«Батьківщина»  єдина серед парламентських фракцій проголосувала проти скандального законопроєкту №8401, який повертає драконівські перевірки та штрафи для бізнесу.

У результаті «Батьківщині» «вдалося захистити частину підприємців, тепер наше завдання – скасувати вбивчі для бізнесу норми», – підсумувала Юлія Тимошенко спротив ухваленню законопроєкту №8401.

Напередодні ухвалення вказаного законопроєкту, виступаючи у сесійній залі парламенту,  Голова партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко закликала присутніх народних обранців не підтримувати цей документ, адже він фактично «нищить залишки середнього класу в Україні».

«Цей закон стосується не лише роботодавців, але і працюючих людей. Якщо внаслідок цього закону зникнуть роботодавці, у нас зникнуть і тисячі робочих місць. Успішність будь-якої країни, її стабільність і стресостійкість, – це відсоток середнього класу. Якщо цей законопроєкт 8401 буде ухвалено, це буде ліквідація руками парламенту залишків середнього класу», – застерегла лідерка «Батьківщини».

Втім, попри зусилля фракції та протести підприємців, депутати проголосували за скасування пільгової системи оподаткування, повернення перевірок і штрафів.

«Батьківщині» вдалося добитися збереження мораторію на перевірки більшості категорій бізнесу. І це єдина втішна новина за результатами розгляду скандального законопроєкту 8401. Ми продовжимо разом із бізнесом збір підписів за петицію до президента із вимогою накласти вето на вбивчий для сотень тисяч українців закон», – повідомила Юлія Тимошенко згодом на своїй Фейсбук-сторінці.

Вона також додала, що команда «Батьківщини» підготує зміни до ухваленого закону.

ba.org.ua

Запис Закон, що нищить підприємництво, частково зупинений. Але лише частково спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Щоб врятувати український бізнес від наслідків можливого ухвалення законопроєкту №8401, команда «Батьківщини» вже підготувала понад тисячу правок до скандального документа, а також розробила план, як можна  заблокувати його ухвалення.

Про це заявила Голова партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко у своєму відеозверненні.

Підприємці ледве виживають. Жодної допомоги від держави їм зараз немає. І в цей час уряд чомусь вирішив скасувати пільгову систему оподаткування, яка мусила працювати до кінця війни, і бажано ще хоча б рік після війни», – обурилася лідерка «Батьківщини».

Вона констатувала, що попри активний спротив суспільства, владна більшість не припиняє спроб повернути довоєнні норми – податки, перевірки, обмеження, покарання тощо. Для цього Верховна Рада за поданням уряду ухвалила у першому читанні законопроєкт про скасування пільг з оподаткування, які були запроваджені для малого і середнього бізнесу на час війни.

«Цей закон нищівний для українського бізнесу та економіки. Він містить руйнівні новели, які стосуються не тільки ФОПів, але і звичайних юридичних підприємств», – додала Юлія Тимошенко.

За її словами, під час засідання робочої групи із підготовки законопроєкту №8401 вона намагалася пояснити присутнім депутатам, що зараз немає жодного аргументу, щоб повертати «драконівське» оподаткування і перевірки, однак «слуги народу» не збираються враховувати інтереси українського бізнесу.

У своєму відеозверненні Юлія Тимошенко закликала підприємців об’єднатися та звертатися до народних депутатів, обраних на округах, з  поясненням, чому не можна ухвалювати цей законопроєкт. А також попросила підписати розміщену на сайті президента електронну петицію, якою пропонується зняти з  розгляду законопроєкт, який є «кілером українського підприємництва».

«Вірю в силу українського суспільства. Давайте зробимо все, щоб продовжити роботу українських підприємств і зберегти економіку», – резюмувала Юлія Тимошенко.

ba.org.ua

Запис Рада розглядає законопроєкт, який є «кілером українського підприємництва» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вона закликала підприємців підтримати відповідну петицію, розміщену на сайті президента, та не допустити ухвалення в цілому законопроєкту №8401, яким скасовується мораторій на перевірки малого бізнесу, вводиться 2% податок з обігу та створюються додаткові перепони для відшкодування ПДВ, пропонується застосування касових апаратів для малого та мікробізнесу тощо.
Цей законопроєкт не тільки для ФОПів 3 категорії, не тільки для малого бізнесу. Це законопроєкт для всіх бізнес-структур нашої держави. Поновлюються перевірки, а в нас 80 контролюючих структур, які можуть застосовувати каральні заходи для бізнесу. З 2015 року їхня кількість збільшилась на третину. Законопроєкт №8401 знімає мораторій на всі перевірки, – попередила лідерка «Батьківщини».
Юлія Тимошенко констатувала, що за півтора роки війни всі ці перевіряючі структури «зголодніли», бо не збирали подать, і «ця голодна мафія тепер накинеться на бізнес».
«Ми не можемо допустити, щоб це сталося», – зазначила Голова партії та закликала зробити все можливе, аби завадити ухваленню руйнівного для бізнесу закону.
«Наша пропозиція така, і це підтримують підприємці, бо на сайті президента вже є відповідна петиція: зняти з розгляду це питання до завершення війни, плюс 6 місяців. Прошу вас долучитися до підписання цієї петиції. Наша команда активно працює з підприємцями, промисловцями, щоб підготувати правки, які потрібні вам, і ми чекаємо пропозицій від вас. Крім того, в кожній області у вас є депутати Верховної Ради – це люди, яких ви делегували. У першому читанні за законопроєкт №8401 проголосували 227 депутатів з фракцій «Слуга народу», ОПЗЖ, «Довіра», «За майбутнє» і «Голос». Усього 2 голоси – і законопроєкт не ухвалили б. Наша фракція голосувала проти. У нас є шанс зняти цей законопроєкт з розгляду. Давайте покажемо, що в країні є команда українців, які займаються підприємництвом, реальною справою та мають право голосу в своїй країні», – підсумувала Юлія Тимошенко.
Політик також розкритикувала законопроєкти, які перебувають у парламентських комітетах і якими створюються додаткові структури, які можуть перевіряти та карати бізнес. Зокрема, за її словами, в такі силові й каральні структури пропонують перетворити Антимонопольний комітет та Державну службу з надзвичайних ситуацій.
Ba.org.ua

Запис Підприємці під час війни: замість підтримки влади – драконівські податки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Займатися продажем косметики та парфумерії цікаво та вигідно. Адже такі товари роблять життя людей кращим, бо допомагають виглядати молодшими та привабливішими. До того ж флакон парфумів або набір засобів для догляду за собою — ще й чудовий подарунок. Коханій людині, рідним і близьким, колезі по роботі або дівчині, яка просто сподобалася. Адже саме сьогодні нам так не вистачає душевного тепла та радісних, святкових днів. Відверто кажучи, продавці косметичних засобів та парфумерних композицій іноді почуваються в ролі нехай скромних, але чарівників. І це не порожні балачки. Адже правильно підібраний запах від відомого бренду або професійно зроблений макіяж здатні по-новому розкрити людину. Якщо дружба починається з посмішки, то перше почуття подекуди приходить як наслідок ненароком кинутого погляду з-під ідеально наведених вій і чарівних доглянутих брів. Та й аромат парфуму, що використовується, грає далеко не останню роль у мистецтві спокуси. Тож саме продавці хоч-не-хоч наче вручають у руки клієнток (та й покупців теж) справжній аналог чарівної палички, яка за вмілого користування здатна перетворити будь-яку непоказну Попелюшку на прекрасну казкову принцесу. Якщо ж покупка зроблена в магазині, де продається косметика в роздріб за гуртовими цінами, то його співробітники взагалі виступають у ролі практично безкорисливих фей. І що радує: пудри, бальзами, олівці для очей та брів, тіні для повік, помада та інші куплені товари не повторять долю карети з казки, яка з дванадцятим боєм курантів перетворилася на гарбуз. Ні, тут все по-справжньому, а титул «найдешевший магазин косметики» у своєму місті отримати цілком реально. Якщо розпочати співпрацю з брендом Lorina.

Lorina Cosmetics — коли ціни радують завжди

Продукція бренду Лоріна вщент розбиває усталений стереотип про те, що якісна косметика та парфумерія не можуть коштувати дешево. Компанія за понад 20 років своєї роботи довела протилежне. Ба більше, тут упевнені, що так і має бути. Тому пропонують гуртом і в роздріб:

• декоративну косметику власного виробництва для очей, губ, обличчя;
• всілякі аксесуари до створення макіяжу;
• інструменти для нанесення манікюру й педикюру та засоби догляду за нігтями;
• виготовлені за ліцензією недорогі репліки парфумерних композицій найвідоміших брендів.

Lorina Cosmetics — це ліцензована парфумерія та якісна косметика гуртом дешево зі складу з доставкою по Україні. Просто гріх не скористатися вигідною можливістю дати потужний поштовх розвитку власного бізнесу. Знижки дозволяють добре заробляти, водночас пропонуючи клієнтам найкращі ціни на товари для краси та догляду за собою.

Що важливо, продукція бренду Лоріна відповідає найвищим вимогам щодо якості. Недарма торгову марку Lorina Cosmetics визнавали лідером галузі тричі. Востаннє це сталося зовсім недавно — 2020 року. Понад двадцятирічний досвід роботи, безліч давніх і нових партнерів, величезна кількість задоволених клієнтів — мабуть, завойована репутація солідного та надійного постачальника косметичної продукції та парфумерії з честю пройшла перевірку часом.

Співпраця – це вулиця з двостороннім рухом

Партнери бренду Lorina Cosmetics вже давно не замислюються, де купити косметику для продажу. Вибір зроблений, і він дозволяє не просто догоджати своїм клієнтам, а й пристойно заробляти. Взаємовигідна співпраця — шлях до успіху будь-якого бізнесу. Тож стати найдешевшим магазином зовсім не складно. Потрібно просто правильно вибирати ділових партнерів. Ось і весь секрет успіху.

Запис Як стати найдешевшим магазином косметики і добре на цьому заробити спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відомий чернівецький підприємець – про те, чому проміняв медицину на торгівлю і як заробив свій перший мільйон

Він – суцільне втілення парадоксів. Наскільки потужний його бізнесовий ресурс – настільки й непублічний він як керівник і власник (жодного інтерв’ю у місцевих ЗМІ за понад 20 років існування фірми, яка постійно в трійці лідерів за сплатою податків в області). Наскільки стереотипне уявлення про нього як рафінованого інтелігента в ідеальному припасованому костюмі (вихідець з родини медиків і сам має медичну освіту) – настільки він виявляється знайомий з життям у всіх його проявах: від самого «дна» і аж до вершків. Наскільки доступними стають розкоші за наявності грошей – настільки суворий він у вихованні власних дітей (сини починали з того, що влітку замість канікул працювали на його підприємствах починаючи з найменших посад).  Наскільки наш герой раціональний – настільки упевнений в існуванні неймовірного. Наскільки загартований жорсткими українськими реаліями цинік – настільки романтик. Тригодинне спілкування з ним повернуло віру в те, що не все в Чернівцях геть погано, доки тут живуть такі чернівчани.

Про бійки за школою і алкоголь як мистецтво

«Мені дуже допомогло в житті те, що я вчився в двох школах, жив у двох дворах, ходив на різні спортивні секції (теніс, боротьба, дзюдо… чим тільки не займався) і маю багато знайомих, друзів. Знайомства, які закладалися ще в дитинстві, дуже допомагали. Моє оточення мене «зробило», – згадує Роман Клічук. –

Ми билися. В школі – постійно. Діти завжди бувають жорстокими, просто про це тоді не говорили – не було інтернету, не можна було в газетах це писати. Билися між собою, хтось бив слабших, хтось їх захищав. Змагалися за школою, хто кого наб’є – і тоді вибудовувалася якась ієрархія.  Бувало і «двір на двір», «район на район». Спочатку ми з батьками жили на Гайдара (це належало до району Проспекту), і до 3-го класу я вчився в 7-й школі, потім переїхали на Суворова – це «парковська зона», ходив уже до 23-ї школи і мав друзів в обох районах. А зі шкіл пам’ятаю всіх до сьогодні, і вони мене також. Тодішні гарні стосунки з багатьма переросли у товаришування зараз. Тож на зустрічі однокласників ходжу у дві школи… Печінка? Витримує (сміється – ред.), я ж маю міру. Вважаю, що хто зовсім не вживає – просто не має міри, тому обирає такий стримуючий фактор, як відмова. Якщо людина нормальна, розумна, інтелектуальна – вона дотримується у всьому міри. Можна кави багато пити, чи хліба багато їсти – це ж також шкідливо. Так і з алкоголем. До нього я ставлюся як до мистецтва. Гарний алкоголь, виготовлений з винограду, який довго вирощували, збирали, настоювали в гарних бочках – це ж труд який! Це ж як картину намалювати. Чи й ще складніше».

ТОВ «РОМА» – дистрибуційна компанія, створена 1998 року, лідер у сфері продажу алкогольних, пиво-безалкогольних напоїв та кондитерських виробів у Чернівецькій, Хмельницькій, Тернопільській та Франківській областях

«Божественна професія»

«Я з першого класу знав, що буду медиком. Коли живеш в медичній сім’ї – варіантів не було J Мама завжди вважала, що лікар – це божественна професія, і я нічого іншого насправді й не уявляв. 1989-го закінчив школу, це ще був СРСР, тоді не було ніяких бізнесІв…  Тож після школи одразу ми (і я, і старший брат) пішли вчитися на медиків. Через 6 років навчання маю диплом, в якому написано «лікар-терапевт загального профілю». Потім ще два роки інтернатури, де я й познайомився зі своєю майбутньою дружиною, але в медицину вже не пішов. Мав бути кардіологом. Тоді було складно влаштуватися – як, зрештою, і тепер, і мене направили в Чернігівську область.  Мене потім відкріпили якось звідти, і інтернатуру я проходив у 3-й міській лікарні. Загалом на курсі вчилося більше 300 людей, дуже різні. З багатьма ми зустрічаємося та товаришуємо, також організовуємо ці зустрічі курсу щоп’ять років».

«1990 рік – це була боротьба за незалежність, відкриття кордонів, студентське голодування, революція на граніті… я був політично активний. У всіх мітингах брав участь – і коли встановлювали прапор на Центральній площі, і коли потім на університеті.  Потім мене мало не вигнали з інституту – бо написав заяву на вихід з комсомолу… нас таких четверо було. Вступив у комсомол за місяць до закінчення школи – батьки сказали, що як не стану комсомольцем, то матиму складнощі зі вступом. Мій однокурсник на «Історії КПРС» примудрився сказати, що Комуністична партія причетна до Голодомору і загибелі 7 млн українців. Його тоді мало не вигнали з інституту – і ми разом з ним написали заяви на вихід з комсомолу. І нас на 2-му курсі почали валити…

Так, відомо, що будь-який викладач за бажання зможе довести, що студент нічого не знає. Але ж вони мене навіть не питали! Тож якщо я перший курс закінчував на відмінно, то сесія після першого семестру 2-го курсу була з «трійками». З біохімії, мікробіології – з предметів, які я дуже добре знав з 23 школи, що мала спеціалізацію. Я зрозумів, що мене будуть валити – і в мене тоді й бажання фанатично вчитися зникло. Хоча, закінчили ми нормально.

Шлях до першого мільйона

«Ми були молоді, нам було по 19, ми хотіли мати власні гроші… Бувало різне – мав товариша, у якого завжди були якісь ідеї. Коли в дефіциті була солярка і бензин – їхали в Копичинці на заправку з дешевшим пальним,  завантажували бензин каністрами в «Жигулі», а потім вже стояли на Калинці з тими каністрами. На вихідні їздили в Румунію з якимись лампочками, кип’ятильниками – румуни чомусь те купували. Якось дізналися, що прибалти возять на Югославію оптичні лінзи для окулярів. Я позичив гроші, і поїхали ми з тими лінзами в Югославію. Це дуже довга історія, я батькам оце лиш кілька років тому розповів…..

Спочатку нас чомусь туди не впускали (чому – ми так і не зрозуміли). Довелося якийсь час перебиватися в Тімішоарі, ночувати на вокзалах, в парках, де ганяла поліція, їсти тушонку і запивати бренді, які ми везли на продаж… Мобільників тоді не було, додому дзвонили з переговорної станції. Потім мій товариш мусив повертатися – в нього було призначене весілля. Залишився я в Югославії сам – а там почалася війна. Зв’язку нема, інформацію передати додому ніяк. Наступного ж дня після від’їзду товариша мене обікрали, тільки паспорт залишили. Далі був період поневірянь, ночівлі на вокзалах, харчування тим, що залишали відвічувачі кав’ярень на літніх майданчиках…  Щодня ходив в аптеку, щоб якісь гроші отримати з продажу лінз. Все сподівався, що ті довбані лінзи продадуться, але ж війна, кому там ті окуляри були потрібні – всі тікали, хто міг. А потім знов поміг випадок. На літньому майданчику кафе почув російську мову за сусіднім столиком. Виявилося, що це одесити – мама з сином, приїхали знайомитися з майбутніми родичами: мама зібралася заміж за серба. Розказав їм усе, як є – що отака халепа, я попав. Потім під’їхав і той серб. І вони забрали мене з собою. Він виявився дуже заможним. Я тоді, вихідець з СРСР, у свої 19 чи 20 років, ще навіть не бачив ні розкішних особняків, ні супутникових антен… А вони мені виділили окрему кімнату, там була ванна з джакузі – це взагалі…, пепсі, банани… І я з якогось бомжа одразу перетворився в цілком пристойну людину. А потім вони їхали в Одесу і повезли мене в Україну. Після цього батьки сказали , щоб я не займався бізнесом, ну який з мене бізнесмен, ну не йде мені це, це не моє. Забудь, і щоб ми більше цього не чули. Погодився, що мав робити… А потім почали всі «на Турцію» їздити. Товариш запропонував купити мікроавтобус – «мерседес-рекс» на 4-5 тонн, і здавати його в оренду. А в мене грошей не було, тому позичив на свою половину. Потім ми їздили на Туреччину регулярно – спочатку «в оренду», згодом за своїм товаром, килими возили. А потім дуже зачастили аварії з нашими і рекет бушував на повну. І коли почали вже гинути ті, кого ми близько знали особисто – ми «зав’язали» з поїздками. Продали бус, купили квартиру, здавали її в оренду.

І все одно чимось займалися окрім навчання. Наприклад, купили УАЗік, возили олію цистерною. Десь купували, тут продавали. Мені запах олії досі гидкий, довго він мене переслідував… На 6-му курсі їздили бусом овочі-фрукти продавали. Скуповували в Городенківському районі і везли в Чернігів. Чому в Чернігів – бо там у нас близькі друзі, з якими ми разом вчилися. Після закінчення їхнього навчання ми ніяк не могли змиритися з розлукою і придумували всілякі приводи зустрітися. Привозили туди капусту-огірки, здавали на овочебазу. А потім хтось із них пішов на Чернігівський пивзавод і запропонував домовитися купувати там пиво. Потім на тому пивзаводі ще 10 років це згадували, як два хлопці з Чернівців приїхали, як на базар, з валізою готівки – а так і було, ми не вміли тоді через банк гроші переказувати…  Я вже тоді на інтернатурі був, коли ми фуру пива привезли. І воно почало продаватися».

Від ПП – до ТОВ

«До 1998-го ми (нас уже було чоловік 10) працювали як приватні підприємці.  Але оберти пішли, і вже якось нестатусно стало залишатися ПП. Організували фірму.

До 35 років мене не покидало бажання бути найкращим. Я знав інші компанії, знав своїх конкурентів – і завжди хотів бути кращим за них. Доти ми з дружиною навіть майже нікуди не їздили на відпочинок. І діти були малі, і роботи багато. І аж після 35-ти почав їздити за кордон. Зараз отримую задоволення від того, що роблю. Тішуся з команди, з успіхів людей, з якими я вже багато років разом. Бачу, як вони задоволені тим, що працюють у цій компанії. Це багато людей, і я розумію, що коли плачу їм достойну зарплату – вони не виїжджають за кордон, а залишаються тут, зі своїми родинами. Звісно, тішуся, що є успіхи, що ми розширяємося, працюємо ще на три сусідні області. Так, дуже пишаюся тим, що над моєю фірмою розвівається найбільший державний прапор у Чернівцях!  А гроші – це просто спосіб досягати бажаного…»

Де навчитися підприємництва

Як учився управляти таким різновекторним бізнесом – розповідає далі.

«Почали працювати, маючи тільки медичну освіту – довелося наймати багато різних тренерів. Замовляли платні тренінги для співробітників – і сам там вчився. Їздили на різні навчання, на семінари, читав спеціальну літературу. Потім зрозумів, що мені все одно бракує освіти, і пішов вчитися у Києво-Могилянську бізнес-школу. Далі були інші тренінги… Раз на пів року я точно десь вчився J

Далі вже в мене перевчилися топ-менеджери, дехто вже має ступінь mba, бо я хотів, щоб усі жили тим, чим жив я. У всіх наших менеджерів  налагоджене системне, правильне, чітке розуміння роботи, тому за потреби вони завжди можуть працевлаштуватися на дуже гарні посади в інших компаніях. Багато працюють директорами або повідкривали власні бізнеси. Кожна людина має свій етап в житті.

Мені дуже сподобалася Києво-Могилянка, тому що там навчають не тільки бізнесу – там вчать бути громадянином. Ми вивчали мистецтво – як «читати» картини. Ми читали Шевченка – і я досі вважаю, що Шевченка вчити в школі не можна, це занадто сильні твори навіть для студентів. Я по-справжньому прочитав Шевченка в 40 років .Його творчість виявилась настільки глибинною, у ній закладено стільки інформації, що це мене вразило, це дуже круто!

А ще надзвичайно важливими були люди, з якими я вчився. На жаль, з часом уже не так тісно спілкуємося, як би хотілося – але в перші роки зустрічалися, І це дуже багато дало мені для самоосвіти».

Особливості «бізнесу по-чернівецьки»

«Насправді, думаю, немає особливої різниці між тим, у якому місті в Україні вести бізнес. Хіба що трошки.

Першу кризу пережили 1998-го, коли національна валюта різко знецінилася в десятки разів. Я тоді думав: ну все, знов мій бізнес накрився… Було жахливо, нічого не продавалося… Найбільше думав тоді про людей, які зі мною працювали: де я їх маю працевлаштувати…

Найважче було перед Помаранчевою революцією. 2003 рік, переживали все: наїзди, «маски-шоу», арешти – і нас, і наших клієнтів, допити дурні якісь. Така тоді в мене злоба була… Але це загартовувало.

Чи важко звільняти підлеглих? Якщо людина, наприклад, вкрала чи зрадила – легко. Але коли вона з тобою працювала, ви дружите, ви команда, і потім ти маєш їй пояснити, що вона для компанії – якір, то складно і важко. По-різному буває. Але коли робиш це вже багато разів, десятки разів – трохи перетворюєшся на циніка…

Відтоді як ми стали крупнішими – ми платимо й дуже великі податки, і кожний керівник податкової ставиться до цього з розумінням і повагою. Кілька років тому ми були одними з найкращих платників податків в області, в інші роки не покидаємо лідерів.

Нещодавно я був на представленні нового голови Чернівецької ОДА, і він сказав, що людям, які працевлаштували 100 осіб, влада буде спілкуватися напряму, а які працевлаштували тисячу, то він буде ініціювати відзначення таких державними нагородами. То я вже чекаю, коли мені орден дадуть J»

«Досі є страх, щоб мої діти не виросли мажорами. Це найгірше, що може бути»

«Звісно, зараз батьки пишаються мною –  їм приємно про мене чути щось добре. Тільки мама досі шкодує, що я не медик. І мої діти не хочуть бути медиками…..Маю трьох синів. Хотів би все, що роблю, передати їм. Але це не означає, що вони отримають цей бізнес автоматично тільки тому, що вони мої діти. Вони мають бути найкращими. Насправді в мене діти весь час десь працювали. Досі є страх, щоб мої діти не виросли мажорами. Це найгірше, що може бути.

Сини навчалися і навчаються в Чернівецькому університеті. Вважаю, що якби вчилися десь в столиці чи за кордоном – то не повернулася б сюди. Це природньо. А я хочу, щоб діти жили тут і були патріотами своєї держави».

«Об’єднавши бізнес, можна щось змінити»

«Насправді в місті є багато гарних людей. Мене дивувало, що стільки людей займається бізнесом, вони насправді круті, класні, патріотичні – але про них нічого не чутно. Через це у мене і моїх друзів з’явилася ідея: створити Клуб підприємців. Я знав, що, об’єднавши бізнес, маючи ресурси, можна щось змінити. Ми його створили, і він реально діє. Клуб підприємців – це корисно навіть тоді, якби ми просто збиралися, спілкувалися, ділилися досвідом, потрапляли в своє середовище. Так, ми разом відпочиваємо, дружимо, потоваришували сім’ями. У наш Клуб непросто потрапити:  у кандидата має бути рекомендація, бездоганна репутація, він не має бути чиновником, тим більше – який би десь щось вкрав: такі автоматично сюди не потрапляють Нас є 27, і якщо хоча б двоє будуть проти входження нового члена – то ми його не приймаємо. Допомагаємо одне одному, підтримуємо.

А окрім цього, багато з нас фінансують різні проєкти. Створили фонд «Кращим бути», якому виділяємо до мільйона гривень, проводимо конкурс проєктів – і спонсоруємо переможця.

 

 

Проєкти, які підтримує ТОВ “РОМА”: Чернівецька федерація панкратіону, Чернівецький осередок Пласту, Українська академія лідерства, «Спадок нації», «Соловей співає» (документальні фільми за ідеєю Лесі Воронюк), інтернат у Нижніх Станівцях, онкогематологічне відділення дитячої обласної лікарні, фестивалі «Обнова-фест» та «Дух лицарства» і т. ін.

«Співробітникам даруємо книжки»

«Завжди коли кудись їду на відпочинок – мушу прочитати 2-3 книжки. Захоплююся сучасною українською літературою. Макса Кідрука всі книжки прочитав, Шкляра – він легко читається. Бібліотека в мене велика. Завжди з дружиною накуповуємо – або за рекомендаціями друзів, або, якщо є, беремо видані «Коронацією слова» новинки. Шкляра в мене є все – «повний Шкляр», можна сказати J Його «Чорний ворон» перевернув мене. Сто книжок його на фірмі всім пороздавав.

Загалом ми запровадили традицію – дарувати книжки співробітникам і партнерам на день народження. Колись так Приватбанк щороку мені дарував книжки: ті, що Дубілет сам читав і йому сподобалося, в кінці року вони замовляли і дарували співробітникам та партнерам. Ми також тепер кожному працівникові даруємо книжки на день народження.

Про політику

«Я голосував за Порошенка. Як бізнесмен, розумію, що це дуже ризиковано – взяти людину мало не «з вулиці», яка ніколи не була в політиці, ніколи не вела громадської діяльності, в якої невідомо що на думці. Хоча й щодо попередньої влади можу «на пальцях» розказати, як економіка пішла в тінь, усі ці схеми… контрабанда, крадіжки в армії – займатися таким, та ще й під час війни… це відповідальність Порошенка, це злочин.

Але для мене є насамперед Україна. Треба зараз змирится з тим, що ми маємо такого президента. Зрештою, 73% за нього проголосували, і це також українці. Багато з них голосували не ЗА Зеленського, а це був протест ПРОТИ того, що всі інші влади, всі інші партії розчарували людей в собі. І це насправді круто. Знаю, що в багатьох європейських інституціях Україна розглядається як кейс того, як в мирний спосіб оновити 90% влади!

Я сам з багатьма сперечався, з деким навіть не розмовляв – бо вони за Зеленського голосують, як можна говорити з тими, хто голосує за Зеленського? Але окей, вибрали – перегорнули сторінку і йдемо далі. Маємо президента, маємо його поважати, бо це так само інститут влади. І в нас є Прапор, Гімн, Герб – і є Президент. Я досі вважаю, що йому поки що не треба імпровізовано виступати і т.п. Але коли вже він почав формувати свою команду – прем’єр-міністра, міністрів, коли я побачив, з чого вони починають – у мене це вселяє оптимізм. З власних джерел, яким я довіряю, знаю, що вони серйозно налаштовані на зміни, на очищення влади, приведення туди молодих людей, на ламання «схем».

 «Не уявляю собі, як би я ходив і агітував: голосуйте за мене, бо я такий класний!»

«Не хочу бути політиком. Не моє це. Не можуть всі бути політиками. Комусь же ж треба і бізнесменами… Мені не подобається просити за себе – я краще за когось попрошу. Не уявляю собі, як би я ходив і агітував: голосуйте за мене, бо я такий класний!

Стикаюся з тим, що люди нічого не хочуть робити. Часто доводиться кОпати, штовхати, підганяти – так, ніби це мені одному потрібно. Краще підтримати, коли є бажання. А змушувати – це неправильно. Потім розчаровуєшся.

Кілька разів я «ходив у політику». Колись був у партії «Батьківщина», дуже щиро вірив у зміни, був навіть депутатом обласної ради. Коли нічого не змінилося – я розчарувався.

Я дуже вболіваю за Україну, місто і область. Я і далі буду робити допомагати і робити все, що потрібне. Але сам політиком бути не хочу».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Власник торгівельної компанії «РОМА» РОМАН КЛІЧУК: «НЕ ВСІМ ЖЕ БУТИ ПОЛІТИКАМИ – КОМУСЬ І БІЗНЕСМЕНОМ» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Через зміну системи взяття на облік Реєстраторів розрахункових операцій (РРО) пауза у створенні нових суб’єктів підприємництва може тривати не один день, коли не місяць. Річ у тім, що за наказом Мінфіну в реєстр РРО слід внести електронні формуляри усіх типів та моделей реєстраторів розрахункових операцій. Тобто, перш ніж реєструвати нові підприємства, завод виробник або податковий інспектор мають внести до Єдиного реєстру відомості про РРО, які вже пущені в обіг. Поки це не зроблене, податкові органи не можуть реєструвати нові касові апарати. А без цього нові підприємства не можуть бути створені. І ДФС чомусь вирішила зробити усе це водночас. Щоправда, виробники РРО були попереджені про це заздалегідь. «Але інструменту для внесення даних в реєстр не створено», – прокоментував ситуацію на прохання редакції Віталій ГРАБОВСЬКИЙ, керівник відділу РРО чернівецької фірми «Трініті».

Крім того, як зауважив спеціаліст, податківці зобов’язувалися працювати до вирішення питання  за старою схемою, щоби не зупиняти процес. Саме так, до слова, вже зробили у Харкові та Вінниці. Натомість у Чернівцях назустріч підприємцям поки що не йдуть. Як стало відомо редакції, кілька підприємців уже чекають на реєстрацію. Та на думку Віталія Грабовського, ця проблема має вирішитися з дня у день, бо життя в країні просто так зупинити  не можна…

Вл. інф.

Запис Влада створює проблеми, а підприємці їх долають: Чому в  Україні призупинено реєстрацію нового бізнесу? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На початку лютого Українська рада бізнесу (УРБ) і Союз українських підприємців (СУП), які об’єднали 73 бізнес-асоціації і понад 35 тис. підприємств у Національну бізнес-коаліцію, презентували ТОП-10 пріоритетів, які нова влада може взяти за основу своєї майбутньої програми з реформування економіки України. «Версії» звернулися до свого постійного автора й експерта з питань економіки, який знає проблеми бізнесу не з чуток, голови обласної ГО  «Асоціація виробників Буковини» Франца Карловича ФЕДОРОВИЧА, з одним запитанням: наскільки актуальні опубліковані 10 пунктів для його власного бізнесу і його колег з Асоціації.

Зрозуміло, що Українська Рада бізнесу зробила велику роботу, зібравши й сформулювавши найбільш важливі та спільні проблеми вітчизняних підприємців і сконцентрувавши їх проблеми у 10-ти містких формулах. Зрозуміло й те, що абсолютно всі бізнесові проблеми України задовольнити 10-ма пунктами неможливо. Але поява такого документа напередодні виборів може означати одне: наша занедбана, занехаяна економіка не підніметься з колін, якщо не дослухатися до тих, хто безпосередньо займається нею.

Держава і бізнес мають бути партнерами

Звісно, і для мене, для мого бізнесу серед цих 10 пунктів є безумовно корисні, які, так би мовити, не потребують і коментування, як скажімо найперший пункт, про заміну податку на прибуток податком на виведений капітал для всіх компаній. Не спричиняє заперечень і необхідність зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, адже це, може, найголовніша причина тіньового працевлаштування і ще цілої низки соціальних наслідків, як то лікарняні, декретні, майбутні пенсії.  

На часі й створення єдиного органу з розслідування економічних злочинів замість цілої низки служб – від податкової міліції до економічних підрозділів правоохоронних органів.

Як я, так і багато моїх колег давно наголошуємо на справжньому безпаперовому документообігу. Навіщо гратися з паперами, коли вся інформація про підприємство та його діяльність міститься в державних базах даних?!

Чи можна позбутися монополій?

Це одне із найважливіших питань нашої економіки. Як реально позбутися монополії на ринках тепло- та енергопостачання, забезпечити рівний доступ підприємств до товарів та послуг, природних монополій, зокрема, електромереж і приватної тяги тощо – це велика проблема. І зробити це треба насправді, а не удавано хоч і складно, але можна. Антимонопольний комітет має стати головною структурою в державі, яку боятимуться більше за прокуратуру. Ну а те що з «Черніввцігазу» виділили «Чернівцізбут», а з Чернівціобленерго – облелектропостачальною компанією поки що ні бізнесу, ні людям  нічого не дало. Завдяки цій реструктуризації  лише більше грошей стали збирати. Та щей  усе це викупили росіяни… Вважаю, що, крім усього, треба ліквідувати НКРЕКП – бо вона насправді є звичайнісінькою посредницькою структурою і тільки посилює монополізацію енергоринків.

Щодо перевірок: Чесність має бути вигідною

Усі роки штучно створювалася ситуація, за якої чесно вести бізнес в Україні було практично неможливо. Так було дуже вигідно чиновникам – тримати підприємця на гачку. Просто реформувати перевірні та контрольні органи замало, поки не реформуються й підходи до наслідків перевірок. Наразі вони доволі формальні: знайшли порушення –  наклали штраф, ніхто не несе персональної відповідальності. Усі штрафи в кінцевому результаті лягають на платників податків  – тобто тих людей, для захисту яких нібито й проводиться контрольно-перевіркова робота.

Податки й закони – прості та зрозумілі

Ухвалення нового Податкового Кодексу Розвитку та Митного кодексу має на меті провести деофшоризацію економіки та радикально зменшити розмір шкідливих прямих податків, модифікувати податок на землю тощо.

Запровадження сучасного трудового права, заснованого на свободі трудового договору, спрощення формальностей та зменшення штрафних санкцій теж на часі. Але це дл великих підприємств, де колектив на зборах буде вирішувати всі свої питання.

Чи потрібне збереження спрощеної системи оподаткування? Так, коли воно спрямоване на сприяння легальному мікро- і малому підприємництву.

Спрощена система створена початково для сімейного бізнесу, та доволі прикладів, коли  нею користаються великі підприємства. А контрольні органи «не бачать», як «спрощенці» на паперах насправді стають олігархами, наживаючись на людях, гальмуючи економіку і виводячи кошти за кордон.

Та, як на мене, чи не найбільша проблема і для бізнесу, і для держави, яка, власне, й породжує усі викривлення й котить економіку до прірви – те, що мало не 30 років багато проблем залишається на стадії розмов, а лихоманка з реформами часто обертається на погіршення. Може, час залучати до реформування фахівців? Пора вже виховати справжніх реформаторів – кризових менеджерів, аналітиків, знавців світових тенденцій в економіці, а не діяти за приказкою «Хоч гірше – аби інше». Ну і в цьому, сподіваюсь, нам мають допомогти нинішні вибори. Шанс маємо…

Бізнесова ТОП-десятка: чого підприємці чекають від майбутнього президента

На початку лютого Українська рада бізнесу (УРБ) і Союз українських підприємців (СУП), які об’єднали 73 бізнес-асоціації і понад 35 тис. підприємств у Національну бізнес-коаліцію, презентували ТОП-10 пріоритетів, які нова влада може взяти за основу своєї майбутньої програми з реформування економіки України. «Версії» звернулися до свого постійного автора й експерта з питань економіки, який знає проблеми бізнесу не з чуток, голови обласної ГО  «Асоціація виробників Буковини» Франца Карловича ФЕДОРОВИЧА, з одним запитанням: наскільки актуальні опубліковані 10 пунктів для його власного бізнесу і його колег з Асоціації.

Зрозуміло, що Українська Рада бізнесу зробила велику роботу, зібравши й сформулювавши найбільш важливі та спільні проблеми вітчизняних підприємців і сконцентрувавши їх проблеми у 10-ти містких формулах. Зрозуміло й те, що абсолютно всі бізнесові проблеми України задовольнити 10-ма пунктами неможливо. Але поява такого документа напередодні виборів може означати одне: наша занедбана, занехаяна економіка не підніметься з колін, якщо не дослухатися до тих, хто безпосередньо займається нею.

Держава і бізнес мають бути партнерами

Звісно, і для мене, для мого бізнесу серед цих 10 пунктів є безумовно корисні, які, так би мовити, не потребують і коментування, як скажімо найперший пункт, про заміну податку на прибуток податком на виведений капітал для всіх компаній. Не спричиняє заперечень і необхідність зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, адже це, може, найголовніша причина тіньового працевлаштування і ще цілої низки соціальних наслідків, як то лікарняні, декретні, майбутні пенсії.  

На часі й створення єдиного органу з розслідування економічних злочинів замість цілої низки служб – від податкової міліції до економічних підрозділів правоохоронних органів.

Як я, так і багато моїх колег давно наголошуємо на справжньому безпаперовому документообігу. Навіщо гратися з паперами, коли вся інформація про підприємство та його діяльність міститься в державних базах даних?!

Чи можна позбутися монополій?

Це одне із найважливіших питань нашої економіки. Як реально позбутися монополії на ринках тепло- та енергопостачання, забезпечити рівний доступ підприємств до товарів та послуг, природних монополій, зокрема, електромереж і приватної тяги тощо – це велика проблема. І зробити це треба насправді, а не удавано хоч і складно, але можна. Антимонопольний комітет має стати головною структурою в державі, яку боятимуться більше за прокуратуру. Ну а те що з «Черніввцігазу» виділили «Чернівцізбут», а з Чернівціобленерго – облелектропостачальною компанією поки що ні бізнесу, ні людям  нічого не дало. Завдяки цій реструктуризації  лише більше грошей стали збирати. Та щей  усе це викупили росіяни…  Вважаю, що, крім усього, треба ліквідувати НКРЕКП – бо вона насправді є звичайнісінькою посредницькою структурою і тільки посилює монополізацію енергоринків.

Щодо перевірок: Чесність має бути вигідною

Усі роки штучно створювалася ситуація, за якої чесно вести бізнес в Україні було практично неможливо. Так було дуже вигідно чиновникам – тримати підприємця на гачку. Просто реформувати перевірні та контрольні органи замало, поки не реформуються й підходи до наслідків перевірок. Наразі вони доволі формальні: знайшли порушення –  наклали штраф, ніхто не несе персональної відповідальності. Усі штрафи в кінцевому результаті лягають на платників податків  – тобто тих людей, для захисту яких нібито й проводиться контрольно-перевіркова робота.

Податки й закони – прості та зрозумілі

 Ухвалення нового Податкового Кодексу Розвитку та Митного кодексу має на меті провести деофшоризацію економіки та радикально зменшити розмір шкідливих прямих податків, модифікувати податок на землю тощо.

Запровадження сучасного трудового права, заснованого на свободі трудового договору, спрощення формальностей та зменшення штрафних санкцій теж на часі. Але це дл великих підприємств, де колектив на зборах буде вирішувати всі свої питання.

Чи потрібне збереження спрощеної системи оподаткування? Так, коли воно спрямоване на сприяння легальному мікро- і малому підприємництву.

Спрощена система створена початково для сімейного бізнесу, та доволі прикладів, коли  нею користаються великі підприємства. А контрольні органи «не бачать», як «спрощенці» на паперах насправді стають олігархами, наживаючись на людях, гальмуючи економіку і виводячи кошти за кордон.

Та, як на мене, чи не найбільша проблема і для бізнесу, і для держави, яка, власне, й породжує усі викривлення й котить економіку до прірви – те, що мало не 30 років багато проблем залишається на стадії розмов, а лихоманка з реформами часто обертається на погіршення. Може, час залучати до реформування фахівців? Пора вже виховати справжніх реформаторів – кризових менеджерів, аналітиків, знавців світових тенденцій в економіці, а не діяти за приказкою «Хоч гірше – аби інше». Ну і в цьому, сподіваюсь, нам мають допомогти нинішні вибори. Шанс маємо…

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ про те, чого підприємці чекають від майбутнього президента спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Патріот, реформатор, борець з корупцією, викривач зрадників. Саме таким ми бачимо його на трибуні ВР. Бачимо часто – адже він голова другої за чисельністю фракції Верховної Ради.

Яскраві виступи. Та мусимо зізнатись, реальні досягнення Максима Бурбака виявилися набагато яскравішими та різнобарвними. Настільки, що ми вирішили присвяти йому не один, а два випуски «Зворотного боку». Адже наш герой того вартий

Джерела та витоки

Василь Забродський про родину Бурбаків знає не з чуток. Колись був співвласником найбільшого в Чернівцях телеканалу, сьогодні він просто ведучий і тележурналіст. Але свого часу був близьким до так званого буковинського клану. 

«Я – кум Яценюка. Ми з Яценюком хрестили в Андрія Пишного дітей. Я – старшу доньку, Яценюк – молодшу. І я, будучи депутатом, неодноразово їм допомагав. Ну як, кум просить, як я можу відмовити. Тому я все це знаю», – каже він.

Народився Максим Бурбак 42 роки тому в родині викладачів Чернівецького університету. Його мати викладала на кафедрі іноземних мов. А дідусь Федір Арват тоді завідував кафедрою філології (Арват був деканом філфаку!!!) і був відомою людиною.

«Максим Бурбак – це внук колишнього голови спілки письменників України, як казали про дідуся. Він очолював спілку, хоча сам жодного рядка не написав. Колись його дідуся прислали на Буковину встановлювати радянську владу», – говорить Забродський.

Утім, майбутньою кар’єрою Бурбак зобов’язаний насамперед мамі. Саме вона влаштувала своїх синів у Чернівецьку спеціалізовану школу № 9 (нині гімназія №4 –ред.). Старший із них, Олексій, навчався за однією партою з маленьким Арсенієм Яценюком, сином маминої подруги та колеги. По закінченню школи друзі разом пішли до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

«Своїм стрімким злетом Максим Бурбак завдячує своїм знайомствам, навчався в одній гімназії в Арсенієм Яценком, нинішнім міністром юстиції Павлом Петренком, а також іншими високопосадовцями «Народного фронту», яких називають «чернівецьким кланом», який сьогодні є кістяком парламентської коаліції та верхівкою «Народного фронту», – говорить журналіст Святослав Вишинський.

Крім Арсенія Яценюка, братів Бурбаків і Павла Петренка, до студентської компанії увійшли Андрій Іванчук, майбутній голова «Ощадбанку» Андрій Пишний та військовий прокурор Анатолій Матіос. У цій компанії Максим завжди був молодшим партнером, стверджує політолог Олег Хавич.

«Не варто переоцінювати Максима Бурбака як самостійну політичну фігуру, тому що він лише молодший член політичної сім’ї Арсенія Яценюка… Максим Бурбак став публічним обличчям цієї сім’ї… Коли 2014 року формувалася нова влада, Олексій Бурбак відмовився займати будь-яку публічну позицію в цій владі й висунув на цю позицію свого молодшого брата Максима Бурбака», – говорить Хавич.

З чого виріс його перший бізнес, сьогодні Максим Бурбак згадувати не любить. Утім, виданню «Буковинська правда» якось зізнався: починав з того, що переганяв автомобілі з Угорщини в Україну. Справи йшли настільки добре, що невдовзі він відкрив власний автосалон. Аби в буремні 90-ті досягти чогось більшого, потрібні були зв’язки у колах пострадянської еліти. Це швидко зрозумів Арсеній Яценюк, який у 92-го знайомиться із сином тодішнього губернатора Чернівецької області Валентином Гнатишиним і за його підтримки відкриває юридичну фірму «ЮрЕк Лтд». У компаньйони бере своїх старих знайомих: Пишного, Іванчука та братів Бурбаків.

«… Вони обслуговували бандюків, бізнесменів всіх рівнів, і тоді вони почалися як клан», – говорить Забродський.

Кому добробут від «Добробуту»

Завдяки юридичним послугам, компаньйонам удалося налагодили тісні контакти з багатьма представниками українскої політики та великого бізнесу. Це стало поворотним моментом у їхніх  біографіях. Розумник Арсеній почав стрімкий злет по щаблях державної влади. А  2004-го, після Помаранчевої революції Яценюк став до керма Нацбанку. Саме тоді за підтримки впливового партнера брати Бурбаки починають впроваджувати ринкову реформу в рідних Чернівцях.

«Головним бізнесом у Чернівцях у групи Яценюка-Бурбаків можна вважати ринок «Добробут», – вказує громадський активіст Микола Шморгун.

Ще ринок «Калинівський» у Чернівцях. Його засновано в далекому 1990-му, він був комунальною власністю міста і є одним з найбільших ринків України. На кшталт «7-го кілометра» в Одесі.

«… Це комунальний ринок, який є найбільшим платником податків після бюджетної сфери… І в якийсь момент за головування Федорука, який зараз у «Народному фронті», почали створюватися паралельні структури біля ринку «Калинівський», – розповідає Святослав Вишинський.

2005 року міська влада Чернівців за підтримки міського голови Миколи Федорука виділила в оренду компанії «Інвест Альянс» ділянку площею близько 6,5 га на межі з ринком «Калинівський».  Засновницею компанії виявилась родичка Яценюка – на той час вже міністра економіки України.

«Один із перших бізнесів Арсенія Яценюка – ринок, який сьогодні відомий як ринок «Добробут» у Чернівцях, свого часу був зареєстрований на тітку Яценюка, вважався його родинним статком. Сьогодні він зареєстрований на три юридичні особи, всі пов’язані з Максимом Бурбаком. Кажуть, що цей бізнес Яценюк чи перепродав, чи передав Максиму Юрійовичу», – говорить Вишинський.

Ділянка поруч з ринком «Калинівський» отримана начебто під будівництво учбово-виставкового павільйона. Однак, замість нього, з’явився приватний ринок «Добробут».

«…Що парадоксально, зареєстрована структура як виставковий центр – щоби не сплачувати місту ринковий збір… Ринок став головним конкурентом комунального підприємства «Калинівський ринок» і заблокував йому можливості зростання й розвитку», – зазначає Вишинський.

Серед засновників «Добробуту» з уставним фондом 17 млн грн за документами проходив і пенсіонер Юрій Миколайович Бурбак. Батько Максима Бурбака.

2006 року орендована «Добробутом» ділянка збільшилася майже удвічі. А далі, за сприяння того ж таки Миколи Федорука, була приватизована. Отже, комунальний ринок «Калинівський» плавно перейшов у приватний ринок «Добробут». Лише за в’їзд автомобілів щодня збиралися десятки тисяч гривень. Натомість, завдяки фіктивному статусу «виставкового павільйону» ринок «Добробут» нічого не сплачував до міського бюджету.

«… Щодо ринку є дуже великі запитання. Чинна міська рада, яка негативно ставиться до Максима Юрійовича, вважає, що через те, що для ринку були викладені унікальні умови для приватизації землі, місто Чернівнці через цю оборудку втратило до 400 млн грн», – говорить громадський активіст Микола Шморгун.

2011-го міськрада відправила мера Миколу Федорука у відставку. А директор «Калинівського» Іван Ринжук був заарештований за хабар у 250 тисяч доларів. Нова міська влада намагалася «націоналізувати» ринок «Добробут» і навіть ініціювала судовий позов, аби анулювати угоду про приватизацію землі. Та, як часто буває в Україні, завадила чергова зміна злочинної влади.

2014-го хвиля Революції гідності не лише поховала режим Януковича, а й винесла  чернівецький клан до найвищих сходинок української влади.

Після цих подій у Чернівцях обрали нового мера – Олексія Каспрука, близького знайомого Яценюка та Бурбаків. А вже за рік, 2015-го, суд припинив справу про хабар проти колишнього директора ринку Івана Ринжука. Далі – більше.

Дорога, що веде до грошей

«…Друга історія – це передача у користування дороги, яка веде до ринку «Добробут», це перший і єдиний прецедент в Україні, коли міська рада передала комерційній структурі дорогу в дострокову оренду на багато років…. Дорога мала повернутися в міське користування, але була задіяна цікава схема. Одна структура, афільована з Бурбаком, передала цю дорогу в користування іншій структурі – афільованій з Бурбаком. Після операцій з банкрутством дорога… пропала. Мала повернутися місту, але повернути її до користування міській владі найближчим часом буде неможливо», – розповідає Вишинський.

Паралельно з бізнесом Яценюк розбудовував і свій політичний проект. 2009-го своїх однокласників та бізнес-партнерів Арсеній Яценюк мобілізував на «Фронт змін». Вірний лідеру Максим Бурбак очолив Чернівецьке обласне відділення.

2010 року Максим Бурбак обраний депутатом облради. А вже 2012-го він перебирається до столиці, бо став народним депутатом України 7-го скликання.

Про гроші, вичерпані з моря

Все змінилося 2014-го. Після Революції Гідності Арсеній Яценюк стає прем’єр-міністром України. А Максим Бурбак йде долати корупцію на високій та відповідальній посаді в уряді.  

У команді реформаторів нашого героя призначають аж міністром інфраструктури. Певно за фахом та досвідом – адже колись ганяв іномарки з-за кордону.

Щоправда, сьогодні жодної користі від першого постреволюційного уряду та його міністрів не можуть пригадати навіть у рідних Чернівцях. Сюди ходять два поїзди, літає один літак. Вони, будучи прем’єр-міністром і міністром інфраструктури, нічого не зробили», – скаржиться Василь Забродський.

Можливо, так сталося тому, що державний діяч Бурбак опікувався більш глобальними, а не містечковими проектами. І тут, кажуть наші експерти, він досяг дійсно видатних успіхів. Почнімо хоча б з Адміністрації морських портів, підпорядкованої Міністерству інфраструктури.

«Бурбак – це креатура «Народного фронту», а в системі морських портів установилася тоді тіньова система «смотрящих», – розповідає голова правління організації «State Watch» Гліб Каневський.

Схем, за якими в портах можна розкрадати мільйони, безліч. Як стверджує Гліб Каневський, після клану донецьких  їх просто взяв під контроль клан чернівецьких.

«Наприклад, тендери, коли у фіктивних фірм закуповують роботу на сотні мільйонів гривень. Друге – це гра з цифрами портових зборів. Комусь надаються знижки – своїм компаніям. Комусь не надають. З когось стягують гроші офіційно – з когось ідуть тіньові платежі. Деякі судна рахують як крупногабаритні, деякі, навпаки, зменшують по документах, щоби брати з них менше стягнень. Третє – це зарплати і премії керівництву. Мільйони», – говорить Каневський.

Державна аудиторська служба протягом 2015-2017 років проводила аудит Адміністрації морських портів і зафіксувала, що через махінації з маркування суден порти втратили понад 100 млн грн тільки офіційних платежів. Через те, що Адміністрація морських портів працювала з фіктивними підрядниками, які існували тільки на папері, вона втратила понад 27 млн грн. А через те, що адміністрація морських портів нараховувала необґрунтовані великі зарплати та премії, порти втратили понад 40 млн грн!

Зрештою, багатомільйонними розкраданнями та корупційними оборудками у портах зацікавилися в НАБУ. Серед фігурантів справи – земляки, соратники та однопартійці Бурбака.

«Якщо зосередитися на схемі, за яку взялось Антикорупційне бюро, це класична схема, коли тендер «заточили» під дві фіктивні компанії, організовані керівництвом Адміністрації морських портів. Амелін пов’язаний з «Народним фронтом», оточенням Іванчука. Тоді ці компанії отримали 700 млн грн на днопоглиблювальні роботи, а НАБУ в суді оспорило цей контракт і довело, що фірми існували тільки на папері, що фірми не мали жодної виробничої бази. Що в цих фірм один організатор, який координував роботу з Амеліним. Що тендерні компанії підписані під ці фірми. Що фірми потім залучали просто субпідрядників, яким платили значно менше, а маржу залишали собі», – говорить Каневський.

На початку 2018-го співробітники Національного антикорупційного бюро провели низку обшуків і затримали колишнього голову Адміністрації морських портів Андрія Амеліна. Людину, яка свого часу отримала свою посаду за сприяння саме Максима Бурбака. Розслідування у справі про зловживання при проведенні робіт з днопоглиблення у портах виявило збитки в кілька сотень мільйонів гривень.

Незаможний, бо ще мало надерибанив?

За Максима Бурбака схеми процвітали і в інших галузях Міністерства інфраструктури. Під час парламентської виборчої компанії 2014-го «Укрпошта» надала представникам «Народного фронту» щедру знижку на розсилку агітаційних листівок – у 900 тис. грн. Утім, міністр Бурбак встигав опікуватися не лише приземленими справами.

Одна з найвідоміших афер – це історія з «Платінум банком». Напередодні банкрутства на його рахунки держпідприємство «Украерорух» перекинуло понад 400 млн грн. Наразі цією справою опікується Нацполіція. Слідчі намагаються з’ясувати, з чиєї подачі до банку – без одного дня банкрута – перевели мало не півмільярда гривень. Які після банкрутства фінустанови були розпиляні по кишенях зацікавлених осіб. Паралельно цю зухвалу оборудку розслідують у ГПУ й НАБУ.

Таких звершень Максим Бурбак устиг досягти лише за рік плідної праці міністром інфраструктури. А після відставки уряду Яценюка на чолі «Народного фронту» пішов боронити Україну у Верховній Раді. Тут його можна побачити на найбільш гарячих ділянках.

Свої заяви Максим Бурбак підтверджує не словом, а ділом. Нині його донька Катерина отримує якісну освіту в Лондоні. Навчання коштує 20 тисяч доларів на рік. І це без витрат на харчування, проживання та розваги. Офіційно депутат заробляє за рік удвічі менше, ніж треба платити за навчання дитини. Та чого не зробиш задля наочного успіху освітянської реформи!

Тим часом, Максим Бурбак невтомно поливає праведним гнівом усіх зрадників, які готуються до втечі за кордон у важкі для країни часи.  

Щоправда, злі язики подейкують, що Максим Юрійович разом із родиною готується стати підданим Британської корони. Принаймні Бурбаки вже інвестували в економіку цієї крани понад 2 млн фунтів стерлінгів. Саме така інвестиція дозволяє претендувати на англійське громадянство.

Утім, ми щіро віримо, що жодний «туманний Альбіон» не спокусить справжнього патріота залишити Україну. Адже йому є що втрачати та боронити в рідному краї.

Якщо подивитися декларацію, Максим Юрійович мало не жебрак і живе на одну зарплату. Весь бізнес і активи записані на найближче оточення та його дружину. Згідно з декларацією, родині Бурбаків належить кілька земельних ділянок на тисячі квадратних метрів, п’ять квартир, кілька десятків автомобілів, підприємства вартістю в мільйони гривень, мільйони гривень, розміщені на банківських рахунках, і мільйони гривень готівкою. І є об’єкт ще незакінченого будівництва…

Вставна новела: «Високо в горах кипить робота…»

Цей шикарний комплекс розташований на мальовничому схилі Карпат. Сюди разом з чернівецьким активістом навідалася наша знімальна група.

На об’єкті нас запевняють, що комплекс належить дружині Максима Бурбака. Хоча й сам він нерідко сюди навідується.

Усередину журналістів «Зворотного боку» не пустили. Та їм вдалося зробити кілька фотографій ззовні. Інсайдери повідомляють, що навіть кухня й плитка придбані за кордоном за тисячі доларів, аби всередині усе виглядало навіть краще, ніж ззовні.

«Наразі ми перебуваємо у с. Виженка Чернівецької області. На задньому тлі – так зване «Виженське Міжгір’я» (за аналогією з маєтком Януковича – ред.). Це і земельна ділянка, і будівлі, що перебувають, згідно з декларацією нардепа Максима Бурбака, у власності його дружини», – каже Михайло Шморгун.

Офіційно тут має бути готельний відпочинковий комплекс. Однак, зважаючи на дорогі шати, навряд чи тут зможуть відпочивати прості смертні. Тож люди звичайні можуть лише ззовні помилуватися цією красою (програма ще й показала, як це виглядає з висоти пташиного лету – ред.).

Зі статками трибуном бути комфортніше

Незважаючи на кілька власних квартир і будинків, Максим Бурбак, як справжній ґазда, не гребує брати депутатську компенсацію за оренду житла.

До речі, наприкінці 2018-го НАБУ відкрило провадження про розкрадання бюджетних коштів, виділених на компенсацію оренди житла. У ньому фігурують 25 нардепів.   

Окремої уваги заслуговує автівка депутата. Для пильної уваги громадськості в декларації зазначені старенькі «Жигулі». Однак недавно Максима Бурбака заскочили на тому, що він пересувається на елітному позашляховику «Мерседес Бенц» вартістю понад 100 тис. дол.

«Мерседес оформлений на його підприємство, та й узагалі він – альфонс, адже всі бізнеси – на його дружині. Усі його 50 машин, що перевозять контрабанду, усі фірми – вони на дружині», – розповідає Забродський.

Тож цього разу машину оформили не на дружину, а на чернівецьке приватне підприємство ТБ ЛОГ. До 2016-го воно дійсно належало Тетяні Бурбак, але це якось заважало легенді про незаможність. Тож підприємство переоформили на іншу людину з оточення Бурбака. І тепер Максим Юрійович може спокійно стверджувати, що йому просто дали покататися на елітній машині.

Врешті-решт, декларація Максима Бурбака виявилася настільки цікавою, що досліджувати її узялися навіть у НАЗК. Однак результати перевірки чомусь досі не оприлюднені. Навіть незважаючи на офіційний запит.

Патріот, реформатор, борець із корупцією, викривач зрадників. Саме таким ми бачимо його на трибуні ВР. Наглядач за Буковиною та контрабандними потоками на кордоні – таким його знають у рідному краї. Усі деталі та схеми – у наступній програмі «Зворотний бік».

112.ua

P.S. Політична партія “Народний фронт” заявила, що проти керівника фракції Максима Бурбака підготовлено “низькопробний інформаційний бруд” з боку телеканалу “112”. Про це йдеться у відповідній заяві партії, яка оприлюднена на офіційному сайті “НФ”.

Запис Зворотній бік Максима Бурбака, або Про що не любить говорити голова фракції НФ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За контрабанду деревину можна сісти за грати

Прийнятий Закон №2531-VIII посилює відповідальність за незаконну вирубку лісу із подальшим експортом поза митним контролем. Він уже набув чинності в Україні та передбачає адміністративний штраф за незаконну вирубку, пошкодження та знищення лісокультур і молодняка лісу для громадян від 255 до 510 грн, а для посадових осіб – від 1275 до 2550 грн. За повторне порушення штраф збільшується удвічі. Втім, як на мене, розмір штрафу мав би відповідати вартості вирубаного чи пошкодженого лісу в зазначеній кратності.

За контрабанду ж деревини цінних та рідких порід у будь-якій стадії обробки передбачене позбавлення волі на термін від 3 до 5 років. За повторне порушення, попередню змову чи значні збитки позбавлятимуть волі на 5-10 років. Такі ж дії, скоєні організованою групою чи в особливо великих розмірах, каратимуться 10-12 роками позбавлення волі. Для Буковини це важлива новація, якщо її вживатимуть без огляду на чини й посади. Та, як відомо, в Україні закони існують, та їх, на жаль, ніхто не дотримується – ні громадяни, ні чиновники, ні, тим паче, можновладці.

Колективна власність на землю упорядкована

Набув сили Закон «Про колективну власність на землю», який вирішує проблеми землекористування у масивах земель сільгосппризначення та запобігання рейдерству. Зокрема, розширені повноваження органів місцевого самоврядування з земельних питань, врегульована передача земель ліквідованих колгоспів у комунальну власність. Передбачене завершення процесу розпаювання до 2025 року сільгоспугідь і передавання земель не сільськогосподарського призначення до комунальної власності. Визначені, нарешті,як землі сільгосппризначення й лісосмуги, врегульована також їхня передача в оренду. Право орендувати польові дороги надається усім орендаторам земельних масивів, на яких розташовані відповідні дороги. Передбачена можливість обміну земельних ділянок державної та комунальної власності, розташованих у масивах земель сільгосппризначення, на рівноцінні ділянки приватної власності в тому ж масиві.

Перевірки бізнесу повертаються

2018-го завершився мораторій на перевірки бізнесу, запроваджений Верховною Радою в серпні 2014 року.2019-го державна регуляторна служба разом з фіскалами відновлює планову діяльність:протягом року передбачається провести понад 100 тис. перевірок.

Маркуватимуть по-новому й штрафуватимуть за брехню на упаковці

Набирає чинності новий закон про маркування харчових продуктів. Передбачається запровадження штрафів за надання недостовірної інформації на упаковці. Виробники повинні зазначати на упаковках інформацію про харчові домішки, допоміжні речовини для переробки та інші речовини чи продукти, які можуть спричиняти алергію. На упаковці має бути зазначений вміст рафінованої олії або жирів рослинного походження. Тим, хто проігнорує ці вимоги, «світить» штраф у розмірі 10-15 неоподатковуваних мінімумів (170-255 грн). Знову ж таки, варто було б пов’язати розмір штрафу із обсягом випущеної з порушенням продукції.

Забруднювати повітря парниковими газами обійдеться дорожче

Ставка екологічного податку на викиди парникових газів зростає у 24,4 разу. Тепер за кожну тонну шкідливих газів, які компанія «викидає» у повітря, доведеться сплатити 10 гривень (раніше платили 41копійку).А до 2022 року ставка податку за викиди вуглекислого газу в Україні має зрости до 25 грн/т.

Будувати сонячні та вітрові електростанції буде дешевше

Як з’ясувалося вже після ухвалення закону, депутати звільнили ним від ПДВ не лише електромобілі, але й обладнання, що використовується для будівництва сонячних та вітрових електростанцій: трансформатори, котушки індуктивності, фотогальванічні елементи та вітроенергетичні електрогенераторні установки.

Дорожчає користування державними надрами

Від 1 січня зросли ставки податку за користування надрами: для видобувачів нафти – на 2% та залізної руди– на 0,8%. Зрослай рентна плата за користування лісовими ресурсами – на 5%.

Запис Що рік прийдешній нам готує? Про важливі новини для промисловців і захисників довкілля – від економічного  оглядача «Версій» Франца ФЕДОРОВИЧА спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На Буковині, поблизу Мамаївців, що на Кіцманщині, відкрили першу ферму равликів, повідомило видання «Вільне життя». Оксана та Василь Юськів вирощують молюсків у штучних умовах із відповідними температурою, освітленням та вологістю. Постачатимуть равликів на експорт до Євросоюзу, де страви з равликів є дуже популярними. Равликові фермери сподіваються і на зростання попиту на цей товар і в Україні.

Запис На Буковині поблизу Мамаївців відкрили першу ферму равликів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

  

На усіх рівнях нині тільки й розмов про підняття економіки України з колін. Одне слово, відчувається, що вибори «на носі». Водночас аналіз тієї ж економіки змушує робити дуже сумні висновки. Можновладці нагорі переймаються винятково кредитами МВФ, які легко дерибанити, й аж ніяк не розвитком економічної складової держави. Тож редакцію зацікавило запитання, а чи можна, перефразуючи «класиків», «збудувати комунізм в окремо взятій» області? Зрозуміло, що з цим запитанням ми звернулися до економічного експерта «Версій», відомого політика й бізнесмена-виробничника, гендиректора відомого на Буковині та за її межами підприємства «Авторембуд», голови Асоціації виробників Буковини, мецената і засновника Фонду «Подаруй дитині життя», що опікується дітками, хворими на рак, Франца Федоровича.

– Франце Карловичу, протягом не одного десятиліття ви займаєтеся ефективною деревообробкою. Ваш бізнес, без перебільшення, можна вважати успішним. Це закономірність чи виняток?            

– Переробка дерева, особливо в такому регіоні як наш, де за радянських часів практично в кожному районі були меблеві фабрики чи комбінати, є не просто гарною бізнес-ідеєю, а доволі прибутковою справою. І головне тут – розрахувати ресурси й знайти власну нішу збуту. Адже вироби із дерева користуються попитом як у промислових масштабах, серед приватних підприємців, так і у кінцевого споживача.

– Ваш сегмент?   

– Ми випускаємо мольберти й  меблі з натуральної деревини – столи, ліжка тощо, а також понад 50 видів різного приладдя для художників. Продукція користується попитом як в Україні, так і за кордоном. Щоби випередити ваше наступне запитання, одразу ж скажу, що у нас повний цикл виготовлення виробів – від розпилювання, сушки деревини, перетворення її на стійкий матеріал – і аж до випуску готової продукції.  

Підкреслю також, але це не тільки моя особиста думка, а й багатьох експертів, що деревообробний бізнес в Україні є і буде перспективним, незважаючи на економічну ситуацію. Окупність підприємства, як відомо, залежатиме тут від двох чинників – ціни на продукцію, яка щорічно зростає приблизно на 10%, і попиту на готові вироби, які є відносно дешевими, порівняно з імпортними аналогами. На цьому наголошують й експерти інтернет-клубу «Мій бізнес». За їхніми твердженнями, деревообробне підприємство окуповується за 2 роки. Як на мене, то для цього п потрібно 5 років.

Водночас не треба забувати, що навчання персоналу, – обов’язкова інвестиція. Загально відомо: кошти, вкладені у висококваліфікованого фахівця, заощадять час, знизять витрати і зменшать брак через людський чинник.

Ще одна умова вдалого бізнесу – мінімізація відходів виробництва. Деревообробка ж – це саме та галузь, де можна скорочувати витрати сировини, а отже і вартість виробництва. 

– Чому ж тоді наші горяни з Путильського та Вижницького районів обмежуються тим, що роблять з кругляка брус, і на цьому зупиняються? За словами голови Чернівецької облдержадміністрації Олександра Фищука, там навіть пилорами завантажені вже лише наполовину…

– Хороше запитання. Але відповідь на нього не буде однозначною. Бо й тут є кілька складових. Найперше, в людей немає стартового капіталу. Хоча без нього можна обійтися, якщо взяти позику у банку. Та це дуже невигідно, зважаючи на зашкалювання банківських відсотків. Попри те, за умови бізнесових навичок, уміння скласти бізнес-план тощо, можна, так би мовити, стартанути і з позиченими грошима. Але тут виникає найскладніша перешкода – правила гри. А вони прописані в нашій державі під великий бізнес.

– І виходу нема?

– Відродити меблеву галузь на Буковині може тільки зміна розподілу сировини та преференції виробникам меблів…

– Але ж це те, про що говорив губернатор Фищук на спільному виїзному засіданні 4-х комітетів Верховної Ради, присвяченому розвиткові гірських регіонів України…

– Говорити – це одне, а робити – зовсім інше. Тим паче, що рішення приймаються нагорі й тими людьми, що зацікавлені у розвитку саме великого бізнесу.  

 – Франце Карловичу, я все ж таки оптимістка, тож сподіваюсь, що виходом із ситуації будуть внесені управліннями ОДА разом із лісомисливським господарством пропозиції щодо зміни законодавства із наступним переглядом політики аукціонів, а відтак через вигідний для виробників розподіл сировини будуть створені умови для відродження меблевої галузі… 

– Я швидше сказав би, що ви не оптимістка, а фантазерка… Бо недарма в Румунії мало не на кордоні з нами працює в три зміни деревообробний комбінат. Попри це, в чому все ж таки не маю сумніву, то це у спроможності деревообробного бізнесу підняти економіку Буковини. Поглиблена переробка деревини – це те, до чого ми повинні врешті-решт повернутися. Якщо не сьогодні чи завтра, то в майбутньому – обов’язково. За умови, що збережемо державу і не перетворимося на сировинний придаток Європи.  

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: «Деревообробний бізнес спроможний підняти економіку Буковини» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

« На цьому я неодноразово наголошував керівникам Чернівецької митниці та управління захисту економіки в Чернівецькій області, – сказав у ефірі програми «Акценти» ТВА голова Чернівецької облдержадміністрації Олександр Фищук.  – Але вони мене не чули.  Саме через це й виник конфлікт і з’явилося звернення від «Стоп корупції». Ці дві структури щось роблять неправильно, – заявив губернатор.

Відповідаючи на запитання телеведучого, він повідомив також, що не їздив до Києва після обшуків у своїх родичів, нібито для пошуку «даху»,  як повідомлялося на сайтах двох електронних видань. Натомість Фищук подякував ЗМІ, які об’єктивно висвітлювали інформацію.   

Та журналісти хотіли отримати відповідь ще на кілька запитань резонансної події. Найперше, чи пов’язані між собою обшуки у сватів губернатора й побиття двох активістів громадської організації «Стоп корупції».

– Виглядає, що так, – відповів голова. – Бо щойно я передав звернення від ГО «Стоп корупції», в якому йшлося про вчинення злочинів у сфері службової діяльності керівником УЗЕ в Чернівецькій області Департаменту захисту економіки НП України Іваном Тичиною та начальником Чернівецької митниці ДФС Миколою Салагором, які потрапляють під дію 3-х статей Кримінального Кодексу, до відповідних міністерств і НАБУ, відбулися обшуки у моїх сватів і доньки (вона вже 2 роки як розлучена з колишнім чоловіком – ред.) А буквально через день побили активіста цієї громадської організації, і ще через день –  її керівника. Поліція нині встановлює особи нападників.

Оскільки в обшуках  було задіяне УЗЕ в Тернопільскій області, телеведучий поцікавився, скільки правоохоронців прибуло до Чернівців та скільки часу обшуки тривали. Адже все це впирається в машини, бензин, відрядження тощо. Гроші ж на такі операції йдуть із бюджетних коштів.

– Слідчі дії вимагають значних бюджетних витрат, – зазначив голова ЧОДА. – Я це знаю ще по роботі податкової міліції, коли очолював обласну податкову службу краю. Та й готуються до цих дій не один день. Коли ж суд нарешті дає дозвіл на обшук, правоохоронці мають не тільки точно знати, що шукають, а й знати, де саме лежить те, що вони шукають. Натомість тернополяни, яких було десь до 30 осіб, не відали ні про перше, ні про друге.  Сподівалися, раптом щось-таки знайдуть. Шукали від 8-ї ранку до 22.00. За викинуті намарне бюджетні гроші,– а це є людські гроші! – хтось має відповісти. Тим паче, у такий складний для держави час, – наголосив Олександр Фищук.      

Побиття активістів «Стоп корупції» розставило всі крапки над «і»

Потерпілі стверджують, що їх «замовили» місцеві правоохоронці-корупціонери

У середу, 7 березня, побили Валерія Аіріні. На сторінці «Стоп корупції» у  Facebook повідомлялося, що на активіста напали четверо чоловіків біля під‘їзду його будинку.

«У той момент, коли Валерій Аіріні виходив з дому, на нього накинулись спритники із арматурою. Наразі чоловік уже прийшов до тями, він перебуває у лікарні. Ми з‘ясовуємо усі обставини нападу», – зазначив голова чернівецького осередку ГО Микола Петіченко.

За його словами, в організації пов’язують напад виключно з професійною діяльністю Аіріні. «Останнім часом він як громадський активіст і журналіст почав проводити низку розслідувань щодо корупційної діяльності правоохоронців регіону. Йдеться про прокуратуру та митницю», – повідомив Петіченко «Українській правді». 

«Ми більш ніж упевнені, що нашого колегу замовили місцеві правоохоронці-корупціонери, а напад здійснили їхні поплічники», –  додав він.

Сам активіст у коментарі «Укрінформу» звинуватив в організації побиття деяких місцевих чиновників, яких активісти підозрюють у причетності до контрабанди.

«За нашими заявами суди порушили кримінальні провадження проти деяких місцевих чиновників. Ми надали багато фактів, які стосуються розкрадання бюджетних коштів, контрабанди лісу, інших товарів», – зазначив Аіріні.

Як повідомили у відділі комунікації поліції в Чернівецькій області, лікарі встановили діагноз постраждалому «забій м’яких частин голови». Поліція відкрила провадження за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (Умисне легке тілесне ушкодження).

А ще через день, 9 березня, на керівника «Стоп Корупції» Миколу Петіченка у Чернівцях напали двоє невідомих з молотками. У нього травма голови, яку було добре видно в сюжеті на «Інтері», та численні забої. Адже деякі колеги-журналісти договорилися до того, що ці побиття були інсценовані самими… потерпілими. 

«Це вже другий напад на представників «Стоп корупції» у Чернівцях за останні два дні. Ми пов‘язуємо ці спроби жорстокої та кривавої розправи над нашими колегами з їхньою професійною діяльністю та серією їхніх резонансних розслідувань проти корупційних схем у місцевій прокуратурі та митниці», – зазначили у «Стоп корупції».

За словами координатора організації і журналіста Романа БОЧКАЛИ, на Петіченка напали в центрі міста, коли він вийшов з магазину. Нападники вискочили з автомобіля, побили його молотками і зникли в невідомому напрямку. Чоловік при цьому закривався руками. Потерпілого забрали до лікарні, де надали першу допомогу. Залишатися там він відмовився, бо боїться подальшої розправи.

А кілька місяців тому була зламана електронна пошта Петіченка та видалені документи й фото, які компрометують першого заступника прокурора області п. Мустецу, –  інформує НАРОДНА ПРАВДА із посиланням на ua1.com.ua.

За словами потерпілого, він активно співпрацює з DNA (румунським НАБУ) у сфері боротьби з контрабандою лісу і сигарет. А це є небажаним для очільника Чернівецької митниці  Миколи Салагора. А ще організація Петіченка документально підтвердила шалене збагачення протягом року роботи в Чернівцях нового керівника управління захисту економіки в Чернівецькій області п. Тичини, який приїхав сюди з Луганська.

У цій історії вражає не стільки захланність і корумпованість посадовців, як сміливість активістів. «Ми не припинимо ні наші розслідування, ні нашу боротьбу», – заявив Микола Петіченко.

Нагадаємо, що торік 4 грудня на його життя був замах: голову Чернівецького осередку «Стоп корупції» намагались збити на пішохідному переході. Чоловік встиг відскочити…

Довідково

«Стоп корупції» позиціонує себе як «громадська організація, яка поєднує розслідувальну журналістику, юридичну підтримку та правовий захист громадян від корупційних дій посадовців». ГО спочатку існувала на Київщині, пізніше поширила свою діяльність на регіони, зокрема, у Харкові, Львові, Чернівцях та Дніпрі.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Не можна тиснути на чесний бізнес – Фищук спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про це йдеться в законопроекті №8045, зареєстрованому в Раді 15 лютого.

У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що в результаті змін до закону «Про основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 3 листопада 2016 року органи контролю втратили право безперешкодної інспекції підприємств.

Натомість, їх зобов’язали завчасно попереджати про відвідування підприємств і проводити інспекцію у присутності керівництва підприємства.

Також повідомляється, що узаконення обмежень при проведенні перевірок у сфері дотримання законодавства з питань праці не дозволяє належним чином і вчасно забезпечувати такі права.

Метою прийняття законопроекту є відновлення повноцінного державного нагляду, у тому числі гірського, і контролю за дотриманням законодавства про працю, зайнятість населення, охорони праці, гігієни праці.

Зазначається, що ефективність нагляду Держпраці може бути забезпечено його раптовістю, можливістю у разі загрози здоров’ю або життю людини зупинити виконання робіт, експлуатації обладнання підвищеної небезпеки.

Нагадаємо, 1 грудня 2017 року президент Петро Порошенко підписав закон «Про внесення зміни до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами при провадженні досудового розслідування», який обмежує тиск правоохоронців на бізнес. Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2018/02/19/groysman_zaproponuvav_pereviryaty_biznes_bez_poperedzhennya_1269417

Запис Гройсман запропонував зняти обмеження на перевірки бізнесу органами Держпраці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Порівняно із зерновими чи технічними культурами, рентабельність вирощування горіху вища в десятки разів. Про це на вебінарі Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва розповів Іван Юкал, агроном-практик та власник фермерського господарства «Єфрем».

У цьому бізнесі дуже важливо не допустити критичних помилок при закладенні саду. Зокрема, небезпечним є ігнорування погодних ризиків і ставка лише на один сорт.

При цьому можна обмежуватися не лише сортами. Свою доцільність демонструють сіянці горіха. Вони більш довговічні, морозостійкі, довше цвітуть і мають вищий потенціал урожайності. Проте врожай від сіянців неоднорідної якості, його важче калібрувати.

Щоб отримувати гарний вихід горіхів, Юкал радить додавати до посадок опилювачі. Вони мають становити 10-30% від усіх дерев. Фахівець зазначає, що горіх є вітрозапильною культурою. Бджоли беруть участь у цьому процесі дуже неохоче, хіба що поряд ростимуть медоноси.

Нині грецький горіх у шкаралупі продають гуртом від 30 грн/кг, ядра – приблизно по 160 грн. Проте, як зазначає фермер, ціна значно коливається протягом року й залежить від курсу долара.

«Багато горіху йде на експорт. Тільки зростає курс долара – збільшуються й ціни на внутрішньому ринку», – каже Юкал. Найдешевше горіх продають в листопаді, у період масового збуту.

Зазвичай одноосібники отримують 4 тис. грн доходу з дерева. В промислових масштабах – більше. Окрім ядер, фермери заробляють на продажі горіхових шкірок, перетинок, роблять настоянки, тюкують листя на корм для худоби.

Загалом, за розрахунками спеціалістів, на шостий рік плодоношення рентабельність промислового горіхового виробництва сягає 400-450%.

Запис Рентабельність горіхового бізнесу перевищує 400%, а Буковина – край горіховий спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Український олігарх Валерій Хорошковський, екс-голова Служби безпеки України, який з 2013 року проживає в Монако (Франція) завершує операцію з придбання бізнесу російського “Сбербанку” в Україні.

Про це повідомили два джерела – банкір і чиновник, близький до НБУ.

Угода повинна бути повністю закрита в першому кварталі 2018 року.

У вересні 2017 року заступник голови Національного банку України Катерина Рожкова повідомила, що на купівлю російського “Сбербанку” в Україні з’явився новий претендент-нерезидент, не уточнивши ніяких даних про покупця.

“Це нерезидент України. Повноцінний пакет ще не поданий, є лист про наміри. Ми зустрічалися з ним, він озвучив моменти, які нас турбують – зобов’язання “Сбербанку” перед материнським банком”, – сказала Рожкова.

Валерій Хорошковський вступив в переговори влітку 2017 року, після того, як регулятор 28 липня офіційно прийняв рішення відмовити в узгодженні придбання істотної участі Саїду Гуцерієву і Григорію Гусельникова в ПАТ “Сбербанк”, а Максиму Мікітасов і Павлу Фуксу – в ПАТ “Промінвестбанк”.

З огляду на репутаційні ризики передбачається, що покупець змінить назву фінустанови. Щоб повністю піти від асоціацій з “Сбербанком Росії”, буде змінено також головний офіс, зараз він перебуває на вулиці Володимирській біля Золотих воріт і перенесений на Печерськ. Для цих цілей буде викуплено будівлю Національної академії аграрних наук на вул. Омеляновича-Павленка, 9 (колишня Суворова). Переговори про покупку структурами Хорошковського цього триповерхового особняка – одного з найбільш знакових будівель в Києві, також знаходиться на завершальній стадії (за іншими даними – вже завершені).

Довідка: російський “Сбербанк” заявив про вихід з українського бізнесу, представленого львівським VS Банком і “Сбербанком” в Україні на початку року. Домовленість про продаж VS Банку була досягнута кілька місяців тому.
27 березня “Сбербанк” оголосив про продаж 100% акцій української “дочки” консорціуму інвесторів, куди увійдуть Norvik Banka (належить бізнесменові Григорію Гусельникову) і син власника нафтової компанії “Русснефть” Михайла Гуцерієва Саїд. Пізніше заступник голови НБУ Катерина Рожкова заявила, що латвійський Norvik Banka був виключений як структурна одиниця з угоди з купівлі українського “Сбербанку”.
28 липня комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду платіжних систем НБУ відмовив в узгодженні цієї угоди.

Валерій Хорошковський – екс-перший віце-прем’єр України, колишній власник медіа-холдингу ІНТЕР.

Запис Український олігарх Валерій Хорошковський придбаває бізнес російського “Сбербанку” в Україні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Знаєте, які види бізнесу найприбутковіші? Політика і релігія. Що більша політика, то дорожче вона коштує. Війна теж політика, а отже, теж бізнес. Дорогий, ризиковий і дуже потрібний політикам у часи криз для виправдання власної бездарності і бездіяльності.

Українська війна – бізнес дивний, як і все в Україні.

Для влади війна – бізнес: скільки вже грошей вкрадено, скільки кар’єр зроблено, скільки провалів на війну списано!

Для олігархів війна – бізнес: спочатку розкрадаємо країну, а потім надаємо «гуманітарну» допомогу. Раптом «єслі шо» – літак завжди заправлений…

Для військкоматів війна – бізнес; для лікарів – бізнес; для волонтерів (нехай мене простять ті, хто щиро вболівають) – бізнес; для валютників – бізнес (треба ж підстрахуватися!); для митниці, яка може не розмитнювати потрібне – бізнес; для прикордонників, які «не помічають» мігрантів – бізнес; для судів і РАЦСів, які «штампують» розлучених багатодітних батьків – бізнес; для вишів, які «беруть на навчання» тих, хто «відкошує» – бізнес; для силовиків – ого-го який бізнес!!! Притому ціни в нинішніх бізнесах ростуть швидше за курс долара.

Світ не надто відрізняється від України. Наша війна там ще більший бізнес, бо ж у світі теж криза. Європа торгується, Америка «грається» у санкції, постачання зброї і військові навчання. Дешева робоча сила сама до рук «пливе». «Файне лице робиться», бо ж прощатися з великими російськими капіталами ду-у-у-же не хочеться. Допомога нужденним регулярно надходить: нащо витрачатися на утилізацію, коли можна відправити непотріб на війну і врятуватися від гуманітарної, продовольчої і ще купи різних катастроф.

Для Росії порятунок «русского міра» нині – чи не єдино можливий бізнес, на який списуються недоотримані мільйони в школах Сибіру, шахтах Кузбасу та лікарнях Уралу. Навіть газовий бізнес стає дешевшим за війну. Та що там казати, коли навіть у «ДНР» та «ЛНР» чисто економічна дилема: кому продатися якнайдорожче?..

Висловлюється чимало думок про те, коли закінчиться ця війна і хто переможе. Бог завжди на боці сильнішої армії, у нашому випадку – на жаль… А війна закінчиться не тоді, коли ми дійдемо до Кремля, або Путін – до Києва. Війна закінчиться тоді, коли вичерпаються ресурси для бізнесу: гроші, танки, бомби, ракети, люди…

…Учора зустрівся мені красивий високий і стрункий молодий чоловік. На милицях і без ноги, із загорнутою штаниною спортивного костюму. Та навряд чи його «ціною» війни – понівеченим життям – цікавляться великі й малі бізнесмени. Для них він лише непотрібний відпрацьований ресурс, такий собі брак у виробництві мільйонів… гривень, рублів, доларів, євро тощо.

Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»

Запис Якщо війна триває – комусь це дуже вигідно! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як у Чернівцях бізнес віджимає підвальні приміщення від мешканців житлових будинків.
Класика.
На прикладі будинку №4 по вулиці Карла Лібкнехта.

Будинок №4 входить до Центрального історичного ареалу,
є складовою частиною ансамблю будинку-корабля.

У будинку №4 по вулиці Карла Лібкнехта є 15 квартир. Весною 2004 року в наш будинок прийшла біда: пан В. Українець став суборендатором 37, 8 кв.м. підвальної площі будинку, а від 13.10.2005 року придбав у користування уже 118.9 кв.м. нежитлових підвальних приміщень нашого будинку. У цих нежитлових підвальних площах В. Українець обладнав фітнес-центр «Аполлон».

Сама процедура переобладнання підвальних приміщень на фінтнес-центр проходила з постійним порушенням норм проживання громадян у житловому будинку, про що в нас є архів документів звернень (від 2004 року) до виконавчих органів влади. Представник фітнес-центру «Аполлон» звертався до власників деяких квартир з пропозицією придбати їх підвал для розширення фітнес-центру, а одній власниці пропонував «переселитися» в якійсь інший підвал. Мешканці відмовилися.

У підвалах нашого будинку ми, мешканці, зберігаємо закрутки, картоплю, цибулю, яблука і інші сільгосппродукти і деякі предмети господарювання. Ніяких претензій один до одного стосовно користування підвалами ніколи не було.

12 лютого 2015 року ми отримали судовий позов від п’яти позивачів. Серед позивачів чотирьох квартир троє не живуть взагалі в Чернівцях (не мають чернівецької прописки), а один проживає за іншою адресою в Чернівцях. Ці позивачі свої квартири здають квартирантам на протязі довгого часу. Позивач В. Українець є власником нежитлових підвальних приміщень, проживає в Чернівцях за іншою адресою.
Позивачі вимагають встановлення порядку використання підвальних приміщень будинку №4, яким передбачається відчуження на користь позивачів трьох приміщень підвалу, які зайняті нами, власниками квартир на протязі 25-50 років. Оскільки саме ці конкретні підвальні приміщення можна буде використовувати під розширення фітнес-центру «Аполлон», бо знаходяться на одному з ним рівнях. Підвальні приміщення в іншому крилі будинку позивачів не цікавлять, зрозуміло чому.

Зоя Зюлковська живе з першокласником-сином. Батько – Владислав Тимофійович Пташніков мав статус діти війни, учасник бойових дій. Останні два роки був прикутий до ліжка. Нажаль, Владислав Тимофійович у минулому році помер. Тепер підвал прагнуть забрати у його доньки і онука.

Ганна Йосипівна Шмата має 83 роки, має статус діти війни, ветеран праці, 50 років користується підвальним приміщенням.


– Я теж отримала повістку в суд. Для того, щоб перерозподілити підвальні приміщення. Проблеми з підвальними приміщеннями у нас почалися з того часу, як у підвальних приміщеннях обладнали фітнес-центр «Аполон». Зараз Україна переживає складні часи. А замість того, щоб допомагати фронту, деякі люди воюють з нами, пенсіонерами. Але нехай Бог їм буде суддя.

Олександр Пилипович Замойський, ветеран праці, має статус діти війни, інвалід другої групи. Від 1971 року живе у будинку, 44 роки користується підвалом.

Тетяна Спориніна, вчитель інформатики гімназії №2.

– Майже 50 років я користуюся підвалом.
Тепер у нас позивачі хочуть забрати підвал, бо він їм сподобався.

Аспазія Дмитрівна Клічук, мати-героїня, має шестеро дітей, 20 років очолює Чернівецьку міську громадську організацію «Товариство по соціальному захисту дітей-інвалідів та хворих дітей».

– У цьму будинку я живу 26 років. І цим підвалом користуюся постійно Він для мене дуже важливий. Як годувальниця. А тепер чому хтось має прийти під наш будинок і забрати підвал, бо він так рахує, що це йому потрібно, а нам – ні.

Жанетта Адамівна Созанська, має 75 років, проживає у будинку 43 роки. Має 44 роки трудового стажу, статус діти війни, за працю отримала медаль «За трудову доблесть», ветеран праці.

– Ці чотири позивачі (квартири придбані у 1996, 2010, дві – 2013) не живуть тут, здають квартири квартирантам. Дві квартири мають підвали. Але не користуються ними, бо господарі не живуть. Пам’ятаємо, як В. Українець відібрав підвал квартири №13, збільшивши свою площу від 118,9 кв. м (згідно договору купівлі-продажу) до 126 кв.м.
Своїм підвалом я користуюся 43 роки, прибирала його, зробила стелажі. І мені незрозуміло, чому я тепер мою це все комусь віддати.

Під час тренувань, особливо коли у залах зосереджена велика кількість людей, у квартирах (що знаходяться над фітнес-центром) постійно відчуваються резонансні удари кидків штанг, милиць, ударів силових тренажарів у «Аполлоні». Без згоди мешканців вентиляційна система забору чистого повітря від фітнес-центру була проведена через коридори підвального приміщення.

https://www.youtube.com/watch?v=DdZwRWzftt0

Будинок №4 знаходиться на схилі, в зоні аварійного зсуву. У будинку дуже низько проходять грунтові води. У будинку №4 є спільна (суміжна) стіна з аварійним будинком №2 по вулиці Карла Лібкнехта, який свого часу зазнав великої руйнації через використання підвалу не за призначенням, будинок втратив квартири.
У Чернівцях через нехтування правилами експлуатації житлових будинків було втрачено будинок на вулиці Кобилянської і на вулиці Шевченка. Влада має відстоювати інтереси мешканців будинків, а не потурати інтересам представників бізнесу, які зробили свої бізнес-структури (тренажерні зали, ресторани, паби, сауни, кафетерії тощо) у житлових будинках. У Чернівцях це перетворилося на масове явище.
Ми, мешканці будинку №4, хочемо жити у нормальних умовах проживання житлового будинку згідно Конституції України, а не в страху втратити дах над головою. Бо внаслідок такого використання підвальних приміщень будинку (а сам В. Українець постійно прагне ще й розширення фітнес-центру за рахунок підвалів мешканців будинку) збільшується загроза руйнації будинку.

Т. Спориніна, Є. Дульфан, О. Замойський, Г. Шмата, З. Зюлковська, А. Клічук, Ж. Созанська, Н. Залізко, мешканці будинку №4 по вулиці Карла Лібкнехта.

p.s.

27 вересня 2015 по Чернівецькому репортеру показували про проблеми мешканців будинку №4.

Треба дивитися від 7 хвилини 25 секунди:

Запис Вісті з фронту… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Михайло ПЕНТЕСКУЛ, голова фермерського господарства «Міщорс»:

– Маю 12 га землі, трактор, обприскувач для саду. Все решта роблю вручну. Третій рік вирощую сад. За цей час так збіднів, що живу лише надією на майбутній осінній урожай, коли нарешті він заплодоносить і дасть дохід. Вкладаю в сад усе, що заробляє дружина на роботі. Дуже потрібна допомога від держави! Лише за такої умови вся Україна заквітує, як наші сади.

Володимир НАГРУДНИЙ, приватний підприємець, с. Магала, Новоселицького району:

– Я займаюся торгово-посередницькою діяльністю, напряму контактую з фермерами, постачаю їм реманент, паливо, насіння. Тож добре знаю їхні проблеми. Бував в інших країнах, переймав тамтешній досвід. І знаю, що, наприклад, у Франції, Словаччині та інших країнах держава суттєво допомагає фермерам. Наш агробізнес без пільгового кредитування розвиватися не буде. Хочу наголосити, що це кредитування має бути довгостроковим – адже, приміром, нові сади починають плодоносити і давати прибуток не раніше третього року від засадження. Тому кредит має бути хоча б на 3-5 років. Це якщо йдеться про кредитування під техніку.

Актуальним залишається також питання короткотермінових кредитів – від весни до осені, щоби восени фермери не були змушені продавати дешево новий врожай через труднощі з коштами на обробку землі, а мали змогу притримати продукцію до весни і збути її дорожче. До того ж, гарною підтримкою була б можливість отримувати пальне для сільгоспробіт не за цінами заправок.

За підсумками «круглого столу» зібрані пропозиції його учасників, які будуть направлені до органів центральної влади. Серед головних пропозицій реформування галузі такі: *забезпечити належний правовий супровід ведення сільгоспдіяльності; *створення адекватних і відповідних часу та європейським стандартам юридичних норм; *створення гнучкої системи кредитування  з невисоким відсотком, що означає надання довгострокових кредитів на 5-6 років для придбання сільгосптехніки, а також надання пільгових кредитів на купівлю приміщень, необхідних для забезпечення сільгоспдіяльності та забезпечення піків виробництва (виорювання землі, удобрювання, збір урожаю), кредитів на придбання палива (надання талонів на паливо, укладання договорів з підприємствами тощо; *залучення широкого спектру інвестицій; *створення якісної та функціональної системи страхування сільськогосподарських ризиків; *скасування норми, за якою не відшкодовують ПДВ при експорті зерна; *оскільки заготівельні ціни часто не покривають навіть витрат на виробництво сільськогосподарської продукції, запровадити систему, за якої унеможливлюється виникнення такої проблеми.

Вл. інф.

Запис Щоб українські сади не тільки цвіли, але й плодоносили спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Учасниками наймасштабнішого в історії України злочинного угруповання стали 60 тисяч бізнесменів. Усім їм є за що і варто було би висунути обвинувачення. Але, по-перше, їх загнали туди чиновники, а, по-друге, Україна при цьому ризикує втратити більшість економічно активних підприємств. Вихід? Бізнес амністувати, чиновників притягти до відповідальності. Та нова влада не поспішає цього робити.  

Погоничі «бізнес-кошар» – СБУ, КРУ, МВС і прокуратура,

За нинішніх податків український бізнес вижити не здатен. Тому власники й керівники користуються різноманітними схемами мінімізації податків. Очолила все це сумно- чи славнозвісна податкова, створивши так звану «Програму» (або «площадку»). Програмні схеми дозволяли оптимізувати і податок на прибуток, і ПДВ, і тримати в тіні зарплату. За фактом, це була легалізована схема ухиляння від сплати податків. Вартість таких послуг для бізнесу коштувала 10-11%.

Базова вартість програми – 10,3%. Все, що зверху – комісійні посередників або бонуси місцевих керівників ДПА, прокуратури, УВС, СБУ. Із зібраних 10,3% оператор «Програми» розподіляв ці кошти наступним чином: 0,5-0,8 – заробіток власника «Програми», по 0,1% – силовикам (УВС, Прокуратура, СБУ), 0,05% – Фінмоніторингу, 0,05% – НБУ, 0,5% – ДПА. По 0,05% – відповідним керівникам на місцях, якщо не можна було домовитись централізовано зі столиці. Решта суми мала йти до бюджету – це близько 7,9-8,2%. Щоправда, останнім часом в бюджет за рішенням керівництва ДПА віддавали лише 2%. Решту суми тримали на рахунках транзитних підприємств для коригувань надходжень у бюджет або просто йшли «Сім’ї».

Майже 80% бізнесу користувалося послугами «Програми». Більше того, податкова, а також СБУ, прокуратура, КРУ та МВС буквально заганяли бізнес у ці схеми.

Боротьба з відмиванням коштів? Ні! Боротьба за контроль над фінансами

Серед учасників «Площадки» траплялися конкурентні розбірки. Наприклад, СБУ, отримуючи щомісячні платежі від своєї «Програми», робила напад на «Програми», які контролювало МВС. Подавалося це як боротьба з відмиванням коштів, хоча насправді це було банальною боротьбою за контроль над фінансовими потоками. Зрештою, жодна «програмна» карна справа не була доведена до логічного завершення.

Вийнятком із системи була алчевська «Програма», яку створив і контролював відомий Юра Єнакієвський. Він порушив правила, визначені ДПА України, зменшив ціну і таким чином зламав ринок. Однак з кожного «алчевського» обласного представника взяли вступні внески в розмірі 4-10 млн. грн. і дозволили працювати далі.

Оборот цього «обвального» ринку щомісяця становив загалом від 30 до 50 млрд. грн. – і 70% його було під контролем «Сім’ї» Януковича. Це дозволяло їй отримувати від 300 млн. до 1,5 млрд. гривень щомісяця (!!!).

Після втечі Януковича та його оточення до Москви нова влада взялася наповнювати порожній бюджет за рахунок зборів з підприємців, які працювали з «площадками». Всім підприємцям надійшли листи що їхня робота з «Програмою» була незаконною, податковий кредит, який вони отримали від «площадок» є недійсним, а операції – юридично нікчемні. І пропонується добровільно сплатити за ті періоди повну вартість ПДВ, тобто ще раз віддати 16,67% від обороту. Разом виходить 11% +16,67% = 27,67%! У випадку відмови оплатити підприємцям скасовуються суми податкового кредиту і виникають зобов’язання перед бюджетом і штрафні санкції.

Але до уваги беруться чомусь не всі «площадки», а тільки деякі. І в одних вимагають заплатити тільки за січень-лютий 2014 року, в інших – ще й за листопад-грудень 2013 року. Схоже, дехто з тримачів «площадок» вже приніс вступну долю новій владі…

Якщо нова влада прагне установити справедливість, починати слід було не з бізнесменів, а з організаторів «Програми». Перелік всіх її власників і кураторів – як на центральному рівні, так і в регіонах – відомий.

Найвищий рівень – куратори від влади, зокрема в ДПА України. Другий – самі підприємці-організатори «площадок». Третій – 20-30 тисяч працівників правоохоронних та контрольних органів. Саме вони, а не підприємці мають нести відповідальність. Але хто буде висувати обвинувачення усім їм – прокурор, який учора брав свою долю чи залучав нових клієнтів до роботи з «площадками»? З іншого боку, співучасниками «Програми» за три роки стали 80-90% бізнесу. А це – 30-40 тисяч осіб.

Якщо нова влада вирішить боротися з «Програмою» вибірково, як це відбувається зараз, то усе залишиться як є. Зміняться лише головні отримувачі вигоди від «обвальних» схем.

Якщо вона спрямує свою увагу виключно на бізнес, як це відбувається зараз, то наслідком може стати банкрутство економіки й закриття більшості економічно активних підприємств країни.

Єдиний нормальний вихід із ситуації – амністія для бізнесу, який працював з “Програмою”. Тобто влада має оголосити, що «площадки» більше не існують, а всі, хто користувався їхніми послугами до 1 березня 2014 року, не нестимуть за це відповідальності. Надалі всі платять податки у повному обсязі, а той, хто ухиляється від цього, буде відповідати згідно чинного законодавства.

Ще один крок, який потрібен економіці – амністія капіталів. У тіні працюють і не легалізовані капітали як підприємців, так і чиновників і політиків. Ці кошти треба змусити працювати на економіку. А плата за їхню легалізацію компенсує (в кілька разів!) втрати, які понесе бюджет за відмову від репресій бізнесу за роботу з “площадками”. За мінімальними оцінками, бюджет отримав би близько 2-3 млрд. доларів. Принаймні, лише після усіх цих заходів можна реалізовувати і антикорупційне законодавство, і податкове.

Джерело: LB.ua

Запис Майже весь бізнес – у злочинному угрупованні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Водночас розслаблятися зарано і найважливіша робота ще попереду. Адже соціально-економічна ситуація в Україні сьогодні критична: казна порожня, а країна на межі дефолту. І ця загроза вимагає від нас ще більших зусиль і згуртованості заради порятунку країни. Зараз кожний із нас повинен усвідомити, що інтереси України – понад усе!

Відтак закликаємо вітчизняний бізнес зробити все можливе для наповнення бюджетів усіх рівнів шляхом повної та своєчасної сплати податків і соціальних платежів.

Від Ради Всеукраїнського громадського руху «Місто волі»                                                   Володимир ДОРОШ

Запис ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ ДО БІЗНЕСУ УКРАЇНИ спершу з'явиться на Медіа-Версії.