Військові дії на Сході України привели до загибелі тисяч людей, руйнування багатьох промислових підприємств, шахт, житла й громадських будівель. На Луганщині та Донеччині люди потрапили у справжнє пекло. Чимало мешканців регіону зараз проклинають себе за наївну довірливість, коли на псевдореферендумі «проголосували» за ефемерні «ДНР» і «ЛНР». Нині вони прагнуть лише миру і мріють повернутися у те життя, що було до війни. А такого вже не буде ніколи: на місці зруйнованого будуватиметься нове, відмінне від архаїчного й застарілого, яке домінувало раніше.
Війну легко почати, але дуже важко припинити. В ній гинуть невинні люди й швидко зростає кількість охочих помститися за постраждалих. У криваве протистояння втягнуті десятки тисяч людей, взаємна ненависть зростає. Нинішнє кровопролиття на Сході України спровоковане Кремлем, який скористався ностальгією донеччан за минулим. Путінську Росію вони сприймають як відроджений СРСР, хоча нинішня РФ принципово відрізняється від брежнєвського Радянського Союзу: у ній немає навіть натяку на соціальну справедливість. Колосальний розрив між супер-багатіями і озлиднілою масою, розгул неонацизму і попівського мракобісся, інтелектуальна деградація суспільства й масовий моральний розклад – ось що характерне для неї.
Аби відволікти увагу росіян від цих проблем, Кремль і спровокував війну з Україною. Та популярність його авантюри в очах рядових росіян починає поступово падати. До того ж західні санкції проти Росії призводять до зниження життєвого рівня більшості громадян РФ. Путін мусить рахуватися з цим. Особливу його тривогу спричиняють відчутні втрати його солдат у боях з українськими збройними силами і добровольчими батальйонами. Кремль маскував пряме зіткнення з Україною казками про «народне повстання в Новоросії», але озброєні ним місцеві терористи й російські найманці зазнали серйозної поразки. Тому у бій увели регулярні частини російської армії, що є прямою агресією.
Путін не хоче остаточно перетворитися на ізгоя – а такий статус погрожує будь-якому агресорові. Тому він почав гру у перемир’я. Щоправда, умови перемир’я неуклінно виконує лише українська сторона, а путінські маріонетки з ДНР і ЛНР постійно порушують їх. Гинуть наші військовослужбовці й мирні люди. А в українському суспільстві зростає критика офіційного Києва, який звинувачують у «здачі національних інтересів Путіну». З іншого боку, влада намагається переконати рядових громадян, що Україна не має сил для прямого протистояння з мільйонною російською армією, тому мусить взяти перепочинок для підготовки до нових випробувань.
Що ж, українцям і насправді слід готуватися до масштабного протистояння. У різних регіонах будують нові лінії укріплень, повсюдно готують резерви збройних сил. Почали навчання партизан – на випадок окупації України противником. Російські генерали розуміють, що перемогти Україну в народній війні вони не зможуть. Якщо проти агресора виступлять підтримані народом партизани, Росії знадобиться не менше 5 мільйонів солдатів на утримання окупованих територій. Таку армію їй самостійно не прогодувати, а союзників у такій війні РФ не матиме.
Перемир’я необхідно використати для створення могутньої системи оборони. У війні з агресором потрібно бути сильним і умілим. Лише тоді він схилятиметься до миру, зрозумівши, що силовими засобами своїх цілей добитися не зможе.
Ігор БУРКУТ
