До дня психічного здоров’я – есе доцента Ніни ЗОРІЙ, проректора з науково-педагогічної роботи та виховання, завідувачки кафедри психології та соціології БДМУ.
…Скільки живу, буду пам’ятати, як важкохвора літня жінка на запитання лікаря: «Де у Вас болить?», відповіла, перемагаючи нестерпний біль у всьому тілі: «душа мені болить, душа…». Лікар здивовано знинав плечима. Йому здалося, що людина, яка стояла на порозі смерті, просто була не в собі.
Душа… Це той чистий кришталик, який світиться в людині, пробиваючись крізь морок людських вад. Але коли це світло не може пробитися, починає хворіти тіло, обтяжене даниною ненажерливих людських забаганок. Воно волає про допомогу, чекає на лікаря, який, володіючи багатим арсеналом засобів, допоможе людині позбутися нестерпного болю та хвороби. Але чи допомагають ці засоби зціленню душі?
Чимало людей знають, що є наука «про душу» (від грецької psyche – душа, logos – учення, наука) – психологія, яка пояснює механізми роботи психіки. Але, оскільки немає такої хвороби тіла, яка б не впливала на психіку, то єдність тілесного та психічного очевидна. На жаль, в медицині часто-густо панує «тілесний» підхід.
Вилікувати душу – вилікувати тіло
До хворого прямує лікар, озброєний арсеналом найновітніших технічних засобів, і лагодить механізм, який зветься тілом людини. Але чому щорічно помирає велика кількість людей у розквіті творчих сил? Статистика свідчить, що на першому місці в структурі захворюваності та смертності населення стоїть серцево-судинна патологія, за нею – онкологія, на третьому місці – знову ж таки патологія судин, але вже мозку. Навіть нефахівцю зрозуміло, в чому причина їхнього розвитку.
На жаль, причин багато, але всі вони зводяться до головного чинника, стресу, на шляху якого – людина, зі своїми емоціями, примхами, страхами, характером, в якої можливо уже давно болить душа.
Справжньою проблемою сучасного лікаря, в арсеналі якого потужні діагностичні та фармакологічні засоби, є питання: як лікувати сучасну людину? Людину, яка перебуває у вибухонебезпечному стресогенному середовищі.
Сумнівно, що хворий, пройшовши серію процедур, отримає зцілення. Де гарантія, що чинник, який спричинив стрес, не спровокує ще потужніший стресовий вибух, який може призвести навіть до смерті. Отож, здається, все просто: не можна виписувати хворого з лікарні, доки не ліквідована психологічна причина, що довела людину до лікарняного ліжка.
Простіше кажучи, душевний біль, що роздирає все тіло, не дає спокою і вимагає помсти, покарання, люті, заздрощів – усього, що є карою Божою. Словом все те, що створило «каїнове покоління» людей у своїй невгамовній жадібності до земних благ.
І якщо в стані хвороби людина усвідомила причину душевного болю, вона психологічно готова до всіх лікарських процедур – і настає швидке одужання. Ми не приписуємо його лікарю, ймовірно, це збіг обставин, а, можливо, хтось інший відкрив йому світло життя. Але це сталося – і такий хворий довго не затримується в лікарні. Але, на превеликий жаль, подібне відбувається не часто. Бо сучасна медицина поступово витіснила мистецтво, замінивши її технізацією. І лікар-митець, який лікував словом, ліками і скальпелем, стає лікарем-інженером…
Але чи може замінити комп’ютер слово лікаря? Психологам нещодавно вдалося довести, що одужання на 85-90% залежить від стосунків між хворим і лікарем, від фактору їхнього спілкування. На жаль, медична практика ХІХ-ХХ століття поступово витіснила лікаря-цілителя (уточнюю, не знахаря). І це позначилося на здоров’ї кожної нації, а надто ж української, що підтверджується демографічною ситуацією в Україні.
Інформація, що руйнуе
Сучасний етап розвитку людської цивілізації потребує нового лікаря. Бо потік руйнівної інформації, яка виливається нині на людину, стає поживним ґрунтом виникнення стресів. Тож лікар мусить об’єднати психологію та медицину, бути фахівцем у галузі психічного й тілесного.
І саме таких спеціалістів готують у Буковинському державному медичному університеті. Це – лікар-психолог, який володіє древнім мистецтвом слова та сучасними технологіями швидкого і безболісного лікування тіла. Я вдячна долі, що була серед творців такої спеціальності в медицині як «медична психологія». Оскільки сподіваюся, що саме вони будуть оперативно надавати першу медичну та психологічну допомогу.
Юлія, студентка третього курсу медичного факультету № 3, на запитання, чому вона обрала фах лікаря-психолога, сказала: «Побач душу, впізнай її під капелюхом і краваткою, під гучною назвою посади і професією, під віком і діагнозом, – ти вже психолог. Вилікуй її стражденну, подаруй їй розраду і промінь надії, прийми в себе її жалі та таємниці, звільни від них людське тіло – і ти лікар-психолог».
Немає загадковішої та привабливішої безодні, ніж безодня людської душі. Зазирнути в неї може не кожен, а літати над нею даровано лише обраним. І цими обраними будуть фахівці-медики в галузі медичної психології, яких готують в Буковинському державному медичному університеті.
Душа… Мабуть, безсмертя її полягає в її неповторності та індивідуальності. Коли людина зробила щось прекрасне, про неї кажуть «душевна людина». Як важко усвідомити, що в кожному з нас є це душевне, що світиться не часто.
Мабуть, тому ми й поділили світ на добрих і злих людей. Але зло не може остаточно забрати душевне в людині, воно гине в смертельній хворобі і той ніжний кришталик відходить у вічність, оплакуючи світ і виступаючи йому докором, що загубив тіло та занапастив душу.
