Бо сьогодні кілька чиновників чернівецької мерії приїхали на роботу на велосипедах, а кілька – прийшли пішки. Зате зустрічали їх телевізійними камерами та спалахами фотоапаратів. Увечірі в новинах усі канали покажуть, як це здорово! Тим паче, що за канадійські гроші ще й першу велостоянку обладнали на Центральній площі. А перед цим організували показове катання містом. І це при тому, що в області існує традиція пересування на велосипедах. Достатньо лише відвідати Новоселицький район!
Та без підказки із-закордону, чи то пак, із-за океану – ну ніяк! Адже протягом минулих десятиріч виникало питання і про перезавантаженість вулиць старовинного міста транспортом, і про те, що потребують чернівчани такої зони відпочинку, де могли б і на лижах, і на велосипедах покататися. Ще й місце для цього вказували – станція садівництва. До неї ж можна і пішки добратися, і тролейбусом доїхати. Та у відповідь звучало – не наша то земля, чужа. Аж раптом дізнаємося, що «чужа» земля давно продається, і будуються на ній котеджі-палаци… Що залишається пересічним чернівчанам, як не пересісти на велосипеди.
Пересядьте – не пошкодуєте. Незабаром вони вас просто врятують. Бо знаєте, що за кордоном коштує найдорожче? Транспорт і житло. У Римі, приміром, кілька зупинок автобусом обійдуться вам в один євро. Так само і метро. Щоправда, за один квиток ви можете пересуватися і під землею, і автобусом, але тільки протягом 1,5 чи 2-х годин: час вказується на квитку під час його компастування.
У Данському королівстві громадський транспорт ще дорожчий за італійський. Зате зручніший і чистіший. Та попри це складається враження, що вся Данія вже давно пересіла на велосипеди. Їх паркують біля шкіл, магазинів, музеїв, станцій метрополітену. Одне слово, скрізь, де тільки є данці. Бо їздити велосипедом вони починають, так би мовити, з пелюшок. У кожного батька-матері є візок, який чипляється до дорослого велосипеду – і вся сім’я на колесах. Подорожуй – не хочу!
До слова, данська залізниця і метрополітен давно врахували, що всі їхні пасажири – велосипедисти. Тому для перевезення їхніх двоколісних друзів скірізь існують спеціальні вагони, на яких зображений велосипед. Та, як мовиться, краще один раз побачити, ніж тричі… прочитати. Тож придивіться уважно до знімків, зроблених мною в Копенгагені. Гадаю, вони вас переконають, що скромні данці мудріші за українців, яким хочеться похизуватися своїми можливостями та багатством. Натомість данці сказали собі – досить! Ресурсів у нас не багато і вони мають здатність закінчуватися. І – обмежили свої апетити, пересівши на велосипеди…
А ми, при своїй голій задниці, тільки робимо перші кроки до того, щоби замислитися над тим, чим може обернутися людське марнотратство. Як зауважив відомий англійський еколог, письменник, журналіст Алекс КІРБІ, який пропрацював на ВВС понад чверть віку, а цього року влітку відвідав Чернівці, «тільки від нас залежить, чи виживе людство, повністю перебудувавши своє мислення найближчими десятиліттями, або, пустивши ситуацію на самоплив, воно кане в Лету, як багато інших біологічних видів в історії землі».
