітям та їхньому вихованню. Неповна сім’я, матеріальні проблеми родини теж відіграють не останню роль у цьому ланцюжку.

Григорій Рибак: – Коли в Україні кажуть, що ми прямуємо в Євросоюз, мені смішно, бо Україна, а в першу чергу – Чернівці, вже давно перебувають у Європі. Україна – це європейська держава, а місто Чернівці – європейське місто. Тому дуже важливо наблизитися до Європи всередині України.

Депресія – хвороба, що важко лікується

Нестабільність будь-якого суспільства, в тому числі й на Заході, призводить до розвитку значної кількості психічних недуг. Одне з перших місць серед них посідають депресивні стани. Вони дуже небезпечні, бо можуть супроводжуватися психічними симптомами, з галюцинаціями і манією переслідування тощо.

– Депресії, до речі, дуже важко лікувати, – зауважує Григорій Веніамінович. – Ця хвороба часто стає причиною самогубств. – Наскільки мені відомо, в Україні кількість депресій теж зростає. Але їм чомусь приділяють дуже мало уваги. Я погоджуюся, що підхід до лікування депресій доволі складний і комбінований. Часто, особливо на перших етапах, його треба проводити у стаціонарі. Існують навіть спеціальні відділення, де лікують депресію.

Перш за все у лікуванні, за словами п. Григорія, застосовують поведінкову терапію, яка базується на глибокій психології. Відповідно, вона дає можливість у комбінації з антидепресивними препаратами спершу стабілізувати стан, а далі взагалі усунути депресію. Як правило, через 6 місяців людина знову повертається до цього стану, тому потрібна профілактика…

Багато людей займаються самолікуванням, що категорично протипоказане. У хворих, які не лікуються в медиків, депресія прогресуватиме. Тому слід довіряти лікарям і не занедбувати свій стан, який не є безнадійним.

Умови лікування повинні бути кращими

– Українські лікарі, зокрема лікарі-психотерапевти, – є висококваліфікованим спеціалістами, – стверджує Григорій Веніамінович. – Недарма ж багато з них працює в Європі – у Німеччині, Голландії, Бельгії та інших країнах. Зате умови лікування  і лікарської праці бажають кращого. Тож багато українських медиків, як мені відомо, виїжджають на роботу за кордон. Загально відомий факт: у Чехії лікарям, які пропрацювали там рік і мають бажання залишитися й працювати далі в цій країні, надають громадянство. Звісно, робота за кордоном покращує не тільки кваліфікацію, а й матеріальний стан, що теж суттєво.

Якщо Ви лікар, розмовляєте німецькою і бажаєте працювати в Німеччині, місце собі ви обов’язково знайдете. В Інтернеті є багато посилань на конкретні німецькі лікарні, з якими ви можете домовитися про працевлаштування. Громадянам ЄС дозвіл на роботу лікарем видається одразу довічно, лише на підставі диплома про медичну освіту. Нашим громадянам доведеться збирати цілий пакет документів, щоби отримати дозвіл на 1-2 роки. Якщо після цього терміну ви й далі захочете працювати в Німеччині, доведеться скласти спеціальний іспит. 

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Якої хвилини секс стає лікувальним?

Проаналізувавши біохімічні процеси, що відбуваються в організмі людини під час статевого акту, науковіці дійшли висновку, що від 31-ї хвилини секс стає лікувальним.

Він допомагає організму боротися з вільними радикалами, які активують хімічні реакції, що сприяють виникненню різних захворювань.

За результатами хімічного аналізу, гормони, що утворюються під час статевого акту, завдають удару вільним радикалам уже через 30 хвилин.

У цілому заняття сексом три-чотири рази на тиждень покращують кровообіг та удвічі знижують ризик розвитку серцевих недуг. Науковці довели також, що під час статевого акту жінка стає джерелом біологічно активних речовин і електромагнітних коливань, які позитивно впливають на її партнера.

Сексуальний серпень

або Коли чоловіків та жінок найбільше тягне до сексу

Британські дослідники визначили місяць, коли нам найбільше хочеться сексу. Саме у серпні підвищується рівень тестостерону, який спонукає до активності в ліжку.

Вчені, провівши дослідження, з’ясували, що серпень – найсприятливіший місяць для статевих ігор, повідомляє «The Russian Times». Зростання сексуальної активності в серпні проявили як пари, в яких щойно почалися стосунки, так і досвідчені подружжя з великим сімейним стажем.

А от холодної пори року, запевняють науковці, чоловікам не хочеться сексу, бо в них виникають апатія та депресія. Це спричиняється значним рівнем мелатоніну – гормону, який активно виробляється взимку.

Запис Григорій Рибак: «За кількістю абортів Союз лідирував у світі» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Напередодні 9 Травня в українських ЗМІ традиційно з’являється багато різноманітних повідомлень на цю тему. Сперечаються між собою політики, студенти, викладачі, письменники, менеджери і продавці в крамницях… Така гостра й палка полеміка в українському інформаційному просторі збуджує  інтерес. Закономірно виникає запитання: а що ж думають з цього приводу інші європейці, зокрема молоді, чиї сім’ї так чи інакше теж були пов’язані з Другою світовою війною.

Ієва, 24 роки (Рига, Латвія):

– Багато хто відзначає День Перемоги в Латвії, але латиші зазвичай не святкують. Звісно, що у пострадянській країні збереглися традиції відзначення цього дня, але переважно серед російської діаспори. Я знаю тільки те, що в нашій країні частина росіян зустрічається і святкує 9 Травня. Особисто для мене це нічого не означає, тому що я про це практично нічого не знаю і в нас не прийнято це святкувати. Маємо звичайний робочий, а не вихідний день.

Філіп, 22 роки (Париж, Франція):

– Для нас 9 травня – це День Європи. Втім, День Перемоги ми теж відзначаємо, але 8 травня. У Франції, як і в Об’єднаній Європі, це день святкування перемоги над нацизмом, відзначення закінчення Другої світової війни. У нас це вихідний. Але для мене це не особливий день – тільки тому, що я часто думаю про Другу світову війну і не потребую особливих дат для того, аби про це згадати.

Александра, 19 років (Люблін, Польща):

– Ми не робимо нічого особливого цього дня. Це не вихідний у Польщі. Звичайно, кожний знає, що цього дня в Європі закінчилася Друга світова війна, але у нас ніхто особливо це не святкує.

Макс, 19 років (Магдебург, Німеччина):
– У Німеччині 9 Травня – це День Чоловіків, а ще – день Вознесіння Господнього.  Тому християни святкують за релігійними традиціями, а нехристияни придумали собі свято на кшталт 8 Березня для чоловіків. Цього дня по всьому місті можна зустріти п’яних чоловіків, а останнім часом – і нетверезих жінок також. Всі надто сконцентровані на Дні чоловіків, тому про День Європи чи День Перемоги у Німеччині ніхто не думає. Особисто я вважаю, що це недоречні свята, як День матері – адже маму треба любити щодня, а не тільки в якийсь спеціальний день. Тому для мене це трохи по-дурному святкувати, що ти є чоловіком!

Ми з друзями поїдемо кататися на велосипедах і трохи вип’ємо чогось, але це не через те, що ми чоловіки, а через те, що вихідний день.

Для мене це не пов’язане з війною. Мені просто цікаво, скільки років ще ми будемо про це згадувати і питати одне одного, чи це означає для нас щось і що саме. Це ніяк не пов’язане з моїм особистим життям, ця війна, ці події такі далекі від мене, що я навіть про це не думаю.

Запис Що знає молодь у світі про День Перемоги? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Іване Назаровичу, серед старих фотографій у Вашій колекції є чимало знімків  чернівчан початку ХХ століття. Коли їх розглядати уважно, то складається враження: чоловіки тоді були чи не більшими модниками, ніж жінки. Ви погоджуєтеся із таким твердженням?

– Так, звичайно. Чоловіки прагнули виглядати привабливо й модно. На свою зовнішність звертали значну увагу не лише найбагатші, але й люди середнього достатку. На світлинах видно, що чоловіки робили різні вигадливі зачіски. Напередодні Першої світової війни в моді були вуса, закручені догори: їхні власники виглядали хвацько – справжні чепуруни! Нерідко чоловіки носили бороди й борідки різної форми. Старші люди, головним чином військові та чиновники, надавали перевагу бакенбардам або довгій бороді, розчесаній надвоє. Не випадково: волосся не повинне приховувати ордени, які одягалися на шию.

Слід зазначити, що з носінням орденів пов’язана й особлива форма фраку – парадного одягу чоловіків. Найвища ступінь тодішніх орденів, як правило, являла собою кольорову муарову стрічку, яку носили через плече. Збоку, де кінці стрічки схрещувалися, розміщувався знак ордена. Щоби його було видно, довгі поли обрізалися, залишаючи позаду лише фалди. А нижчі ступені орденів були представлені зменшеними копіями, так званими «фрачними орденами». Їх носили на лівому лацкані прикріпленими до спеціального ланцюжка. На шию, разом з метеликом, надягали нашийні ордени, головним серед яких в Австрії був орден Золотого Руна. Краватку нерідко заколювали булавкою, головка якої робилася з перлів або діамантів.

Під фраком носили сорочку з накрохмаленого голландського полотна, на грудях якої була спеціальна тверда вставка, яка не давала утворюватися зморшкам. Її називали «панцир». Манжети сорочки защібували запонками, золотими або срібними, інколи з перлами або діамантами. Разом із фраком надягали циліндр, а коли їхали на бал, то перевагу надавали шапокляку: на відміну від звичного циліндра, він мав пружини, які дозволяли цей високий капелюх миттєво скласти, а потім розправити. Складений шапокляк зручно було носити під пахвою, а за необхідності навіть на нього сісти. Ансамбль довершувала тонка тростина чорного кольору із прямим набалдашником, зробленим зі срібла чи слонової кістки. Тростину носили не лише з фраком, але й з візиткою та смокінгом. Останній, що прийшов з Англії, напередодні Першої світової війни став конкурувати з фраком.

– Іване Назаровичу, на багатьох світлинах чоловіки зображені  з різноманітними палицями. Вони то спираються на ціпки, то ніби грають ними, тримаючи у руках чи під пахвою. Чому?

– Спиралися лише на справжні палиці або ціпки. Міцні палиці, зроблені з твердих порід дерева, мали набалдашники у формі гачка чи різних скульптурних композицій, їх використовували старші або хворі люди для опори при ходьбі. Інколи це була зброя: металевий набалдашник являв собою однозарядний пістолет. Набалдашник міг бути і ефесом шпаги чи рукояттю стилету – гостре лезо ховалося у палку, як у піхви. А тоненькі тростини носили для краси, їх робили переважно з гнучких порід дерева і спиратися на таку тростину було неможливо. Втім, у такій тростині теж могло ховатися гостре лезо. Інколи тростини робили з черепахового панцира. Чернівецькі дженджики їх використовували, як нині кажуть, для «понту».

Чепуруни з цією ж метою нерідко без нагальної потреби надягали на ніс пенсне – хотіли виглядати розумнішими, ніж насправді. Окуляри сучасного типу (з дужками) тоді вже існували, але значно частіше використовувалися пенсне, що трималися на переніссі затискачем. До оправи кріпився шовковий шнурок, інший кінець якого йшов до лацкана костюма чи ж чіплявся за вухо. Дехто носив монокль. Бувало, що з простим склом: носій монокля слідував моді. Той, хто дивився на світ через вставлене в очницю скло, завжди мав зверхній та презирливий вираз обличчя.

Чимало уваги чоловіки приділяли різним предметам, які постійно носили з собою – портсигарам, годинникам і різноманітним дрібничкам. Годинники були кишеньковими, на ланцюжках. Найбагатші могли дозволити собі золоті й платинові годинники, люди середнього достатку – срібні. До ланцюжків кріпилися різноманітні брелоки та підвіски. Наприклад, м’ясник замовляв собі срібну підвіску із зображенням знарядь своєї праці, а моряк – із зображенням корабля.

– Нинішня «золота молодь» хизується розкішними автомобілями, придбаними на батьківські гроші. А чернівецькі дженджики 1913 року також могли похизуватися дорогими машинами?

– Так, дехто з них мав власні автомобілі. Тоді це була рідкість, і на прохання міських властей власники машин підганяли їх під ратушу і тут демонстрували чернівчанам, розповідаючи про переваги такого виду транспорту над звичним кінним. Молоді автолюбителі одягалися за останньою модою, у стилі костюмів для прогулянок. Влітку це могли бути картаті піджаки та брюки – перед Великою війною серед заможних людей подібні фасони ще не були розповсюджені. Але для прогулянок допускався такий дещо легковажний одяг, завершений солом’яним капелюхом канотьє.

Ігор БУРКУТ, кандидат історичних наук

Запис Чернівецькі дженжики й чепуруни спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На знак протесту вони не харчуватимуться вдома…

Організація «Маєнделео Йа Ванауме» ( «Прогрес для чоловіків»), кенійське лобі на захист чоловіків, закликала до проведення шестиденного страйку з метою залучення уваги громадськості до різкого збільшення випадків домашнього насильства з боку жінок, повідомляє NEWSru.co.il.

В рамках цієї акції протесту чоловіки протягом цього тижня не їстимуть вдома. Замість цього «ображені» кенійці будуть збиратися разом, щоби розповісти один одному про свої душевні травми, отримані в сімейному лоні.

Так, за даними правозахисників, лише минулого року в провінціях Найробі і Центральна, де проживають 7 млн ​​людей, жертвами домашнього насильства стали 460 тис чоловіків. Уряд країни, як стверджують правозахисники, не поставився з належною серйозністю до проблеми насильства щодо чоловіків, але вони сподіваються, що ця своєрідна акція приверне до неї увагу чиновників.

– Заклик до загальнонаціонального бойкоту жінок покликаний протистояти практиці побиття чоловіків і психологічному насильству щодо подружжя, –  заявив лідер «Маєнделео Йа Ванауме» у інтерв’ю програмі Network Africa телеканалу ВВС. – Адже в кенійських сім’ях приготування їжі традиційно покладається на жінок, а культурні традиції вимагають, щоб чоловіки харчувалися вдома і таким чином демонстрували свою прихильність до власної домівки.

«Маенделео Йа Ванауме» намагається привчити представників сильної статі відкрито говорити про свої проблеми, враховуючи і насильство в сім’ї – не боячись, що це розцінять як негідну чоловіків слабкість. Кенійські експерти стверджують: насильство з боку жінок стало побічним результатом їхньої економічної незалежності – після того, як уряд країни доклав чимало зусиль для підвищення жіночого статусу в суспільстві.

Запис Чоловіки Кенії страйкують проти насилля з боку жінок спершу з'явиться на Медіа-Версії.