Цілитель Гавриїл: Зцілення – шлях духовного розвитку

Життєва історія Майстра, біоенергоінформтерапевта, члена Ради Української академії цілительства Гавриїла ШУРПІНА

– Що потрібно, аби бути здоровим? – найперше, чим поцікавилася в Майстра-цілителя – і отримала вичерпну відповідь. Якщо сформулювати її в одному реченні, воно звучатиме так: треба жити за Законами Космосу. Бо тільки духовний розвиток людини визначає стан її фізичного тіла та гармонійне єднання зі Світом.

Саме про це ми й проговорили кілька годин поспіль. Вмикаю диктофон…

Здоров’я та бездуховність – несумісні

Гавриїл: – Світ увійшов у ХХІ століття. Як воно зустріло нас? Радістю, любов’ю, щастям і розквітом? Аж ніяк! Війни, природні катаклізми, катастрофи, різке погіршення здоров’я та рівня життя людини, швидке зростання смертності та падіння народжуваності, зменшення тривалості життя.

Тож чому, прагнучи більш високого рівня життя та розвитку, ми отримуємо протилежне? Хто в цьому винен? Бог? Держава? Наші зверхники? Звинувачуємо багатьох, але забуваємо єдиного й головного винуватця – себе самого!

Всесвіт, у якому ми перебуваємо, все, що нас оточує, складається з енергії.

Енергією сповнені й ми. Але якою? Як вона впливає на наше життя, на навколишній світ? Легка вона й прозора чи важка й тьмяна? Яку енергію, пропустивши через власні душі та серця, ми віддаємо світу, що нас оточує? Енергію любові, радості, щастя, щирого співчуття до ближнього свого – складових частин енергії Бога?

Аж ніяк. Бо не енергія Вищого Розуму сповнює наші душі! Вона не може пробитися до наших душ тільки через те, що ми знищили й далі нищимо свою Духовність.

Ми стали бездушними, злими, пожадливими, заздрісними. Прагнемо єдиного – матеріальних благ.

Задля статків зраджуємо життєві ідеали, використовуємо брехню, лицемірство, фізичне насилля і навіть убиваємо. Забуваємо лише: що, коли на перше місце в житті виходить мета матеріальна, а не духовна, то це – крах.

Крах особистості, колективу, суспільства, держави й світу загалом. Саме це ми бачимо вже сьогодні і відчуваємо на собі.

Якість енергії визначає все

Основа життя, клітина, сповнена енергії. Від якості останньої залежить життя людини, суспільства й світу. Духовна енергія дарує здоров’я, благополуччя, гармонійне об’єднання зі світом. Матеріальна – це хвороби, незадоволення життям, постійні конфлікти та невирішені проблеми, бо Світ не сприймає нас поганими.

– А як відновити духовність? Як відкрити благодійній енергії Бога доступ до наших душ?

– Більшість людей повязують стан духовності з вірою в Бога. Втім, віра в Бога – це лише складова духовності. Відновити ж і досягти сповнення душі духовною енергією можна тільки через підняття духовності. Знайти і чути Бога в собі, відкрити для себе (!) свою душу та утвердитися: – АЗ ЄСМЬ!

Не подавляй волі іншого

У людини є сім енергетичних центрів, чакр, які керують її життям. Верхні чотири чакри – духовні, три нижні – матеріальні. Про тих, у кого відкриті верхні духовні чакри, ми говоримо: «Вони живуть з Богом!». Але таких стає все менше.

Навпаки ж ті, які мають відкриті нижні, матеріальні, чакри, все своє життя присвячують виключно матеріальному збагаченню. Такі люди надміру самовпевнені, жорстокі, категоричні в своїх думках і вчинках, у них надто возвеличене «Я», тобто дуже розвинуте ЕГО.

А це веде до гордині, тож вони прагнуть подавляти волю інших, що вже саме по собі є дуже тяжким гріхом. Як наслідок, невдоволення життям, хвороби, конфлікти в сім’ї та з довкіллям.

Відновленню духовності сприяє щира віра в Бога, дотримання десяти Заповідей Господніх, щире покаяння в ділах гріховних і добрі справи. До інших треба ставитися так, як ти хотів би, щоби ставилися до тебе. Це золоте правило життя, яке виходить з десяти Заповідей Господніх.

Ним сказано «Не суди та судимий не будеш, не спричиняй зла ближньому своєму, бо воно обов’язково повернеться до тебе набагато сильніше, ніж ти спричинив».

Відвідування храмів, церков (стояти під куполом), святих місць, прийняття Святих Таїнств сприяє очищенню енергії душі, наповнює її чистою енергією Бога. У святих місцях в єдиному духовному злеті енергії віруючих об’єднуються, тому їхні духовні посили до Вищої Розумної Енергії Всесвіту, тобто до Бога, стають набагато сильнішими та яскравішими.

Молись, звертайся і проси

Коли ж подумки, своїми словами звертатися до Бога, Творець так само почує нас, як і під час молитви у храмі Божому. Своє звернення до Творця можна висловити і ділом, і словом, і думкою. Але за однієї умови: вкладайте істинну віру в те, що будете почуті.

Людям, які звертаються до мене, я раджу творити щодня протягом усього життя три молитви. Зранку, відійшовши від сну, – молитву «Господь – пануюча» («Отче наш»), через яку приносимо подяку Всевишньому за те, що змогли побачити сьогоднішній день, та просимо допомоги в усіх наших діяннях та помислах.

За нею творимо молитву Оптинських старців, енергетика якої захищає нас від можливості творити зло ділом, словом чи думкою протягом дня, який настав.

Перед відходом до сну знову творимо молитву «Господь-пануюча», чим приносимо вдячність за день, що минає.

А після неї – молитву Священомученика Кіпріана, яка очищує енергетику нашої душі від тяжкої, темної енергії, яку ми отримали протягом дня, тобто від нервових потрясінь і зривів, навроків, проклять тощо. Ця молитва очищує також важку енергію приміщення, в якому ми мешкаємо й будемо спати.

Молитви благодійно впливають на нас, очищуючи й просвітлюючи душі. Тож не шкодуйте часу на їхнє творення: багато людей відзначали покращення здоров’я, стійкий внутрішній спокій, нормалізацію стосунків у сім’ї після того, як почали щодня молитися. Та, найголовніше, вони почали інакше сприймати життя!

Відновлюючи духовність, ви сповнюєте духовні чакри чистою, прозорою та легкою енергією Бога. Водночас ослаблюєте дію матеріальних чакр на духовний стан людини. І в матеріальних чакрах зменшується кількість тяжкої та темної енергії, яка робила вас приземленими та матеріальними, не даючи змоги розкрити себе й гармонійно з’єднатися з оточуюченням.

Матеріальне страшне ще й тим, що заважає пізнати самого себе, дійти до розуміння істини призначення в цьому житті. Адже ми повинні пізнати мету свого перебування в цьому світі і виконати урок, даний нам Богом.

Для чого ти у цьому світі?

З якими проблемами не зверталися б до мене люди – а серед них останім часом дуже багато безплідних пар – я першочергово запитую: «Чи знаєте ви мету свого перебування на цьому світі?». Адже все, що довкола нас, має свою мету та призначення.

Більшість людей, як це не сумно визнавати, не в змозі дати відповіді на головне питання життя. Більше того, навіть ніколи над ним не замислювалися. Хоча без мети ніколи не оберемо правильного шляху.

Єдиним маяком в Океані життя з його штормами, вітрами й туманами є життєвий курс, себто, мета. Саме вона не дозволить піти на дно чи сісти на мілину, а допоможе обійти підводні скелі та рифи.

Людське життя має дві мети. Перша – очистити свої душі від від гріха, тобто тяжкої та темної енергії, яка наповнила їх у попередньому житті. Бо саме для цього душі знову повертаються в цей світ, який за змістом є чистилищем і пеклом. У перспективі колись наші душі з’єднаються з Вищою Розумною Енергією Всесвіту, з Абсолютом, тобто, з Богом і отримають Вищу Благодать.

Друга мета – надати допомогу в очищенні тієї душі, яку Бог на 10-й день запліднення поселяє в ембріон нашої майбутньої дитини.

Пізнавши та зрозумівши своє завдання, ми почнемо зовсім інакше ставитися до власного життя, не будемо на перше місце висувати матеріальне – багатство та користолюбство, які породжують енергії пихатості, зарозумілості, жадібності, звідси й з’являється злість на ближнього.

Поява важких життєвих пороків – алкоголізму, наркоманії, морального та фізичного насильства над собі подібними, шлюбних зрад, повної деградації особистості є вже наслідком.

Бо матеріальне дається нам тільки для підтримки фізичного тіла, клітини якого повинні бути сповнені прозорої та легкої енергієї. Якщо клітини втрачають прозорість і легкість, ми губимо гармонійний вібраційний зв’язок зі світом.

У результаті – великі життєві проблеми, які не вирішуються: невиліковні хвороби та психічні розлади, передчасна смерть. Отож, першочергово треба не тіло лікувати, а очищати душу.

Тяжка, темна енергія душі – хворе фізичне тіло

Допомагаючи пацієнтам, не раз чую: «Не чіпайте душу! Лікуйте тіло та хворі органи!». Доводиться довго пояснювати таким людям, допоки вони не зрозуміють, що в першу чергу необхідно вилікувати душу та піднести власну духовність. І тільки це стане гарантією зцілення тіла.

Все у твоїх руках

Розкриваючи людині істинну причину її захворювань, пояснюю, що недуги – це відповідь на наш спосіб життя, на ставлення людини до навколишнього. Деякі з пацієнтів запитують: «Якщо Бог всесильний, то чому він дозволяє нам творити зло і не убезпечує від поганих вчинків? Не робили б ми зла – жили б, як у раю!».

Так, Бог всесильний! Але, навіть він, наш Творець, не має права пригнічувати нашу волю.

Нам дається можливість пізнати Добро й Зло. Щоби розрізнити їх між собою, нам необхідно випробувати їх на собі. Тільки після цього ми зможемо самостійно вирішити, як жити – з Добром чи Злом.

Ми тисячу разів казатимемо дитині не торкатися гарячої пательні, та доки вона не відчує болю від опіку, не повірить нам. Так усі ми: лише отримавши досвід розпізнавання, можемо свідомо обирати свій життєвий шлях.

Навіть з темного, чорного тунелю, до якого не потрапляє найменшого промінчика сонячного світла, перед останнім кроком до прірви існує вороття назад. Треба тільки пересилити себе і – повернути назад.

А Бог, бачачи нашу перемогу над самим собою, не тільки покращить наше життя, але, в деяких випадках, наділить своїм Даром. Даром, який пропустивши через свою душу та серце, укріпивши свій Дух та Волю, допоможе й іншим людям змінити життя на краще.

Один, не мавши до цього здібностей до літературної творчості, несподівано почав писати романи, які з успіхом розходяться в усьому світі, наповнюючи душі читачів очищувальною, духовною енергією. Інша, не маючи уяви про фортепіано, стає відомим композитором, третій – визнаним художником…

Мій чорний тунель

Такий шлях чорним тунелем пройшов і я. Мати – одиначка, інвалід війни. Важкі 60-і роки. Матеріальні труднощі та скрута, дитячі душевні травми. Вісімнадцять перенесених операцій. І найстрашніше – алкоголь.

Не соромлячись, розповідаю про це своїм пацієнтам. Так! Я пройшов і цей шлях, який заледве не привів мене до повної деградації особистості. Великий букет різних хвороб, несприйняття та відштовхування від себе життєвих цінностей.

Але одного чудового дня, йдучи зранку на роботу, я поговорив із собою, та не різко й грубо, як раніше, а з любов’ю до самого себе. І цей день проминув без алкоголю.

Не знаю чому, але того дня дружина запропонувала мені звернутися до лікаря, який допомагає зняти алкогольну залежність. Чомусь я погодився, хоча раніше вперто не визнавав себе алкоголіком і про жодне лікування не хотів чути.

Минуло понад п’ятнадцять років відтоді: поступово налагодилося здоров’я, стали нормальними стосунки в сім’ї. Адже своєю пристрастю до алкоголю я приносив їй багато страждань і сліз, не кожна родина в змозі витерпіти це.

Але Всевишній обдарував мене такою дружиною, яка гідно витримувала мої хмільні «замальовки». Жодного разу я не почув від неї страшного слова – розлучення. Тільки зараз я розумію, що, коли б моя родина відштовхнула мене від себе, моїм житлом стали б підвали, обіднім столом – «альтфатери» та й, зрештою, мене давно не було б серед живих. За це я дуже вдячний Богові, моїй покійній мамі, дружині та доньці, які спільно змогли підняти мій дух, мою волю.

Довго я шукав причини своєї пристрасті до хмільного. І лише тепер зрозумів: не було в мене життєвої мети. Я поміняв багато професій, багато місць роботи, хоча роботі завжди віддавався цілком. Але ні від чого не отримував задоволення: не матеріального – заробляв добре, а духовного. Життя було буденним і сірим.

Пророцтво монаха

Минуло шість років тверезого життя. При зустрічі старий монах раптом сказав мені: «Від тебе йде внутрішнє тепло. Пройшло вже шість років, як ти пірвав з «дідьковим зіллям». Мине ще три роки, і ти дізнаєшся про своє місце в житті й ту місію, яку тобі готує Господь».

Пророцтво старого монаха збулося, і тому сьогодні я, з волі Божої, маю змогу допомагати людям, зцілюючи їхні душі й тіла.

Не соромлячись, нічого не приховуючи, я розповідаю про чорну діру в своєму житті і стверджую своїм досвідом: Бог завжди дає можливість тому, хто впав, піднятися, повернути своє життя на краще, не зважаючи ні на вік, ні на місце, яке займаєте в суспільстві, ні на соціальний чи матеріальний стан.

Для Бога всі однакові та рівні! Зрештою, людина ніколи не усвідомить і не оцінить радість буття, допоки не випробує на собі горе і біду, біль падіння та осуд оточення. Істина пізнається у порівнянні!

Переборовши гріховність, змінивши власне життя, ми починаємо інакше сприймати навколишній світ, розрізняючи чорне і біле.

І тільки після таких життєвих перипетій, застосовуючи досвід прожитого, ми можемо навчити цього тих, хто поруч, і надати допомогу тому, хто має в ній нагальну потребу.

Записала Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»