Торік громадські організації зрушили нарешті з місця велику справу: була прийнята Національна програма боротьби з гепатитами. І в бюджеті країни окремим рядком виділене фінансування, за яким держава закупила для хворих сучасне, доволі дороге, лікування. Це означає, що у якоїсь кількості хворих на гепатит С з’явилася надія на одужання.
Та у скількох людей? Хто і як може потрапити до програми лікування? І що робити тим, хто туди не потрапив? Про це розповідає директор Всеукраїнської громадської організації «Зупинимо гепатит» Дмитро КОВАЛЬ:
– Єдиний критерій того, хто має потрапити до програми лікування, – це медичні покази. Ми домоглися того, що рішення про включення до програми приймається комісією, а не одним, хоч і «провідним» в регіоні, лікарем. Але поки що комплектів ліків на курс лікування вкрай мало. Чому? Певною мірою, в цьому є й вина самих пацієнтів:
якщо хворий прийшов до лікарні не «офіційним шляхом», себто не оформляв амбулаторну карту, не надав письмової заяви про бажання отримати лікування в рамках державної програми, і в нього немає результатів аналізів, які підтверджують діагноз, то офіційно такий хворий не існує. Бо за допомоги «конверта» він одержав, по суті, приватну консультацію лікаря. Як наслідок, Мінздоров’я не може показати Кабміну реальну потребу в коштах: сьогодні відомо лише про 45 тис. офіційно хворих на вірусний гепатит С. Хоча, за нашими підрахунками, таких людей в Україні не менш ніж 1,35 млн (!) Ми намагаємося захистити їхні права, але в нашої організації відсутній дуже важливий інструмент впливу на чиновників – відсутня реальна потреба в лікуванні з боку пацієнтів. При тому що, на думку не тільки закордонних, але й вітчизняних експертів, ситуація з гепатитом С в Україні катастрофічна.
– Але чому ж хворі не йдуть до державних закладів? Не довіряють їм?
– Багато хто йде до приватних клінік, аби приховати свій статус; дехто вважає, що там вищий рівень спеціалістів. Але є й такі, що взагалі не знають про існування Національної програми. Тобто, причини різні, а наслідки однакові: пацієнти не отримують сучасного лікування, бо воно дороге й придбати його за власні кошти більшості не під силу. І вони витрачають час і кошти на якусь підтримувальну терапію.
І поки хворі будуть сидітимуть вдома і через Інтернет дізнаватимуться про вірусні гепатити, спілкуючись з братами по нещастю й ставлячи запитання сумнівним фахівцям на форумах, ситуація не зміниться. Слід за місцем офіційної реєстрації хворого звертатися до профільної лікарні, яка залучена до реалізації програми, та ставати на облік.
Перелік таких лікарень в Україні є на сайті нашої громадської організації http://hvstop.org/
Для Буковини – це інфекційне відділення чернівецької обласної клінічної лікарні, (кафедра інфекційних хвороб та епідеміології, зав. кафедри БДМУ,д.мед.н., професор Москалюк В.Д.)
Чернівці, вул. Головна 137, 037 51-47-44
Головний позаштатний спеціаліст Миндреску Валентина Борисівна
– Якщо ситуація з гепатитом С така складна і так багато хворих, які потребують лікування, що треба робити, аби вирішити цю проблему?
– Безумовно, без участі держави цей процес неможливий. Потрібний системний підхід до вирішення всіх питань, пов’язаних з гепатитами – починаючи від діагностики, закінчуючи реабілітацією після лікування. Пацієнти повинні звертатися до профільних лікарень, лікарі повинні належним чином ставити цих пацієнтів на облік і формувати потребу в лікуванні, МОЗ повинен закуповувати необхідну кількість ліків, які прийдуть до лікарів, що сформували потребу, Кабмін має знайти на це кошти. Має працювати механізм покарання недбалих виконавців: ну не можливо в нас зараз притягти до відповідальності лікаря, який сказав пацієнту, що існування держпрограми – це чиясь фантазія, нічого подібного не було, немає і не буде.
Зрозуміло, що в умовах війни на сході країни ці питання перестають бути першочерговими. Але війна закінчиться. Тоді буде потрібно відновлювати країну, а люди – це найголовніша складова такого відновлення. Українці мають бути здоровими!
Сьогодні офіційно відомо лише про 45 тис. хворих на вірусний гепатит С, хоча, за підрахунками громадських організацій, таких людей в Україні не менш ніж 1,35 млн. На думку не тільки закордонних, але й вітчизняних експертів, ситуація з гепатитом С в Україні катастрофічна.
_________________________________________________________________
Багато хто йде до приватних клінік, аби приховати свій статус;
дехто вважає, що там вищий рівень спеціалістів;
а є й такі, що взагалі не знають про існування Національної програми.
Гепатит С: алгоритм дій
*Пацієнти повинні звертатися до профільних лікарень,
*лікарі повинні *належним чином ставити цих пацієнтів на облік
*формувати потребу в лікуванні,
*МОЗ повинен закуповувати необхідну кількість ліків,
які прийдуть *до лікарів, що сформували потребу,
*Кабмін має знайти на це кошти
