Глаукома – не вирок, але постійна боротьба

На глаукому в світі страждають понад 70 млн. землян, і половина з них навіть не підозрює про недугу. Підраховано, що близько 5,5 млн. людей втратили зір через глаукому і до 2020 року їх буде 11,2 млн. Як не потрапити до їхнього числа? Про це розмова з Мариною КАРЛІЙЧУК, доцентом кафедри офтальмології БДМУ, консультантом-офтальмологом Чернівецького обласного медичного діагностичного центру.

– Пані Марино, не тільки лікарі, а й пацієнти знають, що встановлення причин хвороби дозволяє її лікувати…

– Саме так, але давайте почнемо з того, що глаукома – це хронічне захворювання очей, через яке втрачають зір, бо воно призводить до специфічної загибелі (атрофії) зорового нерва. Сучасні ж погляди на причини цього захворювання, які з’явилися зовсім нещодавно, дозволяють запобігти втраті зору. Про це повинен знати кожен, бо саме глаукома посідає серед захворювань ока, які призводять до повної сліпоти, друге місце в світі після катаракти, поділяючи його з віковою макулодистрофією.

А ось тепер конкретно про причини, тобто що саме викликає відмирання зорового нерва. Ще донедавна основною причиною глаукоми вважався високий внутрішньоочний тиск. Та ще відомий російський офтальмолог Федоров наголошував, що глаукому спричинює порушення кровопостачання в очних судинах. Тоді його теорія зумовила дискусії та суперечки між науковцями, але вже в другій половині першого десятиліття ХХІ століття Міжнародна асоціація офтальмологів-глаукоматологів уже мала новий погляд на цю недугу, а отже і на її лікування. Хоча і дотепер більшість наших окулістів притримуються попередньої теорії та вважають, що причиною глаукоми є тільки підвищений внутрішньоочний тиск. Між тим, 40% хворих на глаукому мають внутрішньоочний тиск в межах статистичної норми.

– Мабуть, це стає причиною неправильного лікування, через що пацієнти втрачають зір?

– Окремим лікарям важко перебудувати свою свідомість, адже їх так вчили. А тим часом кількість хворих на глаукому зростає і вони потребують негайної допомоги, інакше станеться непоправне. Тому й потрібно перевіряти зір постійно, починаючи з 35-40 років.
До глаукоми призводять три чинники. І високий внутрішньоочний тиск серед них лише на третій позиції. На першому місці – судинна патологія, а на другому – так звана нейротоксичність. Поясню, що це означає. У нашій сітківці існує така речовина, як глутамат, яка збуджує нервову клітину. Коли глутамату більше, ніж його потребує око в нормі, він починає діяти на клітини сітківки та зорового нерва як токсин, отруюючи їх.

Отож, щоби встановити, що саме спричинило появу глаукоми, треба обстежитися. А потім офтальмолог призначить лікування, потрібне саме вам. Адже на тиск можна впливати, як і на якість роботи судин. Існують також і нейропротектори, що перешкоджають дії зайвого глутамату.

– Як проявляє себе глаукома і на що треба звертати увагу?

– Найперше, що перевіряє лікар у пацієнта, – це так зване поле зору. У хворого на глаукому воно обмежується доти, аж доки не зникне зовсім. Для прикладу, уявіть собі картину, скажімо, «Гімалаї» кисті Миколи Реріха. Панорама цих гір і велична, і величезна. А ви замалюйте на картині один шматочок чорним кольором. Потім збільшуйте його поступово. Зрештою, ви замалюєте всю картину, залишивши шматочок вершини. Але з часом і вона щезне. Саме так поступово зникає зір у хворого на глаукому. На жаль, за даними ВООЗ, у світі відбувається постійне зростання хворих на глаукому. Якщо зараз майже 70 млн. людей хворіють цією недугою, то за прогнозами до 2030 року їхня кількість подвоїться. Наразі експерти вважають, що реальні цифри значно більші, бо половина людей з глаукомою просто не підозрюють про свій діагноз.

Показовою є сама еволюція діагнозу глаукоми. Спочатку відштовхувалися від симптому захворювання: при гострому нападі закритокутової глаукомі зіниця світиться зелено-лазурним кольором. Звідси й саме слово глаукома. Потім виставили синдромний діагноз – підвищений внутріочний тиск, звуження поля зору та атрофія зорового нерва. Тепер спеціалісти послуговуються анатомо-морфологічним діагнозом, коли береться до уваги стан зорового нерва.

– Ви згадали про закритокутову глаукому. Значить, буває ще якась?

– Так, первинна глаукома буває двох форм. Закритокутова характрезується виникненням гострих нападів: потужний, аж до блювоти головний біль, який радіює в плече, імітує серцевий напад, навіть зуби можуть боліти. Від неї не відмахнешся. Натомість найпідступніша – відкритокутова глаукома, бо вона себе практично нічим не проявляє, аж доки зір раптом не зникає.

– Так-таки зовсім нічим?

– Ні, звичайно ж спостерігається затуманення зору або головний біль, може бути напруга в очах чи поява райдужних кіл при погляді на джерело світла, також і «мушки» перед очима з’являються. Але хто звертає увагу на такі симптоми? Їх пояснюють втомою, стресом або іншими факторами. Тоді як на 1-2-ій стадіях недуги вже спостерігається звуження поля зору. «Темна пляма» насувається і ніяк від неї вже не позбутися. Можна тільки запобігти її появі або розширенню. Для цього варто постійно перевірятися в офтальмолога. Глаукома – захворювання дуже підступне. І, так би мовити, неоднозначне. Та лікувати його можна і треба.

– Буквально недавно мені довелося почути від лікаря – глаукома не лікується…

– Сумнівно, щоби це сказав лікар… Подібне можна почути від пацієнта («сусід», «приятель» тощо), який вже, на жаль, втратив зір від цієї хвороби. Але наука рухається вперед, і принципи лікування десятирічної давнини вже стали минулим. Наразі треба їхати до окуліста в райцентр чи область. Бо головне ж у тому, що сліпоті від глаукоми можна запобіти.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.