У Чернівцях представники громадської організації «Центр UA» разом із представниками місцевих партосередків, політичних партій, а також із журналістами та експертами провели публічний діалог «ВиБОРИ: нові правила». В обговоренні виборчих правил, які дозволять запустити зміну політичних еліт в країні, місцеві політики – учасники панельної дискусії – проявили дивовижну одностайність – попри те, що представляли різні, подекуди з діаметрально протилежною ідеологією, політичні сили.
Яких виборчих правил вимагають українці? Хто має визначати місця у партійному списку: київські лідери партій чи виборці у багатомандатних регіональних округах? Яким має бути покарання за порушення виборчих правил? У який спосіб суспільство вимагатиме від влади нового виборчого законодавства?
Попри те, що влада обіцяла знайти відповіді на ці питання й змінити виборче законодавство ще 2015-го,, за 3 роки вона на спромоглася це зробити. Тож допомогти владі й змінити законодавство не за місяць до виборів і не авторством «трьох експертів», а вивчивши практику, вирішили громадські активісти.
Експерти – виконавча директорка Інна Борзило та лідер напрямку «Контроль публічних фінансів» «Центру UA» Андрій Андрушків – переконливо продемонстрували недоліки закритих виборчих списків (відомі обличчя – як локомотив для проплачених місць; люди, які інвестують у вибори, потрапляють у парламент і відбивають кошти певними голосуваннями; до парламенту проходять переважно кияни, які не представляють регіони). Вони аргументували також недоліки «мажоритарки» (проблемна «на вході», неефективна «на виході»; переважну більшість порушень здійснюють штаби саме мажоритарників (зокрема, підкуп – прямий і непрямий), а обіцянки рідко стосуються роботи в парламенті – у них йдеться не про формування державної політики, а за принципом «я для вас щось зроблю»; депутати-мажоритарники рідше голосують за реформи).
Мета нового законодавства – мати підзвітний, репрезентативний парламент і рівний доступ до управління державою усіх громадян.
Як не дивно, такий підхід до законодавства підтримали не лише представники так званих «демократичних» політсил (Ольга Кобевко – депутат облради від «Самопомочі», Іван Гончарюк – депутат міськради від «Народного контролю» чи Василь Максимюк – депутат міськради від БПП «Солідарність»), а й ті, кого пов’язують із колишніми «регіоналами» (Олександр Болтунов – депутат облради від «Опоблоку» чи Василь Продан – нинішній секретар міськради від «Рідного міста), ба навіть «політичні мігранти», як-от Борис Баглей – нинішній працівник виконкому Аграрної партії України у Чернівецькій області, екс-рухівець та екс-представник ющенківської «Нашої України».
Та якщо О.Кобевко виступає однозначно «за» нове виборче законодавство без мажоритарки, В.Продан каже про необхідність збереження мажоритарки на місцевому рівні, В.Максимюк, підтримуючи, висловлює певні застереження, а І.Гончарюк наголошує, що цей закон «треба розглядати в комплексі з судовою реформою», то О.Болтунов на підтримку цієї позиції «ллє воду» на кшталт «країна прагне чесних прозорих виборів, тому ми повинні перейти від старої корумпованої системи до нової», а Б. Баглей вдається до мемуарів: «Перший раз я став депутатом Чернівецької міськради в 90-му році, і закон тоді був пропорційний, і була депутатська недоторканність, і ми мали демократичну більшість… Наступний раз я був депутатом облради – я був у керівництві «Нашої України» (2006-2010 рр.), і це була найефективніша облрада за всі часи…» (?)
Дещо розійшлися позиції місцевих політиків стосовно політичної реклами й депутатської недоторканності. «Самопоміч» вважає, що політреклама має залишитися, але певною мірою бути квотованою, аби в цьому питанні знову не виграли гроші. Проти політичної реклами взагалі – «Рідне місто», «Опоблок» і «Нарконтроль». «Аграрій» скаржився на те, що ЗМІ його нинішню партію ігнорують.
Недоторканність теж, як не дивно, виявилася неоднозначним питанням – хоча всі політики, йдучи на вибори, обіцяють її скасувати. Ольга Кобевко, в принципі, за її зняття, але, зважаючи на реалії, іноді вважає, що добре, що недоторканність є. Василь Продан заявляє, що «кожна нова влада, яка приходить, займається переслідуванням політичних опонентів», тож підтримує необхідність недоторканності. Олександр Болтунов вважає, що «недоторканність має бути знята, але тільки разом із прийняттям закону про імпічмент президентові». Іван Гончарюк називає недоторканність «предметом маніпуляцій» і закликає до «фахової дискусії». І навіть відомий демократ Борис Баглей (знову вдаючись до спогадів) розповідає, як на нього політично тиснули в студентські роки в університеті – допоки він не став депутатом, тож вважає, що потрібно повернути недоторканність депутатам місцевого рівня.
Що не казали би наші місцеві політики, експерти їх почули і обіцяють врахувати результати дискусії у процесі творення і вдосконалення нового виборчого законодавства. А тим часом закликають знайомитися з матеріалами розділу «Політична пам’ять» на сайті руху «Чесно» (http://www.chesno.org/). Це онлайн-інфраструктура для українських виборців з інформацією про партії та політиків, які йшли на вибори до Верховної та місцевих рад України. Хто ким був, хто що обіцяв і хто ким став зараз… Цікаве чтиво, насправді протвережує.
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
